Рішення № 7488175, 29.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.12.09р.Справа № 35/189-08 За позовом Комунального підприємства із транспортування покупної теплової

енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради,

м. Дніпропетровськ

до Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 892 290,85 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

Представники:

від позивача - Добровольський О.В., юрисконсульт, дов.№1705 від 10.09.2009р.

від відповідача – Дмитрашко О.О., юрисконсульт, дов. № 2/28-06 від 09.01.2009р., Шкарапута М.І., головний енергетик, дов. №42/28-06 від 09.12.2009р., Созона А.Є., провідний інженер, дов. №43/28-06 від 21.12.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухається із застосуванням засобів технічної фіксації су-дового процесу, запис здійснюється на носій СD-R №hCA60920010517.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 26.11. до 10.12.2009р. та з 10.12. до 24.12.2009р.

В серпні 2008р. позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з підкачки води - 2461 063,91 грн, втрати від інфляції –355 754,02 грн, 3% річних - 75 472,92 грн, всього 2 892 290,85 грн, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №1-В/Т від 05.08.2003р.

14.10.2008р. позивач надав уточнення та доповнення до позову, в яких навів обгрунтування своїх вимог та фактично збільшив позовні вимоги, оскільки просить стягнути з відповідача заборгованість 3296331,55 грн, інфляційні втрати – 355 754,02 грн, 3% річних - 75472,92 грн з тих же підстав.

Відповідач проти вимог заперечував, вказував, що спірний договір втратив свою чинність та сторонами було укладено інший договір №1-В/Т від 31.12.2004р., отже, у позивача відсутня законна підстава для стягнення грошових коштів по зазначеному ним договору.

Позивач проти доводів відповідача заперечував, вважає, що договір №1-В/Т від 05.08.2003р. до цього часу є чинним та виконується сторонами. Договір №ДГ-5 від 31.12.2004р. (за даними відповідача - №1-В/Т від 31.12.2004р.) передбачає лише сплату за використану електричну енергію для підкачки води та не замінює собою повністю договір №1-В/Т від 05.08.2003р.

В подальшому позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги та в остаточній заяві від 11.11.2008р. просив стягнути з відповідача витрати на експлуатацію підкачуючих насосних станцій та насосних агрегатів холодної води в розмірі 3182894,64 грн за період надання послуг з 01.01.2006р. по 31.10.2008р. Свої вимоги обґрунтовує посиланням на п. 6.1. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, що затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008р. за №190. Вказує, що затрати складаються із суми заробітної плати працівників ТРП та насосних станцій, які працюють на дільницях з подачі господарської та питної води –1545840,17 грн; частини загально-виробничих витрат, які розподіляються між видами продукції та послуг пропорційно бази розподілу за розрахунковими коефіцієнтами, - 340850,31 грн; частини адміністративних витрат, що розподіляються між видами продукції та послуг пропорційно бази розподілу за розрахунковими коефіцієнтами, - 122901,75 грн; амортизаційних витрат –71477,43 грн.

Відповідач просив в позові відмовити, вважає, що позивачем так і не надано обґрунтованого розрахунку стягуваної суми. Вказує, що в наданих позивачем довідках не зазначено яка заробітна плата та кому нарахована, за який період та за які обсяги робіт, скільки насосних агрегатів працюють, та таке інше; не обґрунтовано як саме здійснювалося нарахування та яким чином затверджено формули розрахунку; відсутнє посилання на будь-який нормативний акт, який би встановлював обов’язок відповідача здійснювати відшкодування витрат в опалювальний сезон у розмірі 60% від витрат по підприємству, а в між опалювальний сезон –100%. Також вказує, що позивач не довів факт надання відповідачу щомісячних актів виконаних робіт, розрахунків, калькуляцій або інших документів, які б підтверджували факт надання послуг на стягувану суму.

Ухвалою суду від 11.11.2008р. провадження у справі було зупинено та призначена комплексна судова економіко - бухгалтерська експертиза.

05.11.2009р. до суду надійшов висновок експерта та провадження у справі було поновлено.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач проти позову та висновків експерта заперечує, вважає, що його зобов’язання щодо оплати спірних послуг не настали, оскільки позивач відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України не надсилав на його адресу вимогу про оплату, права позивача відповідачем не порушені, в зв’язку з чим просить провадження у справі припинити. Також не погоджується з розрахунками експерта, посилаючись на те, що нормативна чисельність персоналу повинна складати 57,89 одиниць, а експертом прийнята штатна чисельність 93 одиниці персоналу, чим завищено фонд оплати праці на 38% - 711,4 тис. грн. Крім того, вказує, що іншим підприємствам він відшкодовує всього 5% від загального фонду оплати праці, а позивач вимагає та прийнято експертом коефіцієнт –К= 0,6, що не передбачено жодними нормативно-правовими актами, надав свій розрахунок, згідно якого відшкодування за спірний період повинно складати всього 264985,26 грн.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:.

Між Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго»ТПТЕ «Теплотранс», правонаступ-ником якого є Комунальне підприємство «Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (п. 1.1 Статуту, затвердженого рішенням міської ради №36/32 від 21.05.2008р.), - (надалі позивач) та Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська, правонаступником якого являється Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал" (п. 1.1 Статуту, затвердженого наказом комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради №137-кв від 12.08.2003р.), - (надалі відповідач) було укладено договір №1-В/Т від 05.08.2003р. на відшкодування витрат по експлуатації підкачуючих насосних станцій і насосних агрегатів холодної води. За умовами п. 5.1. цього договору встановлено строк його дії з 05.08.2003р. по 31.12.2003р. та договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не надійде заяви від сторін про його розірвання.

Відповідно до п. 2.1. цього договору позивач зобов’язався здійснювати експлуатацію, поточний та капітальний ремонт насосних агрегатів підкачки холодної води, що знаходяться у виробничих приміщеннях позивача відповідно до переліку, а відповідач відшкодовує витрати, понесені позивачем в результаті експлуатації підкачуючих насосних станцій, насосних агрегатів холодної води, пожарних насосів, розташованих в тепло-, розподільчих пунктах, котельнях та інших приміщеннях позивача (п. 1.1 договору).

31.12.2004р. сторонами було укладено Договір №ДГ-5 (за даними відповідача - №1-В/Т від 31.12.2004р.), який передбачає лише сплату за використану для підкачки води електричну енергію.

За своєю правовою природою договір№1-В/Т від 05.08.2003р. на відшкодування витрат по експлуатації підкачуючих насосних станцій і насосних агрегатів холодної води є договором про надання послуг та відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Право на одностороннє розірвання договору про надання послуг встановлено ст. 907 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено договором або за домовленістю сторін.

Жодна із сторін не відмовилася від договору №1-В/Т від 05.08.2003р., сторонами зміни в договір не внесені, позивач продовжував надавати послуги з підкачки води, що передбачені цим договором, а відповідач –споживав ці послуги та не відмовився від їх отримання. Про вказане свідчать підписані сторонами акти витрат електроенергії по роботі насосних агрегатів по підприємству «Теплотранс»за січень –грудень 2006р., січень-грудень 2007р., січень-серпень 2008р. (а. с. 77 –133, т. 2). Тобто, вказаним підтверджується сам факт надання послуг по підкачці холодної води. А, отже, спірний договір був чинним в спірний період та його умови підлягають виконанню сторонами.

Вказаним спростовуються доводи відповідача, що договір припинив свою дію з 01.01.2005р.

Відшкодування спірних витрат було передбачено п. 5.1. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, що затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. за №65, що втратили чинність на підставі наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008р. за №190 (надалі Правила). Згідно вказаного пункту при недостатньому тискові в комунальній водопровідній мережі для постачання водою верхніх поверхів будинків за проектами, узгодженими з Водокана-лом, передбачається встановлення насосів для підвищення тиску води, а при постійному надмірному тискові понад 1 кг/см2 - регулятори тиску "після себе". Насосні станції підкачування та регулятори тиску, розміщені всередині жилих будинків, перебувають на балансі абонента і ним експлуатуються незалежно від відомчої належності.

Насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в теплових пунктах, перебувають на балансі теплопостачальних організацій і експлуатуються ними.

Водоканал відшкодовує витрати на експлуатацію насосного обладнання:

- встановленого у житловому фонді місцевих Рад та житлово-будівельних кооперативах - ЖЕО;

- встановленого в котельних, центральних теплових пунктах, прибудовах до них - теплопостачальним організаціям.

Правилами користування системами комунального водопоста-чання та водовідведення в містах і селищах України, що затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008р. за №190, також передбачено відшкодування таких витрат, зокрема, п. 6.1. встановлено, що у разі недостатнього тиску в мережі централізованого водопостачання для постачання водою верхніх поверхів будинків за проектом, узгодженим з виробником, передбачається встановлення насосів для підвищення тиску води, а при постійному надмірному тиску понад 1 кг/кв.см - регуляторів тиску "після себе".

Окремо розміщені насосні станції для підкачування холодної води перебувають на балансі виробника і ним експлуатуються.

Насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудовах до них, які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Насосні станції підкачування холодної води та регулятори тиску, розміщені в житлових будинках або прибудовах до них, перебувають на балансі споживачів і обслуговуються ними.

На кожній насосній станції, розташованій у приміщеннях котелень, ТП або прибудовах до них та призначеній для підкачування води в мережі холодного водопостачання, має бути організований облік подачі води і витрат електроенергії.

Виробник відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

В силу положень ст. 174 Господарського кодексу України зобов’язання відповідача щодо відшкодування спірних витрат виникли як із договору так і безпосередньо із нормативно-правового акту.

Посилаючись на вказані нормативно-правові акти позивач в остаточних своїх вимогах просить стягнути з відповідача витрати в розмірі 3182894,64 грн за період надання послуг з 01.01.2006р. по 31.10.2008р. До фактичних витрат включена заробітна плата та нарахування на заробітну плату, загально виробничі витрати, адміністративні витрати, амортизація, податок на додану вартість, про що надано довідку (т. 3 а.с. 66,67).

Вказані витрати позивач підтверджує Актами виконаних робіт розрахунку-оплати за надані послуги по підкачці холодної води за січень –грудень 2006р., січень –грудень 2007р., січень –жовтень 2008р. (т. 1, а.с. 63-74, 91-102, 125-133, т.3, а.с. 55-61), розрахунками затрат (т.1, а.с. 75-88, т. 3, а.с. 13-44, 62-67), розрахунками амортизаційних відрахувань (т. 1, а.с. 89-90, 123, 138-139), виписками заробітної плати працівникам, що зайняті на виробництві (т. 1, а.с. 104-127, 134-137, т. 3, а.с. 83-94), розрахунками кількості фізичних одиниць та одиниць ремонтної складності обладнання (т. 3, а.с. 80-82), тощо.

Згідно з розрахунками позивача послуги надавалися на ТРП-1, ТРП-2, ТРП-3, ТРП-4, ТРП-5, ТРП-6, ТРП-14, ТРП-24, ТРП-25, насосними станціями №13, 14, 16 та 17, які перебувають в нього на балансі відповідно до наданих авізо щодо передачі цих об’єктів, актів приймання-передачі основних засобів, рішень місцевих органів виконавчої влади (а.с. 141-147 т.1, а.с.1- 71 т.2).

Позивачем були складені та підписані в односторонньому порядку акти виконаних робіт за січень –грудень 2006р., січень –грудень 2007р., січень –жовтень 2008р., калькуляції за 2006р.-2008р., які з претензією №676 від 09.04.2008р. були передані відповідачу. Всього позивачем складено актів на загальну суму 3369536,98 грн, а саме за 2006р. –на суму 790595,04 грн, за 2007р. –на суму 1404503,71 грн та за 10 місяців 2008р. –на суму 1174438,26 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими. Відповідач вказані акти не підписав, обґрунтованих заперечень на них не надав, в договорі №1-В/Т від 05.08.2003р. сторони не визначили необхідність складання та підписання актів про надання послуг, калькуляції щодо вартості цих послуг в спірний період підписані позивачем в односторонньому порядку та не узгоджені з відповідачем, з огляду на це не можуть бути належними доказами щодо зміни ціни послуг в спірний період чи підтвердженням фактичної вартості наданих послуг.

З огляду на викладене, для підтвердження розрахунків позивача щодо фактичних витрат на підкачку води судом було призначено комплексну економіко-бухгалтерську експертизу.

Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз надано Висновок №2442/2443-08 від 30.09.2009р. судово-економічної експертизи.

Експертизою встановлено, що наданими позивачем документами підтверджуються наступні витрати на підкачку холодної води, що надавалися на ТРП-1, ТРП-2, ТРП-3, ТРП-4, ТРП-5, ТРП-6, ТРП-14, ТРП-24, ТРП-25, насосними станціями №13, 14, 16 та 17:

-          нарахована зарплата робітникам зайнятим на підкачці води –1612460,31 грн;

-          нарахування на заробітну плату –595965,33 грн;

-          загально-виробничі витрати –382960,02 грн;

-          адміністративні витрати –129569,28 грн;

-          амортизація –43958,76 грн;

-          податок на додану вартість –552982,74 грн;

Всього 3317896,44 грн.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що експертами врахована штатна чисельність робітників, які зайняті на цих роботах, а не нормативна. Нормативами передбачено, що операторів повинно бути 58,9 одиниць, електромонтерів –2,84 одиниці, слюсарів –7,05 одиниці; штатна чисельність склала –операторів від 57 до 65 одиниць, електромонтерів –від 4,39 до 11,39 одиниць, слюсарів –від 4,39 до 11,39 одиниць. З огляду на це, витрати на заробітну плату повинні скласти 1186770,79 грн, нарахування на заробітку плату –438630,48 грн, а всього –2 618 267,20 грн.

Відповідно до ст. ст. 180,189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

В п.3.4. договору сторони визначили, що загальна сума договору складає 284375,60 грн з ПДВ на рік та визначили коефіцієнти розподілу холодної та гарячої води –К= 0,6, крім об’єктів, які здійснюють 100% підкачку холодної води. Вказане не суперечить чинному законодавству, оскільки сторони вільні у визначенні вказаних цін. В подальшому сторонами не вносилися зміни в договір щодо ціни на послуги та коефіцієнтів розподілу. Зважаючи на це, витрати підлягають відшкодуванню в розмірі, визначеному сторонами в договорі, оскільки договірна ціна не перевищує фактичні витрати, що підтверджені висновком експерта, а саме з 01.01.по 31.12.2006р. - 284375,60 грн, з 01.01.по 31.12.2007р. - 284375,60 грн, з 01.01.по 31.10.2008р. - 284375,60 : 12 місяців х 10 місяців = 236979,67 грн, а всього підлягає відшкодуванню за спірний період –805730,87 грн.

Умовами п. 3.1. договору передбачено, що Водоканал зобов’язаний щомісячно до 15-го числа проводити перерахунок на р/рахунок Теплотрансу або здійснювати взаємозалік на встановлену суму за обслуговування підкачки (рівними долями), тобто по експлуатаційним затратам.

Вказаним спростовуються доводи відповідача щодо ненастання строку виконання зобов’язання, оскільки договором визначено конкретні строки відшкодування цих витрат не пов’язані ні з підписанням актів виконаних робіт, ні з наданням рахунків. Відповідач вказані витрати не відшкодував, заборгованість становить 805730,87 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України. Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків.

Відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання перед позивачем з оплати наданих йому послуг з підкачки холодної води, чим порушив умови укладеного з позивачем договору та вище наведені приписи законодавства.

Зважаючи на встановлені обставини, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі 805730,87 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам, в тому числі і витрати на проведення експертизи, які підтверджені платіжним дорученням №2007 від 18.03.2009р. на загальну суму 13536,00 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України господарський суд, -           

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" –49101, м. Дніпропетровськ, вул. Красна, буд.21А, код ЄДРПОУ 03341305 (р/р 26002091207145 в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 305017) на користь Комунального підприємства із транспор-тування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради –49089, м. Дніпропетровськ, вул. Макарова,32, код ЄДРПОУ 32530611 (р/р 26005050301177 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299) борг - 805 730,87 грн (вісімсот п’ять тисяч сімсот тридцять грн 87 коп), витрати по сплаті державного мита –6 451,50 грн (шість тисяч чотириста п’ятдесят одну грн 50 коп), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –29,85 грн (двадцять дев’ять грн 85 коп) та витрати на проведення судової експертизи –3424,61 грн (три тисячі чотириста двадцять чотири грн 61 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЛ.П. Широбокова Рішення підписано 28 грудня 2009року