Вирок № 74881535, 04.06.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/831/15-к Провадження № 1-кп/450/93/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Кукси Д.А.

при секретарі Оленич О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч.2 ст. 286 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140270001390 від 03.10.2014 р. відносно:

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає ІНФОРМАЦІЯ_3/3-4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює водієм у ОСОБА_2 «Сандора», несудимий у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України ,-

сторони кримінального провадження

прокурори Тимо А.С., Кузь Т.О., Костишин Д.Б.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник ОСОБА_3

малолітнього потерпілий ОСОБА_4

законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_5

захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7

представник цивільного відповідача ОСОБА_8

представник цивільного відповідача ОСОБА_9

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, 03 жовтня 2014 року приблизно о 15 год. 54 хв., керуючи вантажним автомобілем «MERCEDES-BENZ ATEGO 1318L» реєстраційний номер BE 2191 АСта рухаючись ним заднім ходом у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області по вул. Галицькій із заїздом на територію біля магазину ПП «Патривуха», порушив вимоги Р 1 п. п. 1.5,1.7, 1.10 (в частині визначення терміну «дорожня обстановка»); Р 2 п.п. 2.3 б), д); Р 10 п. 10.9; Р 12 12.3 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед початком руху заднім ходом не переконався у його безпеці, в процесі руху не контролював постійний розвиток дорожньої ситуації на смузі подальшого руху не контролював постійний розвиток дорожньої ситуації на смузі руху, а з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді виходу на його смугу позаду керованого ним транспортного засобу малолітнім пішоходом ОСОБА_4, якого він мав об’єктивну можливість виявити через дзеркала заднього виду, своєчасно не застосував екстрене гальмування як спосіб зупинити у межах найкоротшої, з можливих, відстані, такими своїми діями створив обстановку, яка призвела до наїзду на потерпілого.

Внаслідок наїзду малолітній потерпілий ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознаками небезпеки для життя, які в клінічному перебігу, без надання медичної допомоги могли привести до смерті.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєному ним інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що 03.10.2014 року виконуючи свої службові обов’язки, водія ОСОБА_2 «Сандора», а саме розвозячи продукти харчування торгової марки «Пепсіко», близько 15 год. 50 хв. керував вантажним автомобілем НОМЕР_1, по вул. Галицькій у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області. Разом з ним в автомобілі, на пасажирському місці знаходився експедитор ОСОБА_2 «Сандора» ОСОБА_10 Під’їжджаючи до магазину ПП «Патривуха», що по вул. Галицькій у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області, він проїхав поворот ліворуч, після чого зупинився. Перед початком маневру рух назад, з метою заїхати до території магазину ПП «Патривуха» він подивися в ліве задне дзеркало і поросив експедитора ОСОБА_10 подивитись в праву сторону, чи немає перешкод позаду. Переконавшись, що з лівого боку перешкод немає і почувши від ОСОБА_10, що з правого боку перешкод немає, він розпочав рух назад зі швидкістю приблизно 1 км/год. Проїхавши пару метрів, та заїжджаючи в провулок до магазину він почув крик людей, після чого одразу зупинився. Вийшовши з автомобіля він побачив, що під заднім правим колесом лежить малолітній потерпілий ОСОБА_4, головою до магазину, а ногами до редуктора автомобіля. З метою, витягти з під автомобіля потерпілого, він увімкнув пневморесору після чого автомобіль піднявся і він витягнув його з під колеса. Одразу ним була викликана швидка медична допомога, якою потерпілого було госпіталізовано.

Обвинувачений в судовому засіданні також показав, що на його переконання малолітній ОСОБА_4 якимось чином забрався на задній бампер вантажного автомобіля НОМЕР_1 і катався на ньому. А коли він розпочав рух назад то потерпілий не втримався, впав на проїжджу частину дороги, після чого попав під задне праве колесо автомобіля. До такого переконання він прийшов, так як після ДТП він оглянув автомобіль і виявив, що на задньому середньому бампері відсутня пластмасова заглушка, яку він виявив поруч з заднім правим колесом. Дана заглушка самостійно випасти не могла, вона могла випасти лише при сильному натисканні зверху.

Крім того, він переконаний, що потерпілий знаходився на задньому бампері, а не переходив дорогу, так як він, а також експедитор ОСОБА_10, переконались перед початком руху назад, що ні перешкод, ні пішоходів позаду не було.

Також, в судовому засіданні ОСОБА_1 показав, що вищевказаний автомобіль обладнаний звуковим сигналом при русі заднім ходом, і так як під час вказаних подій, коли він рухався заднім ходом зі швидкістю приблизно 1 км/год. то потерпілий повинен був звернути на нього увагу і пропустити його.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_11 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнає суд вважає, що його вина повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які були перевірені в суді, зокрема:

Показами малолітнього потерпілого ОСОБА_4, який в судовому засіданні показав, що 03.10.2014 року близько 15 год. 45 хв. він повертався з гуртка додому. Він рухався по тротуару вул. Галицької у с. Давидів Пустомитівського району Львіської області. ОСОБА_6 продуктового магазину, який розташований на вказаній вулиці він хотів перейти провулок. Подивившись на проїжджу частину дороги він переконався , що автомобілів немає і розпочав рух. Пройшовши середину провулку він відчув удар вправо і впав на землю. Він інстективно схопився руками за задній бампер вантажного автомобіля та почав кричати. Однак, автомобіль продовжував рух. Не втримавшись за бампер він відпустив руки та потрапив під задне праве колесо автомобіля. Від різкого болю він втратив свідомість. Що відбувалось далі він погано пригадує. До тями він прийшов в машині швидкої медичної допомоги.

Також малолітній потерпілий в судовому засіданні показав, що він не катався на задньому бампері автомобіля, а у вказаний день пішки повертався з гуртка додому.

Показами законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5, яка в судовому засіданні показала, що 03.10.2014 року вдень її малолітній син ОСОБА_4 пішов на дитячий гурток. Приблизно о 16 год. їй зателефонували і повідомили, що її син потрапив під вантажний автомобіль і госпіталізований в лікарню. Про обставини ДТП їй невідомо.

Показами свідка ОСОБА_12 який в судовому засіданні показав, що 03.10.2014 року близько 15 год. 45 хв. він йшов по вул. Галицькій у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області. В цей час він почув дитячий крик і побачив, що дитина потрапила під задне праве колесо вантажного автомобіля. Незважаючи не те, що дитина кричала, автомобіль продовжував рух з невеликою швидкістю. Він одразу почав кричати, щоб водій зупинився. Почувши його крики водій вантажного автомобіля зупинився і вийшов з кабіни. Вони всі підбігли до заднього правого колеса і після того як водій підняв пневморесору автомобіля витягнули дитину з під колеса. Після того водій автомобіля викликав швидку медичну допомогу, якою дитину було госпіталізовану.

Показами свідка ОСОБА_13 який в судовому засіданні показав, що 03.10.2014 року близько 15 год. 45 хв. він йшов по вул. Галицькій у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області. В цей час він почув крик біля продуктового магазину. Підбігши до вказаного магазину він побачив, що в провулку стоїть вантажний автомобіль і під заднім правим колесом автомобіля лежить дитина. Навколо неї стояли чоловіки. В цей час водій підняв пневмопідвіску автомобіля витягнули дитину з під колеса. Після того водій автомобіля викликав швидку медичну допомогу, якою дитину було госпіталізовану.

Показами свідка ОСОБА_10 який в судовому засіданні показав, що 03.10.2014 року він разом з водієм ОСОБА_1 на автомобілі НОМЕР_1 рухались по с. Давидів Пустомитівського району Львівської області. За кермом автомобіля знаходився ОСОБА_1, а він сидів на пасажирському місці. Під’їхавши до магазину ПП «Патривуха» водій ОСОБА_1 почав готуватись до маневру рух назад, з метою заїхати в провулок для розгрузки продукції. Перед початком руху, ОСОБА_1 поросив його переконатись, чи немає позаду перешкод з правої сторони. Подивившись назад він не побачив жодних перешкод, в тому числі і пішоходів, про що повідомив ОСОБА_1 і останній почав рух назад. Автомобіль рухався з дуже маленькою швидкістю. Під час руху вони почули крик людей на вулиці і водій ОСОБА_1 одразу загальмував, зупинивши автомобіль. Вийшовши з машини вони побачили, що під заднім правим колесом лежить дитина. ОСОБА_1 одразу підняв автомобіль за допомогою пневморесори і витягнув дитину з під колеса. Після цього ОСОБА_1 викликав швидку медичну допомогу, якою дитина була госпіталізована.

Свідок не зміг пояснити звідки позаду автомобіля опинився потерпілий, так як перед початком руху, він переконався, що з правої сторони жодних перешкод немає, про що повідомив водія.

Протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 03.10.2014 року згідно з яким було оглянуто ділянку біля будинку №20 по вул. Галицької у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області. (т.1 а.к.п. 172-184).

Протоколом огляду транспортного засобу від 03.10.2014 року, згідно з яким було оглянуто вантажний автомобіль НОМЕР_1 (т.1 а.к.п. 185-188).

Висновком судово-медичної експертизи №118/2014 від 22.12.2014 року згідно з яким ОСОБА_14 було виявлено: важку поєднану тупу травму тіла : травматичне стиснення грудної клітки з обох сторін з лівобічним напруженим гемотораксом, правобічним пневмотораксом, забоєм легень та органів середостіння, що привело до посттравматичного відриву та видалення нижньої частки лівої легені супроводжувалися підшкірною емфіземою, перелом тіла 11-го грудного хребця, переломи 5,6 ребер зліва по задній аксилярній лінії та тупу травму живота з розривом селезінки, що привело до внутрішньо-черевної кровотечі та видалення селезінки, струс головного мозку. Даний стан супроводжувався шоком третього ступеня. При поступленні у 8-у КЛ м.Львова у нього було виявлено: петехіальні крововиливи на обличчі, осадення та гематоми грудної клітки, лівої верхньої кінцівки, лінійні забійні рани на передній поверхні грудної клітки та боковій поверхні зліва, на животі. Виявлені ушкодження утворилися внаслідок контакту з тупими предметами, могли виникнути 03 жовтня 2014 року в результаті стискання тіла при наїзді на нього автомобіля та відносяться до тяжкого ступеня тяжкості за ознакою небезпеки для життя, які в клінічному перебігу, без надання медичної допомоги могли привести до смерті (т.1 а.к.п. 189-193).

Даний висновок в судовому засіданні підтримала судовий експерт ОСОБА_15 і надала роз’яснення висновку.

Висновком експерта №1/209 від 24.03.2015 року згідно з яким на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. Яких-небудь несправностей системи виявлено не було.

На момент огляду система рульового управління досліджуваного

автомобіля НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції конструкцією. Яких-небудь несправностей виявлено не було (т.1 а.к.п. 198-202).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 10.03.2015 року проведеного з ОСОБА_1, який розказав та показав на місці яким чином розвивались події 03.10.2014 року поблизу магазину ПП «Патривуха», що по вул. Галицькій у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області. (т.1 а.к.п. 203-232).

Протоколом додаткового огляду місця події від 11.03.2015 року, згідно з яким було визначено метрична градація ділянки дороги, на якій відбулася ДТП (т.1 а.к.п. 233-245).

Висновком судової автотехнічної експертизи №1014/1112 від 26.03.2015 року згідно з яким, у заданій дорожній ситуації водій ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.5; 1.10 (в частині значення терміну „небезпека для руху”); 2.3 (підпунктів „б” та „д”); 10.9 та 12.3 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинен був: перед початком руху заднім ходом переконатися у його безпеці; у процесі руху - постійно контролювати розвиток дорожньої ситуації на смузі подальшого руху, а із заданого слідством моменту виникнення небезпеки для руху - своєчасно застосувати екстрене гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих, відстані).

При заданих вихідних даних водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути скоєння наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування.

При заданих вихідних даних причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є та обставина, що водій ОСОБА_1 при русі заднім ходом із моменту виникнення небезпеки для руху своєчасно не застосував екстреного гальмування (т.2 а.к.п. 2-5).

Даний висновок в судовому засіданні підтримала судовий експерт ОСОБА_16 і надав роз’яснення висновку.

Що стосується показів обвинуваченого ОСОБА_1 щодо своєї невинуватості і висунення версії про те, що малолітній потерпілий ОСОБА_4 не переходив проїжджу частину, а катався на задньому бампері вантажного автомобіля, і після чого потрапив під колеса, то суд вважає її висунутою обвинуваченим з метою уникнути від відповідальності за скоєне, перекладення вини в ДТП на потерпілого та спростовується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема висновками судово-медичної та судової автотехнічної експертизи.

Суду не представлено жодних достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що малолітній потерпілий ОСОБА_4 під час ДТП міг знаходитись на задньому бампері вантажного автомобіля НОМЕР_1. Покази обвинуваченого про те, що після ДТП, під заднім правим колесом автомобіля, ним було виявлено заглушку правої частини середнього бамперу, не свідчить про те, що вказаний елемент бамперу потрапив під праве задне колесо внаслідок того, що потерпілий знаходився на бампері під час руху автомобіля.

Крім того, малолітній потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що він переходив проїжджу частину дороги, а не катався на задньому бампері вантажного автомобіля. Під праве задне колесо вантажного автомобіля він потрапив внаслідок наїзду на нього. Потерпілий надав послідовні покази, які повністю підтверджуються представленими суду доказами. Підстав оговорювати обвинуваченого, з боку сторони потерпілого, судом не встановлено.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 по ч. 2 ст. 286 КК України є правильною так як ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

За вчинене злочину ОСОБА_1 підлягає покаранню, при визначені виду та міри покарання суд бере до уваги суспільну небезпеку вчиненого злочину, характер вчиненого злочинного діяння, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого.

Обставини які пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає, те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Обставина, що обтяжує покарання суд вважає злочин вчинений щодо малолітнього.

Враховуючи наведені обставини, та те, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив тяжкий неумисний злочин, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, по місцю проживання характеризується посередньо, має постійне місце праці, за місцем праці характеризується позитивно, потерпілим не відшкодовано спричинену шкоду, сторона потерпілого просить обрати суворе покарання, суд вважає, що ОСОБА_1 слід обрати покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України.

Однак, обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про застосування до нього амністії та як в нього на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей син ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідно п. “в” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2016 році” від 22.12.2016 р. підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, які на день набрання чинності Закону України „Про амністію у 2016 році” особи, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Встановлено, що згідно свідоцтв про народження серії І-СГ №355415 видане міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського управління юстиції від 26.11.2004 р. та серії І-СГ №222013 видане міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського управління юстиції від 27.10.2009 р., ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно.

Згідно листа №34-3018 від 13.04.2018 року від Сихівської РДА Львівської міської ради, як органом опіки та піклування не приймала висновку щодо доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 дітей ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Обмежень, щодо незастосування амністії передбачені Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р. судом не встановлено.

В зв’язку з вищевказаним суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_1 слід застосувати положення Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р. та звільнити від покарання за цим вироком.

Що стосується цивільного позову законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 який поданий інтересах її сина ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди то суд вважає, що він підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що внаслідок неумисних протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 малолітньому потерпілому Кільбасович–Шевціву О.Т. спричинена моральна шкода та матеріальна шкода пов’язана з його лікування.

Згідно положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Положенням ч. 1 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз приписів ст. ст.1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Власником джерела підвищеної небезпеки – автомобіля марки «Mercedes-BenzAtego 1318L» р.н. ВE 2191 AC, який був предметом заподіяння тілесних ушкоджень, на момент вчинення злочину ОСОБА_1 передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України 03.10.2014 року було ОСОБА_2 "Сандора", що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ № 281862 виданого 20.01.2011 року Снігурівське ВРЕР УДАІ УМВС у Миколаївській області (т.1 а.к.п. 30).

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ОСОБА_2 «Сандора» і під час інкримінованих дій виконував свої службові обов’язки. Даний факт ніким з учасників процесу не оспорюється, а тому доказуванню не підлягає.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то судом встановлено, що згідно висновку № 4 судово-психологічної експертизи від 05 січня 2017 року проведеної Комунальним закладом «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, котра мала місце 03 жовтня 2014 року, внаслідок якої ОСОБА_4 зазнав тілесних ушкоджень є психотравмучою для нього, внаслідок заподіяних ушкоджень порушилась адаптаційна нормалізація життєдіяльності, знизився слух, зір, депресивна симптоматика, перебуває в стані важкого психологічного та нервового стресу, став лякливий, збуджений, йому важко зосередитися, порушений сон. Як наслідок стресового впливу, якого зазнав ОСОБА_4, відмічається виникнення у нього безсоння, спостерігається суттєве погіршення самопочуття, пам'яті, розумової та фізичної працездатності, стійкої уваги, виникнення постійного головного болю, підвищення дратівливості, зниження порогу чутливості по відношенню до зовнішніх несприятливих соціально-психологічних подразників, стійке відчуття внутрішнього психічного дискомфорту.

Висновком судовово-психологічної експертизи встановлено, що матеріальний еквівалент моральної шкоди, завданої ОСОБА_4 склав 461 628 гривень (чотириста шістдесят одну тисячу шістсот двадцять вісім гривень). Ця сума включає компенсацію за перенесені ним моральні страждання, а також вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію його психічного стану.

Щодо посилань представника ОСОБА_2 «Сандора» про те, що матері малолітнього потерпілого відшкодовано моральну шкоду в розмірі 131999 грн. не відповідає представленим суду доказам, зокрема представленими ОСОБА_2 «Сандора» видатковими касовими ордерами № 2331 від 23.10.2014 року, № 2371 від 28.10.2014 року, № 2463 від 06.11.2014 року, № 2503 від 12.11.2014 року, №2580 від 21.11.2014 року, № 2659 від 28.11.2014 року на загальну суму у розмірі 131 999,00 грн., з яких вбачається, що вказані кошти були виплачені як «Компенсация материального ущерба матери в святи с лечением пострадавшего ОСОБА_19 в ДТП от 03.10.2014г».

Факт отримання вказаних коштів не заперечує сторона потерпілого, однак ствердила, що дані кошти були отримані за лікування малолітнього потерпілого, після представлення документально підтверджених витрат на лікування. Оригінали квитанцій та касових ордерів на лікування були передані ОСОБА_2 «Сандора».

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров`ю (на одного потерпілого) потерпілого згідно положень полісу серії АС № 6499493 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів складає 100 000 гривень.

При цьому, згідно приписів ст.. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених п.п. "г" і "ґ" пункту 41.1 та п.п"в" п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Тобто ліміт відповідальності ПАТ "Страхова компанія "АХА страхування" щодо відшкодування моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв’язку з ушкодженням здоров’я становить 5000,00 грн.

Сторона потерпілого просить суд стягнути з ПАТ «СК «Аха Страхування» 9291 грн. матеріальної шкоди, а саме коштів витрачених на лікування. В свою чергу цивільний відповідач в своєму розрахунку погоджується на відшкодування коштів на лікування в такій сумі.

Відповідно розмір страхового відшкодування по моральній шкоді розрахований ПАТ «СК «АХА » становить 9 291,51 грн. х 0,05= 464,58.

Суд вважає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому завдано значних моральних страждань, порушився його звичайний режим життя, відчував та відчуває душевний та фізичний дискомфорт, а тому з цивільного відповідача ОСОБА_2 «Сандора» на користь законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_14 ОСОБА_5 слід стягнути 461163 грн. 42 коп. компенсацію за спричинену моральну шкоду, з цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «ОСОБА_16 страхування» на користь законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_14 ОСОБА_5 слід стягнути 464 грн. 58 коп. компенсацію за спричинену моральну шкоду та 9291 грн. 51 коп. матеріальної шкоди, а саме коштів витрачених на лікування.

Також суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути в користь держави 1379 грн. 46 коп. коштів витрачений під час досудового розслідування на проведення експертиз.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р. суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним за ч. 2 по ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотири) років позбавлення волі з позбавлення права керувати всіма видами транспорту строком на 3 (три) роки.

Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р. ОСОБА_1 звільнити від призначеного покарання за цим вироком.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 1379 грн. 46 коп. коштів витрачений під час досудового розслідування на проведення експертиз.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» (Миколаївська область Жовтневий район с. Миколаївське ЄДРПОУ 22430008) на користь законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_14 ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 ІДН НОМЕР_2) 461163 (чотириста шістдесят одну тисячу сто шістдесят три) грн. 42 коп. компенсацію за спричинену моральну шкоду.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «АХА Страхування» (м. Київ вул. Іллінська,8) на користь законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_14 ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 ІДН НОМЕР_2) 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 58 коп. компенсацію за спричинену моральну шкоду та 9291 (дев’ять тисяч двісті дев’яносто одну) грн. 51 коп. коштів витрачених на лікування.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

СуддяОСОБА_20