Постанова № 74880220, 23.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/103/16 Головуючий у 1-й інстанції: Полянчук І.Б.

Провадження № 22-ц/778/2318/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Кухаря С.В.

Крилової О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.03.2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 4 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Проте, відповідач не виконує вимоги кредитного договору, в зв'язку з чим станом на 31.10.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 18865,92 грн.

Враховуючи вищенаведене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 18865,92 грн. та судові витрати в розмірі 1378 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 15702,07 грн. та судовий збір в сумі 1378 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове яким зменшити розмір стягнутих процентів за користування кредитом до 2619,25 грн.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18 травня 2018 року (а.с.71,т.2), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк до 05 червня 2018 року для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_3

18 червня 2018 року від ПАТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3, в якому позивач просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Вислухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 4 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% річних в порядку.(а.с.7,т.1)

Згідно з ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

Проте, ОСОБА_3 у порушення умов договору зобов'язання за договором належним чином не виконував, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості тасплати відсотків за користування кредитним коштами.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача перед банком станом на 31.10.2015 року склала 18 865,92 грн.(а. с. 4-6, т.1).

Із зазначеного розрахунку вбачається, що відповідачем кредитні зобов'язання перед позивачем частково виконувались до 17.01.2013 року, в зв'язку з чим з відповідача на користь Банку і підлягає стягненню заборгованість за тілом кредитом в розмірі 2 664,68 грн.,я ка утворилась станом на 17.01.2013 року. (а.с.4-6)

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Правила ст. 1048 ЦК України поширюються і на відносини за кредитним договором (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно умов кредитного договору процентна ставка за користування кредитом була визначена у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Як було встановлено під час розгляду справи, розмір процентної ставки в подальшому змінювався Банком в односторонньому порядку, зокрема 05.04.2013 року (зміна тарифу) та 01.04.2014 року (зміна формули розрахунку відсотків), відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови договору передбачали таку можливість і ці умови договору відповідали вимогам закону, так як договір було укладено до прийняття та набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України, яка передбачає заборону зміни фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку. Враховуючи викладене, зміни умов договору діють і вони не є нікчемними.

Стаття 1056-1 ЦК України містить заборону в односторонньому порядку збільшувати розмір фіксованої процентної ставки, але не містить заборони на зміну тарифів та формули розрахунку відсотків.

З огляду на викладене зміни до Умов та правил надання банківських послуг та тарифів в частині розрахунку відсотків відповідають вимогам закону.

Доводи відповідача, щодо неповідомлення його належним чином про внесені зміни до Умов та правил надання банківських послуг обґрунтовано не були взяті судом до уваги з огляду на таке.

Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до ведення змін проінформувати клієнта, у тому числі у виписці по картрахунку відповідно до п. 4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови (а.с.8-13, т.1)

Пункт 4.9 умов та правил надання банківських послуг передбачає, що не рідше одного разу на місяць, способом, вказаним у заяві, надавати держателю виписки про стан картрахунків і про зроблені за минулий місяць операції по картрахунку.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно з п.п. 1.1.3.1.9, 2.1.1.3.7 Умов та правил банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати позичальнику виписку про стан картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні позичальника до системи INTERNET-banking (приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobail-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Крім того, обов'язком позичальника відповідно до пункту 1.1.2.3 та пункту 2.1.1.5.3 Умов та правил є отримання виписки про стан картрахунків і про проведені операції за картрахунками, а за п. 1.1.2.4, п. 2.1.1.5.4 (карточка) при незгоді зі зміною умов та правил позичальник має право подати заяву про розірвання договору (а.с.69-91, т.1).

Зазначені пункти Умов та правил надання банківських послуг регулюють відношення між банком та клієнтом по відносинам, які виникають в зв'язку з користуванням банківською кредитною карткою, тому вони є спеціальними і саме ці умови слід брати до уваги, при визначенні порядку повідомлення ОСОБА_3 про зміну умов договору.

Посилання відповідача на п. 2.1.1.8.7 Умов та правил надання банківських послуг, який встановлює порядок повідомлення клієнта про внесення змін в умов та правила користування карткою та умов кредитного договору шляхом використання функції СМС - повідомлення є неспроможними, оскільки цей порядок міститься в розділі 2.1.1.8 «Інші умови» і може бути застосований в тому випадку, якщо б спеціальними умовами договору, які регулюють порядок користування кредитною карткою не було би визначено цей порядок.

Окрім того, слід зауважити, що відповідачем не було надано суду жодного доказу, на підтвердження факту його звернення до банку із заявою про надання виписки по картрахункам, хоча за п. 6.3 Умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_3 зобов'язаний був їх отримувати. (а.с. 11, т.1)

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визначення розміру відсотків, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» відповідно до наданого банком розрахунку (а.с.4-6, т.1).

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь банку пені, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням з позовом до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Зазначений висновок суду узгоджується як з нормами чинного законодавства, так і наявним в матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ч. 1 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

В ході розгляду справи, ОСОБА_3 було подано суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с. 44, т.2).

Термін дії виданої ОСОБА_3 кредитної картки встановлений до червня 2014 року, що свідчить про те, що за основною вимогою строк позовної давності не закінчився.

Отже, з огляду на зазначене, слід дійти висновку, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням з позовом до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

В зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з ОСОБА_3 на користь банку підлягає стягненню пеня в розмірі 1000 грн., розмір якої визначено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України, згідно якої до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

З огляду наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлено характер спірних правовідносин і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості в розмірі 15702,07 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1, 374,375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст.389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 23.06.2018 року.

Головуючий:

Судді: