Постанова № 74880209, 20.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3115/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя: Бруновської Н.В.

суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі № 803/17/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дії, –

ВСТАНОВИВ :

04.01.2018р. позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язати здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням допомоги на оздоровлення на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області від 23.11.2017р. № 358, без обмеження граничного розміру з врахуванням збільшення посадових окладів працюючим суддям з 01.12.2016 р. в розмірі 90 % від суддівської винагороди.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2018р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправною відмову Камінь-Каширського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області у проведенні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 на підставі заяви від 28.11.2017р. та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області від 23.11.2017р. №358.

Крім того, суд зобов’язав Камінь-Каширське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області від 23.11.2017 р. №358 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням допомоги на оздоровлення, з 01.12.2017 року, та з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Камінь-Каширське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2018р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Згідно ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 до 03.10.2016р. обіймав посаду судді Любешівського районного суду Волинської області

22 вересня 2016 року Постановою Верховної Ради України від №1600-VIІІ, ОСОБА_2 звільнений з посади судді у зв’язку із поданням заяви про відставку.

Наказом Любешівського районного суду Волинської області від 03.10.2016р. №7/02-04 «Про відрахування зі штату суду голови суду, судді Хомича В.І.» позивача відраховано із штату суду.

З 04.10.2016р. позивач перебуває на обліку в Камінь-Каширському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

28.11.2017р. ОСОБА_2 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням допомоги на оздоровлення згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області від 23.11.2017р. № 358, без обмеження граничного розміру.

Проте, пенсійний орган листом від 18.12.2017р. за № 6832/02-17 відмовив позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці оскільки, допомога на оздоровлення не є складовою суддівської винагороди та для її включення до складу заробітної плати для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці немає підстав.

ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Із змісту ст.133 вказаного Закону видно, що суддівська винагорода регулюється даним Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Аналогічні правові норми закріплені у Законі України «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання.

Спеціальними нормами закону, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить допомога на оздоровлення.

Таким чином, допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 27 лютого в справі № 738/1343/17, від 20 березня 2018 року в справі № 749/951/17, від 20 березня 2018 року в справі № 736/964/17.

ч.2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку що допомога на оздоровлення входить до складу суддівської винагороди та враховується при визначені щомісячного грошового утримання суддів у відставці оскільки, відсутні законні підстави для включення матеріальної допомоги на оздоровлення у довічне грошове утримання судді у відставці, що свідчить на правомірність дій пенсійного органу та необґрунтованість позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі № 803/17/18 – скасувати.

В позові ОСОБА_2 до Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя В.З. Улицький

Суддя Р.М. Шавель

Постанова складена в повному обсязі 23.06.2018 року.