Постанова № 74880128, 18.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3710/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові на рішення Сихівського районного суду м.Львова (головуючий суддя – Рудаков І.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 16 год 30 хв. 27 березня 2018 року, повне судове рішення складено 27 березня 2017 року, у справі №464/1395/17 за позовом Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

22.02.2017 Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (далі – Підприємство) звернулось в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові (далі – Інспекція), просило скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.02.2017.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 27.03.2018 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові мали безперешкодний доступ до об’єкта перевірки, тоді як трактування дій щодо ненадання документів, як недопущення до перевірки є помилковим та не є підставою для притягнення до відповідальності за п. 2 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Окрім того, судом першої інстанції встановлено розбіжності в направленні на проведення перевірки та в акті. Відтак суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Інспекція подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Сихівського районного суду м.Львова від 27.03.2018 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суб’єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов’язаний подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Скаржник вказує, що встановлення наявності або відсутності певних обставин, які мають місце під час проведення будівельних робіт на об’єкті будівництва, здійснюється за наявності сукупності певних обставин, а саме: в разі забезпечення суб’єктом містобудування доступу посадових осіб Інспекції до об’єкта будівництва, а також надання посадовим особам Інспекції документів, пояснень, довідок, відомостей, матеріалів з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Таким чином, вважає, що ненадання необхідних документів, позбавило можливості Інспекцію проаналізувати на відповідність чинному законодавству, а також встановити їх відповідність проведеним будівельним роботам, адже перевірка проводиться комплексно. Також скаржник звертає увагу, що в.о. директора ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» не надавав жодних пояснень чи зауважень до акта та протоколу.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначило, що обов’язок допускати посадових осіб контролюючих органів для здійснення обстеження об’єкта та подавати документи є різними обов’язками суб’єкта містобудування, при цьому акт може бути складено лише за відмову у допуску. Зазначає, що документи на об’єкті перевірки не зберігались у зв’язку з відсутністю належних умов для їх зберігання, а також на об’єкті не велися будівельні роботи, які б потребували наявність дозволів.

Учасники справи в судове засіданні не з’явилися, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає частково.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 23.01.2017 заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові на підставі наказу Інспекції від 20.05.2016 та вимоги на проведення перевірки від 12.01.2017 Департаменту ДАБІ у Львівській області, зареєстрованої у відділі ЦНАП 16.01.2017 за №1.4-1495-0006, скарги ГО «Розвиток Громади» від 11.01.2017 №1000/01/17, зареєстрованої у відділі ЦНАП 11.01.2017 №2-498-0006, витягу з протоколу №44 засідання постійної комісії від 20.12.2016, що надійшла на адресу Інспекції 16.01.2016, видано направлення для проведення позапланової перевірки №74-пп за адресою: м.Львів, вул.Шевченка,327-Г з 24.01.2017 до 30.01.2017.

За результатами позапланової перевірки складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.01.2017, відповідно до якого в.о. директора ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» ОСОБА_3 не надав посадовій особі Інспекції проектної документації на право проведення будівельних робіт (таких як декларація про початок проведення будівельних робіт, робочий проект, експертизу проекту, договір оренди земельної ділянки, договір підряд тощо) щодо об’єкту будівництва – капітальний ремонт будівлі складу літ. «Д» по вул.Шевченка, 327-Г у м.Львові, що унеможливлює проведення перевірки на об’єкті будівництва та що в свою чергу класифікується як недопущення посадових осіб державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки. Розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться о 10 год 07.02.2017 (а.с.9-10).

Другий примірник протоколу отримано під підпис 30.01.2017 в.о. директора ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» ОСОБА_3

Також, 30.01.2017 складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об’єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій згідно з яким ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» в особі в.о. директора ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» ОСОБА_3 не допустила посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об’єкт будівництва – капітальний ремонт будівлі складу літ. «Д» по вул.Шевченка, 327-Г у м.Львові для проведення позапланової перевірки, чим порушено положення п.1 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пп.1 п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Зокрема, в.о. директора ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» ОСОБА_3 не перешкоджав в огляді будівлі складу літ. «Д» по вул.Шевченка, 327-Г в м.Львові, однак на вимогу інспектора надати проектну документацію та дозвільні документи на право проведення будівельних робіт жодних документів замовником для проведення перевірки не було надано, що унеможливлює проведення перевірки на об’єкті будівництва (а.с.12).

Згідно з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 30.01.2017 вимагалось забезпечити до 16.02.2017 доступ посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до об’єкту будівництва – капітальний ремонт будівлі складу літ. «Д» по вул.Шевченка, 327-Г у м.Львові, шляхом надання до Інспекції проектної документації та дозвільних документів на право проведення будівельних робіт (такі як, декларація про початок будівельних робіт, робочий проект, експертизу проекту, договір оренди земельної ділянки, договір підряду тощо), необхідних для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

07.02.2017 Інспекцією винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою визнано Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.2 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 16000 гривень (а.с.16-17).

Вважаючи вказану постанову протиправною, Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон №3038-VI) ч.1 ст.41 якого встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону №3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема: безперешкодного доступу до місць будівництва об’єктів та до об’єктів, що підлягають обов’язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; одержувати в установленому законодавством порядку від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з ч.12 ст.41 Закону №3038-VI у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об’єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема: видавати обов’язкові до виконання об’єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; притягати посадових осіб об’єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; ініціювати притягнення посадових осіб об’єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 41 Закону №3038-VI Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Порядок №553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Пунктом 5 Порядку №553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно з п.7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. До підстав для проведення позапланової перевірки вказаним пунктом віднесено звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Відповідно до п.14 Порядку №553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт.

Згідно з пунктами 16-17 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Системний аналіз вказаних правових норм дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що Порядком №553 передбачено два самостійних обов’язки суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки та подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами позапланової перевірки встановлено, що в.о. директора ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» ОСОБА_3 не надано посадовій особі Інспекції проектної документації на право проведення будівельних робіт (таких як декларація про початок проведення будівельних робіт, робочий проект, експертизу проекту, договір оренди земельної ділянки, договір підряд тощо) щодо об’єкту будівництва – капітальний ремонт будівлі складу літ. «Д» по вул.Шевченка, 327-Г у м.Львові, що унеможливлює проведення перевірки на об’єкті будівництва та що в свою чергу класифікується як недопущення посадових осіб державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки.

Вказане стало підставою для винесення акта про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об’єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 30.01.2017 та постанови №0006-вих-673/18 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.02.2017, якою Підприємство визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.2 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності»

Пунктом 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 №208/94-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон №208/94-ВР) встановлено, що суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що неподання проектної документації на право проведення будівельних робіт відповідачем ототожнено з недопущенням до проведення перевірки.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що недопущення до перевірки полягає у вчиненні активних дій, що створюють перешкоди в проведенні перевірки. Такі дії можуть полягати, зокрема, у відмові виконати законні вимоги посадових осіб інспекції, щодо надання доступу до об'єкта будівництва.

В акті про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об’єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 30.01.2017 зазначено, що посадова особа Підприємства не здійснювали будь-яких перешкод у огляді будівлі складу літ. «Д» по вул.Шевченка, 327-Г в м.Львові.

При цьому в акті про недопущення від 30.01.2017 не має жодних даних про те, які саме дії вчинені позивачем унеможливили допуск на місце будівництва працівників Інспекції, відсутні такі дані в протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.01.2017 та в оскаржуваній постанові про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.02.2017.

Згідно з фактичними обставинами справи факт недопущення посадових осіб Інспекції до проведення позапланової перевірки, також, не знайшов свого об’єктивного підтвердження, тоді як ненадання посадовій особі Інспекції проектної документації на право проведення будівельних робіт (таких як декларація про початок проведення будівельних робіт, робочий проект, експертизу проекту, договір оренди земельної ділянки, договір підряд тощо) не позбавляло відповідача можливості обстежити об’єкт будівництва, провести перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, якщо такі здійснювались, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.

До того ж, як зазначено в позовній заяві та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами у справі, на вказаному об’єкті документація не зберігається, а особи, що перевіряли, мали безперешкодний доступ до об’єкта перевірки та здійснили огляд такого.

В статті 77 КАС України зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представлені відповідачем докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що оскаржувана постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є правомірною, прийнята обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляцій інстанції приходить до переконання, що Підприємством в особі в.о.директора ОСОБА_3 не вчинялись дії щодо недопущення (відмови в допуску) посадових осіб відповідача на об’єкт будівництва для проведення перевірки, тоді як ненадання документів не може вважатися недопущенням до проведення перевірки, оскільки не перешкоджає фактичному допуску до об’єкта такої перевірки, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові №0006-вих-673/18 від 07.02.2017 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пунктом 4 частини 1 статті 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ч.2 ст.20 КАС України).

Враховуючи, що предметом оскарження у даному публічно-правовому спорі є постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно з якою позивача притягнено до відповідальності відповідно до Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності», а не за нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також суб'єктний склад сторін спору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Сихівський районний суд м.Львова є неповноважним судом на вирішення цієї справи, що призвело до порушення принципу предметної підсудності, визначеного у ст.20 КАС України, тоді як дана справа підсудна окружному адміністративному суду.

Відповідно до ст.318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу. Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв’язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

З огляду на викладене, оскільки учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи Сихівським районним судом м.Львова не заявив про непідсудність справи такому, судом апеляційної інстанції не встановлено поважних причин, за яких скаржник об’єктивно не мав можливості заявити про непідсудність справи Сихівському районному суду м.Львова, а тому, враховуючи положення ст.317 КАС України, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, з вищевикладених мотивів та підстав.

Щодо судових витрат, то у відповідності до положень ст.139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» 1600 грн. (тисячу шістсот гривень) сплаченого судового збору, відповідно до платіжного доручення №1576 від 13.02.2017.

Керуючись статтями 20, 229, 241, 250, 308, 310, 317, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 27 березня 2018 року у справі №464/1395/17 скасувати та ухвалити нове, яким позов Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові задовольнити.

Скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №0006-вих-673/18 від 07.02.2017 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» 1600 грн. (тисячу шістсот гривень) сплаченого судового збору, відповідно до платіжного доручення №1576 від 13.02.2017.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_4 ОСОБА_2 Повне судове рішення складено 22.06.2018