Постанова № 74880126, 20.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2898/16 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Гугіна Д.Ю.,

представника відповідача: Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничій дім «Нова інформація» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ «Видавничій дім «Нова інформація» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26 листопада 2015 року №0017601706, яким до нього застосовано штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

В обгрунтування вимог посилається на те, що ним своєчасно та в повному обсязі сплачено єдиний внесок, однак в платіжному дорученні за жовтень 2015 року помилково зазначено невірний рахунок платежу, однак дана помилка не призвела до ненадходження коштів до бюджету.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року позов задоволено.

Судове рішення умотивовано тим, що оскільки позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, то помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обгунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач мав сплатити єдиний внесок на рахунок ДПІ у Солом'янському районі 20.10.2015 року шляхом внесення відповідних сум на рахунок апелянта, однак позивачем дані дії вчинені не були. Окрім того, скаржник звертає увагу на те, що позивач не повідомляв його про допущену помилку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 26 листопада 2015 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення №0017601706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф та пеню в загальному розмірі 25 975,99 грн.

Уважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 1 частиною 2 статті 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Абзацом 1 частиною 8 статті 9 Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За змістом абз.1 ч.10 ст.9 Закону днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно ч. 11 ст. 9 Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 17.09.2015, як платник ЄСВ, перереєстрований з ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

15 жовтня 2015 позивачем помилково перераховано єдиний соціальний внесок за вересень 2015 року в сумі 122027,71грн. платіжним дорученням від 15.10.2015 №1466 на рахунок ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС замість на відповідний рахунок ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Разом із тим, на підставі листа позивача № 92 від 16.10.2015, поданого до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, кошти в ЄСВ в сумі 122027,71 грн. переведені на рахунок ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та надійшли на її рахунок 28.10.2015, тобто із затримкою на 8 днів.

Отже, позивачем було сплачено єдиний внесок до державного бюджету у строк, передбачений абзацом 1 частиною 8 статті 9 Закону), проте така сплата помилково була здійснена на інший субрахунок.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.2 ч.10 ст.25 Закону.

Підставою застосування даного виду санкцій є винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством.

Отже, оскільки позивачем фактично було здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, то помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ураховуючи, що помилкове перерахування позивачем коштів на рахунок податкового органу за попереднім місцем реєстрації не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску до бюджету, та ним самостійно нараховано зобов'язання за зазначеним платежем, застосування до позивача штрафу і пені є неправомірним.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховним судом України від 16 червня 2015 року у справі № 21-377а15.

До того ж, як зазначено вище, 16.10.2015 (до закінчення строку зазначеного абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону) позивач звернувся до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з заявою про перерахування коштів на рахунок ДПІ у Солом'янському районі, однак кошти були перераховані лише 28.10.2015.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що є необґрунтованими висновки місцевого суду з приводу того, що саме невиправдані зволікання контролюючого органу призвели до перерахування коштів на вірний рахунок лише 28.10.2015 року з огляду на відсутність судових рішень про визнання бездіяльності податкового органу протиправною. Позаяк, в силу частини 2 статті 77 КАС саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Таким чином, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 22 червня 2018 року).