Постанова № 74880093, 18.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3689/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя – Луцович М.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Ужгород о 15 год. 35 хв. 16 лютого 2018 року, повне судове рішення складено 03 березня 2018 року, у справі №2а-0770/2521/12 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Мукачівська пересувна механізована колона 77» до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15.08.2012 Публічне акціонерне товариство «Мукачівська пересувна механізована колона №77», правонаступником якої є Товариство з додатковою відповідальністю «Мукачівська пересувна механізована колона №77» (далі – Товариство) звернулося в суд з позовом до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, правонаступником якої є Мукачівська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області, просило визнати протиправними дії посадових осіб Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області по проведенню перевірки Публічного акціонерного товариства «Мукачівська пересувна механізована колона № 77» у період з 07 червня 2012 року по 06 липня 2012 року; визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 26 липня 2012 року №0004072340, №0004092340 та №0004062340.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2013, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 20 січня 2016 року касаційну скаргу Мукачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області задоволено частково, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2013 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2012 року за №0004072340, №0004092340 та №0004062340.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконані усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Енергозбут-5» та ТОВ «АСК БУД», а також понесені витрати по сплаті відповідних сум ПДВ. Відповідачем в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено факт невідповідності задекларованих наслідків спірних господарських операцій у податковому обліку позивача фактичним обставинам. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, встановлених податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Разом з тим, відповідач як контролюючий орган уповноважений здійснювати контроль за дотриманням податкового законодавства відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема, проводити документальні планові виїзні перевірки. Судом першої інстанції не встановлено порушення відповідачем приписів чинного законодавства під час проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю «Мукачівська пересувна механізована колона №77», як і не встановлено порушення прав Товариства з додатковою відповідальністю «Мукачівська пересувна механізована колона №77» під час проведення перевірки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Мукачівська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року та ухвалити нове, яким у позовних вимогах відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ТОВ «Енергозбут-5» створено для здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Скаржник вказує, що перевіркою встановлено відсутність оформленої товарно-транспортної документації. Також зазначає, що у ТОВ «АСК БУД» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання. За таких обставин, скаржник вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно.

Учасники справи в судове засіданні не з’явилися, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, у період з 07.06.2012 по 06.07.2012 на підставі направлень від 07.06.2012 №355, №356, виданих Мукачівською ОДПІ, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання і відповідно до наказу Мукачівської ОДПІ від 24.05.2012 №275 Мукачівською ОДПІ Закарпатської області проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «Мукачівська пересувна механізована колона 77» з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з 01.04.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства у період з 01.04.2011 по 31.03.2012.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.07.2012 №1267/10/22-00/01037072, згідно з висновками якого перевіркою встановлено порушення Товариством пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року на загальну суму 605417 грн.; пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, чим завищено у 03 міс. 2012 року від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2) на суму 13381 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 134217 грн., в т.ч. за 10 міс. 2011 року на суму 117 144 грн., за 03 міс. 2012 року на суму 17 073 грн. (т.1 а.с.19-57).

На підставі акта перевірки від 12.07.2012 Мукачівською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 26.07.2012 №0004092340 форми «В4», яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13881 грн., від 26.07.2012 №0004072340 форми «Р», яким визначено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем в розмірі 134217 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 33554,25 грн., від 26.07.2012 №0004062340 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток/доходи приватних підприємств за основним платежем на суму 605417 грн. (т.1 а.с.147-149).

Вважаючи дії щодо проведення перевірки та вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – ПК України) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпунктів 14.1.178 та 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення).

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

У розумінні пункту 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

При цьому наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Як зазначено в акті перевірки від 12.07.2012 №1267/10/22-00/01037072 висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні Товариством валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергозбут-5» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСК БУД» з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій.

Згідно з долучених до матеріалів справи Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №340615, Довідки АА №387440 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Довідки про взяття на облік платника податків від 01.09.2011 №1963 ТОВ «Енергозбут-5» зареєстровано 31.08.2011, перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі м.Києва, серед видів діяльності за КВЕД – 45.21.1 Будівництво будівель, 51.90.0 інші види оптової торгівлі (т.1 а.с.177-180).

10 жовтня 2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Енергозбут-5» (Продавець) укладено договір поставки б/н, предметом якого, відповідно до п.1.1 Договору є постачання/продаж Позивачу будівельних матеріалів. Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що кількість товару визначається за взаємною згодою сторін та фіксується у видатково-прибуткових накладних. (т.1 а.с.151-155).

На підтвердження отримання будівельних матеріалів за вказаним договором від ТОВ «Енергозбут-5» позивачем складені видаткові накладні № РН-0008 від 17 жовтня 2011 року на суму 33269,76 грн., РН-009 від 31 жовтня 2011 року на суму 432255,66 грн., РН-010 від 31 жовтня 2011 року на суму 237336,68 грн. (т.1 а.с.156-158).

На підтвердження здійснення оплати за придбані будівельні матеріали за вказаним договором Товариством надано виписки ОТП банку від 04 листопада 2011 року та 04 травня 2012 року (т.1 а.с.162, 163).

Також, до матеріалів справи позивачем долучено довіреності видані на отримання матеріальних цінностей від ТОВ «Енергозбут-5» від 17 жовтня 2011 року №177 та від 28 жовтня 2012 року №187 (т.1 а.с.164, 165) та акт звіряння взаєморозрахунків, в якому вказано, що станом на 01 червня 2012 року заборгованість по взаємних розрахунках між Товариством та ТОВ «Енергозбут-5» відсутня (т.1 а.с.172-173).

Придбані у ТОВ «Енергозбут-5» будівельні матеріали в подальшому використані Товариством у господарській діяльності під час виконання Договорів про закупівлю робіт при будівництві за державні кошти №154 від 02 серпня 2011 року (т.1 а.с.181-189) та №160 від 08 вересня 2011 року (т.1 а.с.215-223).

Так, згідно з листа ДП «Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів Закарпатської області» від 14.07.2011 №3-08/107 пропозиція конкурсних торгів по придбанню будівельних робіт по об’єкту «Реконструкції дамби лівого берегу ріки Тиси на ділянці між селами Петрово і Чорнотисово (1 черга будівництва) Виноградівського району Закарпатської області» подана ПАТ «Мукачівська пересувна механізована колона 77» розглянута та визнана найкращою. Рішення прийнято на засіданні комітету з конкурсних торгів згідно протоколу №14 від 14.07.2011 (т.1 а.с.190).

Вказане стало підставою для укладення договору №154 від 02 серпня 2011 року між Товариством та ДП «Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів Закарпатської області», за яким позивач зобов’язувався виконати у 2011-2012 роках на замовлення ДП «Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів Закарпатської області» роботи по реконструкції дамби лівого берегу ріки Тиси на ділянці між селами Петрово і Чорнотисово (1 черга будівництва) Виноградівського району Закарпатської області, в обсязі передбаченому проектно-кошторисною документацією та в строки, що передбачаються Договором та графіком виконання робіт.

Згідно з п.1.5 Договору Товариство (Підрядник) в межах договірної ціни виконує власними і в разі необхідності залученими силами засобами всі передбачені замовленням роботи, здає в обумовлені строки об’єкт в експлуатацію.

Вказані роботи передані замовнику у грудні 2011 року, на підтвердження чого позивачем подано акт контрольних обмірів та обстежень по об’єкту «Реконструкція дамби лівого берегу ріки Тиси на ділянці між селами Петрово і Чорнотисово (1 черга будівництва) Виноградівського району Закарпатської області», довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року та акти приймання виконаних будівельних робіт №9, №10 та №11 за грудень 2011 року (т.1 а.с.191-214).

Відповідно до листа ДП «Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів Закарпатської області» від 19.08.2011 №3-08/131 пропозиція конкурсних торгів по придбанню будівельних робіт по об’єкту «Регулювання і берегоукріплення р.Бистрик в с.Тур’я Бистра Перечинського району Закарпатської області» подана ПАТ «Мукачівська пересувна механізована колона 77» розглянута та визнана найкращою. Рішення прийнято на засіданні комітету з конкурсних торгів згідно протоколу №17 від 19.08.2011 (т.1 а.с.224).

Згідно з договором №160 про закупівлю робіт при будівництві за державні кошти від 08 вересня 2011 року Товариство зобов’язувалося виконати у 2011-2012 роках на замовлення ДП «Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів Закарпатської області» роботи по регулюванню і берегоукріпленню р.Бистрик в с.Тур’я Бистра Перечинського району Закарпатської області в обсязі передбаченому проектно-кошторисною документацією та в строки, що передбачаються Договором та графіком виконання робіт.

Згідно з п.1.5 Договору Товариство (Підрядник) в межах договірної ціни виконує власними і в разі необхідності залученими силами засобами всі передбачені замовленням роботи, здає в обумовлені строки об’єкт в експлуатацію.

Вказані роботи передані замовнику у грудні 2011 року, що підтверджено довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (т.1 а.с.225-229).

Окрім того, правильність, цільове використання та повноту обсягів виконаних робіт підтверджено Довідкою Державної фінансової інспекції у Закарпатській області від 28.05.2012 №07-07/20 «Про результати зустрічної перевірки з питань документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, проведених між Позивачем та ДП «Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів Закарпатської області» за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року (т.1 а.с.230-255).

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «АСК БУД» Товариством до матеріалів справи долучено Договір №21 від 01 грудня 2011 року, укладений між Товариством (Замовник) та ТОВ «АСК БУД» (Виконавець) та додаткова угода №1 до вказаного договору (т.1 а.с.60-62).

Відповідно до пункту 1.1. Договору №21 Виконавець зобов’язується надавати, а Замовник приймати та оплачувати послуги будівельних машин та механізмів.

Одиницею виміру кількості наданих послуг приймаються машино-години та/або кубічні метри переміщених/перевезених товарно-матеріальних цінностей/будівельних матеріалів тощо.

Згідно з долучених до матеріалів справи Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №695116, Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №398839, Довідки АА №398030 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Довідки про взяття на облік платника податків від 01.09.2011 №32870/29-004 ТОВ «АСК Буд» зареєстровано 26.01.2007, перебуває на обліку в ДПІ у Солом’янському районі м.Києва, серед видів діяльності за КВЕД – 45.21.1 Будівництво будівель (т.2 а.с.41-46).

На підтвердження отримання послуг машин та механізмів від ТОВ «АСК БУД» позивачем складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30 грудня 2011 року та розшифровки до них від 30 грудня 2011 року, а саме: акт №1 та розшифровка на суму 212272,20 грн.; акти №2 та розшифровка на суму 777612 грн.; акт № 3 та розшифровка на суму 38900,52 грн.; акт №4 та розшифровка на суму 185724 грн.; акт №5 та розшифровка на суму 848821,2 грн., акт №6 та розшифровка на суму 848821,2 грн.; акт №7 та розшифровка на суму 392505,12 грн.; акт №8 та розшифровка на суму 777612 грн. (т.2 а.с.5-20).

Здійснення Товариством оплати за вказаним договором за надання послуг машин і механізмів підтверджується виписками ОТП банку від 05 червня 2012 року, 09 липня 2012 року, 21 травня 2012 року, 11 травня 2012 року, які долучені Товариством до матеріалів справи (т.2 а.с.29-32).

Крім того, між ТОВ «АСК БУД» та позивачем складено Акт звіряння взаємних розрахунків, в якому вказано, що станом на 01 серпня 2012 року заборгованість по взаємних розрахунках відсутня (т.2 а.с.40).

Отримані від ТОВ «АСК БУД» послуги використані позивачем в подальшій господарській діяльності, а саме під час виконання Договорів про закупівлю робіт при будівництві за державні кошти №168 від 27 жовтня 2011 року (т.2 а.с.47-55) та №172 від 03 листопада 2011 року (т.2 а.с.68-76), а також попередньо вказаних Договорів про закупівлю робіт при будівництві за державні кошти №154 від 02 серпня 2011 року (т.1 а.с.181-189) та №160 від 08 вересня 2011 року (т.1 а.с.215-223), укладеними з ДП «Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів Закарпатської області».

Згідно з договором №168 від 27 жовтня 2011 року позивач як Підрядник зобов’язувався виконати у 2011 році на замовлення ДП «Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів Закарпатської області» роботи при будівництву об’єкта «Захист від затоплення водами ріки Шопурка смт. В. Бичків (додаткові роботи) Рахівського району Закарпатської області», обсяг робіт у відповідності до проектно-кошторисної документації та пропозиції конкурсних торгів та в залежності від реального фінансування видатків.

Відповідно до п.1.5 Договору Підрядник в межах договірної ціни виконує власними і в разі необхідності залученими силами засобами всі передбачені замовленням роботи, здає в обумовлені строки об’єкт в експлуатацію.

Вказані роботи передані замовнику у грудні 2011 року, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (т.2 а.с.58-67).

Відповідно до договору №172 від 03 листопада 2011 року Товариство зобов’язувалося виконати у 2011-2013 роках на замовлення ДП «Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів Закарпатської області» роботи при будівництві об’єкта «Реконструкція берегоукріплення і посилення водозахисної дамби ріки Тиса в районі ПЗ 258-260 Тячівського району Закарпатської області», обсяг робіт у відповідності до проектно-кошторисної документації та пропозиції конкурсних торгів та в залежності від реального фінансування видатків.

Відповідно до п.1.5 Договору Підрядник в межах договірної ціни виконує власними і в разі необхідності залученими силами засобами всі передбачені замовленням роботи, здає в обумовлені строки об’єкт в експлуатацію.

Прийняття замовником виконаних Товариством відповідно до договору №172 робіт підтверджено долученими до матеріалів справи довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.80-92).

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «АСК БУД» Товариством до матеріалів справи долучені акти здачі-приймання робіт (надання послуг), розшифровки до актів здачі-приймання робіт, товарно-транспортні накладні, калькуляції на екскаватор KOMATSU від 09.09.2011 та на автогрейдер від 09.09.2011 (т.3 а.с.68-117).

Представлені Товариством первинні документи в своїй сукупності підтверджують підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Щодо посилання контролюючого органу в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних як на підставу підтвердження нереальності господарських операцій з ТОВ «Енергозбут-5», то суд апеляційної інстанції зауважує, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, підтверджує операції з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, а тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Зазначені обставини давали право Товариству включити ПДВ по спірних господарських операцій до складу податкового кредиту відповідного періоду та формувати витрати, пов'язані з здійсненням господарської діяльності.

Також, з досліджуваного акта перевірки від 12.07.2012 №1267/10/22-00/01037072 вбачається, що доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій з вказаними контрагентами ґрунтуються також на відсутності у останніх основних засобів (складських приміщень, складів, вантажної техніки), працівників, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та виконання умов договорів, укладених з позивачем.

На переконання суду апеляційної інстанції відсутність в контрагентів позивача виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів не може бути самодостатнім підтвердженням нереальності господарських операцій, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів. Окрім того, встановлений відповідачем факт відсутності штатних працівників не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Окрім того, висновки про порушення податкового законодавства контрагентам позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону.

Таким чином, невиконання чи неналежне виконання контрагентами свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності такими контрагентами, не може створювати наслідки для самого позивача.

Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява №3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з частиною 1статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Як вказувалося вище господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Судом апеляційної інстанції також взято до уваги, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавались, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що обґрунтування нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує недобросовісність платника та необґрунтованість його податкової вигоди, а тому зроблені контролюючим органом в акті перевірки від 12.07.2012 №1267/10/22-00/01037072 висновки є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без дотримання вимог податкового законодавства, практики Європейського Суду та принципів, передбачених ст.2 КАС України принципів.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В силу приписів ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, оскільки позивач не оскаржує постанову суду в частині відмови в позові, така відмова не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року у справі №2а-0770/2521/12 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_3 ОСОБА_2 Повне судове рішення складено 22.06.2018