Постанова № 74880058, 20.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14848/16 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Карпушової О.В.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Горжий А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача в наданні на адвокатський запит від 23.08.2016 копії акту позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності КП "Редакція газети "Вечірній Київ" від 03.06.2016 з додатками та зобов'язати останнього надати йому на його адвокатський запит копію акту позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності КП "Редакція газети "Вечірній Київ" від 03.06.2016 з додатками. На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відмова Держаудитслужби з посиланням на статтю 222 КПК України є неправомірною, оскільки вказаний акт ревізії був отриманий відповідачем не під час здійснення кримінального провадження, а під час виконання ним функцій органу державного фінансового контролю відповідно до законодавства, крім того, цей акт як документ був створений до відкриття кримінального провадження і ця інформація є публічною.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 березня 2018 року адміністративний позов задоволено, при цьому, суд дійшов висновку, що діяльність відповідача не є здійсненням кримінального провадження, а ревізія як форма фінансового контролю не є процесуальною дією в розумінні кримінального законодавства.

З таким рішенням не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України,Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовтня 2006 року N 346/1025/685/53, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 р. за N 1166/13040, у разі виявлення порушень законодавства ревізією, проведеною не за зверненнями правоохоронних органів, ревізійні матеріали, у яких зафіксовано порушення, що передбачають кримінальну відповідальність або містять ознаки корупційних діянь, передаються до правоохоронного органу в повному обсязі і, як наслідок, є матеріалами досудового розслідування, тому на ознайомлення з ними необхідний дозвіл слідчого.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час, як позивач проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3, який є адвокатом, звернувся до Державної фінансової інспекції в м. Києві із адвокатським запитом від 23.08.2016 щодо надання належним чином завіреної копії акту позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Редакція газети «Вечірній Київ» від 03.06.2016 №04-30/657.

Вказаний запит вмотивований тим, що Ірпінським відділом поліції ГУ Національної поліції у Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22016101110000128, яке відкрито на підставі даних, отриманих внаслідок проведення Державною фінансовою інспекцією в м. Києві позапланової ревізії фінансового-господарської діяльності Редакції газети «Вечірній Київ», в рамках якого адвокат ОСОБА_3 надає правову допомогу громадянину ОСОБА_5

Листом від 30.08.2016 №26-162-14-14/7026 Державна фінансова інспекція в м. Києві відмовила в надані позивачу запитуваних документів з огляду на положення частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, при цьому, в листі зазначено, що матеріали контрольного заходу відносно КП «Редакція газети «Вечірній Київ» передано до ГУ СБУ у м. Києві та Київській області і за результатами їх розгляду внесено відомості до ЄРДР №22016101110000128 від 06.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення.

Відмову відповідача позивач вважає протиправною, тому оскаржив до суду в цьому позові.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про неналежність запитуваного документа до матеріалів кримінального провадження, як наслідок, дійшов висновку про неправомірну відмову у його наданні.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, під публічною інформацією розуміється вся інформація, якою володіє суб'єкт владних повноважень та яка є відображеною та задокументованою будь-якими засобами та на будь-яких носіях.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

При цьому, Закон № 2939-VI містить чіткі гарантії захисту прав заявника при розгляді розпорядником публічної інформації запиту на отримання публічної інформації та унеможливлює зловживання розпорядником публічної інформації своїм правом на обмеження у доступі до такої інформації.

Водночас, згідно з ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

В свою чергу, Закон № 2939-VI визначає поняття інформації з обмеженим доступом та підстави, за якими розпорядник інформації може обмежити доступ до такої інформації.

Так, статтею 6 вищезазначеного Закону визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Тобто, відмова у наданні інформації є обґрунтованою лише у разі, якщо розпорядник на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 221 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК), слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, будь-яка інформація або документи, пов'язані з відповідним кримінальним провадженням, надаються для ознайомлення виключено на підставі та у порядку, що визначений кримінальним процесуальним законодавством України.

Як вже було наголошено, відповідач відмовив в надані запитуваних документів з огляду на відсутність на це дозволу слідчого, оскільки вказані матеріали ревізії стали підставою для порушення кримінального провадження і долучені до матеріалів досудового розслідування.

Отже, запит позивача стосується документів, що є частиною матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №22016101110000128, що, зокрема, підтверджується наданим ним до матеріалів справи договором про надання правової допомоги від 20.08.2016 (а.с.117), тому відповідач правомірно відмовив позивачеві у наданні копій документів з матеріалів досудового розслідування без дозволу на те слідчого або прокурора.

Доводи позивача, що запитувані ним документи були створені (складені) до моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є переконливими, оскільки сам по собі факт того, що запитувані документи існували до відкриття кримінального провадження, не змінює їх статусу як матеріалів досудового розслідування станом на момент звернення з адвокатським запитом.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.03.2018 (справа №820/4244/16), посилання в запиті на наявність кримінального провадження свідчить про неналежність його розгляду за правилами Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки, в такому разі, запит стосується перебігу кримінального провадження, як наслідок, відмова відповідача з посиланням на статтю 222 КПК України є правомірною.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 березня 2018 року - скасувати.

Ухвалити постанову, якою у задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 23 червня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

О.В.Карпушова