Постанова № 74880029, 20.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6788/17 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості у розмірі 81591207,22 грн,-

В С Т А Н О В И Л А:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 80369589,30 грн та стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1221617,92 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 у задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем фактично не було працевлаштована 519 осіба з інвалідністю у 2016 році, у зв'язку із чим він повинен нести відповідальність, згідно чинного законодавства України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1367 робочих місць, згідно зі ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем не виконаний, у зв'язку з чим ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» зобов'язано сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не порушені вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», оскільки на підприємстві створено робочі місця для інвалідів та протягом 2016 року регулярно направлялись звіти Форми 3-ПН про наявні вільні робочі місця, на яких може використовуватися праця інвалідів. Однак, інваліди для працевлаштування, державною службою зайнятості на підприємство не направлялися і самостійно не зверталися.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 2016 рік до складу ДП «НАЕК «Енергоатом» входять 15 відокремлених підрозділів: ВП «Запорізька АЕС», ВП «Южно-Українська АЕС», ВП «Рівненська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС», ВП «Атоменергомаш», ВП «Атомремонтсервіс», ВП «Аварійно-технічний центр», ВП «Атомкомплект», ВП «Управління справами», ВП «Науково-технічний центр», ВП «Атомпроектінженіринг», ВП Конструкторське бюро «Атомприлад», ВП «Складське господарство», ВП «Автоматика та Машинобудування», Дирекція ДП НАЕК «Енергоатом».

ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подано до Фонду «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік» за формою 10-ПІ, (поштова-річна), затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики № 42 від 10.02.2007 з доповненнями від 12.11.2008 №527 (а.с. 7).

Відповідно до вищезазначеного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 34186 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 848 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1367 осіб.

Фондом за результатами перевірки звіту зроблено висновок, що відповідачем не виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

На підставі викладеного позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та звернувся до суду із позовом про їх стягнення разом з пенею.

За розрахунком Фонду розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягає стягненню з Товариства, становить 80369589,30 грн та пеня 1221617,92 грн (а.с. 8).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов до висновку про відсутність доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у працевлаштуванні інвалідам, які безпосередньо зверталися до нього або які були направлені центром зайнятості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з аналізу вищевикладених норм випливає, що працевлаштуванню інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організації чи до державної служби зайнятості, на яку власне і покладено обов'язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них. Разом з тим, обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштовувати.

Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» № 42 від 10.02.2007 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду. Такий звіт подається або надсилається рекомендованим листом за місцем державної реєстрації роботодавця відповідному відділенню Фонду.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 34786 осіб, підлягало працевлаштуванню 1367 інвалідів, однак працевлаштована тільки 848 особа.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання вимог закону відповідачем постійно проводилась робота, направлена на соціальну захищеність осіб з інвалідністю, а саме: до державних центрів зайнятості населення щомісячно подавалися звіти про наявність вакансій, постійно інформувались відповідні фонди соціального захисту осіб з інвалідністю, громадські організації осіб з інвалідністю та органи місцевого самоврядування про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, були опубліковані оголошення про наявні вакансії, на яких може бути використана праця осіб з інвалідністю тощо.

У відокремлених підрозділах відповідача, які розташовані у м. Києві та Київській області, а саме ВП «Атомкомплект», ВП «Управління справами», ВП «Науково-технічний центр», ВП «Аварійно-технічний центр», ВП «Атомпроектінженіринг», ВП Конструкторське бюро «Атомприлад», Дирекції, а також у ВП «Складське господарство» (Рівненська область), ВП «Автоматика та Машинобудування» (Дніпропетровська область) загалом встановлений 4% норматив (який перевиконаний), що підтверджується звітами форми №10-ПІ.

В межах розташування відокремлених підрозділів підприємства кількість інвалідів, які потребують працевлаштування або зареєстровані як особи, які шукають роботу та за станом здоров'я могли виконувати роботу у промисловому виробництві відповідача значно менша, ніж норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю по 2016 року.

Без наявності особи з інвалідністю неможливо провести атестацію робочих місць осіб з інвалідністю і виконати відповідний норматив.

Створення (виділення) робочого місця для осіб з інвалідністю здійснюється при наявності особи відповідної категорії, оскільки конкретні вимоги щодо робочого місця встановлені в його індивідуальній програмі реабілітації.

З вищевикладеного вбачається, що ДП «НАЕК «Енергоатом» вжито усіх належних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2016 рік) та відповідно не допущення господарського правопорушення.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що викладене свідчить про виконання відповідачем обов'язку про належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, натомість позивач не надав доказів безпосереднього звернення інвалідів до відповідача з метою працевлаштування і відмови в такому працевлаштуванні, як і не надано доказів, що направлені до відповідача інваліди не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем створено, відповідно до встановленого законодавством нормативу, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році та подавались звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, останнім виконано зазначені вимоги законодавства, а не зайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з їх вини, тому враховуючи відсутність порушень відповідачем норм чинного законодавства, відсутні підстави для стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 80369589,30 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1221617,92 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставами для її скасування, позивачем не наведено обставин наявності протиправних дій з боку відповідача, порушення ним норм чинного законодавства при виконанні своїх функцій.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25.06.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна