Постанова № 74880021, 20.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/626/18 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області) про визнання відмови протиправною та зобов'язання призначити та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% суддівської винагороди, -

В С Т А Н О В И В :

09.02.2018 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправною відмову в реалізації права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді та зобов'язання призначити та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді з 11 жовтня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідача в частині визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді є незаконним та таким, що порушує її конституційні права, оскільки має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди, оскільки на момент виходу у відставку стаж роботи на посаді судді, що давав йому право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, становив 37 років 5 місяців 5 днів.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 р. у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що визначення стажу, який зараховується до стажу, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання здійснюється відповідно до норм, які діють на дату прийняття рішення Верховною Радою України про відставку позивача, а не відповідно до норм, які діяли на час його призначення на посаду судді. З цих підстав, суд дійшов до висновку про правомірну відмову відповідача у включенні до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду строкової служби в Радянській Армії та періоду роботи на посаді слідчого МВС.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано доводами аналогічними позовній заяві.

Судом першої інстанції позовні вимоги розглядалися за правилами спрощеного провадження у порядку, тому апеляційним судом справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року призначено розгляд даної у справи у відкритому судовому засіданні та витребувано у відповідача копії матеріалів пенсійної справи відносно ОСОБА_2

Сторони в судове засідання не з'явилися про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні без фіксації судового процесу у порядку ч.4 ст.229 КАС України.

18.06.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області до апеляційного суду на виконання ухвали від 05.06.2018 року надано копію матеріалів пенсійної справи відносно позивача. Разом з тим, повідомлено суд, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є правонаступником Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в Радянській Армії з 22.05.1971 по 17.05.1974, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 від 22.05.1971.

З 01.10.1974 по 04.02.1993 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, в тому числі з 29.04.1982 по 04.02.1993 на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділення, заступника начальника відділу-начальника слідчого відділення Смілянського МР ВВС Черкаської області, що підтверджується записами у трудовій книжці та листа управління міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 08.07.2003 №14П-1584.

З 05.02.1993 по 19.06.2003 перебував на посаді народного судді Смілянського міського народного суду Черкаської області, про що також свідчать записи у трудовій книжці та наказ №18-Л по управлінню юстиції Черкаської обласної державної адміністрації.

З 23.03.2004 по 08.10.2016 перебував на посаді судді Смілянського міського районного суду Черкаської області.

Наказом від 06.10.2016 №69-ОС ОСОБА_2 відрахований з 08.10.2016 зі штату суду у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до постанови Верховної Ради України №1600-V111 від 22.09.2016.

Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.10.2016 №1.46/416/2016, підписаним в.о. голови суду Калашником В.П. та заступником керівника апарату Яценком О.Й., передбачено, що до стажу позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зараховані періоди роботи:

- на посаді народного судді Смілянського міського народного суду з 05.02.1993 по 23.03.2004, всього 11 років 01 місяць 19 днів;

- на посаді судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з 23.03.2004 по 08.10.2016, всього 12 06 місяців, 15 днів.

Усього стаж роботи за станом 08.10.2016 становить 23 роки 08 місяців 04 дні.

Згідно вказаного розрахунку позивачу з 11.10.2016 було призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок суми його довічного грошового утримання в розмірі 90% від суддівської винагороди, водночас якою просив повідомити, чи було враховано при призначенні йому довічного грошового утримання період строкової служби в Радянській армії з 22.05.1971 по 17.05.1974 та період роботи на посаді слідчого МВС з 28.04.1982 по 04.02.1993, та просив, у разі неврахування вказаних періодів, врахувати їх.

Листом від 29.01.2018 №6/Г-10 відповідач повідомив позивача про те, що Закон України від 15.12.1992 №2862-Х11 «Про статус суддів» та постанова Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, які передбачали зарахування до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строкової служби в Радянській Армії та роботу на посаді слідчого МВС, втратили чинність з 01.01.2012. Також станом на день винесення постанови Верховної Ради України про звільнення позивача був чинний Закон України від 07.07.2010 №2453-V1 «Про судоустрій і статус суддів», проте, редакція Закону від 12.02.2015 №192 не передбачає норм щодо збереження за суддями, які призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом, визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За загальним правилом, установленим частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Конституції України діяльність суддів гарантується, зокрема, особливим порядком їх обрання або призначення, звільнення з посади; обмеженням прав суддів на виконання іншої оплачуваної роботи, крім викладацької, наукової та творчої; фінансуванням функціонування судів та діяльності суддів виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.10.2010 (далі - Закон» №2453-VI) незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням, правом судді на відставку.

При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді. (частина шоста статті 48 Закону№2453-VI ).

Згідно з частиною першою статті 120 Закону №2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку (частина п'ята статті 120 Закону №2453-VI).

Згідно частини третьої статті 141 Закону №2453-VI (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічні норми містить і закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016 (далі по тексту - Закон№1402-VIII).

Так, відповідно до абзацу 2 пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону№1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Щомісячне довічне грошове утримання судді є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при почесному видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

При цьому, щодо стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання необхідно зазначити наступне.

Так, у відповідності до частини третьої статті 138 №2453-VI в редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В свою чергу, згідно статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

При цьому, пунктом 11 Розділу XIII. Перехідні положення Закону №2453-VI визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону України від 15.12. 1992 №2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII, в редакції, яка діяла на день набрання чинності Законом № 2453-VI) було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Водночас, спірні правовідносини врегульовані також постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - постанова КМУ № 865, чинна станом на день набрання чинності Законом №2453-VI у відповідній цьому періоду редакції), абзацом 2 пункту 3-1 якої було передбачено зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Таким чином, законодавством, що діяло на день набрання чинності Законом № 2453-VI було передбачено зарахування спірних періодів роботи позивача до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, оскільки він був обраний на посаду до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених положень законодавства в контексті встановлених обставин справи дає підстави для висновку, що у даному випадку до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню період строкової служби в Радянській Армії та період роботи на посаді слідчого МВС.

Аналогічних висновків дотримався Верховний Суд в постановах від 27.02.2018 року по справі № 127/20301/17 та від 20.03.2018 справа №520/5814/17.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02), здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 23.06.2018 р.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 р. - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області) про визнання відмови протиправною та зобов'язання призначити та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% суддівської винагороди - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області) в реалізації ОСОБА_2 права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та виплачувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді з 11 жовтня 2016 року.

Присудити на користь ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ 21366538) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви у сумі 704,80 грн. та за подання апеляційної скарги у сумі 1057,20 грн., що разом складає 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель