Постанова № 74879930, 20.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7443/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Прокопенка Б.О.,

представника відповідача: Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ «Столичні будтехнології» звернулося у суд із позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.03.2017 № 0752615147, від 21.03.2017 № 0772615147, від 21.03.2017 № 0762615147 .

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року позов задоволено.

Судове рішення умотивовано тим, що факт здійснення господарської діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або його контрагента, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Непогоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що факт отримання позивачем товару від контрагента ТОВ «БК «Оптима» не підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, і є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції установлено, що у період з 16.02.2017 по 22.02.2017 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Столичні будтехнології» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «БК Оптима» за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 01.03.2017 №29/26-15-14-07-01-10/35392258.

Згідно висновків акту перевірки від 01.03.2017 №29/26-15-14-07-01-10/35392258 встановлено порушення позивачем: п. 138.1 ст. 138, п. 135.1 ст. 135, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток в розмірі 8 348 000,00 грн., в тому числі по періодах: за 2015 року на суму 8 348 000,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 274 926,00 грн., у тому числі за червень 2015 року на суму 274 926,00 грн. та завищено суму залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 394 674,00 грн., у тому числі за грудень 2015 року на суму 1 394 674,00 грн.

На підставі таких висновків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0752615147 від 21.03.2017 (форма П), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 348 000,00 грн.; № 0772615147 від 21.03.2017 (форма В4), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість - 1 394 674,00 грн.; № 0762615147 від 21.03.2017 (форма Р), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 274 926,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 68 732,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Уважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи убачається, що між ТОВ «Столичні буд технології» (покупець) та ТОВ «БК «Оптима» укладено договір поставки від 01.06.2015 № 01/06-15, відповідно до умов якого постачальник передає покупцю у встановлений у даному договорі термін у власність покупця будівельні матеріали (блоки газобетонні) за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджується сторонами в порядку, визначеному цим договором, та підтверджуються видатковими накладними, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.

Ціни на товар визначаються сторонами в рахунку-фактурі, який виписується на конкретну партію товару та підтверджується покупцем в порядку, визначеному цим договором, та вказується у накладній на конкретну партію товару. Ціни зазначаються постачальником, виходячи із чинних цін, що склалися на момент передачі партії товару.

Якість товару має повністю відповідати чинним в Україні державним стандартам, технічним умовам підприємств, технічній документації виробників, тощо і підтверджується документами, передбаченими чинним законодавством.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP. Постачальник здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Постачальник здійснює поставку товару покупцю з доставкою на будівельний майданчик/об'єкт покупця за адресою: вул. Відпочинку, 9-А у Святошинському районі м. Києва.

Постачальник здійснює поставку на підставі поданого покупцем письмового замовлення, в якому в обов'язковому порядку вказуються: асортимент, кількість замовленого товару, спосіб та умови доставки, бажана дата відвантаження, адреса місця розвантаження, реквізити перевізника.

Підтвердженням прийняття постачальником замовлення від покупця, є оформлений постачальником рахунок-фактура, який направляється покупцю електронною поштою, факсом, тощо, та включає найменування, асортимент, кількість та ціни на замовлений товар, умови поставки.

Розрахунок за товар проводиться в безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень, шляхом перерахування покупцем суми вартості партії товару в гривнях на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

За такими ж умовами були укладені договори поставки від 02.07.2015 №02/07/15-ПТ, від 03.08.2015 №03/АВ/15.

На виконання умов вказаних договорів позивачем надано видаткові накладні від 30.06.2015 №Оп-0000150, від 30.06.2015 №Оп-0000151, від 22.07.2015 №РН-0000092, від 17.08.2015 №РН-0000093, від 17.08.2015 №РН-0000094, від 18.08.2015 №РН-0000124, від 18.08.2015 №РН-0000125, від 19.08.2015 №РН-0000126, податкові накладні від 30.06.2015 №53, від 30.06.2015 №54, від 22.07.2015 №34, від 17.08.2015 №2, від 17.08.2015 №17, від 18.08.2015 №19, від 18.08.2015 №20, від 19.08.2015 №25, оборотно-сальдові відомості по рахункам. В підтвердження оплати до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень.

Також, на підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав суду відповідні докази: договори, накладні, рахунки фактури, сертифікати відповідності на товари, тощо.

Як убачається з матеріалів справи, предметом договорів є постачання наступного товару: блоки газобетонні; суміш клеюча для блоків.

Будівництво об'єкту: комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення на вул. Відпочинку, 9-А у Святошинському районі м. Києва ТОВ «Столичні Будтехнології» здійснювало на підставі договору генерального підряду № 08/11-ГПР/11-В від 08.11.2011, укладеного з інвестором - ТОВ «СП «Фасад», та Дозволу на виконання будівельних робіт № КВ 11412074852 від 15.05.2012. Замовником будівництва об'єкта для позивача виступало ТОВ «СП «Фасад».

Об'єкт будівництва повністю збудовано та введено у експлуатацію, що підтверджується, зокрема, сертифікатами відповідності серії ІУ № 164131710881, ІУ № 164133590040, ГУ № 165142880385, ІУ № 165151470374, ІУ № 165152811084.

Тобто, наданими документами прослідковується рух, мета, економічна доцільність придбання таких товарів, а додані до матеріалів справи первинні документи розкривають повністю зміст господарських операцій. Також, матеріалами справи підтверджується, що усі фінансово - господарські зобов'язання відображені в податковому обліку позивача, що не спростовано відповідачем.

Твердження відповідача про наявність ознак фіктивності у контрагента позивача ТОВ «БК «Оптима» носять загальний характер, без надання інформації на надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності таким контрагентом та не спростовують фактичне здійснення операцій такими суб'єктами.

Покликання відповідача на протокол допиту у якості свідка ОСОБА_4 (директора ТОВ «БК «Оптима»), як на доказ фіктивної діяльності цього товариства, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Так, у вказаному протоколі ОСОБА_4. зазначає, що у березні 2015 року придбав товариство «БК «Оптима» з метою ведення господарської діяльності. Також вказував, що ним підписувалися первинні документи товариства та засвідчувалися печаткою. Разом із тим, дійсно не може пригадати конкретний вид діяльності. Однак, ця обставина не спростовує реальності спірних договорів та не свідчить про їх нікчемність.

Відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або його контрагента за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Покликання скаржника на відсутність ТТН також не заслуговують на увагу, позаяк відсутність товарно - транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність ТТН є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів, зокрема, якщо з інших даних вбачається, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що і було встановлено судом першої інстанції у даній справі.

Посилання контролюючого органу на те, що рахунок контрагента у банку відкритий пізніше ніж укладено договір також не приймаються апеляційним судом, адже оплата коштів на рахунок ТОВ «БК «Оптима» проводилася в липні 2017 року (на цей час рахунок контрагента в ПАТ БК «Євробанк» був відкритий), а видаткові накладні на поставку товару складені також у період функціонування рахунку та уже після отримання авансових платежів. Тобто, інформація наявна у податкового органу щодо дати відкриття рахунку контрагента раніше за укладення договору, з урахуванням доказів, які містяться в матеріалах справи, може свідчити лише про описку у договорі та не доводить факту нереальності спірної господарської операції.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаним контрагентом є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу скаргою Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 22 червня 2018 року.)