Постанова № 74879826, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10832/16 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді доповідача Аліменка В.О.,

суддів Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч.4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий Банк» Оберемка Р.А. на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий Банк» до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» з позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №51462336 від 22.06.2016 року, винесену старшим державним виконавцем відповідача Чорним В.В.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий Банк» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22 червня 2016 року старшим державним виконавцем відповідача прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51462336 з примусового виконання виконавчого листа №819/2292/15, виданого 30.03.2016 року Тернопільським кружним адміністративним судом.

Незгода позивача із вказаною вище постановою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належні та достатні докази на підтвердження того, що винесена постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження є протиправною, а відтак відсутні підстави для її скасування.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон, Закон № 1404-VIII).

За змістом статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, забезпечення права на оскарження дій чи бездіяльності державних виконавців.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї за відомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Вимоги до виконавчого документа встановлено ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 1 якої передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Апелянт наголошує, що виконавчий документ, що слугував підставою для відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам ст. 18 Закону, оскільки такий не містить відомостей щодо прізвища, ім'я по-батькові боржника та його ідентифікаційного номеру.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності, оскільки прізвища, ім'я по-батькові боржника зазначаються лише для фізичних осіб, а для юридичних осіб зазначається повне найменування.

Крім того, позивач вважає протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51462336, оскільки вона містить недостовірні дані щодо податкового номеру боржника, а також вказує на наявність підстав для прийняття відповідачем рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження.

На переконання колегії суддів, вказані твердження також не відповідають дійсності, враховуючи наступне.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Частиною 2 статті 37 цього Закону визначено, що уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (частина четверта статті 37 цього Закону).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.11.2014 № 725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Єврогазбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування фізичних осіб прийнято рішення від 11.11.2014 № 121 про «Початок процедури ліквідації АТ «Єврогазбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу.

Таким чином, станом на день відкриття виконавчого провадження (22.06.2016 року), ПАТ «Європейський газовий Банк» перебував на стадії ліквідації, та здійснював своє представництво через уповноважену особу.

Згідно відомостей про юридичну особу, код ЄДРПОУ ПАТ «Європейський газовий Банк» №34693790.

Оскільки як у постанові про відкриття виконавчого провадження, так і у виконавчому листі, зазначений податковий номер боржника №34693790, колегія суддів не вбачає жодних недостовірних даних, на які посилається позивач.

Перевіривши виконавчий лист на відповідність вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів дійшла висновку, що вказаний виконавчий лист складено з повним дотриманням вимог вказаної статті, а отже у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, апелянт вважає постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51462336 протиправною, оскільки вона не затверджена начальником відділу або його заступником та не скріплена печаткою, що суперечить абз. Ґ пп. 1.5.1 п. 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Суд не погоджується з такими доводами скаржника, виходячи із наступного.

Як вбачається із змісту абз. Ґ пп. 1.5.1 п. 1.5 вказаної Інструкції, постанови державного виконавця складаються та підписуються держаним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю, при цьому затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою лише у випадках встановлених Законом або цією Інструкцією.

При цьому, ані норми Закону, ані Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 не містять вимог щодо обов'язкового скріплення печаткою постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення суду про зобов'язання боржника вчинити певні дії, така вимога стосується лише тих постанов, що відкриті на виконання рішення про стягнення коштів з боржника.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий Банк» та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями ст.ст. 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий Банк» Оберемка Р.А. - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року - без змін.

Повний текст постанови складено « 23» червня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя доповідач В.О. Аліменко

Судді О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма