Постанова № 74879817, 22.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14611/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Васильченко І.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про: визнання дій Головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Т.І. протиправними; скасування як незаконної постанови головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Т.І. від 21 березня 2017 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер виконавчого провадження 53604404; скасування як незаконної постанови головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Т.І. від 21 березня 2017 року про відкриття виконавчого провадження реєстраційний номер 53604404.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабкової Т.І. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2017 року ВП № 53604404 та постанови про арешт майна боржника від 21 березня 2017 року ВП № 53604404; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповною мірою з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено вимоги процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що незважаючи на повне і своєчасне виконання ОСОБА_3 постанови серії АР № 288399 від 08 грудня 2016 року, головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабковою Т.І. прийнято постанови від 21 березня 2017 року про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно. При цьому, державним виконавцем без наявних правових підстав також збільшено суму стягнення з 255 грн. до 510 грн.

Станом на 22 червня 2018 року відповідачем не надано до суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2017 року Голосіївським РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві отримано від ДПП УПП в м. Києві для примусового виконання у порядку ст. 308 КУпАП постанову серії АР № 288399 від 08 грудня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення для стягнення з ОСОБА_3 штрафу.

За результатами розгляду заяви УПП у м. Києві про примусове виконання постанови № 288399 виданої 08 грудня 2016 року головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Бабковою Т.І. на виконання вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», 21 березня 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53604404 з метою виконання постанови серії АР № 288399 від 08 грудня 2016 року.

21 березня 2017 року головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Бабковою Т.І. направлено на адресу ОСОБА_3 копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2017 року.

21 березня 2017 року головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м, Києві Бабковою Т.І. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все належне боржнику ОСОБА_3 майно, що належить боржнику ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач, вважаючи дії та рішення прийняті державним виконавцем протиправними, звернувся до суду із позовом щодо захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабкової Т.І. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 березня 2017 року ВП № 53604404 та постанови про арешт майна боржника від 21 березня 2017 року ВП № 53604404 є протиправними.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції у зазначеній частині, однак в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця вважає, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 травня 2018 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (ч. 4 ст. 287 КАС України).

Умови і порядок виконання на території України судових рішень станом на момент виникнення спірних правовідносин визначається Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (Закон № 1404-VIII), а не Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 5 ст. 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Відповідно до вимог ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для винесення оскаржуваних постанов стала постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 288399 від 08 грудня 2017 року, винесена інспектором УПП Арішиним І.В. відносно ОСОБА_3, яким до останнього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.

Відповідно до ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого ч. 1 ст. 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 грудня 2016 року постановою інспектора роти № 1 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенантом Арішиним І.В. прийнято постанову серії АР № 288399 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою до ОСОБА_3 застосовано штраф у розмірі 255 грн.

Відповідно до квитанції № 24 від 08 грудня 2016 року позивачем у добровільному порядку сплачено застосований до нього штраф у розмірі 255 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 300-1 КУпАП у разі сплати фізичною або юридичною особою п'ятдесяти відсотків розміру штрафу протягом п'яти банківських днів з дня вручення постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, така постанова вважається виконаною.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу у розмірі 255 грн. повністю виконано позивачем.

Натомість, незважаючи на факт повного виконання боржником виконавчого документу, а саме: постанови 08 грудня 2016 року серії АР № 288399 відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2017 року ВП № 53604404 та постанову про арешт майна боржника від 21 березня 2017 року ВП № 53604404, в яких зазначено підставою для вказаних дій необхідність примусового виконання постанови 08 грудня 2016 року серії АР № 288399 УПП у м. Києві.

З огляду на зазначені вище обставини та враховуючи, що позивачем в день винесення постанови про накладення адміністративного стягнення було виконано вимоги постанови та сплачено штраф, що підтверджується матеріалами справи, підстави для прийняття оскаржуваних позивачем постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника від 21 березня 2017 року були відсутні.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабкової Т.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2017 року ВП № 53604404 та постанови про арешт майна боржника від 21 березня 2017 року ВП №5 3604404 є протиправними.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку про протиправність та необхідність скасування оскаржуваних позивачем постанов, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21 березня 2017 року відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 5360440 на підставі виконавчого документу - постанови № 288399 виданої 08 грудня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_3 510 грн.

Доказів правомірності зміни відповідачем суми стягнення матеріали справи не містять. А ні до суду першої інстанції, а ні до апеляційного суду відповідачем не надано письмового відзиву на позов, або на апеляційну скаргу та будь яких пояснень.

З тексту постанови № 288399 від 08 грудня 2016 року, вбачається, що до ОСОБА_3 було застосовано штраф у розмірі 255 грн.

Здійснюючи дії стосовно відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не перевірено факт виконання позивачем постанови № 288399 від 08 грудня 2016 року та сплати штрафу у розмірі 255 грн.

Крім того, з тексту постанови про відкриття виконавчого провадження не вбачається на підставі якого виконавчого документу зазначено суму стягнення у розмірі 510 грн.

Аналогічна помилка здійснена державним виконавцем у постанові від 21 березня 2017 року про арешт майна боржника в частині суми стягнення.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи 13 квітня 2017 року головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабковою Т.І. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 53604404. Головним державним виконавцем було встановлено, що згідно квитанції № 24 від 08 грудня 2016 року штраф сплачено у добровільному порядку, а тому, з урахуванням вимог п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження з примусового виконання постанови № 288399, виданої 08 грудня 2016 року УПП у м. Києві підлягає закінченню. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Як зазначено вище, у відповідності до вимог ст. 40 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Однак, постановою про закінчення виконавчого провадження від 13 квітня 2017 року не знято арешт майна боржника, а припинена чинність арешту, що не передбачено вимогами Закону № 1404-VIII та не вказано про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних позивачем постанов.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанови головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Т.І. від 21 березня 2017 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер виконавчого провадження 53604404 та постанови головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Т.І. від 21 березня 2017 року про відкриття виконавчого провадження реєстраційний номер 53604404, колегія суддів вважає за необхідне зазначене судове рішення скасувати в частині відмови у задоволенні вказаних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, необхідно також здійснити розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 3200 грн. з них 1280 грн. - за подання до суду адміністартвиного позову та 1920 грн. - за подання апеляційної скарги на судове рішення. При цьому, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 травня 2018 року, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_3 стягнуто на його користь судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог апелянтом не оскаржується та суд апеляційної інстанції в цій частині вважає його обґрунтованим.

Відповідно на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2495 грн. 20 коп. (1280 грн. - 704 грн. 80 коп. + 1920 грн.).

Керуючись ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, ст. ст. 229, 308, 310, 315. 317, 321, 322, 328, 329 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 травня 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Тетяни Ігорівни від 21 березня 2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 53604404 та від 21 березня 2017 року про арешт майна боржника ВП № 53604404.

У скасованій частині прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабкової Тетяни Ігорівни від 21 березня 2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 53604404 та від 21 березня 2017 року про арешт майна боржника ВП № 53604404.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 травня 2018 року залишити без змін.

Присудити на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) витрати з сплати судового збору в сумі 2495 (дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 20 (двадцять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15, код ЄДРПОУ 34999976).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2018 року.