Рішення № 74879036, 20.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2018

Справа № 910/4425/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 21 543, 96 грн., за участю представників позивача – не з'явився, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача вартість недостачі вантажу у розмірі 21 543,96 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2018 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.05.2018 року.

08.05.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про передання справи за підсудністю до господарського суду Львівської області, оскільки заявлені позовні вимоги звернені до ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця».

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу; позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Так, оскільки позивачем було заявлено позовні вимоги саме до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» місцезнаходженням якого є м. Київ, вул. Тверська, 5 у задоволенні клопотання відповідача про передання справи за підсудністю до господарського суду Львівської області судом відмовлено.

08.05.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд у задоволення позову відмовити з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вартості вантажу, яка встановлюється за документами вантажовідправника, та не доведено оплату переданого до перевезення вантажу, а відтак не доведено понесення ним збитків, вину відповідача у виникненні збитків та наявність причиново-наслідкового зв'язку між діями відповідача та втратою вантажу.

08.05.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано заяву-клопотання, у якому він просив суд про застосування позовної давності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2018 року відкладено підготовче засідання на 06.06.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2018 року.

20.06.2018 року представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем, як відправником зі станції "КРИВИЙ ТОРЕЦЬ" Донецької залізниці на станцію "БУРШТИН" Львівської залізниці відправлено вантаж "вугілля кам’яне марки Г 0-100", а саме:

- за накладною від 19.06.2017 № 50590678 в тому числі у вагоні № 57922570 у кількості 69.700 кг.;

- за накладною від 14.06.2017 № 50496488 в тому числі у вагоні № 54017348 в кількості 69.500 кг.;

- за накладною від 10.06.2017 № 50426568 в тому числі у вагоні № 54780572 в кількості 70.000 кг.;

- за накладною від 07.06.2017 № 50380799 в тому числі у вагоні № 60633963 в кількості 70.000 кг. та у вагоні № 55616072 в кількості 70.000 кг.;

- за накладною від 08.06.2017 № 500396407 в тому числі у вагоні № 61248738 в кількості 70.000 кг. та у вагоні № 61438909 в кількості 70.000 кг.;

Одержувачем за вказаними накладними є ДТЕК Бурштинська ТЕС публічного акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО".

На станції ЛИМАН Донецької залізниці були складені наступні комерційні акти:

- № 490000/223 від 21.06.2017 року про недостачу вантажу в вагоні № 50590678 в кількості 2000 кг. та зазначено, що при контрольному переважуванні вагону на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто – 91100 кг., тара – 23400 кг., нетто – 67700 кг. Над 7 люками виявлене поглиблення довжиною 2000 мм., по ширині вагону, глибиною 500 мм., Вагон без торцевих дверей, люки зачинені. В місці поглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Течі вантажу не було;

- № 490000/226/234 від 14.06.2017 року про недостачу вантажу в вагоні № 54017348 в кількості 1400 кг. та зазначено, що при контрольному переважуванні вагону на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто – 90000 кг., тара – 24000 кг., нетто – 66000 кг. Посередині над 1 люками виявлене поглиблення довжиною 1500 мм., по ширині вагону, глибиною 800 мм. Вагон без торцевих дверей, люки зачинені. В місці поглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Течі вантажу не було;

- № 388103/200 від 15.06.2017 року про недостачу вантажу в вагоні № 54780572 в кількості 2050 кг. та зазначено, що при контрольному переважуванні вагону на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто – 89650 кг., тара – 23500 кг., нетто – 66150 кг. При огляді заглиблення на конус 100 см.* 100 см. Зазор між кришкою люка та армовочним листом 30 мм. * 300 мм. Вагон без торцевих дверей, люки зачинені. Недостаючий вантаж міг поміститися у вагоні. Вагон в технічному відношенні справний. Течі вантажу не було;

- № 490000/217 від 09.06.2017 року про недостачу вантажу в вагоні № 60633963 в кількості 2500 кг. та зазначено, що при контрольному переважуванні вагону на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто – 90100 кг., тара – 23400 кг., нетто – 69200 кг. Над 6-7 люками виявлене поглиблення довжиною 3000 мм., по ширині вагону, глибиною 500 мм. Вагон без торцевих дверей, люки зачинені. В місці поглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Течі вантажу не було;

- № 490000/218 від 09.06.2017 року про недостачу вантажу в вагоні № 55616072 в кількості 2000 кг. та зазначено, що при контрольному переважуванні вагону на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто – 89100 кг., тара – 23300 кг., нетто – 67800 кг. Над 1-2 люками виявлене поглиблення довжиною 3000 мм., по ширині вагону, глибиною 500 мм. Вагон без торцевих дверей, люки зачинені. В місці поглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Течі вантажу не було;

- № 490000/219/225 від 09.06.2017 року про недостачу вантажу в вагоні № 61248738 в кількості 1800 кг. та зазначено, що при контрольному переважуванні вагону на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто – 89200 кг., тара – 22600 кг., нетто – 68400 кг. Над 6-7 люками виявлене поглиблення довжиною 2500 мм., по ширині вагону, глибиною 700 мм. Вагон без торцевих дверей, люки зачинені. В місці поглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Течі вантажу не було.

Згідно ст.130 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі – Статут залізниць України) право на пред’явлення претензії та позову залізниці у разі недостачі вантажу належить одержувачу.

Таким чином, право на пред’явлення залізниці претензії або позову про відшкодування суми недостачі належить позивачу.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно частини 2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт недостачі вантажу за спірним перевезенням підтверджений вищевказаними комерційними актами.

Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.

У відповідності до ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Розмір понесених позивачем збитків встановлено відповідно до наявних в матеріалах справи довідок про вартість вугільної продукції ТОВ «Донінтервугілля».

Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, наявність своєї вини у втраті вантажу позивача не спростував.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, обов’язковою умовою відшкодування збитків є порушення учасником господарських відносин власних господарських зобов’язань.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність складу господарського правопорушення, який включає в себе: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи); збитки, завдані такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вину особи, внаслідок протиправної поведінки якої було заподіяно збитки.

Судом дана належна оцінка відзиву відповідача на позовну заяву, проте, посилання відповідача, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вартості вантажу, яка встановлюється за документами вантажовідправника, та не доведено оплату переданого до перевезення вантажу, а відтак не доведено понесення ним збитків, не приймаються судом до уваги, оскільки понесення позивачем збитків полягає у втраті його майна, і така втрата підтверджена матеріалами справи, також матеріалами справи підтверджується наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками позивача, наявність вини відповідача, що полягає у незабезпеченні збереження прийнятого до перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Всупереч ст.74 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 113 Статуту залізниць України залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем.

08.05.2018 року відповідачем надано заяву-клопотання, у якому він просив суд про застосування позовної давності до вимог позивача.

Згідно ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 та ч. 1 ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність – скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту. Пунктом «а» статті 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу можуть бути заявлені – з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу.

Відповідно до статті 315 ГК України претензії перевізникові можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій – протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні – протягом шести місяців. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Таким чином, стаття 315 ГК України і статті 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

Згідно з п. 4.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, а тому у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19.04.2012 р. у справі № 10-26/166-10-4300.

Як вбачається з матеріалів справи, комерційні акти були складені перевізником 09.06.2017, 15.06.2017, 16.06.2017 та 21.06.2017 року, тобто строк звернення до суду про відшкодування збитків за вказаним комерційними актами сплив починаючи з 09.03.2018, 15.03.2018, 16.03.2018, 21.03.2018 відповідно (6 місяців на пред'явлення претензії + 3 місяці на надання відповіді на неї).

Проте, як вбачається з поштового конверту та опису вкладення в цінний лист, позивач звернувся з даним позовом до суду 05.04.2018 року, тобто поза межами строку позовної давності.

В силу ч.ч. 3, 4. ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності та відповідачем заявлено про її пропуск, а позивачем, у свою чергу не наведено поважності причин щодо пропуску позовної давності, в позові про стягнення з відповідача на користь позивача вартості недостачі вантажу у розмірі 21 543,96 грн. слід відмовити у зв’язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 23.06.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна