Рішення № 74878319, 14.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2018 року № 826/9104/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Фанери та плити» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Фанери та плити» (далі – позивач, ПАТ «Фанери та плити») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив:

скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 №0005311401 у частині нарахування податку на додану вартість по операціях з продажу у 2016 році виготовленої продукції, ціна якої нижче собівартості такої продукції на суму 280 076,89 грн. і штрафу в сумі 140 038,45 грн.,

скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 №0005331401 у частині нарахування податку на прибуток із позитивного значення зміни валютних курсів на суму 4 644,82 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

З урахуванням положень частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції, що діяла на час вчинення процесуальної дії), за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу від 12.04.2017 №2702, згідно направлень від 25.04.2017, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України та плану-графіка ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Фанери та плити» (код 00274690) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 16.06.2017 №255/26-15-14-01-02/00274690.

Згідно висновків, викладених в акті перевірки, встановлено, зокрема, порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, підпунктів 153.1.1, 153.1.3, 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, пункту 5, пункту 7, пункту 15 П(С)БО 15 «Дохід», пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», пункту 5, пункту 6, пункту 7, пункту 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», що призвело до заниження ПАТ «Фанери та плити» податку на прибуток у загальній сумі 186 721 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 88 579 грн., за 2015 рік у сумі 98 142 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на суму 406 965 гривень;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПАТ «Фанери та плити» податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у загальній сумі 445943 грн., в тому числі у липні 2014 року на суму 2418 грн., у листопаді 2014 року у сумі 1226 грн., у лютому 2015 року у сумі 4181 грн., у вересні 2015 року у сумі 96685 грн., у листопаді 2015 року у сумі 53619 грн., у грудні 2015 року у сумі 2885 грн., у січні 2016 року у сумі 35804 грн., у лютому 2016 року у сумі 12 629 грн., у березні 2016 року у сумі 85 616 грн., у квітні 2016 року у сумі 73 203 грн., у червні 2016 року у сумі 10 711 грн., у липні 2016 року у сумі 2306 грн., у жовтні 2016 року у сумі 40227 грн., у грудні 2016 року у сумі 24 433 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення

від 10.07.2017 №0005311401, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 668 915,00 грн., у тому числі за податковим зобов’язанням – 445 943 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 222 972 грн.;

від 10.07.2017 №0005331401, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 231 011,00 грн., у тому числі за податковим зобов’язанням – 186 721 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 44 290 грн.

Позивач, вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, зокрема, в частині нарахування податку на додану вартість по операціях з продажу у 2016 році виготовленої продукції, ціна якої нижче собівартості такої продукції на суму 280 076,89 грн. і штрафу в сумі 140 038,45 грн. та в частині нарахування податку на прибуток зі позитивного значення зміни валютних курсів на суму 4 644,82 грн., є протиправними, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Зі змісту акту вбачається, що при проведенні перевірки даних бухгалтерського обліку ПАТ «Фанери та плити», а саме: оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 «Готова продукція» за 2016 рік, аналізу рахунків 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», аналітичний облік за рахунком 26 «Готова продукція», який ведеться за об'єктами готової продукції та первинних документів на реалізацію готової продукції, надані підприємством до перевірки, було встановлено, що ціна реалізації продукції без ПДВ нижче вартості витрат, віднесених підприємством до собівартості готової продукції.

Заниження ціни реалізації встановлено по наступних операціях:

ПАТ «Фанери та плити» у періоді, що перевірявся, відвантажило готову продукцію (ДВП СТ-40 2,5 мм 2440*1220*2,5 мм, ДВП СТ-40 3,2 мм 2440*1220*3,2 мм, фанера в асортименті) для ТОВ «Епіцентр К» (код 32490244), відповідно до виписаних видаткових накладних. Згідно даних бухгалтерського обліку, станом на початок кожного місяця відповідного періоду залишки зазначеної продукції відсутні, за даними бухгалтерського обліку продукція реалізована в місці виготовлення.

Крім того, ПАТ «Фанери та плити» у періоді, що перевірявся, відвантажило готову продукцію (плита деревоволокнена, сухого безперервного способу виробництва СТ-40, розмір 2440*1220*4,5 мм) для компанії SUHAIL YAHIA-SAIDI TRADING EST.(Йорданія), відповідно до оформлених вантажно-митних декларацій. Згідно даних бухгалтерського обліку, станом на початок кожного місяця відповідного періоду залишки зазначеної продукції відсутні, за даними бухгалтерського обліку продукція реалізована в місці виготовлення.

ПАТ «Фанери та плити» у періоді, що перевірявся, відвантажило готову продукцію (плита деревоволокнена, сухого безперервного способу виробництва СТ-40, розмір 2440*1220*2,5 мм) для компанії «AI-Essami Co. For Investment & Trade Ltd» (Йорданія) відповідно до оформлених вантажно-митних декларацій. Згідно даних бухгалтерського обліку, станом на початок кожного місяця відповідного періоду залишки зазначеної продукції відсутні, за даними бухгалтерського обліку продукція реалізована в місці виготовлення.

Також, у періоді, що перевірявся, ПАТ «Фанери та плити» відвантажило готову продукцію (фанера клеєна з товщиною шпону 1525*1525*18 мм) для компанії «JuA Frischeis Ges. M.b.h.» (Австрія) відповідно до оформлених вантажно-митних декларацій. Згідно даних бухгалтерського обліку, станом на початок кожного місяця відповідного періоду залишки зазначеної продукції відсутні, за даними бухгалтерського обліку продукція реалізована в місці виготовлення.

Статтею 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу; крім того, цей підпункт визначає певні особливості визначення звичайної ціни для окремих (специфічних) видів операцій (при проведенні обов'язкової оцінки, аукціону (публічних торгів) (обов'язковість проведення якого передбачено законом), постачанні на підставі форвардного або ф'ючерсного контракту, продажу у примусовому порядку).

З наведених норм слідує, що для висновку про порушення підприємством пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з продажу продукції контролюючий орган повинен був встановити факт невідповідності застосованих у договорах підприємством та його контрагентами-покупцями цін рівню ринкових цін. Разом з тим, ні в акті перевірки, ні в письмових запереченнях на позов не наведено жодного обґрунтованого висновку про невідповідність застосованих у договорах цін на продукцію рівню ринкових цін, а отже такий висновок не підтверджується фактичними обставинами та документальними доказами.

При цьому, будь-яких зауважень щодо порушення підприємством ведення бухгалтерського обліку акт перевірки не містить, а у матеріалах справи відсутні докази притягнення посадових осіб ПАТ «Фанери та плити» до адміністративної відповідальності за порушення ведення бухгалтерського обліку.

Зі змісту наданих представником позивача пояснень слідує, що реалізовуючи продукцію (фанера, ДВП, ДСП) ПАТ «Фанери та плити» виходило із ситуації на ринку відповідного товару та зі стану власної господарської діяльності. Відтак істотне коливання рівня цін на продукцію позивача зумовлене сезонністю попиту на його продукцію, які використовуються в будівництві, та істотним коливанням розміру витрат на виготовлення такої продукції у різних контрагентів, що зумовлене наявністю або відсутністю дефіциту сировини (деревини) у таких конкурентів, зміною логістичної складової в ціні товару тощо. Наприклад, забороною в'їзду до м. Києва влітку багатотоннажних автомобілів, падінням попиту на відповідні товари на українському ринку взимку тощо.

Навіть без звернення до додаткових джерел інформації, з даних бухгалтерського обліку доступних відповідачу під час перевірки, легко встановити, що ціни реалізації іншим покупцям (контрагентам) позивача товарів, що наведені в якості порушення в акті перевірки, відрізняються від аналогічних цін інших покупців на 1-2 відсотки, і пояснюються значним об'ємом закупівлі даними покупцями. До того ж, у позивача протягом 2016 року постійно залишки товарів що реалізовувалися, а надлишок товарів створює не лише додаткові витрати та вимиває оборотні кошти, але й створює ризики пов'язані з непередбачуваними випадками (пожежею на складі, залиттям або псуванням продукції на складі тощо) і вимагає зниження рівня цін на відповідні товари.

Крім того, у вказаному періоді ціна іноземних суб'єктів господарювання, представлених на українському ринку як основних конкурентів позивача, навіть з урахуванням доставки, на 1-2 відсотки нижче за ціну на аналогічні товари позивача в спірних господарських операціях, про що свідчать відповіді на електронні листи позивача білоруських компаній ТОВ «Борисівський ДОК» і ТОВ «Мостодрев». У зв’язку з наведеним позивач зазначив, що він не мав можливості тримати ціну на свою продукцію та діяв у спірних правовідносинах відповідно до вимог кон'юктури ринку та з урахуванням цін конкурентів.

Суд зауважує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, підприємство самостійно вирішує як вести свою господарську діяльність, який товар, в який період, по яких цінах та кому реалізовувати, щоб не довелося нести значні витрати на його зберігання.

При цьому, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції жодним чином не свідчить про те, що така операція не пов’язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Беззаперечно мета отримання доходу, як одна з основних ознак господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності.

Стосовно наявності в діях ПАТ «Фанери та плити» економічної причини (ділової мети) слід наголосити на тому, що враховуючи специфіку господарської діяльності підприємства, ряд факторів здійснення продажу продукції та закупівлі необхідних ресурсів в об’єктивно визначений час є необхідною умовою для можливості здійснення підприємством господарської діяльності в подальшому.

Крім того, як пояснив позивач, збитки, що виникли у підприємства в 2016 році не були пов'язані з реалізацією продукції, у тому числі товарів у спірних операціях, а були викликані неочікуваним простоєм підприємства наприкінці року через арешт виробничого обладнання з забороною його використання в господарській діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в акті не в повному обсязі та помилково встановлені порушення правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість, відтак податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 №0005311401 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 10.07.2017 №0005331401 в частині нарахування податку на прибуток за 2014 -2016 рік на суму неврахованих позитивних курсових різниць суд зазначає наступне.

Перевіркою даних первинних документів, наданих ПАТ «Фанери та плити» в ході перевірки, а саме експортних контрактів, укладених з контрагентами – покупцями (нерезидентами), виписок банку по рахунках і іноземній валюті, вантажно-митних декларацій, встановлено, що у період з 01.01.2014 по 31.12.2014 підприємство здійснювало експортні операції з продажу продукції власного виробництва фанери, плит та панелей та отримувало виручку в іноземній валюті за поставлену продукцію.

Перевіркою даних бухгалтерського обліку встановлено, що ПАТ «Фанери та плити» доходи від продажу продукції за експортними контрактами при попередній оплаті визначались по даті оформлення вантажно-митної декларації та курсу НБУ на таку дату.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «Фанери та плити» не нараховувало позитивне значення курсових різниць при експортних операціях по контрактах, за якими відвантажено продукцію та оформлено вантажно-митні декларації, а валютна виручка від реалізації надійшла пізніше, при цьому курс валюти НБУ на дату відвантаження, був нижче курсу на дату отримання виручки в іноземній валюті.

В акті документальної планової перевірки відповідача №255/26-15-14-01- 02/00274690 від 16.06.2017 зазначаються обставини, які на думку відповідача є порушенням податкового законодавства та підставою до нарахування податкових зобов'язань - неврахування позивачем позитивного значення курсових різниць при продажі (добровільному та установою банку в порядку визначеному законом) валюти.

Відповідачем в акті помилково зазначено курс Національного банку України і сума в гривні за курсом Національного банку України за платіжним дорученням № К003028935 від 02.11.2015 в розмірі 23,332189 за 1 Євро (дві суми 10 000 Євро і 12 902,29 Євро).

Оскільки на вказану дату курс Національного банку України становив 25,332189 грн. за 1 Євро, про що зазначає сам перевіряючий в акті.

У результаті такої помилки сума у 12 902,29 Євро за курсом Національного банку України становила 326 843,25 грн., а курсова різниця між курсом Національного банку України і курсом МВРУ на відповідну дату із вказаною суми становила 358,85 грн., а не 26 163,41 грн., як зазначено в акті.

Відповідно, розмір доходу від позитивного значення курсової різниці, який помилково поставлений у розрахунок зобов'язання позивача з податку на прибуток становить 25 804,56 грн. Відтак, сума податку на прибуток, у даному випадку, становить 25 804,56 *18 % (ставка податку на прибуток) = 4694 грн. 82 коп.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем безпідставно визначена сума позитивної курсової різниці, відтак є необґрунтованими висновки акту перевірки в цій частині.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведена жодними доказами правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваних рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, за результатами з’ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Фанери та плити» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.07.2017 №0005311401 у частині нарахування податку на додану вартість по операціях з продажу у 2016 році виготовленої продукції, ціна якої нижче собівартості такої продукції на суму 280 076,89 грн. і штрафу в сумі 140 038,45 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.07.2017 №0005331401 у частині нарахування податку на прибуток із позитивного значення зміни валютних курсів на суму 4 644,82 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур