Рішення № 74877600, 19.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 червня 2018 р. № 820/785/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Кухар М.Д.,

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2, треті особи: Харківський обласний військовий комісаріат, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків про визнання протиправною відмови та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2, в якому просив: визнати протиправною відмову з боку начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житла у 2018 році; визнати протиправною бездіяльність начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 у вигляді не видання відповідного наказу начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житла у 2018 році; зобов'язати начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 видати наказ начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату та виплачувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом (найом) житла у 2018 році.

Аргументуючи позов, позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житла у 2018р., оскільки на час проходження служби позивач постійним житлом від Міністерства оборони України не забезпечений, перебуває на квартирному обліку при Харківському національному університеті Повітряних сил імені ОСОБА_4 (в межах Харківського гарнізону), до рапорту подав весь перелік необхідних документів. Відмова не містить посилань на конкретні правові норми, твердження відповідача про не можливість задоволення рапорту у зв’язку з перебуванням позивача на квартирному обліку не в Харківському обласному військовому комісаріаті не обґрунтовані. Відтак, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Начальник Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2, проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що згідно з вимогами Житлового кодексу України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов або за місцем проживання, або за місцем служби. У відповідності до вимог чинного законодавства підстави для задоволення рапорту у відповідача були відсутні.

Крім того, у судовому засіданні відповідач зазначив, що позивач отримував квартиру від Міністерства оборони України у м. Харкові, а виплата грошової компенсації за піднайом (найом) житла повинна надаватися військовослужбовцям, які не забезпечувалися житлом за рахунок Міністерства оборони України. На підставі вищенаведеного, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник третьої особи, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, в судовому засіданні підтримав позицію позивача.

Представник третьої особи, Харківського обласного військового комісаріату, в судове засідання не прибув, про час дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду відзив або будь-які пояснення стосовно своєї правової позиції не направив.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що підполковник юстиції ОСОБА_1, з 21.06.2004 року проходив військову службу у Харківському університеті Повітряних Сил імені ОСОБА_4. Наказом Командувача Повітряних сил Збройних Сил України від 04.12.2010 р. № 657 був звільнений з військової служби у запас за пунктом “б” (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, а наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 13.12.2010 р. № 268 з 13 грудня 2010 р. був виключений зі списків особового складу Університету та залишений на квартирному обліку в Університеті для позачергового отримання житла.

У подальшому відповідно до наказу Міністра оборони України від 29.04.2016 р. № 384 відповідно до ст. ст. 20 та 23 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та призначено майора запасу ОСОБА_1 офіцером юридичної служби Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України.

З 11 травня 2016 року позивача зараховано до списків особового складу військової частини А 2330 (м. Київ).

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 08.06.2017 № 76 позивача було звільнено зі займаної посади та призначено на посаду заступника начальника Східного територіального юридичного відділу (м. Харків).

28.12.2017 року позивач подав рапорт начальнику Східного територіального юридичного відділу полковнику юстиції ОСОБА_2 на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла у 2018р.

05.01.2018 року начальником Східного територіального юридичного відділу, полковником юстиції ОСОБА_2 було прийнято рішення про відмову в задоволенні рапорту у вигляді резолюції у зв’язку з відсутністю правових підстав, оскільки позивач не перебуває на квартирному обліку в Харківському ОВК, та в силу наказу Міністра оборони України від 30.11.2011р. № 737 та розпорядження Першого заступника НГШ ЗС України № 318 від 16.10.2013р.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (затверджено постановою КМУ від 03.08.2006р. № 1081) військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.

У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.

Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень” від 26.06.2013р. № 450 передбачено виплату грошової компенсації за піднаймання (наймання) житлового приміщення особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, Адміністрація Держспецзв'язку, її територіальний орган, Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку, підрозділ урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальний підрозділ, заклад, установа чи організація Держспецзв'язку (далі - військова частина) не орендує для них та членів їх сімей житло.

Грошова компенсація особам офіцерського складу та курсантам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку (далі - військовослужбовці), виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) в розмірі, який не перевищує: у м. Києві - 2 мінімальні заробітні плати; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - 1,5 мінімальної заробітної плати; в інших населених пунктах - 1 мінімальної заробітної плати. При цьому військовослужбовцям за наявності у них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри збільшуються в 1,5 раза.

Для отримання грошової компенсації військовослужбовець разом з рапортом подає такі документи: копії паспорта військовослужбовця та повнолітніх членів сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; копії облікової картки фізичної особи - платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця та повнолітніх членів сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; інформацію (витяг, інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно; довідку про склад сім'ї та реєстрацію місця проживання (перебування), видану житлово-експлуатаційною організацією, підприємством, установою або органом місцевого самоврядування (особи офіцерського складу військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку про склад сім'ї, видану командиром (начальником) цієї військової частини (підрозділу); довідку квартирно-експлуатаційного органу про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (для осіб офіцерського складу, зазначених у пункті 1 цього Порядку) (особи офіцерського складу військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку квартирно-експлуатаційного органу, в зоні відповідальності якого розташована військова частина (підрозділ), за новим місцем дислокації на підставі облікових списків станом на 1 липня 2014 р.); копію завіреної належним чином довідки про отримання (неотримання, здачу) жилого приміщення з попереднього місця проходження військової служби, видану квартирно-експлуатаційним органом (службою) Міноборони, Національної гвардії, відповідним підрозділом Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецзв'язку або Держспецтрансслужбою (для осіб офіцерського складу, зазначених у пункті 1 цього Порядку, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження); копію свідоцтва про шлюб (за наявності); копію свідоцтва про народження дитини (за наявності).

Грошова компенсація не виплачується у разі: наявності у військовослужбовця або членів його сім'ї за місцем проходження військової служби жилого приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площею, що відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством; нездачі службового жилого приміщення (у тому числі в гуртожитку) за попереднім місцем проходження військової служби, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем: отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення; виключення із списків особового складу військової частини, Держспецзв'язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки); вибуття особи офіцерського складу, зазначеної у пункті 1 цього Порядку, у закордонне відрядження разом із сім'єю.

Проаналізувавши положення наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що Держава зобов'язалась забезпечувати військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення.

При цьому, такі жилі приміщення або грошова компенсація можуть бути надані лише один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Після одержання житла чи коштів як компенсації вартості житла слід вважати, що право таких осіб припиняється у зв'язку з фактичною реалізацією.

Отже, виплата грошової компенсації за піднайом житла військовослужбовцю є похідним і тимчасовим обов’язком Держави, який випливає з факту незабезпечення військовослужбовця належним приміщенням і існує доти, поки такий обов'язок державою не виконаний.

У ході розгляду справи судом встановлено, що при поданні рапорту на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла позивачем надана копія довідки з попереднього місця служби про не отримання житла за рахунок Міністерства оборони України ( що є обов’язковою згідно Порядку № 450). Зміст цієї довідки свідчить про те, що за період з 29.04.2016 по 08.06.2017 року позивач на квартирному обліку у Головному управлінні оперативного забезпечення Збройних Сил України (м. Київ) не перебував та житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався.

Разом з тим, на виконання вимог ст.9 КАС України стосовно встановлення об'єктивної істини у справі судом встановлено (і ці обставини не заперечуються сторонами), що позивач, ОСОБА_1 разом із сім'єю (у складі дружини та двох доньок) раніше вже був забезпечений житлом за рахунок Міністерства оборони України, а саме: житловою площею за адресою : м. Харків, пр. Московський 296 Б (4х кімнатна квартира, площею 48,17/81,55 кв. м.).

Дана обставина встановлена постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/3839/17, а відтак в порядку ч.4 ст.78 КАС України не підлягає доказуванню.

Частиною 1 ст.12 Цивільного кодексу України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

За правилами ч.ч.3 і 4 ст.13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3 ст.13); При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.4 ст.13).

Відповідно до ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Розглядаючи справу, суд зазначає на те, що одержання військовослужбовцем житлового приміщення є правом на житло відповідно до Житлового кодексу, що поглинається змістом відповідного цивільного права на набуття у власність цього житла.

Як з'ясовано судом, за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.08.2010 р. у справі 2-5224/10 ОСОБА_1 визнано таким, що відсутній у спірному житлі понад півтора роки без поважних причин, та втратив право користування жилим приміщенням. При цьому, районним судом було встановлено, що ОСОБА_1 не проживає в зазначеній квартирі, житлом не цікавиться, участі в оплаті комунальних послуг не приймає.

Дані обставини позивачем не заперечені у ході розгляду даної справи.

30.11.2010 року позивача разом з другою донькою – ОСОБА_5, 1994 р. н. повторно зараховано на квартирний облік в загальній черзі на підставі рішення житлової комісії ХУ ПС, протокол № 8, та на квартирний облік в позачерговій черзі з 28.12.2010 року на підставі рішення житлової комісії ХУ ПС, протокол № 14 від 29.11.2011р.

Внаслідок умисно та свідомо створених позивачем умов квартиру, якою позивач був забезпечений Міністерством оборони України як військовослужбовець, а саме: чотирьох кімнатну квартиру за адресою : м. Харків, пр. Московський 296 Б не було повернуто у власність Держави в особі Міністерства оборони України, а було приватизовано ОСОБА_6 (колишньою дружиною позивача), про що свідчить свідоцтво про право власності від 28.04.2012 року № 7-12-626.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що держава виконала свій обов’язок по забезпеченню позивача належним житловим приміщенням за рахунок Міністерства оборони України.

Разом з тим, позивач в наслідок власного вільного волевиявлення, за рахунок вчинення дій втратив право користування даним приміщенням. Суд зауважує, що житлова площа не була повернута на баланс КЕВ м. Харків, була приватизована колишньою дружиною та донькою позивача. Також, суд бере до уваги, що позивач був забезпечений житлом саме в межах Харківського гарнізону.

Крім того, судом встановлено, що Східний територіальний юридичний відділ (місто Харків) утримується – на фондах та забезпеченні, зокрема: квартирно-експлуатаційному - Харківського обласного військового комісаріату. Тому, суд вважає правомірним і обґрунтованим твердження відповідача, про те, що якщо позивач перебуває на квартирному обліку за місцем служби, то у даному випадку повинен перебувати на квартирному обліку саме у Харківському обласному військовому комісаріаті.

Додатково суд бере до уваги, що порушуючи питання про виплату грошової компенсації за піднайом житла за 2018р. позивач надав довідку про незабезпечення житлом з Київського гарнізону, хоча був обізнаний з тим, що у межах Харківського гарнізону раніше вже забезпечувався житлом за рахунок Міністерства оборони України.

Суд вважає, що таке формальне дотримання позивачем визначеної підзаконним законодавчим актом процедури (а саме: подання документу про незабезпечення житлом з останнього у часі місця служби, замість подання документу про забезпечення житлом взагалі за час проходження військової служби) не спричиняє виникнення повторного права на забезпечення житлом від імені Держави в особі Міністерства оборони України, а відтак, і не зумовлює виникнення похідного від нього та тимчасового права на одержання грошової компенсації за піднайом.

Встановлений судовим розглядом факт забезпечення позивача житлом від Міністерства оборони України у правовідносинах з проходження публічної служби, свідчить про відсутність порушеного права, котре підлягає судовому захисту.

Крім того, суд зазначає, що ці ж самі правовідносини, але за інший період часу були предметом розгляду в адміністративній справі: № 820/3839/17 – спір щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житла за 2017 рік (постанова від 11.12.2017 р. набрала законної сили 28.02.2018р.)

Рішенням суду у вказаній справі, яке набрало законної сили, було встановлено відсутність порушеного права ОСОБА_1 щодо відмови Начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житла за 2017 рік.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Оскільки судом виявлено факт відсутності у позивача порушеного права на забезпечення житлом від імені Міністерства оборони України та відсутність похідного від нього і тимчасового за дією у часі права на одержання грошової компенсації за піднайом житла у 2018р., то у позові необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 241– 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2, треті особи: Харківський обласний військовий комісаріат, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків про визнання протиправною відмови та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 22.06.2018 року.

Суддя Кухар М.Д.