Рішення № 74877577, 21.06.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/921/18

21 червня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просить:

визнати протиправною відмову Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо не зарахування - ОСОБА_1 стажу роботи в колгоспі «Більшовик» за період з 01.05.1978 року по 30.09.1982 року та у колгоспі імені Жданова за період з 01.10.1982 року по 31.01.1984 року;

зобов'язати Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області перерахувати пенсію та зарахувати її до стажу за період роботи в колгоспі «Більшовик» з 01.05.1978 року по 30.09.1982 року та у колгоспі імені Жданова з 01.10.1982 року по 31.01.1984 року з моменту виникнення права на пенсію, тобто з 10.05.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно записів у трудовій книжці позивач працював в колгоспі «Більшовик» та у колгоспі імені Жданова. ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про зарахування йому стажу роботи в колгоспі «Більшовик» за період з 01.05.1978 року по 30.09.1982 року та у колгоспі імені Жданова за період з 01.10.1982 року по 31.01.1984 року. Проте, позивачу було в цьому відмовлено, що і стало причиною звернення до суду.

Позивач в судове засідання прибув, проте просив розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи. Причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи за їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи неявку в судове засідання відповідача, та відповідну заяву позивача про розгляд справи без його участі, - суд, у відповідності до положень частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

ОСОБА_1 звернувся в Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про зарахування йому стажу роботи в колгоспі «Більшовик» за період з 01.05.1978 року по 30.09.1982 року та у колгоспі імені Жданова за період з 01.10.1982 року по 31.01.1984 року.

Як випливає із матеріалів справи, листом за №2335/02 від 11.05.2018 року відмовлено позивачу у зарахуванні стажу та призначенні пенсії на підставі п. "в" ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв'язку із відсутністю відомостей про кількість відпрацьованих людиноднів за рік, копій протоколів на основі яких зроблені записи. Тому на думку відповідача не має підстав для зарахування до розрахунку пенсії за періоди роботи у колгоспах «Більшовик» та імені Жданова .

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто, загальна кількість вихододнів ділиться на 2.5,4.

Згідно заяви ОСОБА_1 за № 401 від 11 квітня 2018 року і поданих документів до Управління, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 01 10.2011 року, у віці 60 років. З 10.05.2018 року загальний стаж роботи ОСОБА_1 склав 34 роки 1 місяць 29 днів.

У трудовій книжці ОСОБА_1 записи про періоди роботи у колгоспі "Більшовик" з 01,05.1975 року по 30.09.1982 року та з 01.10.1982 року по 31.01.1984 року в колгоспі ім.Жданова занесені на основі протоколів.

Отже, той факт, що ОСОБА_1 дійсно працював у колгоспі «Більшовик» з 01.05.1978 року по 30.09.1982 року та у колгоспі імені Жданова з 01.10.1982 року по 31.01.1984 року свідчить запис в трудовій книжці серії УКР №1210960 за номером 6 та номером 9.

Також, судом встановлено, що доказом того, що позивач працював у колгоспі «Більшовик» з 01.05.1978 року по 30.09.1982 року та у колгоспі імені Жданова з 01.10.1982 року по 31.01.1984 року є довідка, яка видана Гусятинською профспілковою організацією працівників агропромислового комплексу від 12.04.2018 року.

На даний час, колгосп «Більшовик» та колгосп імені Жданова ліквідовані, а документи на зберігання в архів не надходили.

Згідно повідомлення Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про призначення (перерахунок) пенсії №423 від 18.04.2018 року позивачу тільки тоді стало відомо про те, що йому не зараховано до стажу періоди роботи в колгоспі «Більшовик» з 01.05.1978 року по 30.09.1982 року та у колгоспі імені Жданова з 01.10.1982 року по 31.01.1984 року.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII).

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від12.08.1993 року.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто, загальна кількість вихододнів ділиться на 2.5,4.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58.

Суд вважає, не представлення позивачем уточнюючих довідок для зарахування стажу не може бути підставою для позбавлення конституційного права позивача на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на умовах відповідно до законодавства України.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що Теребовлянським ОУПФУ Тернопільської області необґрунтовано та безпідставно відмовлено позивачу в призначенні пенсії.

За наведених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

З урахуванням задоволення позову ОСОБА_1, суд приходить до висновку про необхідність стягнення в його користь судового збору у сумі 704,80 грн. сплаченого згідно квитанції №13 від 23.05.2018 за рахунок бюджетних асигнувань Теребовлянського ОУПФУ в Тернопільській області.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи в колгоспі «Більшовик» за період з 01.05.1978 року по 30.09.1982 року та у колгоспі імені Жданова за період з 01.10.1982 року по 31.01.1984 року.

Зобов'язати Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області перерахувати пенсію ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_1) та зарахувати стаж за період роботи в колгоспі «Більшовик» з 01.05.1978 року по 30.09.1982 року та у колгоспі імені Жданова з 01.10.1982 року по 31.01.1984 року з моменту виникнення права на пенсію, тобто з 10.05.2018 року.

Cтягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Теребовлянського ОУПФУ в Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 червня 2018 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.