Рішення № 74877570, 21.06.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/594/18

Провадження № 2/265/642/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В. В.,

за участю секретаря Себко Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

за участю сторін:

представника позивача – ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2Ю, про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на ті обставини, що відповідно до укладеного договору б/н від 22 вересня 2008 року, ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 10 000,0 гривень зі сплатою 30 % річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом внесення позичальником грошових коштів (щомісячний платіж) у розмірі 7% від поточної сумарної заборгованості за кредитним лімітом в строк до 25 числа місяця, наступного за звітним. Відповідач ОСОБА_2 погодився на те, що заява на отримання кредиту разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку становить між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» договір про надання банківських послуг.

Відповідач ОСОБА_2 зобов’язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого, станом на 30 листопада 2017 року має заборгованість в сумі 77 178,19 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 6395,17 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом – 63 319,77 гривень, пеня – 3550,00 гривень та штрафи: фіксована частина – 250 гривень ; процентна складова – 3663,25 гривень. Також просить суд стягнути судові витрати.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_3 діюча на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги заявлені ПАТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі, просить суд задовольнити їх. В подальшому надала суду заяву с проханням розглядати справу за її відсутністю.

Відповідач ОСОБА_2Ю, заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень, посилався на ті обставини, що він дійсно отримав кредит на банківську карту в розмірі 10000,0 гривень, та користувався нею деякий час. В подальшому сильно захворів, та не міг своєчасно вносити платежі, у зв’язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором. ОСОБА_4 не отримавши 30 травня 2014 року, черговий платіж на погашення заборгованості, дізнався про порушення його прав, а звернувся до суду лише в січні 2018 року, вважає, що позивачем було пропущено строки звернення до суду. При цьому звертає увагу суду на той факт, що під час підрахунку суми заборгованості за відсотками, банком було не вірно зроблено математичні розрахунки, у зв’язку з чим сума заборгованості за відсотками, значно перевищую дійсну суму заборгованості. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Надав суду письмові заперечення.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 22 вересня 2008 року, ОСОБА_2, ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, заявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «Універсальна» з кредитним лімітом в розмірі 500 гривень та погодився з тим, що заява разом з Пам'яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

В подальшому суму кредитного ліміту було збільшено до 10 000,0 гривень.

Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 10000,0 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, згідно тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

В сенсі п.1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1.1. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, по закінченню строку дії відповідна карта продовжується Банком на новий термін , якщо раніше ( до початку місяця закінчення строку дії картки ) не надійшло письмове повідомлення Утримувача карти про закриття рахунку.

Згідно інформації наданої представником ПАТ «Приватбанк», ОСОБА_2Ю було надано кредитну картку терміном дії до грудня 2011 року та наступну картку терміном дії до травня 2015 року.

До суду ПАТ «КБ»Приватбанк» звернувся в січні 2018 року, тоб то в межах трирічного строку.

Таким чином суд вважає, що позивачем не було пропущено строку звернення до суду , в розумінні ст. 257, 260, 267 ЦК України.

Відповідно до п. 6.5 Умов і правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно розрахунку наданого ПАТ «КБ «Приватбанк», позичальником в односторонньому порядку було змінено розмір відсоткової ставки з 1 вересня 2014 року до 34,80 % , а з 1 квітня 2015 року - до 43,20 % .

Пунктом 5.3 Умов та правил, ОСОБА_4 має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому ОСОБА_4 , за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту ( кредитного ліміту), зобов’язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін, проінформувати клієнта . У разі, якщо протягом 7 діб, ОСОБА_4 не отримає повідомлення від клієнта про не згоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредитного ліміту, ОСОБА_4 залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням та без попереднього повідомлення клієнта.

Позивачем не представлено суду доказів письмового повідомлення позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 7 діб до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Так, суду надано витяг з програмного забезпечення банку, з якого вбачається, 15 серпня 2014 року об 13:15 год. на номер телефону відповідача відправлене повідомлення про встановлення процентної ставки на рівні 2,9% на місяць з 1 вересня 2014 року, 15 березня 2015 року о 12:00 на вказаний номер телефону відправлено повідомлення про встановлення процентної ставки на рівні 3,6% на місяць за витратами, здійсненими з 1 квітня 2015 року. Однак, відомості про отримання такої пропозиції позичальником відсутні.

Однак Згідно відомостей наданих ПАТ «КБ «Приватбанк», ОСОБА_2 було зареєстровано в електронному кабінеті «Приват 24» з 27 листопада 2011 року. Таким чином відповідач мав можливість контролювати свої витрати та рух по картковому рахунку, а також мав можливість отримати інформацію, щодо зміни відсоткової ставки. ( а.с.53)

Таким чином суд вважає, що збільшення розміру процентної ставки банком здійснено в передбачений законом спосіб, з належним повідомлення відповідача.

Відповідно до п. 6.5 Умов та Правил, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 6.5 Умов та Правил у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення кредиту, у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, сплати винагороди банку.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Статтею 625 цього кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. При цьому ст. 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Умови погашення кредиту відповідачем ОСОБА_2 належним чином не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 30 листопада 2017 року має заборгованість в сумі 77 178,19 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 6395,17 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом – 63 319,77 гривень, пеня – 3550,00 гривень та штрафи: фіксована частина – 250 гривень ; процентна складова – 3663,25 гривень. Також просить суд стягнути судові витрати.

Судом було встановлено факт існування заборгованості у відповідача ОСОБА_2Ю, перед Банком, однак суд розглядаючи питання щодо розміру існуючої заборгованості, не погоджується із розміром суми визначеної банком.

Розрахунок суми заборгованості суд проводить з урахуванням зміни відсоткової ставки з 30% до 34,8 % починаючи з 1 вересня 2014 року та з 34,8% до 43,20%, починаючи з 1 квітня 2015 року.

З урахуванням викладеного, суд погоджуючись з розрахунком наданим відповідачем, враховуючи не спростування його позивачем, вважає, що до стягнення належать відсотки за кредитом у розмірі 7810,65 гривень, а також залишок заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6395,17 гривень.

Методика нарахування процентів визначена формулою:

Тіло кредиту х % /100 / 360. де

6395,17 – тіло кредиту;

% - відсоткова ставка ( 30%, 34,8%, 43,2 %)

360 – кількість календарних днів на рік.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в статті 2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 20 ч. 1 цього Розпорядження м. Маріуполь Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте 05 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом», район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м. Маріуполь Маріупольської міської ради.

Згідно паспорту ВС 631574 виданого Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецький області, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 16 вересня 1991 року по теперішній час, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.16,17)

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

ОСОБА_4 станом на момент звернення до суду, та станом на 30 листопада 2017 року ( строк до якого розраховано суму заборгованості) місто Маріуполь згідно затвердженого переліку є територією, де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідача ОСОБА_2 і звільняють його від обов'язку по оплаті штрафів на користь ПАТ «Приватбанк», з урахуванням положень ст.5 ЦК України та ст. 58 Конституції України.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2Ю, штрафів у розмірі 250,00 гривень та 3663,25 гривень не підлягають задоволенню. А також не підлягає задовленню позовні вимоги в частині стягнення пені в період з 14 квітня 2014 року по 30 листопада 2017 року в розмірі 3550,00 гривень.

З урахуванням наведеного, враховуючи той факт, що суду не було надано доказів щодо належного виконання відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору, то суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача ОСОБА_2Ю, заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково, внаслідок чого з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 6395,17 гривень, заборгованість за відсотками в розмірі 7810,65 гривень, а всього заборгованість в розмірі 14205,82 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 гривень, який підлягає стягненню з відповідача в зазначеному розмірі.

На підставі ст.ст. 526,530, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 133, 141, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором б/н від 22 вересня 2008 року станом на 30 листопада 2017 року в розмірі: заборгованість за кредитом в сумі 6395,17 гривень, заборгованість за відсотками в сумі 7810,65 гривень, а всього – 14205,82 ( чотирнадцять тисяч двісті п’ять) гривень 82 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299, судовий збір в розмірі 1762,2 гривні.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення було складено та підписано 23 червня 2018 року.

Суддя: