Рішення № 74877129, 23.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2053/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Марчук Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 (66000, Одеська область, м. Кодима, вул. Армійська, 10, РНОКПП НОМЕР_1) до Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (66101, Одеська область, м. Балта, вул. Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 41249706) про визнання розпорядження протиправним, зобов’язання виплатити різницю пенсії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області в якій позивач просив:

визнати розпорядження Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 24.11.2017 року про перерахунок пенсії протиправним, як таке, що суперечить ст. 22 Конституції України та ст.58 Конституції України, тобто має зворотню дію в часі, припиняючи дію правочину, який було здійснено до набрання законної сили Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017р. №2148-VIII та скасувати це розпорядження;

зобов'язати Балтське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області виплатити в повному об'ємі різницю між пенсією, перерахованою згідно розпорядження від 05.10.2017р. в сумі 5737 грн. 47 коп. та пенсією перерахованою від 24.11.2017р. в розмірі 4476 грн. 75 коп. за весь період, починаючи з 1 грудня 2017 року;

стягнути з Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області грошові кошти в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень (п'ять місяців х 1000 грн.) в якості компенсації завданої морально-психологічної та фізичної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що він отримував пенсію по інвалідності у розмірі 3742 грн. По досягненню 60-річного віку 03.10.2017р. Позивач звернувся з заявою у Кодимське відділення Балтського об'єднаного управління ПФУ про призначення пенсії за віком. В листопаді 2017 року Позивач отримав пенсію в новому розмірі 5737 грн. 47 коп. та різницю за жовтень 2017 року. Розпорядженням Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 24.11.2017 року Позивачу було перераховано пенсію, сума перерахованої пенсії склала 4476 грн. Позивач вважає протиправним зазначене розпорядження з огляду на положення п. 4-4 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 24.05.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

19.06.2018 року від Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, представник Відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що ОСОБА_1 відповідно до поданої заяви від 03.10.2017 року № 592 звернувся за перерахунком пенсії - перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІV.

Пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148- VIII від 03.10.2017, з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Таким чином з 01.10.2017 року відповідно до Закону №2148-VIII розділу XV пункту 4-3 ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, призначену з 16 січня 2013 року, перераховано в розмірі пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-й, 2015-й, 2016-й роки (3764,40 грн), і величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Загальний розмір пенсії склав 4447,52 грн.

Що стосується розділу XV пункт 4-4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-УІІІ від 03.10.2017, про яку вказує в позовній заяві позивач, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. Позивачу вперше призначена пенсія по інвалідності з 08 січня 2013 року. Таким чином, Позивач скористався своїм правом на первинне призначення пенсії, звернувшись до Управління із заявою від 16 січня 2013 року. Заяви, подані Позивачем після призначення пенсії, розглядаються органами Пенсійного фонлу України як звернення за перерахунком пенсії.

Крім того, Відповідач зазначив, що підстави для задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки не доведено передбачених ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема, матеріали справи не містять жодних свідчень та відповідних доказів про ступінь моральних чи фізичних страждань або шкоди завданої здоров’ю.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 відповідно до поданої заяви від 03.10.2017 року № 592 звернувся за перерахунком пенсії, а саме переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, розпорядженням від 05.10.2017р. Позивачу призначено пенсію в сумі 5737 грн. 47 коп.

Зазначені обставини не заперечуються Відповідачем у тексті відзиву.

Розпорядженням Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №126763 від 24.11.2017 року Позивачу було призначено пенсію за віком у загальному розмірі 4476,75 грн.

Важаючи зазначене розпорядження протиправним Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відтак, при переведенні з одного виду пенсії на інший особам враховується заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), як при первинному призначенні пенсії, а за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Положеннями частини другої статті 40 Закону передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ, який набув чинності з 11.10.2017, внесено зміни, зокрема, до Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону, який доповнено пунктами 4-3 - 4-7.

Відповідно до положень пункту 4-3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Пунктом 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону передбачено, що з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Частиною першою статті 25 Закону передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = См х Вс / 100% х 12, де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Таким чином, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, згідно положень пункту 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.

Судом встановлено, що Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 03.10.2017 року. При цьому з даною заявою та про призначення такого виду пенсії Позивач звертався вперше та у період з 01.10.2017 по 31.12.2017 у зв’язку з чим при призначенні пенсії повинна застосовуватись середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% у відповідності до пункту 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стосовно позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача моральної шкоди в сумі 5000 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

На підставі ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Позивачем не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями Відповідача та завданням йому моральної шкоди, а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена Позивачем до відшкодування сума у розмірі 5000 грн.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 263, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (66000, Одеська область, м. Кодима, вул. Армійська, 10, РНОКПП НОМЕР_1) до Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (66101, Одеська область, м. Балта, вул. Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 41249706) про визнання розпорядження протиправним, зобов’язання виплатити різницю пенсії та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Розпорядження Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №126763 від 24.11.2017 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 - визнати протиправним та скасувати.

Зобов'язати Балтське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області виплатити ОСОБА_1 в повному об'ємі різницю між пенсією, перерахованою згідно розпорядження від 05.10.2017р. в сумі 5737 грн. 47 коп. та пенсією перерахованою згідно розпорядження від 24.11.2017р. в розмірі 4476 грн. 75 коп. за весь період, починаючи з 1 грудня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.