Рішення № 74877080, 23.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5399/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання нечинною вимоги № ф-47 від 05.05.2011 року, визнання відсутніми законних підстав та повноважень на стягнення неіснуючої заборгованості, визнання про відсутність повноважень і підстав для відкриття виконавчих проваджень про примусове стягнення та визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с. 187-213), просить суд:

- Дати оцінку, визнати не достовірною, не дійсною, не чинною, вважати нікчемним, незаконним і скасувати судом незаконну вимогу УПФУ № ф- 47 от 05.05.2011р., котра є виконавчим листом, що не відноситься до виконавчого документа, що не відповідає вимогам законодавства України, вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», за відсутності законних підстав незаконних вимог «Вимоги» УПФУ про оплату позивачем, неіснуючого, який був відсутній, боргу, яке не відповідає насправді в розмірі – 1288,80 грн. по ЄСВ за період (з липня 2007р. по 14.03.2011 р) ведення позивачем, підприємницької діяльності (СПД) на єдиному податку без найманих працівників, вимог за відсутності повноважень у відповідача - УПФУ, оскільки у позивача, на законному рівні не утворилися, були відсутні і відсутні будь-які заборгованості, в т.ч. по ЄСВ, оскільки передоплатою і остаточно оплачені в повному обсязі всі необхідні податки і збори (обов'язкові платежі), в т.ч. і по ЄСВ, оскільки видумана «Вимога» УПФУ № Ф-47 від 05.05.2011р. твердо спростовується іншими джерелами інформації, переконливими, що заслуговують достатнього поваги і довіри, що визначають, бездоганними доказами, наданими до суду;

- Визнати відсутність законних підстав і повноважень у УПФУ на: стягнення неіснуючої, що не відповідає дійсності заборгованості; на звернення до ДВС (в виконавчу службу) і в суд із заявою як стягувач про примусове незаконне стягнення неіснуючої, відсутньої заборгованості в розмірі -1288,80грн. за період ведення СПД, більш того - з пенсії, яка катастрофічно не забезпечує життя, яка істотно менше прожиткового мінімуму;

- Визнати про відсутність повноважень і підстав для відкриття виконавчою службою (ДВС) проваджень про незаконне примусове стягнення, який не відповідає дійсності, неіснуючого боргу в розмірі -1288,88грн. за період ведення СПД вигаданою заявником ОСОБА_2 ПФУ, в результаті незаконного стягнення -1507,58грн., в.т.ч. з виконавчим збором в розмірі -128,88 грн. і витратами на виконавчі дії в розмірі - 89,90грн.;

- Визнати незаконними, протиправними і скасувати Постанови ДВС (перераховані в тексті позову) про відкриття провадження, примусового стягнення неіснуючого боргу в розмірі -1288,80 за період СПД, за заявою неповноважним (за відсутності повноважень) у заявника - УПФУ , в результаті незаконного стягнення 1507,58грн., в.т.ч. з виконавчим збором в розмірі -128,88 грн. і витратами на виконавчі дії в розмірі - 89,90грн.

В обгрунтування позовних вимог, Позивачем зазначено, що вимога УПФУ № ф- 47 від 05.05.2011р. є незаконною, необгрунтованою та безпідставною, борг в розмірі - 1288,80 грн. за період ведення Позивачем підприємницької діяльності є вигаданим ОСОБА_2 ПФУ, оскільки є неіснуючим, тобто відсутнім. Стягнення з Позивача 1507,58грн., в тому числі з виконавчим збором в розмірі -128,88 грн. і витратами на виконавчі дії в розмірі - 89,90грн., здійснюється за відсутності у відповідачів законних підстав, за відсутності повноважень у стягувача - управління ПФУ, незаконно і протиправно посягаючи на майно, незаконно і недобросовісно користуючись службовим становищем, навмисно створюючи загрози її здоров'ю і життю.

Також, позивачем в обґрунтування позову зазначено, що у неї, на законному рівні, заборгованості ніякі не утворилися, не могли утворитися, були відсутні і відсутні, в.т.ч. по ЄСВ на загальнообов'язкове соціальне страхування, які були і є для неї добровільними, і подвійним оподаткуванням. Закони та норми законів щодо ЄСВ на позивача не поширювалися і не поширюються. Покладання на позивача зобов'язань, платити що - небудь, крім податків і зборів, вже сплачених своєчасно і самостійно - це звуження і обмеження її прав, а тому вважає, що УПФУ діяло незаконно, протиправно, не на основі і не у спосіб, передбачений законами і Конституцією. УПФУ не доведена законність і обгрунтованість своїх вимог, нарахувань, що не довели наявності у позивача статусу платника єдиних соціальних внесків (страхових внесків). Відповідачі не погодили з позивачем, не довели наявність заборгованості в порушення необхідних до виконання порядків і процедури, які відповідають їх повноваженням на порушення вимог законів, норм та інструкцій, обходилися і обходяться формальними міркуваннями. УПФУ застосовують норми, які не підлягають застосуванню.

На думку позивача, в результаті введення в оману ОСОБА_2 ПФУ і суд, і ДВС, Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби помилково складені постанови про незаконне примусове стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, що грубо порушує її права, честь і інтереси, тому не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню.

22.06.2018 року, від відповідача, Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі- УПФУ), надійшов відзив на позов, в якому просить суд, відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимг (а.с. 230-232).

В обгрунтування відзиву, відповідачем зазначено, що 29.03.2011 року ОСОБА_1 особисто надала звіт до управління по єдиному внеску та страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік., де була вказана сплата по єдиному внеску в повному обсязі у сумі 1008,00 грн., а сума 1288,80 грн. на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік ОСОБА_1 сплачена не була. Тому, 05.05.2011 року, УПФУ в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області надіслано ОСОБА_1 вимогу Ф-47У на суму 1288 гри. 80 коп., яка була узгоджена позивачем. Після цього, вказана вимога перебувала на примусовому виконанні в органах ДВС.

Також, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року по справі 815/5032/15, адміністративний позов УПФУ задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1288.80 грн. Зазначена постанова суду набрала законної сили та на її підставі Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №815/5032/15 від 12.05.2016, який перебував на примусовому виконанні в органі ДВС.

16.11.2017 року ухвалою суду, адміністративний позов ОСОБА_1 було повернуто на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 року Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 року – скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

06.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.05.2018 року.

Сторони до судового засідання на 08.05.2018 року не з’явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 129-131).

03.05.2018 року від Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 132).

В зв’язку з неявкою сторін, підготовче засідання було відкладено на 05.06.2018 року.

11.05.2018 року від Позивача надійшов супровідний лист з додатками (а.с 143-228), в якому серед інших документів, наданий уточнений адміністративний позов, в якому Позивачем зазначено, що у разі відсутності позивача у судовому засіданні, розглядати справу за її відсутності.

05.06.2018 року, сторони до судового засідання не з’явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 138-140).

30.05.2018 року від Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 141).

За таких обставин, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

В силу частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлене наступне.

З відзиву на позов вбачається, що в період з 2011 року позивач неодноразово зверталась до суду із позовами зі схожими за змістом позовними вимогами (14 судових проваджень), але враховуючи заявлення відмінних підстав для задоволення позовних вимог позову, що розглядається, оскарження позивачем вимоги УПФУ, яка на її думку не відноситься до виконавчого документа та не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскарження рішень державних виконавців, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті.

З автоматизованої системи документообігу суду “ДСС” судом встановлено, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 2а/1570/9232/2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання бездіяльності, дій протиправними, незаконними, безпідставними, принизливими, образливими, встановлення відсутності та перевищення повноважень при складанні вимоги про сплату боргу та по нарахуванню додаткових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, визнання вимоги № “ф” 47 від 05.05.2011 року в сумі 1288, 80 грн. за 2010 рік незаконною, протиправною, безпідставною та її скасування, вважати її відкликаною та зобов’язання відкликати вимогу № “ф” 47, визнання боргу по додатковим нарахуванням єдиного внеску за 2011 рік в сумі 979, 59 грн. незаконним, протиправним, безпідставним та скасувати його як такий, вважати його відкликаним та зобов’язання відкликати борг, зобов’язання видати довідку про відсутність різного роду заборгованості в строки до 3-х календарних днів, стягнення судових витрат, зобов’язання поновити з Державної податкової інспекції в м. Білгород-Дністровський довідку про відсутність заборгованості по податках і зборах та довідку про сплату єдиного податку впродовж підприємницької діяльності з липня 2005 року по березень 2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року № 2а/1570/9232/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 року у задоволенні зазначеного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області відмовлено повністю.

Також, судом встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2016 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного від 18.01.2012 року по справі №2а/1570/9232/2011 за нововиявленими обставинами. Зазначена ухвала набрала законної сили 12.07.2016 року.

Крім того, судом встановлено, що у провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості зі страхових внесків у сумі 1288,80 грн. на підставі вимоги № “ф” 47 від 05.05.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року по справі № 815/5032/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 року вищезазначений позов ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області до ОСОБА_1 задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, місце проживання: 67700, Одеська область, м. Білгород – Дністровський, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області (код ЄДРПОУ 37893980, місцезнаходження: 67700, Одеська область, м. Білгород – Дністровський, вул. Кірова, 28) на р/р 2560430153027, ООУ АТ “Ощадбанк”, МФО 328845 заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1288,80 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень 80 коп.).

Позивач вважає, що порушені та продовжують порушуватися відповідачами довгий період її законні, гарантовані права, свободи, що є тривалими порушеннями, а тому звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що УПФУ було оформлено Вимогу № ф-47 від 05.05.2011 року, на підставі якої відкрите постановою ДВС від 02.10.2013 року виконавче провадження. Позивач вважає вказані рішення відповідачів незаконними, неправомірними, у зв’язку з чим неодноразово зверталась до суду з позовами.

Судом встановлено, що правомірність винесення УПФУ вимоги № Ф-47 від 05.05.2011 була предметом оскарження по справах за № 2а/1570/9232/2011 та № 815/5032/15.

Судовим рішенням адміністративної справи № 2а/1570/9232/2011, за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області, було встановлено, що 07.07.2005 року виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Також встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходилась на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку.

Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску з 08.07.2005 року позивач знаходилась на обліку в УПФУ в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області (на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 року № 803 “Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України”та правління Пенсійного фонду України від 01.08.2011 року № 21-2 “Про заходи щодо припинення діяльності деяких управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах,районах у містах”, УПФУ в м. Білгород-Дністровський реорганізовано в УПФУ в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області).

Згідно довідки Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області № 6627/1702 від 28 квітня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 щомісячно сплачувала єдиний податок в сумі 200 грн. за місяць в період з 01.01.2008 року по 28.02.2011 року та в розмірі 86 грн. за місяць в період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

29 березня 2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік.

Як вбачається з зазначеного звіту, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за 2010 рік фактично сплачено страхових внесків у сумі 1008,00 грн., встановлений розмір страхових внесків за 2010 рік становить 2296,80 грн., недоплата складає 1288,80 грн. (2296,80 грн. – 1008,00 грн.).

Як вбачається з облікової картки ФОП ОСОБА_1 внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1288,80 грн. не сплатила.

У зв’язку з несплатою позивачем у добровільному порядку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1288,80 грн., відповідачем було направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу № Ф-47 У від 05 травня 2011 року, відповідно до якої сума недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті, складає 1288,80 грн., яку було отримано позивачем 01 липня 2011 року.

Також, з судового рішення вбачається, що відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску № 1113 від 18 січня 2012 року позивач знаходиться на обліку в ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області та є платником єдиного внеску, розмір якого складає 34,7 %.

Таким чином, у судовому рішенні по справі № 2а/1570/9232/2011, суд дійшов висновку, що УПФУ в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області при винесенні вимоги про сплату боргу та нарахуванні внеску на загальнообов’язкове держане пенсійне страхування в сумі 1288,80 грн. та при нарахуванні єдиного внеску в розмірі 979,59 грн., діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у самостійному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі- Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статею 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”№ 2464-IV від 08.07.2010 року встановлено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Судом встановлено, що на підставі заяви УПФУ від 30.09.2013 року про примусове виконання Вимоги № Ф-47 У від 05.05.2011 року, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3, винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40011448 від 02.10.2013 року (а.с. 223).

29.07.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4, винесено Постанову про закриття виконавчого провадження ВП № 40011448 від 02.10.2013 року, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржника, ОСОБА_1, за виконавчим провадженням ліквідовано, правонаступники у ліквідованого суб’єкта господарювання відсутні (а.с. 224).

Також, із автоматизованої системи документообігу суду “ДСС”, судом встановлено, що на підставі постанови суду від 02.10.2015 по справі № 815/5032/15, Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №815/5032/15 від 12.05.2016.

31.05.2016 року державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51259786 від 31. 50.2016 року (а.с. 225).

Згідно з вимогами ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

29.09.2016 року державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, винесено Постанову № 51259786/17, відповідно до якої звернуто стягнення на пенсію ОСОБА_1 у розмірі 1288,80 грн., виконавчий збір у розмірі 128,88 грн., витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 89,90 грн, що в загальному розмірі складає 1507,58 грн. (а.с. 226).

23.06.2017 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову ВП51259786 від 23.06.2017 про закінчення виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа №815/5032/15, виданого 12.05.2016 на підставі фактичного повного виконання рішення згідно виконавчого документа (а.с. 228).

Таким чином, станом на час звернення позивача з адміністративним позовом до суду, постанови державних виконавців про відкриття виконавчих проваджень вичерпали свою дію та були реалізованими в ході примусового виконання шляхом закриття виконавчого провадження 02.10.2013 року (ВП № 40011448 щодо виконання Вимоги № Ф-47 У від 05.05.2011 року) та шляхом закінчення виконавчого провадження 23.06.2017 року (ВП51259786 при примусовому виконанні виконавчого листа №815/5032/15), тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 90, 242 - 246, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання нечинною вимоги № ф-47 від 05.05.2011 року, визнання відсутніми законних підстав та повноважень на стягнення неіснуючої заборгованості, визнання про відсутність повноважень і підстав для відкриття виконавчою службою про незаконне примусове стягнення та визнання протиправними та скасування постанов – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.