Рішення № 74877052, 22.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 р. № 814/4029/15 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 57356

до відповідача:Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2, вул. Щорса, 36-Б, (б-р Др. Народів, 38, м. Київ, 01014), м. Київ 133, 01133

треті особи:Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, б-р Т. Шевченка, 33-Б, м. Київ 32, 01032 ПАТ "Дельта Банк", вул. Щорса, 36-б, м. Київ 133, 01003

про:визнання протиправним та скасування рішення від 12.02.2015р. №004-21504-120215, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Дельта Банк”, треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ “Дельта Банк”, про визнання протиправним та скасування рішення про визнання нікчемним договору № 004-21504-120215 від 12.02.2015 року банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США, укладеного між ПАТ “Дельта Банк” та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідач, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк", надав суду відзив, в якому зазначено, що договір банківського вкладу, укладений між банком та позивачем, має ознаки нікчемності відповідно до ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та застосовані наслідки нікчемності договору, а саме повернуті кошти з рахунку позивача на рахунок фізичної особи, яка перерахувала кошти на вкладні рахунки, тому підстав для внесення позивача до переліку вкладників немає.

Третя особа, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, надав заперечення на позов, просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, ПАТ «Дельта Банк» пояснень суду не надала.

Ухвалою від 25.04.2016 провадження у справі було зупинено до вирішення справи Конституційним Судом України за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Конституції України.

Ухвалою від 30.05.2018 провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 19.06.2018 року, про що учасники справи повідомлялись шляхом надсилання вказаної ухвали на їх адресу.

Представник позивача 19.06.2018 надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

12.02.2015 між АТ “Дельта Банк” та ОСОБА_1 укладено договір № 004-21504-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США. Відповідно до п. 2.10 договору передбачено, що банк до укладання цього договору з Вкладником надав вкладнику інформацію, зазначену в статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо умов гарантування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за цим Вкладом. Сума граничного розміру відшкодування коштів за цим Вкладом, включаючи відсотки, не може бути більшою граничного розміру відшкодування коштів, що становить 200 тис. грн. для одного вкладника в одному банку.

12.02.2015р. на рахунок позивача поступили кошти в сумі 3077,37 дол. США, про що свідчить виписка банку по рахунку.

Таким чином, позивач набула прав вкладника з 12.02.2015 року.

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до категорії неплатоспроможних”.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 “ Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві “Дельта Банк”, яку запроваджено з 03.03.2015 по 02.09.2015 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Дельта Банк”.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Дельта Банк” продовжено по 02.10.2015 року включно.

Постановою Національного Банку України № 692 БТ від 30.10.2014 віднесено ПАТ “Дельта Банк” до категорії проблемних. Ця постанова була доведена до відома керівників структурних підрозділів банку 15.01.2015 року.

Комісія з перевірки правочинів за вкладними операціями банку дійшла висновку, що договори укладені банком та фізичними особами після 16.01.2015, за якими здійснювались перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами банку є нікчемними на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону.

Наказом уповноваженої особи банку № 813 від 16.09.2015 застосовано наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними, за якими здійснено перерахування коштів на вклади як третіми особами, так і власниками депозитного рахунку після 16.01.2015.

В запереченнях Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що грошові кошти в сумі 3077,37 дол. США за депозитним договором 004-21504-120215 надійшли з рахунку ОСОБА_3, а не відповідача.

Позивач отримала від ПАТ “Дельта Банк” Повідомлення від 23.09.2015 року № 8821/22345, в якому зазначено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 004-21504-120215 від 12.02.2015 року, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4, згідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та наголошено на тому, що відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Згідно із статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

З метою забезпечення прав Фонду, уповноважена особа, як то зазначено в частині 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, якою визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Підставою для визнання договору, укладеного позивачем та банком нікчемним уповноваженою особою Фонду зазначено п.7 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Цим пунктом ст.38 вищезазначеного Закону передбачено визнання договору нікчемним в разі, коли банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Але в чому полягають переваги (пільги) Договору банківського вкладу № 004-21504-120215 від 12.02.2015 в Повідомленні від 23.09.2015 № 8821/2345 не зазначено. Відповідачем не було надано суду доказів того, що ОСОБА_1 укладено договір № 004-21504-120215 від 12.02.2015 року з метою порушення публічного порядку та незаконного заволодіння державними коштами, тобто не надано суду належних доказів нікчемності такого договору.

Відповідно до положень статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Стаття 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" жодних цивільно-правових наслідків для правочинів, укладених проблемними банками, не передбачає. Законом № 4452 передбачені певні цивільно-правові наслідки лише щодо правочинів, укладених після введення тимчасової адміністрації та початку процедури виведення банку з ринку. Тому, станом на 12.02.2015 р. жодних перешкод для здійснення банківських переказів не було.

Право на отримання відшкодування за рахунок Фонду передбачене ст. 26 Закону № 4452 для всіх вкладників банків – фізичних осіб, а тому неможливо стверджувати, що це є пільгою (перевагою), наданою окремому кредитору.

Суд не знаходить підстав вважати правочин, укладений позивачем та ПАТ "Дельта Банк" нікчемним, оскільки договір вкладу № № 004-21504-120215 від 12.02.2015 року був укладений до винесення Правлінням Національного банку України постанови № 150 від 02.03.2015 року “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до категорії неплатоспроможних”. Позивач не був обізнаний на момент укладання договору про віднесення банку до категорії проблемних. Договір вкладу укладений позивачем з банком за формою є стандартним, який пропонувався до укладення невизначеному колу осіб, умови розміщення такого вкладу були публічно оголошені, також позивач не міг передбачити, що в майбутньому банк буде визнаний неплатоспроможним. Позивачем дотримано вимоги цивільного законодавства щодо можливості перерахування на вкладний рахунок коштів від інших осіб, та договором № 004-21504-120215 від 12.02.2015 року така можливість не була заборонена, тобто дії позивача були вчинені в межах норм та правил, встановлених законодавством та договором.

Суд виходить з того, що позивач ще в лютому 2015 року, навіть до визнання НБУ банку проблемним, розмістила на поточному рахунку банку – 3077,37 доларів США.

Станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку – 02.03.2015, зазначені кошти – 3077,37доларів США були на поточному рахунку ОСОБА_1 А за таких обставин, вона має право на відшкодування коштів за її вкладом за рахунок Фонду відповідно до ст.26 Закону.

Разом з тим не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправним рішення щодо визнання нікчемним договору № 004-21504-120215 від 12.02.2015 року банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США, укладеного між ПАТ “Дельта Банк” та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, оскільки права та інтереси позивача порушено кінцевим результатом таких дій та рішення – невключенням до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 57356, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" (вул. Щорса, 36-Б, м. Київ 133, 01133 ) задовольнити частково.

2. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 57356, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко