Рішення № 74876978, 14.06.2018, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1849/17

Провадження № 2/347/37/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :

Головуючої – судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Терлюжак Н.П.,

з участю представників позивачки: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_4 звернулася в суд із вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що позивачка в справі ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_5 одружилися 08.08.1970 року та прожили разом 47 років. У шлюбі у них народилося двоє дітей, вона-дочка та її брат ОСОБА_7 Увесь цей час батьки разом веди господарство, виховували дітей.

Проживали вони в господарстві бабусі ОСОБА_8, матері ОСОБА_5 Дане домогосподарство складається із земельної ділянки загальною площею приблизно 0.33 га. яка на даний час не приватизована, житлового будинку, літньої кухні та господарської будівлі (стайні- майстсрні). Однак, право власності на земельне ділянку на даний час у встановленому законом порядку не зареєстровано.

Рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради №163 від 20.10.1999 будинок по вул.. Хмельницького 145 визнано двоквартирним, в якому квартира №1 належить ОСОБА_8, а квартира №2 ОСОБА_5. Також було поділено і земельну ділянку, на якій знаходиться даний будинок та господарські споруди.

За час спільного проживання її батьки вели спільне господарство, разом за спільні кошти здійснювали ремонт та будівництво.

Так, у 1979 році батьками спільно було побудовано літню кухню, в 1988 році за спільні кошти було здійснено реконструкцію житлового будинку та добудову до нього, чим фактично повністю змінено дану будівлю. Також ОСОБА_5 упродовж 1995-1998 за кошти, які йому надсилала мати, позивачка в справі, було побудовано майстерню.

У березні 1995 року позивачка змушена була поїхати на заробітки та на лікування за кордон, а саме в США . Усі зароблені гроші ОСОБА_4 пересилала відповідачу в Україну. Крім того, за дорученням позивачки в період із 1995 року по 2002 рік відповідач отримував її пенсію. Ці кошти ОСОБА_5 використовував для ремонтних робіт в їх господарстві та на побутові потреби на власний розсуд.

Відповідач впродовж останніх кількох років проживає із іншою жінкою у незареєстрованому шлюбі , після чого змінився та і взагалі подав до суду заяву про розірвання шлюбу .

Таким чином на даний час виникла потреба у проведенні розподілу майна спільної сумісної власності подружжя .

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовній та уточненій заяві. Просила позов задоволити.

Відповідач, ОСОБА_5, в ході розгляду справи вимоги позову ОСОБА_4 заперечив, суду пояснив, що він із часу одруження з позивачкою проживав в господарстві своєї матері, в м.Косів по вул. Б.Хмельницького №145. Вказана будівля раніше належала його матері а не йому особисто. Згодом вказане будинковолодіння поділено на №1, і № 2, тобто присвоєно різні поштові адреси. За час спільного проживання вони проводили із позивачкою в цьому дворі поточні ремонти, та побудували тільки літню кухню. Решта будівельні роботи в цьому дворі він проводив разом із своєю матір»ю. Заперечує факт отримання він позивачки грошей. За весь період перебування ОСОБА_4 за кордом було два, три випадки коли йому передавали гроші. Решта кошти дружина висилала дочці, для будівництва її будинку. Не заперечує, що в їх житловому будинку, діти поміняли вікна, хоча мати його за життя проти цього заперечувала. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3, в ході судового розгляду заперечив позовні вимоги ОСОБА_4, які вважає безпідставними та звертає увагу суду на наявність рішення сесії Косівської міської ради від 24.12.1993 року (а.с.11) яким стверджено, що особисто відповідачу в справі ОСОБА_5, інтереси якого він представляє, було надано земельну ділянку у приватну власність площею 0,18 га в тому числі 0,10 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і 0,087 для ведення особистого підсобного господарства, що не може входити до переліку об»єктів майна спільної сумісної власності подружжя, як таке що належить особисто відповідачу ОСОБА_5 і не підлягає розподілу. Аналогічно не підлягає розподілу і квартира №2 на ? частину якої претендує позивачка в справі, оскільки вказана квартира також являється власністю ОСОБА_5 Просить в позові відмовити.

Суд вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_4 такими, що підлягають до задоволення із наступних підстав:

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Ст.81 цього Кодексу визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони в справі зареєстрували шлюб 08 серпня 1970 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Косівського районного управління юстиції, актовий запис № 46 (а.с.10) . А рішенням Косівського районного суду від 13.10.2017 року вказаний шлюб між сторонами розірвано.

Сторонами не оспорюється той факт, що з часу їх одруження в 1970 році вони стали проживати в господарстві матері відповідача ОСОБА_8, та провівши реконструкцію, перебудову вказаного житлового будинку рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради №163 від 20.10.1999р (а.с.12) будинок по вул.. Хмельницького 145 визнано двоквартирним, в якому квартира №1 належала ОСОБА_8, а квартира №2 ОСОБА_5. Також було поділено і земельну ділянку, на якій знаходиться даний будинок та господарські споруди.

За час спільного проживання подружжя ОСОБА_5 вели господарство, та разом за спільні кошти здійснювали ремонти та проводили будівництво, а саме в 1979 році ними спільно було побудовано літню кухню, що не заперечується та визнавалось в ході розгляду справи самим відповідачем. Також в 1988 році за спільні кошти сторонами було здійснено реконструкцію житлового будинку та добудову до нього, чим фактично повністю змінено дану будівлю. Вказаний факт стверджується актом введення в експлуатацію житлового будинку (а.с.193).

Також ОСОБА_5 упродовж 1995-1998 за кошти, які йому надсилала позивачка в справі, було побудовано в їх дворі майстерню. Як стверджувала в судовому засіданні представник позивачки в період із 1995 року по 2002 рік відповідач отримував пенсію позивачки. Ці кошти ОСОБА_5 використовував для ремонтних робіт в їх господарстві та на побутові потреби на власний розсуд.

Заперечення відповідача щодо майнової участі позивачки в проведенні реконструкції, ремонтних робіт житлового будинку з надвірними будівлями, спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спростовано долученими до матеріалів справи копія платіжних документів (а.с. 1-34 т.2) про періодичне надсилання позивачкою ОСОБА_4 в користь відповідача ОСОБА_5 грошових переказів, що в загальному склали 77150 доларів США а також митними деклараціями про пересилку одежі, взуття, побутової техніки (а.с.49-54 т.2). Окрім того в підтвердження спільного ведення сторонами господарства та участі позивачки в проведенні будівельних робіт в будинковолодінні на ? частину якого остання претендує стверджено і особистими листами відповідача адресованими ОСОБА_4, (а.с.38-48 т.2), які зі згоди останньої долучено до матеріалів справи.

Таким чином до майна спільної сумісної власності подружжя належить житловий будинок з надвірними будівлями, спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та розміщений на земельній ділянці відведеній для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Наведені позивачкою та її представником вищевказані факти, не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами а тому є беззаперечним доказом їх спільного проживання та ведення господарства.

Відповідно до вимог ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно зі ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ч. 1 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А в силу вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази , які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи , які входять до предмета доказування.

Виходячи із приписів ст.60 СК України, факт реєстрації шлюбу в державних органах РАЦС тягне за собою встановлення презумпції виникнення спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям під час дії зареєстрованого шлюбу. Дана презумпція може бути спростована законом або договором.

Відповідно до п.п. 23, 24 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно з'ясовувати, коли саме сторони припинили ведення спільного господарства, обсяг спільного майна, нажитого на час припинення ведення спільного господарства, джерела придбання цього майна, наявність боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Згідно зі ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст.65 СК України) .

За вищенаведених підстав суд вважає, що реконструйоване, та добудоване будинковолодіння АДРЕСА_2 з надвірними будівлями, спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 слід визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_4 .

На підставі долучених до матеріалів справи доказів періодом перебування сторін в шлюбі є саме період із 08.08.1970 року по 13.10.2017 року.

У відповідності до п.1 ст. 70 СК України вбачається , що у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором . Окрім того як передбачено п.3 ст.368 ЦК України , майно , набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю п.2 ст. 372 ЦК України передбачено , що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Наведені обставини дають підстави для висновку, що спірні будинковолодіння та земельні ділянки являються спільною сумісною власністю подружжя.

При поділі майна суд виходить із того, що діючий кодекс передбачає, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні.

Таким чином спірні будинковолодіння та земельні ділянки є об'єктами спільної сумісної власності та підлягають розподілу між сторонами в рівних частках.

При цьому, суд погоджується з варіантом №2 розподілу спірного будинковолодіння, запропонованого згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 16-03-18 від 16.03.2018 року ( а.с. 137-197). На думку суду, при такому варіанті розподілу буде практично дотримано співвідношення ідеальних часток у спільному сумісному майні, а сам поділ є прийнятним та відповідає інтересам обох сторін та запобігає виникненню між ними в подальшому непорозумінь з приводу користування як будинком, так і земельною ділянкою, що відведена для обслуговування цього будинку (квартири № 2) .

За висновком судової будівельно-технічної експертизи впорядку розподілу майна подружжя слід визнати за ОСОБА_4, право власності на ? частку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що в реальній частці становить 53/100 у домоволодінні та виділити в натурі у власність останньої, як співвласнику №1 за варіантом № 2 висновку експерта №16-03-18 від 16.03.2018 року наступні приміщення та будівлі : №1-4 коридор площею 19.4 м2 , №1-5 коридор площею 6.6 м2: № 1 - 6 коридор площею 18.7 м2, №1-7 кімнату площею 24.8 м2, №1-8 кімнату площею 18.5 м2, господарську будівлю майстерню, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В порядку розподілу майна подружжя слід визнати за відповідачем в справі ОСОБА_5, право власності на ? частки квартири №2, що по вул. Хмельницького 145 в м.Косові Івано-Франківської області, що в реальній частці становить 47/100 у домоволодінні та виділити йому в натурі у власність, як співвласнику № 2 за варіантом №2 висновку експерта №16-03-18 від 16.03.2018 року наступні приміщення та будівлі: №1-1 коридор площею 9.9 м2, №1-2 кухню площею 23.5 м2, №1-3 кімнату площею 31.7 м2, господарську будівлю - літню кухню, що знаходяться за адресою: вул. Хмельницького, 145. кв. 2 в м.Косів Івано- Франківської області.

Іх врахуванням вказаного висновку експерта слід зобов»язати ОСОБА_4 закласти дверний проріз між приміщеннями №1- 1 коридор, площею 9.9 м2 та приміщенням №1-4 коридор площею 19.4 м2.

А також слід стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 12504,00 грн., (дванадцять тисяч п»ятсот чотири гривні 00 копійок) різниці в рівності часток сторін за наслідками реального розподілу будинковолодіння, що в АДРЕСА_3.

Як вбачається із матеріалів справи, при подачі позову до суду позивачкою ОСОБА_4 оплачено судовий збір в сумі 640 грн. Загальна вартість нерухомого майна сторін, відповідно до висновку експерта складає 423664 грн. що і складає ціну позову.

В силу вимог ч.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб , встановленого законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, за подання до суду позовної заяви майнового характеру , яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1% ціни позову , але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,80 грн) та не більше п»яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8810грн).

Судові витрати підлягають розподілу у порядку визначеному ст.141 ЦПК України.

Таким чином із врахуванням ціни позову 423664 грн сторони в справі повинні провести дооплату судового збору , який повинен становити 4236,64 грн, тобто по 2118,32 грн із кожного.

Із ОСОБА_4 слід стягнути недооплачений судовий збір 1478,32 грн . ( 2118,32 – 640 = 1478,32 грн) . Із ОСОБА_5 слід стягнути недооплачений судовий збір 2118,32 грн.

Окрім того із ОСОБА_5 слід стягнути на користь ОСОБА_4 2500 грн вартості ? частини витрат понесених за проведення судової, будівельно-технічної експертизи.

Заходи забезпечення позову накладені ухвалою суду в цій справі від 13.07.2017 року у вигляді заборони вчиняти певні дії, а саме відчуження у будь-який спосіб житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_4 до набрання чинності рішення у справі №347/170/17- підлягають до скасування, як такі потреба в яких минула.

На підставі наведеного, ст. ст. 57, 60, 71 СК України, ст.ст. 368-372 ЦК України, ст.120 ЗК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд , -

В и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з надвірними будівлями, спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В порядку розподілу майна подружжя визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою м.Косів. АДРЕСА_5, право власності на ? частку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що в реальній частці становить 53/100 у домоволодінні.

Виділити в натурі у власність ОСОБА_4, як співвласнику №1 за варіантом № 2 висновку експерта №16-03-18 від 16.03.2018 року наступні приміщення та будівлі : №1-4 коридор площею 19.4 м2 , №1-5 коридор площею 6.6 м2: № 1 - 6 коридор площею 18.7 м2, №1-7 кімнату площею 24.8 м2, №1-8 кімнату площею 18.5 м2, господарську будівлю майстерню, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В порядку розподілу майна подружжя визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 жителем м.Косів. АДРЕСА_6. Івано- Франківської області, право власності на ? частки квартири №2, що по вул. Хмельницького 145 в м.Косові Івано-Франківської області, що в реальній частці становить 47/100 у домоволодінні.

Виділити в натурі у власність ОСОБА_5, як співвласнику № 2 за варіантом №2 висновку експерта №16-03-18 від 16.03.2018 року наступні приміщення та будівлі: №1-1 коридор площею 9.9 м2, №1-2 кухню площею 23.5 м2, №1-3 кімнату площею 31.7 м2, господарську будівлю - літню кухню, що знаходяться за адресою: вул. Хмельницького, 145. кв. 2 в м.Косів Івано- Франківської області.

Зобов»язати ОСОБА_4 закласти дверний проріз між приміщеннями №1- 1 коридор, площею 9.9 м2 та приміщенням №1-4 коридор площею 19.4 м2.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 12504,00 грн., (дванадцять тисяч п»ятсот чотири гривні 00 копійок) різниці в рівності часток сторін за наслідками реального розподілу будинковолодіння, що в АДРЕСА_3.

Стягнути із ОСОБА_4 недооплачений судовий збір 1478,32 грн - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106. Код за ЄДРПОУ: 37993783. Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві. Код банку отримувача: 820019. Рахунок отримувача: 31215256700001. Код класифікації доходів бюджету 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України ).

Стягнути із ОСОБА_5 недооплачений судовий збір 2118,32 грн - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106. Код за ЄДРПОУ: 37993783. Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві. Код банку отримувача: 820019. Рахунок отримувача: 31215256700001. Код класифікації доходів бюджету 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України ).

Стягнути із ОСОБА_5 а користь ОСОБА_4 2500 грн вартості ? частини витрат понесених за проведення судової, будівельно-технічної експертизи.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою суду в цій справі від 13.07.2017 року .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення в цей же термін - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М.І.Крилюк