Рішення № 74876944, 23.06.2018, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/902/18

Провадження №: 2/0343/420/18

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого - судді Лицура І.М.,

секретаря - Бойків В.П.,

представника третьої особи - ОСОБА_1,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі суду місті Долина Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Долинської РДА Івано-Франківської області, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Долинської РДА Івано-Франківської області, в якому просить надати їй дозвіл на тимчасовий виїзд до Республіки Польща з метою оздоровлення неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк 3 місяці, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, без згоди та супроводу відповідача, стягнути з останнього на її користь судові витрати по справі. Свої вимоги мотивувала тим, що вона з 11.01.2017 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився син ОСОБА_5. Після народження дитини вони з відповідачем проживали в її батьків в АДРЕСА_1. Однак сімейне життя з відповідачем не склалося, оскільки останнього не влаштовувало те, що вони проживають з її батьками, тому відповідач поїхав на роботу в Республіку Польща. Намагаючись зберегти сім'ю, вона теж поїхала за чоловіком за кордон, а неповнолітнього сина залишила на вихованні у своєї матері. Однак, незважаючи на це, батько дитини не бажає підтримувати сімейні відносини, участі у вихованні та догляді за дитиною не приймає, її розвитком не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Вона має намір відвезти сина ОСОБА_5 до Республіки Польща для відпочинку під час її відпустки, що позитивно вплине на дитину, покращить стану здоров'я. Вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати їй дозвіл на виїзд за кордон сина ОСОБА_5 з метою його оздоровлення, однак, останній відмовляє їй в цьому, вказуючи, що син може оздоровитися і на Україні. Вважає, що таким чином відповідач перешкоджає розвитку дитини, позбавляє її права на оздоровлення, обмежує її інтереси. Така позиція відповідача і батька неповнолітньої дитини шкодить інтересам останньої та не сприяє її всебічному та гармонійному розвитку. Оскільки, відповідно до вимог чинного законодавства, для виїзду за кордон неповнолітньої дитини необхідна згода обох батьків, то вона змушена звернутися в суд для отримання цього дозволу в судовому порядку.

В судовому засіданні позивачка та її представник згідно довіреності від 14.05.2018 року ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали з вищевикладених підстав та просили позов задоволити .

Відповідач в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи був належно повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та оголошенням про виклик його до суду, поміщеним на сайті Долинського районного суду Івано-Франківської області 07.06.2018 року. Відзив та заперечення проти позову від відповідача не надходили, тому суд постановив ухвалу про заочний розгляд даної справи у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Долинської РДА Івано-Франківської області згідно довіреності № 15/01-09/55 від 04.01.2018 року ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 визнала повністю та пояснила, що вважає безпідставною відмову відповідача в наданні згоди на виїзд його неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в Республіку Польща, яка також суперечить інтересам дитини, а тому позов ОСОБА_2 слід задоволити.

Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов належить до задоволення, виходячи з наступного.

В статті 18 Конвенції про права дитини, ратифікованій постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, проголошено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Рівності прав і обов'язків батьків стосовно дітей необхідно дотримуватися незалежно від наявності або відсутності шлюбу між ними.

Одним із питань, яке має вирішуватися за взаємною згодою батьків дитини, є реалізація права дитини на свободу пересування.

Відповідно до Протоколу № 4 Міжнародної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 157 даного Кодексу передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно положень ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.3 ст. 313 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до п.п. 3,4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Проаналізувавши наведені норми, суд приходить до висновку, що чинним законодавством передбачено можливість вирішення питання про надання дозволу саме на конкретний виїзд дитини за кордон без згоди батька (одноразовий), з визначенням його початку і закінчення, оскільки в іншому випадку буде грубо порушено право батька на спілкування з дитиною та на участь у її вихованні, закріплене в ст.ст. 141,157 Сімейного кодексу України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-НМ № 167230 від 11.01.2017 року (а.с. 7).

Витяг зі свідоцтва про народження від 07.03.2017 року, що складений відділом реєстрації актів цивільного стану міста Стшельце Опольське Опольського воєводства Республіки Польща та перекладений українською мовою з польської (а.с. 8-9), підтверджує, що неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином сторін по справі.

Про те, що неповнолітній ОСОБА_5 проживає з матір'ю ОСОБА_2, свідчить довідка № 515 від 14.05.2018 року, видана виконавчим комітетом Тростянецької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (а.с. 11).

За таких обставин, врахувавши положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка встановлює обов'язок приділяти першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, суд вважає, що виїзд неповнолітнього ОСОБА_5 до Республіки Польща з метою оздоровлення, відповідає його інтересам та не порушує прав батька, оскільки він належної участі в забезпеченні та вихованні сина не приймає, а ненадання дозволу на своєчасне виготовлення відповідних документів та виїзд за кордон може негативно вплинути на позивачку та на її неповнолітнього сина. Суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, а тому слід надати дозвіл ОСОБА_2 на оформлення документів для тимчасового виїзду за межі України до Республіки Польща терміном 3 місяці, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, з метою оздоровлення неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та надати останньому дозвіл на тимчасовий виїзд до цієї країни без згоди його батька ОСОБА_3.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного, Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, Протоколу № 4 Міжнародної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, ст.ст. 141,157 Сімейного кодексу України, ст. 313 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2,4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, керуючись ст.ст. 263-265,281,282ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позов задоволити.

Надати дозвіл ОСОБА_2 на оформлення документів для тимчасового виїзду за межі України до Республіки Польща терміном 3 місяці, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, з метою оздоровлення неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди його батька ОСОБА_3.

Надати неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Республіки Польща терміном 3 місяці, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, без згоди його батька ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 704,80 грн. сплаченого нею судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області в 30-денний строк з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Долинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 18.09.2008 року.

Відповідач: ОСОБА_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Долинської РДА Івано-Франківської області, що знаходиться за адресою: 77504, Івано-Франківська область м.Долина пр.Незалежності, 5, код ЄДРПОУ 20559382.

Суддя: