Рішення № 74876378, 22.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/1530/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження, без виклику сторін та проведення судового засідання) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Дублянська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі – ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідач). Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оформлене у формі листа «Про розгляд клопотання» за № Г-975/0-885/0/37-18 від 13.03.2018, про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області за межами населеного пункту;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.02.2018 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області за межами населеного пункту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив таке:

23.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотання надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області за межами населеного пункту.

ГУ Держгеокадастру у Львівській області 13.03.2017 листом Г-975/0-885/0/37-18 «Про розгляд клопотання» надало ОСОБА_1 відповідь. В листі відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на те, що пропонована до відведення земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в межах норм безоплатної передачі на території Львівської області у І кварталі 2018 року, відтак вирішення його питання стане можливим після внесення відображення на картографічних матеріалах земельної ділянки, поданої у його клопотанні, до згаданого переліку. Також відповідач покликається на відсутність погодження про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з Дублянською міською радою. Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 23.04.2018 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі Дублянську міську раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог, третій особі запропоновано у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати пояснення щодо позову.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву (а.с. 38-45), - позов не визнає, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Мотиви заперечення зводяться до такого: ОСОБА_1 листом повідомлено про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 07.06.2017 № 413 «Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Відповідно до вимог цієї постанови передумовою надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації є формування переліку земельних ділянок та визначення площі земельних ділянок, які можуть надаватися в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за формулою, відповідно до якої у власність передається не більше 25 % від розміру земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. При цьому, пріоритетним є надання згаданих дозволів та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації учасникам антитерористичної операції. На виконання цієї постанови ГУ Держгеокадастру у Львівській області на офіційному веб-сайті опубліковано інформацію про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації у I кварталі 2018 року на території Львівської області. У вказаному переліку, зокрема, передбачено виділення 110 земельних ділянок площею 7 га у власність громадянам на території Дублянської міської ради Жовківського району. Серед зазначеного переліку не передбачено виділення земельних ділянок у власність громадянам на території Дублянської міської ради Жовківського району у вказаному на графічних матеріалах ОСОБА_1 місці розташування бажаної для приватизації земельної ділянки. Відповідач зазначає, що відсутність земельної ділянки у згаданому переліку унеможливлює надання ним дозволу на розроблення документації із землеустрою. Вважає зобов’язальну вимогу позивача втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Також відповідач наголошує на тому, що при прийнятті рішення ГУ Держгеокадастру у Львівській області було враховано погодження надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з органом місцевого самоврядування. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Третя особа пояснення не подала, по суті спору не висловилася.

Від учасників справи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п’ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами).

Суд з’ясував зміст та підстави позовних вимог та заперечень, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив таке:

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) є громадянином України, що підтверджується його паспортом громадянина України (а.с. 13-14).

23.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотання, в якому просив з посиланням на статті 116, 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва із земель запасу Дублянської міської ради, яка знаходиться за межею населеного пункту м. Дубляни (а.с. 11). До клопотання додав викопіювання з планово-картографічного матеріалу з нанесенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копія паспорта та картки фізичної особи платника податків (а.с. 12).

ГУ Держгеокадастру у Львівській області 13.03.2018 листом № Г-975/0-885/0/37-18 надало ОСОБА_1 відповідь на його звернення. В листі відповідач повідомив позивача про те, що на виконання постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 07.06.2016 № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» ГУ Держгеокадастру у Львівській області сформовано перелік земельних ділянок, які мають надаватись безоплатно у власність громадянам протягом І кварталу 2018 року. Цей перелік земельних ділянок розміщено на офіційному сайті ГУ Держгеокадастру у Львівській області. Пропонована ОСОБА_1 до відведення земельна ділянка відсутня в цьому переліку, відтак вирішення його питання стане можливим після внесення відображення на картографічних матеріалах земельної ділянки, поданої у його клопотанні.

ОСОБА_1 стверджує, що при поданні клопотання до ГУ Держгеокадастру у Львівській області виконав всі вимоги, передбачені частиною шостою статті 118 ЗК України. Вважає, що листом № Г-975/0-885/0/37-18 від 13.03.2018 відповідач фактично відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не вказавши при цьому жодної з підстав, передбачених частиною стомою статті 118 ЗК України.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами … здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для … ведення садівництва … у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині 7 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521). У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

З огляду на норми п. б) ч. 1 ст. 81, ч. 1-3 ст. 116, ч. 6, 7 ст. 118, ст. 121 ЗК України ОСОБА_1 як громадянин України має право на безоплатне набуття права власності на земельну ділянку для ведення садівництва. Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.

Оцінюючи звернення ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (форму та зміст звернення, а також додані до клопотання документи через призму вимог частини 6 статті 118 ЗК України суд дійшов висновку, що це клопотання оформлено відповідно до вимог закону та немає недоліків, що перешкоджали б його розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У світлі вимог цієї конституційної норми згадана вище правова процедура розгляду клопотання громадянина України є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Визначені частиною 7 статті 118 ЗК України підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпними. Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листі відповідача від 13.03.2018 № Г-975/0-885/0/37-18, суд погоджується з аргументом позивача про те, що такі підстави законом не передбачені, а отже - є незаконними.

Порушуючи статтю 3 Конституції України та визначені у статті 4 Закону України «Про державну службу» принципи верховенства права (забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави), законності (обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) працівники відповідача створили перешкоди ОСОБА_1 на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, право ОСОБА_1 порушено і підлягає захисту.

У частині 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

Відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що пропонована ним до відведення земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в межах норм безоплатної передачі на території Львівської області у І кварталі 2018 року, відтак вирішення його питання стане можливим після внесення відображення на картографічних матеріалах земельної ділянки, поданої у його клопотанні. Такі дії відповідача не є законним способом поведінки органу та не можуть вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України.

Застосовуючи наведену вище норму Положення про Головне управління Держгеокадастру в області суд дійшов висновку, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, лист відповідача № Г-975/0-885/0/37-18 від 13.03.2018 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1200 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області за змістом та формою не може вважатись «відмовою» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.04.2018 № 806/2208/17.

Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з рішень, які передбачені у частині сьомій статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання дозволу або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Оцінюючи доводи відповідача про втручання у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Львівській області суд зазначає таке:

поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Як висловився Вищий адміністративний суд України в постанові № К/800/17306/16 від 16.11.2016 стосовно дискреційних повноважень, такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій, визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України, а саме - надати дозвіл або відмовити в наданні дозволу. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

З огляду на наведені вище висновки суду позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України судові витрати у формі судового збору в сумі 1409,60 грн. підлягають стягненню з ГУ Держгеокадастру у Львівській області на користь позивача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 251, 255, 258, 262, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

задовольнити позов повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оформлене у формі листа «Про розгляд клопотання» за № Г-975/0-885/0/37-18 від 13.03.2018, відповідно до якого відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області за межами населеного пункту.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області за межами населеного пункту.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м. Львів, пр. В.Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код 39769942) на користь ОСОБА_1 (81053, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Шухевича, буд. 49, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) гривень 60 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.