Рішення № 74875817, 21.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м.Київ справа № 810/400/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірними та протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1М.) з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі – відповідач або Броварське ОУПФУ Київської області), в якому позивач, з урахуванням заяви від 25.04.2018 щодо доповнення обґрунтування та уточнення позовних вимог (а.с.85), просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №105 Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 12 жовтня 2017 року;

- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області врахувати 12 років стажу по догляду за дитиною ОСОБА_2 з дати народження 23.06.1994 по 23.06.2006 до досягнення ним 12 років;

- нарахувати відповідно до вимог чинного законодавства належну ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/400/18 та постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (а.с.1).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 поновлено розгляд справи №810/400/18, постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та призначено підготовче засідання (а.с.59-60).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №810/400/18 по суті (а.с.76).

Протокольною ухвалою суду від 23.05.2018 прийнято до розгляду заяву представника позивача б/н від 25.04.2018 щодо доповнення обґрунтування та уточнення позовних вимог по справі №810/400/18 (а.с.123-126).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 10.10.2017 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до вимог чинного законодавства, надавши всі необхідні копії документів, які були належним чином оформлені в пенсійну справу. Разом з цим, 12.10.2017 Броварським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області було прийнято рішення №105 про відмову у призначенні пенсії на підставі недостатності кількості років страхового стажу.

Позивач стверджує, що відповідачем було враховано лише частину стажу по догляду за дитиною, який перебував на інвалідності як інвалід дитинства з 21.09.2001 по 26.11.2004, а саме, до 01.01.2004 до вступу в дію Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що суттєво зменшило розмір трудового стажу і не дало можливості для призначення позивачці належної пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до чинного законодавства.

Позивач звертає увагу, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вищевказаним законом (до 01.01.2004), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Таким чином, позивач наголошує, що втратила єдину можливість отримати належну їй пенсію, що була б єдиним джерелом доходу. Як вказує позивач, на даний час вона не має можливості влаштуватися на роботу, оскільки має на утриманні дитину-інваліда та малолітню доньку, яка потребує особливого догляду як дитина, народжена від матері, яка була в 1986 році відселена з м. Чорнобиля у зв’язку з аварією на ЧАЕС.

Також позивач звертає увагу, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко встановлюється обов’язок відповідача зарахувати до стажу роботи одному з батьків, тобто позивачці, час догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Позивач зазначає, що відповідач ігнорує факт того, що позивач у період з 01.01.2004 по 22.06.2006 здійснювала догляд за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, на підтвердження чого були надані документи, передбачені постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Крім цього, позивач зазначає, що під час звернення до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо призначення пенсій працівниками цього фонду у грубій формі їй було сказано, що вона «бідна, темна ромка, нічого не знає і їй ніякої допомоги не буде надано». Вказане приниження позивач вважає дискримінацією через її національність, що призвело до порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 10.10.2017 позивач звернулась до Броварського ОУПФУ Київської області із заявою про призначення їй пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, надавши пакет документів, необхідних для призначення відповідного виду пенсії. 12.10.2017 Броварським ОУПФУ Київської області було прийнято обґрунтоване та правомірне рішення про відмову у призначенні даного виду пенсії.

Так, відповідач зауважує, що позивачу до страхового стажу зараховано час догляду за дитиною у періоди з 23.06.1994 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 31.12.2003, а період з 01.01.2004 по 23.06.2006 не зарахований, так як з 2004 року обов’язковою умовою є персоніфікація (індивідуальні відомості про застраховану особу). Оскільки позивач не перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення, то, як стверджує відповідач, відсутні підстави зарахування цього періоду, який є непідтвердженим персоніфікованим обліком. На думку відповідача, до страхового стажу неможливо зарахувати період догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку з 01.01.2004 по 22.06.2006. Таким чином, загальний страховий стаж позивача становить 13 років 9 місяців 29 днів.

Виходячи з вищезазначеного, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу, що викладено у рішенні №105 від 12.10.2017. Крім цього, як вказує відповідач, з вказаним рішенням погодилося Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про що направило відповідний лист.

У судових засіданнях 20.04.2018 та 23.05.2018 позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги та викладені ними у позовній заяві правові позиції, просили позов задовольнити у повному обсязі.

У судових засіданнях 20.04.2018, 23.05.2018 та 08.06.2018 представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання, призначене на 08.06.2018, з’явився представник відповідача.

Позивач у судове засідання 08.06.2018 не з’явилась, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена засобами телефонного зв’язку, про що свідчить наявна у матеріалах справи телефонограма (а.с.131).

Разом з цим, у матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи №810/400/18 у порядку письмового провадження (а.с.128).

У судовому засіданні 08.06.2018 суд поставив на обговорення представника відповідача питання про можливість продовжити розгляд справи №810/400/18 у порядку письмового провадження. Представник відповідача щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, протокольною ухвалою суду від 08.06.2018 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №810/400/18 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії СК №057439, виданий Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 31 січня 1996 року (а.с.14).

19 квітня 1995 року Київська обласна ОСОБА_3 видала позивачу посвідчення серії Б №022665 громадянки, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження (категорія 2) (а.с.19).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 29.09.2017 №248/17 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та дійсно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3 у недобудованому будинку, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,05 га й належить позивачу згідно Договору дарування земельної ділянки (а.с.43).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-БК №263127, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Броварського міськвиконкому Київської області 14 вересня 1994 року (а.с.15).

Також, як вбачається із Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00019253505 від 19.12.2017 до Державного реєстру актів цивільного стану громадян внесено реєстраційний запис щодо ОСОБА_2 з приводу реєстрації актового запису про народження, який зареєстрований у Реєстрі 16.10.2009 за №00005493911 реєстратором Відділу реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області (а.с.16).

ОСОБА_2 визнаний інвалідом з дитинства з 23.09.1998 до 26.11.2004, що підтверджується висновком Лікарсько-консультативної комісії Броварської дитячої лікарні про час настання інвалідності від 09.10.2017 №13 (а.с.47).

10 жовтня 2017 року позивач звернулась до начальника Броварського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із письмовою заявою про призначення пенсії по наданим документам та про нарахування стажу по догляду за дитиною до 12-річного віку, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.41).

Також, відповідно до заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 10.10.2017, складеної у друкованому вигляді, позивачка просить призначити пенсію за віком як матері дитини інваліда (а.с.38).

Рішенням від 12 жовтня 2017 року за №105 Броварське об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, розглянувши заяву позивача від 10.10.2017 щодо призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.10).

Суд зазначає, що листом №679/02-03 від 24.11.2017 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, розглянувши відмовну пенсійну справу ОСОБА_1 щодо призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до 6-річного віку, повідомило, що за наданими документами рішення від 12.10.2017 №105 Броварського ОУПФУ Київської області про відмову у призначенні пенсії прийнято вірно (а.с.36).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача від 12.10.2017 №105 про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із абзацом 22 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Абзацом 1 частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років.

Згідно із частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Пунктом 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема: жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Згідно із пунктом «в» статті 94 Закону № 1788-XII соціальні пенсії призначаються в таких розмірах: 100 процентів мінімального розміру пенсії за віком, зокрема, дітям-інвалідам віком до 16 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 досягла 50-річного віку 26.10.2017 та є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, якого з 23.09.1998 визнано інвалідом з дитинства, що підтверджується висновком Лікарсько-консультативної комісії Броварської дитячої лікарні про час настання інвалідності від 09.10.2017 №13 (а.с.47).

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується той факт, що ОСОБА_2 дійсно є інвалідом з дитинства та позивач є матір’ю інваліда з дитинства, яка його виховує.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846 (далі – Порядок №22-1).

Згідно із пунктом 2.1. Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за N 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

За період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Період перебування на інвалідності у зв'язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК).

Період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01 січня 2010 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку;

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

За бажанням особи для додаткового виключення періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону за період з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року подається довідка з місця роботи про період такої відпустки.

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку;

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи:

посвідчення інваліда війни, довідка МСЕК про визнання особи інвалідом унаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку, довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, а для осіб, яким надано статус інваліда війни відповідно до пунктів 11 - 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", також документи, на підставі яких встановлено статус інваліда війни, визначені Порядком надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 08 вересня 2015 N 685 (при призначенні пенсії інвалідам згідно з абзацом шостим пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону);

посвідчення учасника бойових дій, довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, а для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 20 серпня 2014 N 413 (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з абзацом шостим пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону);

посвідчення члена сім'ї померлого (загиблого), висновок МСЕК щодо причинного зв'язку смерті особи з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, або захворюванням, пов'язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку, а для осіб, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідно до абзаців шостого - восьмого пункту 1 статті 10 цього Закону, також документи, на підставі яких їм встановлено цей статус, визначені Порядком надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 23 вересня 2015 N 740 (при призначенні пенсії членам сімей померлих (загиблих) згідно з абзацом шостим пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону));

довідка МСЕК про визнання особи інвалідом по зору I групи - сліпим (при призначенні пенсії згідно з абзацом третім пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону);

документи закладу охорони здоров'я про наявність відповідного захворювання: гіпофізарний нанізм (ліліпути), диспропорційні карлики (при призначенні пенсії згідно із абзацом другим пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону);

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року N 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи");

документи про народження та виховання дитини до чотирнадцятирічного віку (при призначенні пенсії згідно із пунктом "ж" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення");

документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом (при призначенні пенсії згідно з абзацом четвертим пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону);

заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою тощо), у разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда (при призначенні пенсії згідно з абзацом п'ятим пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону);

6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу I цього Порядку).

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2.18. Порядку №22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Так, судом встановлено, що позивачем до заяви про призначення пенсії від 10.10.2017, зареєстрованої у Броварському ОУПФУ Київської області за №5740, було додано такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; документ про визначення дитини заявника інвалідок з дитинства або дитиною-інвалідом – висновок №13 від 09.10.2017; документи про місце проживання (реєстрації) особи – довідка №248/17 від 29.09.2017; заяву про призначення/перерахунок пенсії; паспорт / посвідка – на позивача та на дитину; трудову книжку або документи про стаж – трудову книжку позивачки (дублікат) та довідку №78 від 20.09.2017; довідку про заробітку плату за період страхового стажу до 01.07.2000 – довідка №79 від 20.09.2017; документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чи потерпілого – довідка №05-59-2174 від 05.09.2017; довідки з УСЗН №04-14/1968 від 02.06.2017 та №04-14/1702 від 02.06.2017; посвідчення постраждалого від ЧАЕС – 3 екземпляри; свідоцтво про народження дитини та фотокартку, що підтверджується розпискою-повідомленням, складеною посадовою особою Броварського ОУПФУ Київської області (а.с.8-9).

Суд зазначає, що підставою для прийняття Броварським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області рішення від 12 жовтня 2017 року №105 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком як матері інваліда з дитинства слугувало те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж, передбачений пунктом 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме 15 років страхового стажу.

Крім цього, у рішенні від 12 жовтня 2017 року №105 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком як матері інваліда з дитинства відповідач посилається на те, що до страхового стажу ОСОБА_1 неможливо зарахувати період догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку з 01.01.2004 по 22.06.2006. Відповідно, загальний страховий стаж позивача становить 13 років 9 місяців 29 днів.

Згідно із наданим Броварським ОУПФУ Київської області розрахунком стажу ОСОБА_1, що був покладений в основу спірного рішення, страховий стаж позивача становить 13 років 9 місяців 29 днів (а.с.113), який складається:

- з 14.09.1983 по 01.03.1985 - трудовий стаж, який становить 1 рік 5 місяців 18 днів;

- з 23.06.1994 по 30.06.2000 – догляд за дитиною-інвалідом (відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), який становить 6 років 9 днів;

- з 01.07.2000 по 31.12.2003 – догляд за дитиною-інвалідом (відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), який становить 3 роки 6 місяців;

- з 25.08.2008 по 02.04.2011 – догляд за дитиною, до досягнення нею 3-річного віку, який становить 2 роки 7 місяців 8 днів;

- з 01.06.2017 по 23.06.2017 - трудовий стаж, який становить 23 дні;

- з 01.07.2017 по 31.08.2017 - трудовий стаж, який становить 2 місяці.

Також, відповідно до виписки з системи персоніфікованого обліку (форма ОК-5) щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (а.с.35) судом встановлено наступне:

- за звітний 2008 рік Управлінням праці та соціального захисту населення Броварської міської ради сплачено страхових внесків за ОСОБА_1 для пенсії суму у розмірі 2355,48 грн., з яких: 135,48 грн. за 8 днів у серпні 2008 року; 525,00 грн. за 30 днів у вересні 2008 року; 545,00 грн. за 31 день у жовтні 2008 року; 545,00 грн. за 30 днів у листопаді 2008 року; 605,00 грн. за 31 день у грудні 2008 року;

- за звітний 2009 рік Управлінням праці та соціального захисту населення Броварської міської ради сплачено страхових внесків за ОСОБА_1 для пенсії суму у розмірі 7718,00 грн., з яких: 605,00 грн. за 31 день у січні 2009 року; 605,00 грн. за 28 днів у лютому 2009 року; 605,00 грн. за 31 день у березні 2009 року; 625,00 грн. за 30 днів у квітні 2009 року; 625,00 грн. за 31 день у травні 2009 року; 625,00 грн. за 30 днів у червні 2009 року; 630,00 грн. за 31 день у липні 2009 року; 630,00 грн. за 31 день у серпні 2009 року; 630,00 грн. за 30 днів у вересні 2009 року; 650,00 грн. за 31 день у жовтні 2009 року; 744,00 грн. за 30 днів у листопаді 2009 року; 744,00 грн. за 31 день у грудні 2009 року;

- за звітний 2010 рік Управлінням праці та соціального захисту населення Броварської міської ради сплачено страхових внесків за ОСОБА_1 для пенсії суму у розмірі 10659,00 грн., з яких: 869,00 грн. за 31 день у січні 2010 року; 869,00 грн. за 28 днів у лютому 2010 року; 869,00 грн. за 31 день у березні 2010 року; 884,00 грн. за 30 днів у квітні 2010 року; 884,00 грн. за 31 день у травні 2010 року; 884,00 грн. за 30 днів у червні 2010 року; 888,00 грн. за 31 день у липні 2010 року; 888,00 грн. за 31 день у серпні 2010 року; 888,00 грн. за 30 днів у вересні 2010 року; 907,00 грн. за 31 день у жовтні 2010 року; 907,00 грн. за 30 днів у листопаді 2010 року; 922,00 грн. за 31 день у грудні 2010 року;

- за звітний 2011 рік Управлінням праці та соціального захисту населення Броварської міської ради сплачено страхових внесків за ОСОБА_1 для пенсії суму у розмірі 2887,00 грн., з яких: 941,00 грн. за 31 день у січні 2011 року; 941,00 грн. за 28 днів у лютому 2011 року; 941,00 грн. за 31 день у березні 2011 року та 64,00 грн. за 2 дні у квітні 2011 року;

- за звітний 2017 рік Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» сплачено страхових внесків за ОСОБА_1 для пенсії суму у розмірі 11056,20 грн., з яких: 2484,78,00 грн. за 22 дні у червні 2017 року; 4878,48 грн. за 31 день у липні 2017 року та 3692,94 грн. за 7 днів у серпні 2017 року.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом 5 пункту 1.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (далі – Інструкція №21-1, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону.

Згідно з підпунктами 2.2.14 та 2.2.15 пункту 2.2. Інструкції №21-1 платниками страхових внесків є застраховані особи, зокрема, особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що абзацом 7 пункту 1.3. Інструкції №21-1 передбачено, що інші терміни у цій Інструкції вживаються у значенні, визначеному Законом у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року.

Відповідно, таким законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV у редакції Закону від 9 вересня 2010 року № 2508-VI, яка діяла з 12.10.2010.

Згідно з абзацом 9 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Таким чином, якщо працівнику нарахована заробітна плата не менше законодавчо встановленого мінімального рівня і з неї сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України, то такий місяць повністю враховується в страховий стаж для обчислення пенсії.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що пунктом 1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Згідно з пунктом 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі – Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацом першим пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що пунктом 10 Порядку №637 визначено, що час догляду за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі:

акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;

документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів I групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей інвалідів).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Документами, які підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження або паспорт чи довідка житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації) та інші.

Також, відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:

свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі:

свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення;

заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:

виписка з трудової книжки;

відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;

інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Судом встановлено, що згідно із довідкою Іванківського районного споживчого товариства від 20.09.2017 №78, виданої ОСОБА_1 про те, що вона дійсно працювала кондитером Чорнобильського громадського харчування Чорнобильської райспоживспілки з 14.09.1983 по 01.03.1985 (а.с.117). Дана довідка видана на підставі книги розпоряджень по Чорнобильському громадському харчуванню Чорнобильської райспоживспілки за 1983-1985 роки, які знаходяться на зберіганні в Іванківському райСТ без правонаступництва.

Також позивачці було видано Іванківським районним споживчим товариством довідку про заробітку плату для обчислення пенсії від 20.09.2017 №79, згідно з якою вказано суми заробітної плати з розшифруванням (грн.) за період з вересня 1983 року по лютий (включно) 1985 року (а.с.118). Зазначена довідка була видана на підставі книг особових рахунків по заробітній платі Чорнобильського громадського харчування.

Як встановлено вище судом, у ОСОБА_1 23 червня 1994 року у м. Броварах Київської області народився син - ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-БК №263127, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Броварського міськвиконкому Київської області 14 вересня 1994 року (а.с.15).

Так, 22 листопада 1995 року Київською обласною державною адміністрацією видано ОСОБА_2 посвідчення серії Д №363730 як дитині, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (а.с.19).

Крім цього, ОСОБА_2 визнаний інвалідом з дитинства з 23.09.1998 до 26.11.2004, що підтверджується висновком Лікарсько-консультативної комісії Броварської дитячої лікарні про час настання інвалідності від 09.10.2017 №13 (а.с.29).

Отже, з 27.11.2004 ОСОБА_2 втратив статус дитини-інваліда.

Пунктами «є» та «ж» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також, зокрема, час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

З вищенаведеної норми випливає, що у випадку, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом з дитинства, до стажу роботи, який дає право на трудову діяльність, зараховується час догляду за такою дитиною.

Також, суд зазначає, що згідно з пунктом 13 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі – Закон № 796-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1 - 6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується той факт, що у позивача наявний страховий стаж по догляду за дитиною ОСОБА_2, який є потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи та інвалідом з дитинства, який загалом становить 9 років 6 місяців 9 днів, у тому числі: з 23.06.1994 по 30.06.2000 – 6 років 9 днів та з 01.07.2000 по 31.12.2003 – 3 роки 6 місяців, що підтверджується розрахунком стажу ОСОБА_1 (а.с.113).

При цьому, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що до страхового стажу позивача неможливо зарахувати період догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку за період з 1 січня 2004 року до 22 червня 2006 року, оскільки позивач не перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення, а тому відсутні підстави для зарахування вказаного періоду, який є непідтвердженим персоніфікованим обліком.

У той же час, суд зазначає, що відповідно до довідки від 10.07.2017 №3125/05 Ірпінського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області та отримувала пенсію з 21 вересня 2001 року по 26 листопада 2004 року по інвалідності на дитину інваліда з дитинства ОСОБА_2 (а.с.12).

Вищевказане також підтверджується довідкою Ірпінського ОУПФУ Київської області від 21.05.2018 №1298, яка видана ОСОБА_1 у тому, що вона знаходилась на обліку в Ірпінському об’єднаному УПФУ (м. Ірпінь) та отримувала соціальну пенсію дітям інвалідам віком до 18 років із вересня 2001 року до листопада 2004 року у загальному розмірі 3129,61 грн. (а.с.108).

Судом встановлено, що Управлінням соціального захисту населення Броварського міської ради видано ОСОБА_1 довідку від 02.05.2018 №46 про те, що вона перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради та отримувала компенсаційні виплати, передбачені статтею 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на ОСОБА_2 з 01.06.2001 по 01.07.2001 та з 26.04.2010 по 24.06.2012 (а.с.104).

Довідкою про отримання (неотримання) допомоги №04-14/1470 від 24.04.2018 Управління соціального захисту населення Броварської міської ради, виданої позивачу, передбачено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради та їй відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з 01.07.1994 до 01.08.2001 та з 01.11.2007 до 01.07.2012 призначено допомогу як одинокій матері на дитину ОСОБА_2 (а.с.102).

Крім цього, згідно із довідкою про отримання (неотримання) допомоги №04-14/1472 від 24.04.2018 Управління соціального захисту населення Броварської міської ради, яка видана ОСОБА_1 судом встановлено, що позивач перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради та їй відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з 01.11.1998 до 01.10.2000 та з 27.11.2000 до 01.08.2001 призначено допомогу по догляду за дитиною-інвалідом віком до 18 років на дитину ОСОБА_2 (а.с.103).

Також суд зазначає, що листом Управління соціального захисту населення Броварської міської ради від 04.05.2018 №01-12/3365 (а.с.88-90) повідомлено, що ОСОБА_1 має статус одинокої матері, перебуває на обліку в управлінні та згідно Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» отримує:

- допомогу одиноким матерям на ОСОБА_2, яка була призначена та виплачувалась – з 01.07.1994 по 31.07.2001; з 01.11.2007 по 30.06.2012;

- допомогу по догляду за дитиною з інвалідністю на ОСОБА_2 згідно з Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», яка була призначена та виплачувалась – з 01.11.1998 по 30.09.2000; з 27.11.2000 по 31.07.2001;

- допомога при народженні сина – ОСОБА_2 з липня 1994 року до досягнення ним 3-х років;

- допомогу та компенсацію, передбачені статтею 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на ОСОБА_2, яка була призначена та виплачувалась – з 01.06.2001 по 01.07.2001; з 26.04.2010 по 24.06.2012.

Крім цього, як вбачається із зазначеного листа від 04.05.2018 №01-12/3365 Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради вказано, що відрахування з допомоги одиноким матерям не проводяться та страхові внески не сплачуються. Проведення відрахування з допомоги та компенсації, передбачених статтею 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до державного або місцевого бюджету Законом не передбачено.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 є матір’ю також ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка народилась у м. Києві, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії 1-ОК №092667, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області 22 квітня 2008 року (а.с.17).

Як вбачається із Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00014429800 від 10.09.2014 до Державного реєстру актів цивільного стану громадян внесено реєстраційний запис щодо ОСОБА_4 з приводу реєстрації актового запису про народження, який зареєстрований у Реєстрі 16.05.2013 за №00100967131 реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області (а.с.18).

Також, 27 червня 2008 року Київською обласною державною адміністрацією видано ОСОБА_4 посвідчення серії Д №264893 як дитині, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (а.с.19).

Судом встановлено, що відповідно до листа Управління соціального захисту населення Броварської міської ради від 04.05.2018 №01-12/3365 (а.с.88-90) ОСОБА_1 отримує також:

- допомогу одиноким матерям на ОСОБА_4, яка була призначена та виплачується – з 01.05.2008 по 30.09.2018;

- соціальні допомоги на дитину ОСОБА_4, а саме: по вагітності та пологах – з 01.01.2008 по 29.02.2008; при народженні дитини – з 01.04.2008 по 30.04.2010; по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку – з 24.08.2008 по 02.04.2011;

- допомогу та компенсацію, передбачені статтею 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на ОСОБА_4, яка була призначена та виплачувалась – з 01.08.2008 по 31.12.2014.

Суд звертає увагу, що виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_4 та до досягнення нею трирічного віку за період з 2008 року по 2011 рік підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Броварського міської ради від 03.05.2018 №04-14/1633 (а.с.95).

Згідно із довідкою про отримання (неотримання) допомоги №04-14/1469 від 24.04.2018 Управління соціального захисту населення Броварської міської ради, яка видана ОСОБА_1, слідує, що позивач перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради та їй відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з 24.08.2008 до 03.04.2011 призначено допомогу по догляду за дитиною до 3-х років на ОСОБА_4 (а.с.101).

Крім цього, відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Броварської міської ради від 02.06.2017 №04-14/1702 про отримання (неотримання) допомоги ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради та їй відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з 24.08.2008 до 03.04.2011 призначено допомогу по догляду за дитиною до 3-х років непрацюючим жінкам на дитину ОСОБА_4 (а.с.119).

Суд зазначає, що згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Броварської міської ради від 02.05.2018 №46 ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради та отримувала компенсаційні виплати, передбачені статтею 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на ОСОБА_4 з 01.08.2008 по 31.12.2014 (а.с.104).

Також, довідкою про отримання (неотримання) допомоги №04-14/1470 від 24.04.2018 Управління соціального захисту населення Броварської міської ради, виданої позивачу, передбачено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради та їй відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з 01.05.2008 до 01.10.2018 призначено допомогу як одинокій матері на дитину ОСОБА_4 (а.с.102).

Вищевказане підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Броварської міської ради від 02.05.2018 №04-14/1632 про отримання ОСОБА_1 допомоги на 1 дитину одиноким матерям (з урахуванням доходів) за період з листопада 2007 року до травня 2018 року у загальному розмірі 92028,90 грн. (а.с.91-94).

Крім цього, згідно відомостей із трудової книжки серії АО №834665 позивача з 09.06.2017 до 07.08.2017 працювала на посаді комплектувальника товарів ТОВ «Сільпо-Фуд» (а.с.106).

Враховуючи встановлені обставини справи, які підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 наявний 15-річний страховий стаж, необхідний для призначення дострокової пенсії як матері особи з інвалідністю з дитинства, передбачений пунктом 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV.

При цьому, суд вважає необґрунтованим виключення із страхового стажу позивача періодів з 01.01.2004 по 26.11.2004 – періоду догляду за дитиною-інвалідом ОСОБА_2, який становить 10 місяців 26 днів; з 02.04.2008 по 24.08.2008 – час догляду непрацюючої матері за дитиною ОСОБА_4 до досягнення нею 3-річного віку, який становить 4 місяці 23 дні; з 26.04.2010 по 24.06.2012 – час догляду за потерпілою дитиною ОСОБА_2 від Чорнобильської катастрофи, який становить 2 роки 1 місяць 29 днів; з 03.04.2011 по 31.12.2014 – час догляду за потерпілою дитиною ОСОБА_4 від Чорнобильської катастрофи, який становить 3 роки 8 місяців 28 днів.

З огляду на наведене, суд вважає, що рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №105 від 12.10.2017 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним, адже страховий стаж позивача станом на дату досягнення нею 50-річного віку – 26.10.2017 перевищував 15 років.

Щодо позовних вимог про зобов’язання Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області врахувати 12 років стажу по догляду за дитиною ОСОБА_2 з дати народження 23.06.1994 по 23.06.2006 до досягнення ним 12 років та про нарахування відповідно до вимог чинного законодавства належної ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає про наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб’єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб’єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов’язання судом суб’єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року № 7 “Про судове рішення в адміністративній справі” зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Вирішуючи питання про наявність у діях відповідача дискреційних повноважень при вирішенні питання про призначення дострокової пенсії, суд зазначає, що законом чітко визначена послідовність дій відповідача при призначенні особі дострокової пенсії, як матері інваліда з дитинства, яка виховала його до шестирічного віку, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років, а отже при дотриманні всіх перерахованих умов відповідач зобов’язаний призначити особі дострокову пенсію.

В спірних правовідносинах єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу дострокової пенсії була відсутність у позивача 15 років страхового стажу, проте з урахуванням висновків суду про те, що страховий стаж позивача на дату досягнення позивачем 50-річного віку перевищував 15 років, підстав для відмови у призначенні позивачу дострокової пенсії у відповідача не було, як і не було підстав діяти на власний розсуд. Отже відповідач не наділений у спірних правовідносинах дискреційними повноваженнями.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; а винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Виходячи з постанови Європейського суду з прав людини по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 (скарга № 10465/83), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб’єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов’язання суб’єкта владних повноважень (у т.ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов’язання Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

У зв'язку із цим, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов’язання Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня досягнення 50-річного віку, тобто з 26.10.2017 року.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та надані позивачем докази, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилається відповідач, не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи по суті, а відтак наявні підстави для задоволення позову у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить зобов’язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області врахувати 12 років стажу по догляду за дитиною ОСОБА_2 з дати народження 23.06.1994 по 23.06.2006 до досягнення ним 12 років та нарахувати відповідно до вимог чинного законодавства належну ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.

У той же час, суд, обираючи належний та ефективний засіб правового захисту, не зв’язаний із формулюванням позивачем позовних вимог, тому з урахуванням необхідності ефективного та належного способу захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 26.10.2017 року.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивач відповідно до п. 10 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення до суду) звільнена від сплати судового збору, витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

Керуючись статтями 243-246, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №105 від 12.10.2017 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком.

3. Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 37892505, місцезнаходження: 07400, Київська область, м.Бровари, бульвар Незалежності, 11) призначити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7) дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 26.10.2017 року.

4. Встановити для Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення – 10 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення – 21.06.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.