Ухвала суду № 74875791, 21.06.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4406/18 1-кс/335/4763/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., за участю секретаря Кудряшової Ю.І., прокурора Михайлова А.В., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, який має середньо-спеціальну освіту, не одружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше засудженого:

- 20.12.2006 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

-16.11. 2006 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 04.07.2011 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 2 років 1 місця позбавлення волі;

- 30.01.2013 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця 1 дня позбавлення волі;

- 07.06.2017 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що в провадженні СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080060001019 від 18.04.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2, маючи умисел на незаконний збут наркотичного засобу «Метадон», діючи повторно, перебуваючи на програмі замісної підтримувальної терапії, яка проводиться в приміщенні кабінету замісної підтримувальної терапії, розташованого в КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» ЗОР по вул. Сєдова 31 в м. Запоріжжя, де отримує в якості ліків наркотичний засіб «Метадон», «30» травня 2018 року, в ранковий час, прибув до приміщення вказаного медичного закладу, де знаходячись в кабінеті замісної підтримувальної терапії отримав наркотичний засіб «Метадон» для прийому в лікувальних цілях.

Далі, отримавши вказаний наркотичний засіб, ОСОБА_2, направився до будинку № 10 по вул. Сталеварів в м. Запоріжжя, тобто в знаходячись місці масового перебування громадян, де приблизно о 11 годині 00 хвилин, за попередньою домовленістю шляхом продажу за грошові кошти в сумі 500 гривень, незаконно збув ОСОБА_3, якому було доручено проведення оперативної закупівлі, два фрагменти блістера з таблетками в кількості 5 штук, які згідно з висновку судово – хімічної експертизи за експертною спеціальністю дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 7 – 1016 від «05» червня 2018 року являються наркотичним засобом «Метадон», маса якого склала в перерахунку на основу 0, 0578 грам.

«Метадон» згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, і прекурсорів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від «06» травня 2000 року, віднесений до категорії наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Крім того, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконний збут наркотичного засобу «Метадон», діючи повторно, перебуваючи на програмі замісної підтримувальної терапії, яка проводиться в приміщенні кабінету замісної підтримувальної терапії, розташованого в КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» ЗОР по вул. Сєдова 31 в м. Запоріжжя, де отримує в якості ліків наркотичний засіб «Метадон», «20» червня 2018 року, в ранковий час, прибув до приміщення вказаного медичного закладу, де знаходячись в кабінеті замісної підтримувальної терапії отримав наркотичний засіб «Метадон» для прийому в лікувальних цілях.

Далі, отримавши вказаний наркотичний засіб, ОСОБА_2, направився до будинку № 192 по пр. Соборному в м. Запоріжжя, тобто знаходячись в місці масового перебування громадян, де приблизно о 10 годині 20 хвилин, за попередньою домовленістю шляхом продажу за грошові кошти в сумі 500 гривень, незаконно збув ОСОБА_3, якому було доручено проведення оперативної закупівлі, два фрагменти блістера з таблетками в кількості 5 штук, які являються наркотичним засобом «Метадон».

«Метадон» згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, і прекурсорів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від «06» травня 2000 року, віднесений до категорії наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

20.06.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просить його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечували, просили застосувати більш м’який запобіжний захід.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080060001019 від 18.04.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

20.06.2018 року о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_2 було затримано у порядку ст.208 КПК України, та 20.06.2018 року ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочинів, у яких підозрюється ОСОБА_2, дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, однак раніше неодноразово засуджений, не одружений, дітей на утриманні не має, не працевлаштований, також слідчий суддя враховує вік підозрюваного, стан його здоров’я, відсутність міцних соціальних зв’язків та постійного стабільного джерела доходу, що дає підстави дійти висновку про наявність ризику вчинення іншого злочину.

Виходячи з того, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено прокурором у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованих ОСОБА_2 злочинів, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує їх суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_2 намірів перешкоджати проведенню досудового розслідування та його позитивної характеристики, однак з урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність таких характеристик для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу. Слідчий суддя також враховує надані стороною захисту дані про стан здоров’я підозрюваного, однак матеріали клопотання не містять обгрунтованиих даних про неможливість утримання підозрюваного за станом здоров’я в умовах ізоляції від суспільства.

В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисником не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_2 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також щодо відсутності намірів вчинення іншого аналогічного злочину, враховуючи, що надані матеріали клопотання свідчать про те, що метою вчинення злочинів, інкримінованих ОСОБА_2, який не має офіційного джерела доходу, було отримання доходу.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовує доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу,

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, розмір якої у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, та з урахуванням ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2018 рік” щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2018 року складає 1762 грн., вважає за необхідне визначити заставу в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов’язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України строк дії запобіжного відносно підозрюваного ОСОБА_2 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання – з 20.06.2018 року, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно якої строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_2 до 18.08.2018 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.08.2018 року включно, який обчислювати з 20.06.2018 року.

Встановити заставу - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 52 860 (п’ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: № 37319085001205, відкритий в ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава ОСОБА_2 (в призначенні платежу необхідно вказувати: П.І.Б. сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_2 обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Уповноваженій службовій особі місця ув’язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_2 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов’язки, що покладаються у зв’язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 18.08.2018 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: В.В. Калюжна