Рішення № 74875660, 22.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 року м.Київ № 810/3729/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Макарівського відділення Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Макарівського відділення Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2015 №95411-17, №95413-17, №95415-17 та №95417-17.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 прийнято до розгляду судом заяву представника позивача про часткову зміну підстав позову. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 03.11.2015 №95411-17, №95413-17, №95415-17 та №95417-17, якими позивачу визначені податкові зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік на загальну суму 52913,47 грн. на нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача. Позивач не погоджується з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки під час розрахунку податкового зобов’язання податковий орган, керуючись вимогами Закону України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, в якості бази оподаткування застосовував загальну площу об’єкта нерухомості, у той час як у 2014 році положення вказаного нормативно-правового акту не застосовувались, а базою оподаткування була житлова площа об’єкта нерухомості.

На думку позивача, податковий орган протиправно змінив елементи податку, які у 2014 році мали бути визначені на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування.

Крім того, позивач зазначає, що у спірних податкових повідомленнях-рішеннях відповідач посилається на положення пп.265.7.2 п.265.7 ст.265 Податкового кодексу України, що на думку позивача, є необґрунтованим, оскільки станом на дату прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, вказана норма не була передбачена у Податковому кодексі України. Також позивач наголошує на тому, що в силу вимог Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення повинно бути прийнято до 1 липня звітного року, а тому на думку позивача, податковий орган, прийнявши 03.11.2015 спірні податкові повідомлення-рішення, пропустив строк їх прийняття, що також свідчить про протиправний характер спірних рішень.

Крім того, позивач зазначає, що податковим органом було надіслано на адресу позивача податкові повідомлення-рішення без розрахунку податкового зобов’язання, що на думку позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Також позивач зауважує, що Макарівське відділення Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області взагалі не мало повноважень на прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.11.2015 №95417-17, оскільки в силу положень пп.265.7.1 п.265.7 ст.265 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент набрання чинності рішенням Козинської селищної ради №3 від 25.10.2012 «Про встановлення місцевого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в смт. Козин Обухівського району Київської області з 01 січня 2013 року», зокрема 01.01.2013, обчислення податку здійснюється податковим органом за місцем об’єкта житлової нерухомості, а не за місцем реєстрації платника податку.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву. Так, зокрема, відповідач зазначає, що нерухоме майно, власником якого є позивач відповідно до ст.265 Податкового кодексу України, є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2014 році, а тому відповідачем правомірно нараховано ОСОБА_2 на підставі спірних податкових повідомлень-рішень суму податкового забов’язання.

Крім того, відповідач зазначає, що Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків не передбачено надіслання разом із податковим повідомленням-рішенням розрахунку податкового зобов’язання, а тому на думку відповідача, позиція позивача щодо необхідності надіслання ОСОБА_1 разом зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями розрахунку податкового зобов’язання є помилковою.

Також відповідач наголошує на тому, що відповідно до Закону України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII було внесено зміни до ст.265 Податкового кодексу України, а саме словосполучення «житлова площа» змінено на словосполучення «загальна площа».

У зв’язку з цим з 01.04.2014 базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта нерухомості, у том числі її частки, а тому, на думку відповідача, податковим органом було вірно визначено у податкових повідомленнях-рішеннях розмір податкового зобов’язання, який підлягає до сплати.

Присутній у судових засіданнях 06.02.2018, 06.03.2018 та 10.04.2018 позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Присутній у судових засіданнях 09.01.2018, 06.02.2018, 06.03.2018 та 10.04.2018 представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Присутній у судовому засіданні 10.04.2018 позивач заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Частиною 3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Протокольною ухвалою суду від 10.04.2018 року ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2., с.Маковище, вул.Набережна, буд.6, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії СТ №432266, виданого Макарівським РС Управління ДМС України в Київській області 14.08.2014 року (т.1,а.с.70).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 22.09.2017 №98221474 ОСОБА_1 є власником наступного нерухомого майна:

- житловий будинок (загальна площа 166 кв.м. (житлова площа 88,7 кв.м.; опис: (А)- житловий будинок, (під А) – підвал; (під Б)- погріб; (над А) - мансарда; (Б) – сарай; (В) – гараж; (Г) – альтанка; (Д) – теплиця; (Ж) – навіс; (З) – навіс; №3 – огорожа; №1 – хвіртка; №2 – ворота; №4 – огорожа; № 5 – огорожа №1 – колодязь питний), який розташований за адресою: Київська обл., Макарівський р-н., с.Маковище, вул. Набережна, буд.6.;

- житловий будинок (загальна площа 1520 кв.м., житлова площа 206,5 кв.м.; опис: житловий будинок, цегла, зазначений на плані земельної ділянки під літ.А; огорожа, метал, зазначена на плані земельної ділянки № літ.1; вимощення, бетон, ФЕМи, зазначене на плані земельної ділянки під №3; хвіртка, метал, зазначена на плані земельної ділянки під №2 за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., смт.Козин, вул.Старокиївська, буд.2;

- квартира (загальна площа 98,1 кв.м., житлова площа 44,3 кв.м.; опис: квартира складається з 3 жилих кімнат, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- квартира (загальна площа 303,4 кв.м., житлова площа 217,1 кв.м., яка розташована за адресою: м.Київ, вул. Грушевського Михайла, буд.9а, квартира В15-1;

- квартира (загальна площа 246,70 кв.м., житлова площа 160,80 кв.м., яка розташована за адресою: м.Київ, вул. Грушевського Михайла, буд.9А, квартира В15-2;

- житловий будинок загальною площею 5369 кв.м., розмір частки 86/100, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Артема (вул.Січових Стрільців), буд.50 (т.1, а.с.71-103).

03.11.2015 Макарівським відділенням Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №95411-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 4773,83 грн. (т.1, а.с.19);

- №95413-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 148775,08 грн. (т.1, а.с.20);

- №95415-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 1406,83 грн. (т.1, а.с.21);

- №95417-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 31855,73 грн.(т.1, а.с.22). З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі здійснив оплату визначених на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень податкових зобов’язань на загальну суму 186811,47 грн., про що свідчать платіжні доручення №64 від 05.01.2016 на суму 148775,08 грн., №62 від 05.01.2016 на суму 4773,83 грн., №63 від 05.01.2016 на суму 1406,83 грн. та №61 від 05.01.2016 на суму 31855,73 грн. (т.1, а.с.23-26).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна станом на 01.01.2014) платниками податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Згідно з пп.265.2.1 п.265.2 ст.265 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 265.2.2 п.265.2 ст.265 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування: а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності); б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; в) будівлі дитячих будинків сімейного типу; г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку; ґ) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю, опікуна, піклувальника; д) гуртожитки; е) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину.

Відповідно до пп.265.3.1 п.265.3 ст.265 Податкового кодексу України базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно (пп.265.3.2 п.265.3 ст.265 Податкового кодексу України).

Згідно з пп.265.3.4 п.265.3 ст.265 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об'єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної житлової площі таких об'єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті.

Згідно з пп.265.4.1 п.265.4 ст.265 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;

в) для різних видів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Пільги із сплати податку не надаються на об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).

Міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати додаткові пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до абзацу першого цього підпункту (пп.265.4.2 п.265.4 ст.265 Податкового кодексу України).

Разом з тим, Верховною Радою України було прийнято ОСОБА_3 України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, яким було внесено зміни до ст.265 Податкового кодексу України. ОСОБА_3 набрав чинності 01.04.2014 року.

Так, відповідно до пп.265.3.1 п.265.3 ст.265 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 27.03.2014 №1166-VII) базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з пп.265.3.2 п.265.3 ст.265 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об'єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної загальної площі таких об'єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті (пп.265.3.4 п.265.3 ст.265 Податкового кодексу України)

Отже, базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, до 31.03.2014 була житлова площа об’єкта житлової нерухомості, в т.ч. його часток.

Проте, з 01.04.2014 об’єктом оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, є загальна площа об’єкта житлової нерухомості, у т.ч. його часток.

Відповідно до пп.265.5.1 п.265.5 ст.265 Податкового кодексу України (впродовж 2014 року редакція пункту не змінювалась) ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно з пп.265.5.2 п.265.5 ст.265 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 27.03.2014 р. N 1166-VII станом на 01.04.2014) ставки податку для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах:

а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів;

б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів;

в) 1 відсоток - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв. метрів;

г) 2,7 відсотка - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв. метрів.

Відповідно до пп.265.6.1 п.265.6 ст.265 Податкового кодексу України (впродовж 2014 року редакція пункту не змінювалась) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII було внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, доповнено ст.266 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». ОСОБА_3 закон набрав чинності 01.01.2015.

Так, відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII станом на 01.01.2015) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК).

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК).

Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно з пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема, за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Судом встановлено, що рішенням Макарівської сільської ради VI скликання Макарівського району Київської області прийнято рішення «Про встановлення місцевих податків» від 14.12.2012 №67-ХІІ-VI, яким встановлено місцеві податки в частині справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.1.4 вказаного рішення ставка податку встановлюється в наступних розмірах за 1 кв.метр житлової площі об’єкта житлової нерухомості:

1)для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв.м. становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

2) для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв.м. становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що рішення введено в дію з 01.01.2013 року (т.1, а.с.152-153).

23.06.2011 Київською міською радою прийнято рішення №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м.Києві», яким встановлено в м.Києві місцеві податки і збори, у т.ч. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.2.1 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м.Києві, яке є Додатком 1 до вказаного рішення, об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості (т.1, а.с.154-158).

Рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 №17/17 було внесено зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 та викладено Додаток 1 у новій редакції.

Так, пунктом 5.1 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м.Києві (в редакції рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №17/17) встановлено, що ставки податку встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до п.5.2 Положення ставка податку для фізичних осіб встановлюється у таких розмірах, зокрема, 1 відсоток – для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв.метрів, або житлового будинку /будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв.метрів; 2,7 відсотка – для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв.метрів, або житлового будинку /будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв.метрів (т.1, а.с.159-164).

Судом встановлено, що Козинською селищною радою VI скликання було прийнято рішення «Про встановлення місцевого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в смт.Козин Обухівського району Київської області з 01 січня 2013 року» від 25.10.2012 №3, пунктом 1 якого встановлено ставку податку за 1 кв.метр житлової площі об’єкта житлової нерухомості в смт.Козин Обухівського району Київської області: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв.м. становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв.м. становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (т.1, а.с.192).

ОСОБА_3 рішення було опубліковано у газеті «Обухівський край» від 09.11.2012 №85.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає про те, що податкове повідомлення-рішення №95417-17 від 03.11.2015 прийнято протиправно, оскільки Макарівське відділення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не є уповноваженим органом ДФС для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Так, позивач наголошує на тому, що оскільки рішення Козинської селищної ради «Про встановлення місцевого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 25.10.2012 №3, набрало законної сили 01.01.2013, то, відповідно прийняття податкового повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов’язання мало здійснюватись відповідно до редакції Податкового кодексу України, яка була чинною на момент набрання чинності вказаного рішення органу місцевого самоврядування.

Позивач зазначає, що в редакції Податкового кодексу України станом на 01.01.2013 нарахування податкового зобов’язання здійснювалось податковим органом за місцезнаходженням об’єкта нерухомого майна, а не за місцезнаходженням платника податку як було здійснено відповідачем під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, з приводу чого суд зазначає таке.

Як зазначено вище, Козинською селищною радою VI скликання було прийнято рішення «Про встановлення місцевого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в смт.Козин Обухівського району Київської області з 01 січня 2013 року» від 25.10.2012 №3.

Відповідно до п.2 вказаного рішення перелік об’єктів житлової нерухомості, які становлять об’єкт оподаткування та об’єкти житлової нерухомості, які не оподатковуються даним податком, визначені в статті 265 Податкового кодексу України, а також порядок обчислення сум податку, пільги з сплати податку, строки сплати даного податку встановлені статтею 265 Податкового кодексу України.

Отже, рішення Козинської селищної ради VI скликання «Про встановлення місцевого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в смт.Козин Обухівського району Київської області з 01 січня 2013 року» від 25.10.2012 №3, яке набрало чинності 01.01.2013, в частині порядку обчислення сум податку та строків сплати податку відсилає до ст.265 Податкового кодексу України.

На думку позивача, нарахування та направлення податкового повідомлення-рішення №95417-17 від 03.11.2015 мало бути здійснене за правилами Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на день набрання чинності вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування, тобто станом на 01.01.2013.

Так, відповідно до пп.265.7.1-265.7.2 п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.01.2013) обчислення суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості.

Податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами державної податкової служби платникам за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості до 1 липня звітного року за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. Отже, станом на 01.01.2013 нарахування податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дійсно здійснювалось за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості.

Проте, суд звертає увагу на те, що податкове повідомлення-рішення №95417-17 прийнято 03.11.2015, а податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено за звітний податковий період 2014 року, а тому при його прийнятті застосовуються положення Податкового кодексу України, які були чинні за звітний податковий період 2014 року саме станом на 03.11.2015.

Так, відповідно до пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.

Отже, за звітний податковий період 2014 року та станом на 03.11.2015 обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Як вбачається з паспорта громадянина України серії СТ №432266, виданого Макарівським РС Управлінням ДМС України в Київській області 14.08.2014 року, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2., с.Маковище, вул.Набережна, буд.6.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що Макарівське відділення Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області є належним органом ДФС України, до повноважень якого віднесено нарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, яке відмінне від земельної ділянки, а тому податкове повідомлення-рішення №95417-17 від 03.11.2015 прийнято уповноваженим податковим органом.

При цьому суд зазначає, що впродовж 2014 року діяла норма пп.265.9.1 п.265.9 ст.265 ПК України, відповідно до якої податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Проте дана норма станом на дату прийняття спірних податкових повідомлень-рішень 03.11.2015 не підлягала застосуванню, оскільки порядок сплати податку змінено і повноваженнями на прийняття податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкових зобов'язань з податку не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, були наділені саме контролюючі органи за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Щодо посилань позивача на те, що податковим органом було безпідставно змінено елементи податку протягом звітного періоду, зокрема, здійснено нарахування податку з урахуванням загальної площі нерухомого майна, яке перебуває у власності позивача, то суд не приймає до уваги вказану позицію позивача, оскільки як зазначено вище, на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014 року, було внесено зміни до ст.265 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.265.3 ст.265 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 27.03.2014 №1166-VII) базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

Отже, базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в період з 01.01.2014 по 31.03.2014 була житлова площа об’єкта/об’єктів нерухомого майна, а з 01.04.2014 по 31.12.2014 – загальна площа об’єкта/об’єктів нерухомого майна.

При цьому, суд зазначає, що відсутність рішень органів місцевого самоврядування про внесення змін до бази оподаткування у відповідності до Закону від 27.03.2014 №1166-VII не є підставою для висновку про протиправність врахування в якості бази оподаткування саме загальної площі об’єкта/об’єктів нерухомого майна, оскільки рішення органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платників сплачувати податки та збори, визначені ПК України.

З наведених відповідачем у відзиві на адміністративний позов розрахунків вбачається, що за період з січня по березень 2014 року податковий орган під час визначення суми податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, було застосовано в якості бази оподаткування житлову площу об’єктів нерухомості, які перебувають у власності позивача, а за період з квітня про грудень 2014 року – загальну площу об’єктів нерухомості, що в свою чергу повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Також позивач наголосив на тому, що податковим органом було надіслано на адресу позивача податкові повідомлення-рішення без розрахунку податкового зобов’язання, чим на думку позивача, було порушено вимоги чинного законодавства.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині, зазначив про те, що Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків не передбачено надсилання розрахунків податкового зобов’язання разом із податковим повідомленням-рішенням, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент направлення податковим органом позивачу спірних податкових повідомлень-рішень) контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.1.2 розділу І Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 (далі-Порядок №1236, який був чинний на момент направлення податковим органом позивачу спірних податкових повідомлень-рішень) органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов’язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п.2.1 розділу ІІ Порядку №1236 орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов’язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби.

Пунктом 2.2 Порядку №1236 визначено, що у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма «Ф»), якщо відповідно до законодавства орган державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства.

Відповідно до п.2.3 Порядку №1236 податкове повідомлення-рішення складається у двох примірниках за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами, пенею), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.2.4 Порядку №1236 до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов’язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов’язання.

Як вбачається з Додатку №1 до Порядку №1236, яким встановлено форму податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») у податковому повідомленні-рішенні зазначено про те, що до нього додається розрахунок податкового зобов’язання.

Отже, з вищенаведених норм законодавства вбачається, що податковий орган разом із податковим повідомленням-рішенням (форми «Ф») надсилає платнику податків розрахунок податкового зобов’язання.

При цьому, Порядок №1236 окремо не встановлює типову форму для розрахунку.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Макарівське відділення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, не надіславши на адресу позивача разом із спірними податковими повідомленнями-рішеннями розрахунку податкового зобов’язання, тим самим порушило вимоги чинного законодавства.

Проте, суд наголошує на тому, що в даному випадку, таке порушення не свідчить про протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та не є підставою для їх скасування, оскільки обов’язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, виник у позивача в силу вимог Податкового кодексу України.

Щодо позиції позивача про порушення позивачем строку надіслання спірних податкових повідомлень-рішень як підстави для визнання їх протиправними та скасування, то суд зазначає таке.

Відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу були визначені податкові зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, були прийняті 03.11.2015, тобто з пропуском встановленого Податковим кодексом України строку.

Проте, суд наголошує на тому, що суто формальні порушення, зокрема, порушення відповідачем вимог законодавства при складанні податкового повідомлення-рішення, самі по собі не можуть бути достатньою підставою для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення за умов доведеності фактів порушення.

Строк направлення платнику податків податковим органом податкового повідомлення-рішення не змінює обсягу законних прав та обов'язків такого платника податків, адже перебіг строку як для сплати податку, так і для оскарження такого рішення, починається з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Отже, порушення строку складання податкових повідомлень-рішень, на думку суду, не є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, суд вважає, що посилання у податкових повідомленнях-рішеннях від 03.11.2015 №95411-17, №95413-17, №95415-17 та №95417-17 на п.265.7.2 п.265.7 ст.265 Податкового кодексу України, яка станом на 03.11.2015 вже не була передбачена у Податковому кодексі України, не може розцінюватись як самостійна підстава для визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 03.11.2015 №95411-17, №95413-17, №95415-17 та №95417-17.

Враховуючи встановлені обставини, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складений та підписаний - 22.06.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.