Рішення № 74875109, 23.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2018 р. Справа№805/3704/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що при вирішенні питання про призначення пенсії за віком розпорядженням Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05.12.2017 року до його трудового стажу не зараховано певні періоди роботи.

Вказане розпорядження вважав неправомірним, оскільки в підтвердження стажу надав і трудову книжку, і інші необхідні документи.

У зв’язку з наведеним позивач просив:

- визнати неправомірним та скасувати розпорядження Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05.12.2017 року про відмову в зарахуванні йому до загального трудового стажу періодів роботи: з 07.09.1982 року по 31.10.1987 року в УРС вугільної промисловості по Донецькій обл.; з 04.02.1992 року по 25.01.1993 року в Куйбишевському регіональному торгівельно-виробничому підприємстві робітничого постачання м. Донецьк; з 10.06.1997 року по 05.05.2004 року в Донецькому шахтопрохідницькому управлінні по бурінню стволів і свердловин;

- зобов’язати ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу вказані періоді роботи;

- зобов’язати ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача від 05.12.2017 року про призначення пенсії з урахуванням вказаних періодів роботи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2018 року у справі допущено заміну відповідача ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області його правонаступником Покровським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що оскільки у трудовій книжці позивача не містилося повної інформації про характер виконуваної роботи, тому позивачу необхідно було надати уточнюючі довідки, що відповідало Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Спірні періоди роботи позивача не зараховані до трудового стажу з підстав, які відображені в оскарженому розпорядженні. Розпорядженням встановлено термін подання додаткових документів до 27.02.2018 року, однак додаткових документів позивач не подавав. Вважав, що оскаржене розпорядження відповідало вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що 27.11.2017 року (а не 05.12.2017 року, як помилково зазначав позивач) ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком.

Розпорядженням Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05.12.2017 року вирішено не зараховувати до трудового стажу позивача, без додаткових документів та корегування даних в індивідуальних відомостях за 2000-2004 роки, наступні періоди роботи:

- з 07.09.1982 року по 31.10.1987 року в УРС вугільної промисловості по Донецькій обл. – через те, що запис про роботу завірено нечітким відтиском печатки;

- з 04.02.1992 року по 25.01.1993 року в Куйбишевському регіональному торгівельно-виробничому підприємстві робітничого постачання м. Донецьк – через те, що в трудовій книжці відсутнє перейменування підприємства;

- з 10.06.1997 року по 05.05.2004 року в державному відкритому акціонерному товаристві «Донецьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння» – через те, що наявне виправлення в даті наказу про прийняття, і з 01.01.2000 року відсутні індивідуальні відомості, підтверджуючі факт роботи.

Вказаним розпорядженням також вирішено не брати до уваги довідки про заробітну плату:

- довідку від 13.12.2016 року №81, що видана архівним відділом ПП «Сігма», через те, що вона видана підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території;

- довідку, що видана Міністерством енергетики та вугільної промисловості України за період роботи з 07.1993 року по 06.1997 року, через те, що вона не містить вихідного номеру та дати.

Встановлено термін подання додаткових документів до 27.02.2018 року.

Додаткових документів позивачем подано не було.

Рішенням від 05.12.2017 року позивачу призначено пенсію за віком (протокол про призначення пенсії від 05.12.2017 року №7879) без урахування спірних періодів.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розділ ІІ вказаного Порядку містить перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Пунктом 2.1 розд. II вказаного Порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу;

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення), або за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам, або у разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1);

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи;

6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Відповідно до абз. 1 п. 4.3 розд. ІV Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Спірний період роботи позивача з 07.09.1982 року по 31.10.1987 року в УРС вугільної промисловості по Донецькій обл. відповідачем не зарахований до трудового стажу позивача через те, що запис про роботу завірено нечітким відтиском печатки.

Між тим, у трудовій книжці позивача щодо спірного періоду зроблені відповідні записи, відображені відповідні відомості про особу, яка вчинила ці записи, міститься її підпис. Записи завірені печаткою підприємства. Достовірність записів сумніву не викликає.

З огляду на наведене нечіткий відтиск печатки підприємства в трудовій книжці позивача не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його трудового стажу спірного періоду роботи.

Спірний період роботи позивача з 04.02.1992 року по 25.01.1993 року відповідачем не зарахований до трудового стажу позивача через те, що в трудовій книжці відсутнє перейменування підприємства.

Відповідно до трудової книжки позивача це період роботи позивача у Куйбишевському орендному торгівельно-виробничому підприємстві робочого постачання, а не у «Куйбишевському регіональному торгівельно-виробничому підприємстві робітничого постачання м. Донецьк», як помилково зазначали позивач та відповідач.

Так, відповідно до трудової книжки запис про прийняття на роботу зроблений Куйбишевським орендним торгівельно-виробничим підприємством робочого постачання, а запис про звільнення - Організацією орендаторів Куйбишевського ОТВП.

Разом з тим, з наданої позивачем із заявою про призначення пенсії довідки від 13.12.2016 року №81, що видана архівним відділом ПП «Сігма», вбачається, що відповідно до наказу Донецького торгівельно-виробничого об’єднання орендних підприємств робочого постачання від 23.03.1991 року №26 Куйбишевське ОРС виробничого об’єднання «Донецьквугілля» перетворено в Куйбишевське орендне торгівельно-виробниче підприємство робочого постачання. Відповідно до наказу від 25.01.1993 року №18 Куйбишевське орендне торгівельно-виробниче підприємство робочого постачання припинило діяльність в якості державного підприємства, його правонаступником є Організація орендаторів Куйбишевського орендного торгівельно-виробничого підприємства (Організація орендаторів Куйбишевського ОТВП).

Отже, вказана довідка підтверджує факт перейменування підприємства, на якому працював позивач, та яким зроблено запис у трудовій книжці позивача.

Між тим, посилання відповідача на неможливість врахувати таку довідку через те, що архів підприємства, на якому він працював, знаходиться на непідконтрольній українській владі території, є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Отже, відповідач неправомірно відмовив позивачу в зарахуванні до стажу відповідного періоду роботи з підстави не прийняття архівної довідки.

Щодо спірного періоду з 10.06.1997 року по 05.05.2004 року.

В оскарженому розпорядженні зазначено, що спірний період роботи позивача з 10.06.1997 року по 05.05.2004 року відповідачем не зарахований до трудового стажу через те, що наявне виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, і з 01.01.2000 року відсутні індивідуальні відомості, підтверджуючі факт роботи.

Між тим дані, що відображені в оскарженому розпорядженні, і дані розрахунку стажу позивача – відрізняються: відповідно до розрахунку період з 01.05.2004 року 05.05.2004 року зараховано до стажу позивача. Разом з тим вказаний розрахунок не є рішенням суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до трудової книжки період з 10.06.1997 року по 05.05.2004 року - це період роботи позивача в державному відкритому акціонерному товаристві «Донецьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин» державної холдингової компанії «Спецшахтобуріння», а не у «Донецькому шахтопрохідницькому управлінні по бурінню стволів і свердловин», як помилково зазначали позивач та відповідач.

Між тим, у трудовій книжці позивача щодо спірного періоду зроблені відповідні записи, зокрема про дату прийняття позивача на роботу на відповідну посаду 10.06.1997 року на підставі наказу від 10.06.1997 року №33-к. Дата наказу повністю співпадає з датою прийняття на роботу. Відображені відповідні відомості про особу, яка вчинила ці записи, міститься її підпис. Записи завірені печаткою підприємства. Достовірність записів сумніву не викликає.

За таких обставин наведення ручкою дати наказу про прийняття на роботу не може бути підставою для відмови в зарахуванні до трудового стажу спірного періоду роботи.

Щодо відсутності індивідуальних відомостей, що підтверджують факт роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Ухвалами від 23.05.2018 року та від 18.06.2018 року Донецький окружний адміністративний суд зобов’язував відповідача та витребовував у нього, зокрема копії всіх документів, на які містяться посилання в оскарженому розпорядженні, і всі наявні у нього докази, що стосуються предмету спору.

Між тим, індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 2000 по 2003 рік включно надано не було. (Надано індивідуальні відомості (форма Ок5) за 2004 – 2015 роки, тоді як спірний період - з 10.06.1997 року по 05.05.2004 року).

З огляду на наведене суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

В оскарженому розпорядженні суб’єкт владних повноважень чітко посилався на відсутність у нього індивідуальних відомостей про застраховану особу, що підтверджують факт роботи позивача з 2000 року,

Між тим, суд вважає такі посилання неприйнятними, оскільки відповідно до п. 2.1 розд. II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року надаються відділом персоніфікованого обліку органу Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 6 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 року № 10-1, інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами, як зокрема індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3 - 5 до цього Положення.

У разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб інформації про застраховану особу за визначеними параметрами формується та надається довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу за формою згідно з додатком 15 до цього Положення.

Довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу в Реєстрі застрахованих осіб суб’єктом владних повноважень не формувалася і до суду не подавалася.

Невиконання посадовими чи службовими особами суб’єкта владних повноважень обов’язку щодо надання індивідуальних відомостей про застраховану особу не може позбавляти особу права на зарахування певних періодів його трудового стажу при призначенні пенсії за віком.

Крім того, індивідуальні відомості про застраховану особу не є документом, який підтверджує факт роботи особи, як помилково зазначав суб’єкт владних повноважень в оскарженому розпорядженні.

Факт та стаж роботи позивача підтверджено записами, що містяться в трудовій книжці, у відповідності до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Питання щодо сплати страхових внесків в оскарженому розпорядженні не досліджувалося та не аналізувалося.

З огляду на наведене орган Пенсійного фонду України неправомірно відмовив позивачу в зарахуванні до стажу відповідних періодів роботи позивача із зазначених ним підстав.

В той же час те, що органом Пенсійного фонду України в оскарженому розпорядженні не досліджувався спірний період роботи позивача в частині періоду з 01.07.2000 року по 05.05.2004 року на предмет сплати підприємством, де працював позивач, страхових внесків до Пенсійного фонду України (ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), свідчить про необґрунтованість оскарженого розпорядження.

Враховуючи наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання неправомірним та скасування оскарженого розпорядження із зобов’язанням суб’єкта владних повноважень повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до його трудового стажу певних спірних періодів роботи та вирішити питання про зарахуванням до його трудового стажу періоду роботи з 01.07.2000 року по 05.05.2004 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати розпорядження Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05.12.2017 року.

Зобов’язати Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2017 року про призначення пенсії із зарахуванням до його трудового стажу періодів роботи: з 07.09.1982 року по 31.10.1987 року; з 04.02.1992 року по 25.01.1993 року; з 10.06.1997 року по 30.06.2000 року, та вирішити питання про зарахуванням до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.07.2000 року по 05.05.2004 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 (85302, м.Покровськ, м/р Сонячний, 36, кв. 42, ІПН НОМЕР_1) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 23 червня 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.