Рішення № 74875004, 12.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р. Справа№805/682/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Геворгян Т.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу, суд –

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що, як він вважає, при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань охорони праці.

Зазначає, що Положенням про ОСОБА_7 управління Держпраці у Донецькій області затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці від 4 лютого 2016 року № 8, не передбачено повноваження відповідача такі, як здійснення моніторингу державних закупівель.

Стосовно суті встановлених порушень, наполягає на тому, що дія законодавства про працю на спірні правовідносини не розповсюджується. Звертає увагу суду на те, що між позивачем та найманими працівниками були укладені цивільно-правові договори на виконання робіт, які не є формою трудових відносин, а тому, як вважає позивач, невиконання вимог щодо обов’язку повідомити територіальний орган ДФС про прийняття на роботу найманих працівників не є підставою для застосування штрафів. Отже твердження відповідача щодо допуску до виконання посадових обов’язків 155 осіб без оформлення трудових договорів вважає безпідставним.

Позивач посилається на порушення відповідачем положень «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі Порядок № 509), в частині неналежного повідомлення позивача щодо розгляду справи про накладення на нього штрафу. Внаслідок вказаних протиправних, на думку позивача, дій контролюючого органу, останній був позбавлений права на участь у розгляді своєї справи та висловлення заперечень.

Зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем порушений порядок здійснення державного контролю за додержанням чинного законодавства про працю, оскільки на момент перевірки не було підстав для її проведення.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що оскаржувана постанова винесена органом Держпраці в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань охорони праці.

Відповідач зазначив, що підставою для проведення інспекційного відвідування був аналіз інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

Вказує, що відповідно до даних сайту публічних закупівель Prozorro позивачем укладено у поточному році 5 договорів щодо надання послуг з фізичної охорони об’єктів з КП «Добро» Добропільської міської ради. Згідно інформації Головного управління ДФС у Донецькій області, у 3 кварталі 2017 року кількість працюючих за трудовими договорами у ФОП ОСОБА_6 склала 2 особи, при тому, що кількість осіб, з якими укладено договори цивільно-правового характеру - 105 осіб.

Зазначає, що з наданих для проведення інспекційного відвідування документів, вбачається, що право на зайняття охоронною діяльністю надано лише позивачу, передоручення виконання охоронних послуг іншим особам, яким не надано ліцензію, порушує Закон України «Про охорону та охоронну діяльність».

Вважає, що відповідачем дотримано порядок проведення інспекційного відвідування та оформлення його результатів.

Також вважає, що відповідачем було додержано вимоги «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року та повідомлення про дату та час розгляду справи надіслано позивачу в строк, передбачений законодавством.

Стосовно обґрунтувань суми штрафу, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_7 управління Держпраці у Донецькій області керувалось вимогами ст. 265 КЗпП України. Зокрема, абз. 2 ч. 2 цієї статті передбачає, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позову.

Також від представника відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що посадовою інструкцією головного державного інспектора відділу контролю західного напрямку управління з питань праці ГУ Держпраці у Донецькій області передбачено проведення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю, а інспекційне відвідування відповідно до Порядку 295 є однією з форм державного контролю, тобто інспекційне відвідування проведене у межах повноважень посадових осіб.

Відповідач зазначає, що місце розгляду справи про накладення штрафу було визначено з дотриманням норм чинного законодавства.

Вказує на те, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_6 проведене правомірно, а матеріали інспекційного відвідування оформленні з дотриманням вимог чинного законодавства.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому зазначає, що відповідач не довів того, що особи з якими позивач уклав цивільно-правові угоди на виконання послуг насправді знаходяться у трудових відносинах з позивачем.

Вказує, що проводити інспекційній відвідування не передбачено посадовими інструкціями посадових осіб, які проводили таке інспекційне відвідування. Тобто ці інспектора вийшли за межі своїх повноважень.

Зазначає, що у відповідача відсутні повноваження щодо призначення іншого місця розгляду справи про накладення штрафу. Тобто відповідач, призначивши справу у м. Краматорськ вийшов за межі повноважень, а отже справа про накладення штрафу розглядалась незаконно та в порушення Конституції України.

Посилається на те, що у наказі про проведення перевірки не зазначено, підстави її проведення, що вказує на протиправність проведення такого відвідування.

Повідомляє, що наказом №2128 інспекційне відвідування призначалось з 13 по 14 грудня 2017 року. Однак, у журналі повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця є запис про проведення відвідування з 08.12.2017 по 11.12.2017, а потім ще один запис з 13 по 14 грудня 2017 року. Зареєстровано відвідування №1211, але направлення на інспекційне відвідування зареєстровано під №1216. Крім того зазначає про існування двох наказів від 06.12.2017 та від 08.12.2017 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_6 та декілька направлень, що вказує на незаконність проведення повторного інспекційного відвідування або на ще одну підробку документів до факту проведення незаконної перевірки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 лютого 2018 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 15 березня 2018 року.

Ухвалою від 15 березня 2018 року вирішено відкласти підготовче засідання до 21 березня 2018 року.

Ухвалою від 21 березня 2018 року вирішено відкласти підготовче засідання до 28 березня 2018 року.

Ухвалою від 27 березня 2018 року застосовано заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (дата народження: 10.03.1972; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на підставі виконавчого документа: постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу від 26 грудня 2017 року №05-34-3308/094-0182, у виконавчому провадженні № 56006891, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №805/682/18-а.

Ухвалою від 28 березня 2018 року вирішено відкласти підготовче засідання до 21 березня 2018 року.

Ухвалою від 17 травня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 4 квітня 2018 року.

Ухвалою від 4 квітня 2018 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 12 квітня 2018 року.

Ухвалою від 4 квітня 2018 року витребувано додаткові докази у відповідача.

Ухвалою від 12 квітня 2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17 квітня 2018 року.

Ухвалою від 17 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертизи у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу.

Ухвалою від 17 квітня 2018 року відкладено підготовче засідання до 3 травня 2018 року.

Ухвалою від 3 травня 2018 року відкладено підготовче засідання до 14 травня 2018 року.

Ухвалою від 14 травня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 30 травня 2018 року.

Ухвалою суду від 30 травня 2018 року відкладено розгляд справи до 12 червня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_6 є фізичною особою-підприємцем, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач проживає за адресою: 85010, Донецька обл., місто Добропілля, селище міського типу Новодонецьке, АДРЕСА_1, здійснює діяльність згідно Код КВЕД 80.10 Діяльність приватних охоронних служб (том 1 а.с 26).

У період з 13 по 14 грудня 2017 року посадовими особами Головного управління Держпраці в Донецькій області - головним державним інспектором відділу контролю західного напрямку управління з питань праці ОСОБА_8 та головним державним інспектором відділу контролю західного напрямку управління з питань праці ОСОБА_4 на підставі направлення № 04/31216 від 6 грудня 2017 року проведено інспекційне відвідування з питань додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зайнятість населення фізичної особи-підприємця ОСОБА_6.

В направленні № 04.3/1216 від 6 грудня 2017 року (том 1 а.с. 133) підставою здійснення інспекційного відвідування визначено наказ від 6 грудня 2017 року № 2128 п.п. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «ОСОБА_9 питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (том 1 а.с. 133-134).

14 грудня 2017 року за результатом здійснення інспекційного відвідування посадовими особами Держпраці в Донецькій області складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 05-34-3308/094 (том 1 а.с. 61-87).

Актом перевірки встановлено що фізична особа-підприємець ОСОБА_6 використовуючи найману працю, здійснює охоронну діяльність.

Як убачається з акта під час проведення перевірки встановлено порушення ст. 24 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність», а саме 155 осіб були допущені до виконання посадових обов’язків без оформлення трудових договорів, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_9, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107 ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147 М.П., ОСОБА_7, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161 без укладення трудового договору. По вказаним особам, ФОП ОСОБА_6 надано цивільно-правові угоди.

Штатна чисельність працівників ФОП ОСОБА_6 станом на 13.12.2017 складає: ОСОБА_162 працює на посаді охоронця з 01.11.0217 року відповідно до наказу від 31.10.2017 року №4 (працював на умовах цивільно-правової угоди від 01.10.2017 року №104-10/17); ОСОБА_115 працює на посаді охоронця з 01.11.2017 року відповідно до наказу від 31.10.2017 року №5 (працював на умовах цивільно-правової угоди від 01.10.2017 року №102-10/17).

Крім цього, під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_6 були надані наступні документи:

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_6;

- витяг з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_6;

- правила внутрішнього трудового розпорядку ФОП ОСОБА_6;

- табелі обліку використання робочого часу з 01.07.2017 та на момент перевірки;

- трудові книжки найманих працівників;

- повідомлення про прийняття на роботу працівників з 01.06.2017 року та на момент перевірки;

- звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску, які надаються до органів ДФС, з 01.06.2017 та на момент перевірки;

- відомості по нарахуванню заробітної плати ФОП ОСОБА_6 з серпня 2017 року;

- журнали реєстрації договорів з 01.07.2017 та на момент перевірки;

- цивільно-правові угоди з 01.07.2017 та на момент перевірки;

- акти виконаних робіт за цивільно-правовими договорами з 01.07.2017 та на момент перевірки.

Умовами укладених із зазначеними особами договорів передбачалося надання ними певних послуг за плату та здійснення оплати наданих послуг на підставі актів виконаних робіт.

На підставі наведеного відповідач дійшов висновку, що між ФОП ОСОБА_6 та зазначеними вище 155 особами окрім цивільно-правових відносин відбувалися трудові відносини, належним чином документально не оформлені.

14.12.2017 на підставі акта відповідачем прийнято припис № 05-34-3308/094-045, яким відповідно до підпункту 45 пункту 4 Положення про ОСОБА_7 управління Держпраці в Донецькій області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці від 4 лютого 2016 року №8, зобов'язано позивача усунути виявлені порушення вимог статті 24 КЗпП України у строк до 29.12.2017 (том 1 а.с. 17).

Зазначені акт та припис було направлено на адресу позивача та отримано останнім 12.01.2018 (том 1 а.с. 88-90).

15.12.2017 відповідачем було складено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_6, в якому зазначено, що розгляд зазначеної справи відбудеться за адресою Головного управління Держпраці у Донецькій області: 84300, м. Краматорськ, вул. Паркова, 43 А, 26.12.2017 об 11:00. Зазначене повідомлення надіслано на адресу позивача, та отримано останнім 12.01.2018 (том 1 а.с. 91-93).

26.12.2017 начальником Головного управління Держпраці в Донецькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 05-34-3308/094-0182, яким на позивача накладено штраф в розмірі 14880000,00 грн. (том 1 а.с. 9-13).

15.01.2018 представником позивача подано скаргу до відповідача, у якій зазначає, що повідомлень про направлення на проведення перевірки не отримував, не має можливості виконати припис відповідача, оскільки в ньому не зазначено суть порушень та осіб з якими потрібно укласти трудові відносини. Просить, зокрема, скасувати припис № 05-34-3308/094-045 від 14.12.2017, виданий головним державним інспектором відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_4 Зазначену скаргу отримано повноважним працівником відповідача 15.01.2018, про що свідчить його особистий підпис на скарзі представника позивача ( том 1 а.с. 96-97).

Доказів розгляду зазначеної скарги відповідачем суду надано не було.

18.01.2018 посадовою особою відповідача складено акт № ДЦ-211/558/002 про відмові від підпису, у зв’язку з тим, що станом на 18.01.2018 підписаний примірник акта та припису не повернуто (том 1 а.с. 125).

З підстав викладеного суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідач є суб’єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Згідно п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі Положення №96) державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 7 Положення №96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 11.02.2015 року №100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, зокрема, утворено ГУ Держпраці в Донецькій області шляхом реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду в Донецькій області та Територіальної державної інспекції з питань праці в Донецькій області.

Згідно п. 1 Положення про територіальні органи Державної служби України, затверджене наказом Мінсоцполитіки від 27.03.2015 №340 ОСОБА_7 управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до п.4 Положення ГУ Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5).

Наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 року № 8 затверджено положення про ОСОБА_7 управління Держпраці в Донецькій області, у пункті 1 якого зазначено, що ОСОБА_7 управління є територіальним органом Держпраці України та здійснює свої повноваження на території Донецькій області.

Підстави, порядок, процедура здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами встановлений Законом України №877-V, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою КМУ від 26.04.2017 року №295 «ОСОБА_9 питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Порядок №295).

Частиною 4 ст. 2 Закону України №877-V щодо сфери дії цього Закону встановлено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ч.5 ст.2 Закону зазначені у ч.4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, ч.1,4,6-8, абз.2 ч.10, ч.13 та 14 ст.4, ч.1-4 ст. 5, ч.3 ст.6, ч.1-4 та 6 ст. 7, ст. 9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст. 22 цього Закону.

Аналіз вказаної норми Закону свідчить про те, що норм Закону України №877-V повинні дотримуватися всі органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, а також зазначені норми, які повинні бути дотримані вказаними органами у будь-якому випадку.

Статтею 3 Закону визначені основні принципи державного нагляду (контролю), якими є, зокрема, гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; дотримання умов міжнародних договорів України; презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було здійснено інспекційне відвідування

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що підставою для проведення інспекційного відвідування був аналіз інформації, що надійшла від Головного управління ДФС у Донецькій області.

У листі Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області від 22.11.2017 № 449/05-99-45-11 зазначено, що по результатам проведеного аналізу податкової звітності ФОП ОСОБА_6, а саме «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма №1 ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 року, № НОМЕР_2 від 17.10.2017 звітний період ІІІ квартал виявлено, що кількість працюючих за цивільно-правовими договорами складає 105 осіб, при тому, що кількість працюючих за трудовими договорами (контрактами) – 2 особи.

Зокрема, підстави проведення інспекційних відвідувань щодо додержання законодавства про праці встановлені п.5 Порядку №295. Відповідно до пп.6 п.5 зазначеного Порядку інспекційні відвідування проводяться за інформацією органів ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Дослідивши вказаний лист від 22.11.2017 року №449/05-99-45-11, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що зазначення у якості підстави проведення перевірки вказаного листа є неправомірним, оскільки саме вказаний лист не містить будь-якої інформації про порушення законодавства про працю позивачем, а є інформацією для врахування в роботі та вжиття заходів реагування. (том 2 а.с. 8).

У зазначеному листі фактично повідомляється не про порушення законодавства про працю, як це вимагає пп.4 п.5 Порядку №295, а про можливе порушення, оскільки зазначено, що відповідно до даних податкової звітності за звітний період ІІІ квартал на ФОП ОСОБА_6 було виявлено, що кількість працюючих за цивільно-правовими договорами складає 105 осіб, при тому, що кількість працюючих за трудовими договорами (контрактами) – 2 особи. Більш ніякої інформації вказаний лист не містить, будь-які документи щодо встановлення обставин порушення законодавства про працю не надані.

Крім того, як зазначив відповідач, ще однією підставою для проведення інспекційного відвідування отримання інформації з сайта публічних закупівель Prozorro, на підставі пп.3 п.5 Порядку № 295, відповідно до якого за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту. Разом з цим, в зазначених підпунктах не зазначені такі джерела на отримання інформації, які використав відповідач для проведення інспекційного відвідування.

Згідно п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до ч.1-3 ст.7 Закону України №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Між тим, є обґрунтованими доводи позивача щодо неналежного оформлення документів, які повинні бути пред’явлені до перевірки.

З відзиву відповідача вбачається, що до початку інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_6 інспекторами праці були пред’явлені службові посвідчення, направлення на проведення та повідомлення про проведення інспекційного відвідування, з якими ФОП ОСОБА_6 ознайомлений під підпис 13.12.2017.

Відповідно до ч.1-3 ст.7 Закону України №877-V у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: - найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; - найменування суб'єкта господарювання, щодо діяльності яких здійснюється захід; - місцезнаходження суб'єкта господарювання, щодо діяльності яких здійснюється захід; - номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; - перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; - дата початку та дата закінчення заходу; - тип заходу (плановий або позаплановий); - форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); - підстави для здійснення заходу; - предмет здійснення заходу; - інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Суд зазначає, що дослідивши копію направлення на перевірку від 06.12.2017 №04.3/1216 встановлено, що в направленні відсутнє зазначення типу заходу, зазначення підстав для здійснення заходу, зазначення інформації про здійснення попереднього заходу.

Таким чином, в направленні на перевірку, як і в наказі, не зазначені підстави перевірки, предмет перевірки - які саме питання та за який період будуть перевірятися під час інспекційного відвідування.

Законом України №877-V та Порядком №295 встановлено надання суб’єкту господарювання перед початком перевірки посвідчення та направлення на перевірку. Відповідач у відзиві на позов зазначає, що вказані вимоги були виконані, а тому підстав для не допуску до перевірки у позивача не було.

Частиною 3 ст.6 Закону України №877-V (дотримання якої відповідно до ч.5 ст.2 Закону, суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідач зазначив, що підставою для проведення перевірки був лист Головного управління ДФС України в Донецькій області від 22.11.2017 року №449/05-99-45-11, але його зміст не зазначений в направленні, що виключало можливість позивача ознайомитись з підставою проведення перевірки.

Крім того як убачається з матеріалів справи, наказом №2128 від 06.12.2017 інспекційне відвідування призначалось з 13 по 14 грудня 2017 року. Втім згідно з журналом повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця (копія на арк.18-19 т.2) є запис про проведення відвідування з 08.12.2017 по 11.12.2017, а також запис з 13 по 14 грудня 2017 року. Зареєстровано відвідування за №1211, але направлення на інспекційне відвідування зареєстровано під №1216. Крім того, суд бере до уваги той факт, що на запит представника позивача про надання копії наказу на проведення перевірки йому було надано копію наказу № 2128 с датою від 08.12.2017.

Також у судовому засіданні було встановлено, що відповідно до акта перевірки адреса фактичного місцезнаходження об’єкта відвідування зазначена : вул. Куйбишева, будинок,6 квартира 13 селище міського типу Новодонецьке. Ця ж сама адреса вказана у направленні на проведенні перевірка та у повідомленні про її проведення. Як було встановлено в судовому засіданні, фактично перевірка проводилась за іншою адресою, яку не було зазначено у акті перевірки та у судовому засіданні представники відповідача не змогли зазначати місце проведення перевірки. Крім того, відповідно до акта перевірки участь у перевірки приймав безпосередньо позивач - ОСОБА_6 При цьому у судому засіданні представники відповідача підтвердили, що позивач участі у перевірки не приймав. Зазначена обставина підтверджується тим, що копія акта перевірки не була вручена позивачу для підпису у день складання цього акта, відповідно до вимог п. 20 Порядку № 295.

Стосовно порушень встановлених під час інспекційного відвідування, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Законодавством України передбачені різні шляхи реалізації цього права. Виходячи з положень КЗпП України та ЦК України реалізувати своє право на працю можна шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору, зокрема: договору підряду, договору доручення, авторського договору та інших цивільно-правових угод. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб, хоча їх правове регулювання істотно відрізняється.

Проаналізувавши, приписи спеціального Закону, що регулює державну політику у сфері трудових відносин, суд наголошує, що трудовий договір за своєю правовою природою регулює процес праці, а цивільно-правовий договір, у даному випадку - договір надання послуг, - укладається з метою вчинення певних дій та за згодою певних осіб для досягнення результатів певної діяльності. Правовідносини, що виникають у випадку взяття фізичною особою обов'язку виконати роботу (послугу) і передати замовникові результат роботи, - виникають на підставі цивільно-правового договору. Разом з тим, укладення трудового договору зумовлює дотримання працівником внутрішнього трудового розпорядку роботодавця, про прийняття його на роботу видається наказ, працівник має право на одержання допомоги з соціального страхування та - ним на одержання певних пільг тощо.

Відповідно до ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачена відповідальність у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як вже зазначалось судом, у акті перевірки вказано, що між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_9, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107 ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_7, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161 без укладення трудового договору укладено цивільно-правові угоди, відповідно до яких виконавець зобов’язується виконати роботи по контрольно-пропускному режиму об’єктів КП «Добро», а замовник зобов’язаний прийняти та оплатити роботу.

Посилаючись на Закон України «Про охорону діяльність» відповідач наголошує, що охоронна діяльність здійснюється тільки на підставі трудового договору, отже виконання такої роботи на підставі цивільно-правових угод є неприпустимим.

Як доказ на підтвердження обставин встановлених в ході перевірки, відповідач надав електронний носій - диск, пояснивши, що на ньому знаходяться фотодокументи: цивільно-правові угоди укладені зі 155 особами зазначені в акті перевірки, акти виконаних робіт, які були зроблені в ході перевірки.

Також відповідач надав роздруковану частину документів із зазначеного диску (т.1 арк.209-234).

З пояснень представника відповідача, вищезазначені докази, були отримані в ході інспекційного відвідування, шляхом здійснення фотокопіювання інспектором за допомогою власного телефону.

Пунктом 6 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженому наказом Мінсоцполітики №390 від 02.07.2012 року, який був чинним на час здійснення контрольного заходу ГУ Держпраці відносно позивача, та який був затверджений, у тому числі відповідно до Закону України № 877-V, встановлений алгоритм дій посадових осіб по проведенню перевірки. Перевірка складається з таких етапів: - робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора; - оформлення документів за результатами перевірки; - ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; - проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

Відповідно до п.6 Порядку № 295 документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Пунктом 22 цього ж Порядку встановлено, що матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті. Як убачається з акта перевірки, документи не долучались та були зафіксовані та збережені на електронному носії інформації, тип якого не зазначено. Тобто, в порушення п.22 Порядку в акті не зазначено про долучення диску з електронною інформацією. Також у порушенні Порядку номер акта на диску, який було надано до суду відсутній.

Оскільки всі надані відповідачем документи та диск не залучались до акту перевірки, то вони не отримані у спосіб передбаченим відповідним Порядком, а тому відповідно до ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства не можуть бути взяти до уваги судом.

Разом з цим позивачем не заперечується укладання цивільно-правових угод та складання актів виконаних робіт. Втім він заперечує наявність трудових відносин, а також допуск 155 осіб до роботи охоронцями.

Відповідно до пп.3 п.11 Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Як було встановлено судом, відповідач не скористався приписами вищезазначеного Порядку в ході перевірки, оскільки не встановив та не опитав осіб, з яким позивач уклав цивільно-правові угоди, щодо характеру та місця роботи кожної особи, їх трудових обов’язків, їх підпорядковуванню правилам внутрішнього трудового розпорядку, посадовим інструкціям, та т.інш.

Зазначені обставини в ході інспекційного відвідування не досліджувались, тому не можливо встановити наявність трудових відносин між позивачем та 155 осіб, які зазначені в акті перевірки.

Крім того, предметом цивільно-правових угод зазначено надання послуг по контрольно - пропускному режиму. У зв’язку з тим, що в ході перевірки відповідач не дослідив всіх вищезазначених обставин суду не було доведено, що надання послуг по контрольно- пропускному режиму є охоронною діяльністю у розумінні Закону України «Про охоронну діяльність».

Отже, докази на підтвердження того, що всі 155 осіб були допущені до роботи в якості охоронців об’єктів КП «Добро» суду не доведено.

Посилання представника відповідача на те, що в матеріалах справи знаходиться посадова інструкція контролера контрольно-пропускного пункту, яка підтверджує характер трудових відносин суд не приймає до уваги, оскільки доказів того, що 155 осіб зазначених в акті перевірки були з нею ознайомленні та застосували її не має.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновків, що відповідачем не надано достатньо доказів на підтвердження обставин щодо додержання 155 особами правил внутрішнього трудового розпорядку; постійного характеру трудових відносини між ними та позивачем, наявності табелів обліку робочого часу, тобто не підтверджено, що цивільно-правові договори, оформлені із зазначеними особами містять ознаки трудових відносин.

Отже, висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України, а саме наявність неоформлених трудових відносин з зазначеними особами, є недоведеними.

Таким чином, в ході судового розгляду було встановлено, що інспекційне відвідування було проведено не за адресою, яка зазначена в направленні про проведення перевірки, повідомленні про проведення перевірки, акті перевірки, без присутності позивача, особу , яка приймала участь у перевірки та надавала відповідачу документи в акті перевірки не зазначено, не встановлено та опитано осіб, з якими укладались цивільно-правові угоди з метою встановлення обставин наявності трудових відносин між ними та позивачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Відповідно до п. 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, цей порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення передбачено, що штрафи накладаються ОСОБА_7 Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Згідно п. 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Пунктом 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення встановлено, що справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до п. 5 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений начальником управління Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

У п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення вказано, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Отже, зазначеним Порядком передбачено можливість повідомлення суб'єктів господарювання про розгляд справи рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

З матеріалів справи суд вбачає, що про розгляд справи про накладення штрафу позивача було повідомлено 18.12.2017 року рекомендованим листом з повідомленням та засобами електронної пошти на адресу уповноваженої особи позивача.

Стосовно посилань відповідача на те, що Порядок № 509 немістить жодних вимог щодо місця розгляду справ, суд зазначає що, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань головне управління Держпраці у Донецькій області знаходиться за адресою: 85302, Донецька обл., місто Покровськ, вул. Прокоф'єва, будинок 82. Зазначена адреса зазначена в постанові про накладення штрафу.

У повідомленні про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_6 зазначено, що розгляд справи відбудеться за адресою Головного управління Дерпраці в Донецькій області: 84300, м. Краматорськ, вул. Паркова, 43 а, що додатково вказує на відсутність будь-якого належного повідомлення, оскільки в повідомленні невірно зазначено адресу Головного управління Держпраці в Донецькій області.

Враховуючи викладене суд вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.12.2017 року №05-34-3308/094-0182 на підставі акту перевірки від 14.12.2017 року №05-34-3308/094 щодо порушень на ФОП ОСОБА_6, винесена посадовими особами відповідача з порушенням вимог норм діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на Закон України «Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції», оскільки вважає що його приписи не розповсюджується на спірні правовідносини.

Також суд не приймає посилання позивача про протиправність з боку відповідача щодо складання акта перевірки за результатами проведеного інспекційного відвідування оскільки на час проведення перевірки посадові особи відповідача керувались формою акта затвердженою Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390.

При вирішенні спірних правовідносин суд також враховує, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер, тобто породжують обов'язкові юридичні наслідки. Оцінка інших документів, зокрема складеного акта перевірки, а також оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо їх складання, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження прийнятих рішень, які є обов’язковими для виконання перевіряємого суб’єкта.

Статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 1762,00 грн. за квитанцією від 04.01.2018, в сумі 7048,00 грн. згідно квитанції від 06.02.2018.

Сума сплаченого судового збору у розмірі 8810 (7048 + 1762) грн. підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити повністю.

Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу від 26 грудня 2017 року №05-34-3308/094-0182.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445; 85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф’єва, буд. 82) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; 85010, Донецька обл., м. Добропілля, смт. Новодонецьке, вул. Куйбишева, буд. 6, кв. 13) судовий збір у розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 червня 2018 року.

Повний текст рішення складений 22 червеня 2018.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.