Рішення № 74874886, 23.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2018 р. Справа№805/3290/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 85510, Донецька область. Великоновосілківський район, с. Іскра, вул.. Академіка Бондаря, буд. 417а) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі Донецької області (ЄДРПОУ 22008309, юридична адреса: 85500, Донецька область, Великоновосілківський район, смт Велика Новосілка, вул. Центральна, 103) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком, зобов’язання призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком, враховуючи записи трудової книжки, архівні довідки, індивідуальні відомості про застраховану особу Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, відмовляючи в призначенні пенсії за віком, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Зазначає, що у трудовій книжці позивача містяться записи про періоди роботи з 01.02.1992 року по 01.08.1997 року у ТОВ «Сімон ЛТД», з 01.09.1989 року по 14.03.1989 року в Кооперативі «Спектр», з 01.08.1997 року по 14.04.2000 року в ТОВ «Транс-сервіс», з 05.11.2000 року по 03.03.2003 року в ТОВ «Гармонія», які не враховані відповідачем до загального трудового стажу з формальних підстав, таких як виправлення не засвідчені відповідною печаткою, видача наказу про прийняття на роботу з порушенням строку та невідповідність печатей, проставлених при прийомі на роботу та при звільненні.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 13.06.2018 року замінений відповідач у справі Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі Донецької області його правонаступником - ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що відмовляючи у призначенні пенсії позивачу відповідач діяв в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Зазначив, що записи у трудовій книжці позивача не відповідають нормам чинного законодавства, а саме, запис № 28-30 в ТОВ «Сімон ЛТД» з 01.02.1992 року по 01.08.1997 року – невідповідність печатки на звільненні та печатки підприємства, яке виправило та засвідчило виправлення печаткою, запис 19-20 в Кооперативі «Спектр» з 01.09.1989 року по 14.03.1989 року – підприємством виправлений запис про приймання на роботу та не засвідчений печаткою, запис № 31-32 в ТОВ «Транс-сервіс» з 01.08.1997 року по 14.04.2000 року – підприємством виправлений запис про прийняття на роботу та не засвідчений печаткою, запис № 33-34 в ТОВ «Гармонія» з 05.11.2000 року по 03.03.2003 року – підприємством внесений запис про прийняття на роботу але відповідний наказ виданий з порушенням строку.

Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд за його участі не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 85510, Донецька область, Великоновосілківський район, с. Іскра, вул. Академіка Бондаря, буд. 417 а, НОМЕР_2 (а.с. 10-12).

27.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в ОСОБА_2 районі Донецької області з заявою № 667 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

05.03.2018 року УПФУ в ОСОБА_2 районі Донецької області надало ОСОБА_1 відповідь на заяву, в якому зазначило, що призначення пенсії за віком позивачу можливе після досягнення ним 60-річного віку та за умови надання довідок, які підтверджують трудовий стаж (а.с. 22-23).

Крім того, у відповіді від 05.03.2018 року УПФУ в ОСОБА_2 районі Донецької області зазначило, що до страхового стажу ОСОБА_1 не можуть бути включені періоди:

- з 01.02.1992 року по 01.08.1997 року на ТОВ «Сімон ЛТД» – невідповідність печатки на звільненні та печатки підприємства, яке виправило та засвідчило виправлення печаткою;

- з 01.09.1989 року по 14.03.1989 року в Кооперативі «Спектр» – підприємством виправлений запис про приймання на роботу та не засвідчений печаткою;

- з 01.08.1997 року по 14.04.2000 року в ТОВ «Транс-сервіс» – підприємством виправлений запис про прийняття на роботу та не засвідчений печаткою;

- з 05.11.2000 року по 03.03.2003 року в ТОВ «Гармонія» – підприємством внесений запис про прийняття на роботу але відповідний наказ виданий з порушенням строку.

Згідно записів в трудовій книжці серія БТ-I № 0008978 ОСОБА_1 з 01.02.1992 року по 01.08.1997 року працював у ТОВ «Сімон ЛТД», з 01.09.1989 року по 14.03.1989 року працював в Кооперативі «Спектр», з 01.08.1997 року по 14.04.2000 року працював в ТОВ «Транс-сервіс», з 05.11.2000 року по 03.03.2003 року працював в ТОВ «Гармонія» (а.с. 14-21).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком, зобов’язати призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком, враховуючи записи трудової книжки, архівні довідки, індивідуальні відомості про застраховану особу Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі – орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунком 2.6 вказаної інструкції встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем в трудовій книжці позивача містяться записи про період роботи з 01.02.1992 року по 01.08.1997 року у ТОВ «Сімон ЛТД», з 01.09.1989 року по 14.03.1989 року в Кооперативі «Спектр», з 01.08.1997 року по 14.04.2000 року в ТОВ «Транс-сервіс», з 05.11.2000 року по 03.03.2003 року в ТОВ «Гармонія».

Суд вважає доводи відповідача щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача спірних періодів роботи з таких підстав, як виправлення не засвідчені відповідною печаткою, видача наказу про прийняття на роботу з порушенням строку та невідповідність печатей, проставлених при прийомі на роботу та при звільненні, безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Оскільки страховий стаж роботи підтверджений записами у трудовій книжці, суд вважає неправомірною відмову відповідача в зарахуванні вищенаведених періодів роботи до загального трудового стажу позивача.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком, суд враховує наступне.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З аналізу норм законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини, вбачається, що відповідач, як орган владних повноважень, не виконуючи визначені законом владні дискреційні функції щодо призначення і виплати пенсії позивачу, діяв з порушенням закону і справедливості.

Оскільки прийняття рішення про призначення та виплату пенсії є владними дискреційними функціями органу Пенсійного фонду, такий обов?язок покладений на орган Пенсійного фонду нормами чинного законодавства, на час розгляду справи відповідачем визначені Законом владні дискреційні функції не виконані, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про зобов?язання відповідача розглянути питання про призначення та виплату пенсії позивачу з урахуванням норм чинного законодавства з питань пенсійного забезпечення та висновків суду про порушення суб?єктом владних повноважень Закону щодо визначеного чинним законодавством права позивача на призначення та отримання пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком, в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст.6, ст.90, ст.132, ст.139, ст.193, ст.242-244, ст.246, ст.255, ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком, зобов’язання призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком, враховуючи записи трудової книжки, архівні довідки, індивідуальні відомості про застраховану особу Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування – задовольнити частково.

Визнання протиправними дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов’язати Великоновосілківське об’єднане управлінням Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути питання про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 враховуючи записи трудової книжки, архівні довідки, індивідуальні відомості про застраховану особу Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та висновки суду.

Стягнути з ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області(ЄДРПОУ 42171290, юридична адреса: 85500, Донецька область, Великоновосілківський район, смт Велика Новосілка, вул. Центральна, 103) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 85510, Донецька область. Великоновосілківський район, с. Іскра, вул.. Академіка Бондаря, буд. 417а) витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Давиденко Т.В.