Рішення № 74874768, 21.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р. Справа№805/3471/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Пірнєпєсова Калмурата до ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся Пірнєпєсов Калмурат з позовом до ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – УПФ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з листа УПФ від 22.03.2018 року, він дізнався, що під час призначення йому пенсії, відповідач не зарахував до загального страхового стажу наступні спірні періоди роботи: з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року на підприємстві ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через несплату роботодавцем страхових внесків.

Крім того, відповідач не зарахував до пільгового стажу позивача наступні спірні періоди роботи: з 27.06.1999 по 20.10.1999 на підприємстві ДП «Гірник»; з 01.10.2009 по 11.11.2009 на підприємстві ПП «Сапар»; з 02.08.2005 року по 10.09.2009 року на підприємстві ТОВ «ДШП» через ненадання пільгових довідок.

На думку позивача, вищевказані періоди його роботи підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці, а отже такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства.

Виходячи з наведеного, позивач просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зарахування до страхового стажу (загального та спеціального пільгового) спірних періодів роботи на підприємствах ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», ДП «Гірник», ТОВ «ДШП», ПП «Сапар»; зобов’язати відповідача зробити перерахунок розміру пенсії зарахувавши до страхового стажу періоди роботи позивача на підприємстві ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.07/2015 року по 31.12.2015 року; до пільгового страхового стажу (в умовах зайнятості повний робочий день під землею) періоди роботи: на підприємстві ДП «Гірник» з 07.06.1999 року по 20.10.1999 року; на підприємстві ТОВ «ДШП» з 02.08.2005 року по 10.09.2009 року; на підприємстві ПП «Сапар» з 01.10.2009 року по 11.11.2009 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

12 червня 2018 року від представника УПФ надійшов відзив на позов позовну заяву, в якому останній зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.07.2015 по 31.12.2015 у зв’язку з тим, що підприємством ВП Шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» не були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду та єдиний соціальний внесок. До підземного стажу за Списком №1 не враховані періоди роботи з 07.06.1999 по 20.10.1999 року на підприємстві ДП «Гірник», з 01.10.2009 по 11.11.2009 року на підприємстві ПП «Сапар», з 02.08.2005 по 10.09.2009 року на підприємстві ВАТ ДШМ, оскільки не було надано довідок, що підтверджують пільговий характер робіт.

На думку представника відповідача, для підтвердження пільгового стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах необхідно підтверджувати довідками за правилами встановленими порядком № 637. Надання довідок архівних установ для підтвердження пільгового стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах чинним законодавством не передбачено.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги Пірнєпєсова Калмурата необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Позивач – Пірнєпєсов Калмурат, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить копія паспорту (а.с. 11), перебуває на обліку в УПФ та отримує пенсію, відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22.03.2018 року №21/П-01-01-08 позивача повідомлено, що до його страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.05.201 року по 31.12.2010 року та з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року у зв’язку з тим, що підприємством ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» не були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду та єдиний соціальний внесок. ОСОБА_2 через відсутність документу, який підтверджує навчання в СПТУ №6, до страхового стажу не врахований період з 01.09.1987 року по 27.06.1988 року. Крім того не враховані періоди роботи позивача на підприємствах ДП «Гірник» з 27.06.1999 року по 20.10.1999 року, на ПП «Сапар» з 01.10.2009 року по 11.11.2009 року та ВАТ «ДШП» з 02.08.2005 року по 10.09.2009 року, у зв’язку з тим, що не були надані довідки, які підтверджують пільговий характер робіт до підземного стажу за списком №1.

Позивач вважає протиправним таке не зарахування до його стажу відповідних періодів роботи з боку відповідача, у зв’язку з чим звернувся до суду із даним позовом за захистом свої порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі ОСОБА_2 № 1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі – ОСОБА_2 № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

ОСОБА_2 гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до п. а ст. 13 Закону України № 1788-XII, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 вищевказаного Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме п. 20, згідно якого лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Підпунктом 1.1 п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі за текстом - Порядок ведення трудових книжок), затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно п. 2.2 Порядку ведення трудових книжок, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Порядку ведення трудових книжок визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У трудовій книжці позивача зазначено, що останній працював:

- з 07.06.1999 року по 20.10.1999 року працював у ДП «Гірник», на посаді учня гірничого робочого, гірничого робочого 3-го розряду з повним робочим днем під землею;

- з 02.08.2005 року по 10.09.2009 року працював у ТОВ «ДШП», на посаді гірничого робочого 3-го розряду, прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею;

- з 01.10.2009 року по 11.11.2009 року працював у ПП «Сапар», на посаді прохідника 4 розряду з повним робочим днем на шахті (а.с.17-19).

Як вже зазначалось судом, пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що уточнюючі довідки для підтвердження пільгового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Отже, належним та допустимим доказом, а саме трудовою книжкою підтверджується, що Пірнєпєсов Калмурат має право на включення до пільгового стажу періодів роботи в ДП «Гірник» з 07.06.1999 року по 20.10.1999 року, в ТОВ «ДШП» з 02.08.2005 року по 10.09.2009 року, в ПП «Сапар» з 01.10.2009 року по 11.11.2009 року.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року на підприємстві ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через відсутність відомостей про сплату щомісячних страхових внесків за ці періоди, суд зазначає наступне.

Перерахування щомісячних обов’язкових внесків за ці періоди підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- довідкою № 154/04 р від 20.04.2018 року, виданою ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», з якої вбачається, що єдиний соціальний внесок за період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року перерахований в ПФУ в м. Новогродівка у повному обсязі (а.с.20);

- довідкою № 160/04 від 25.04.2018 року, виданою ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», з якої вбачається, що єдиний соціальний внесок за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року перерахований в ПФУ в м. Новогродівка у повному обсязі (а.с.21).

За таких обставин суд приходить до висновку, що Пірнєпєсов Калмурат має право на включення до страхового стажу періоду роботи у ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року.

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне.

Згідно абз. 1 ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058).

За приписами ч.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058).

Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010, № 2464-VI ( далі ОСОБА_2 №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок

Зокрема ч.1 ст.4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно з ч.2. ст.25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п. 171.1 ст. 171).

Згідно ч.1 ст.16 Закону №1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.

З аналізу наведених норм законів суд приходить до висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Також суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 4.2. Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов’язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Таким чином, не зарахування до пільгового стажу періодів роботи зокрема через відсутність довідки, яка підтверджує пільгових характер робіт повністю суперечить нормам чинного законодавства України, в тому числі приписам статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що УПФ протиправно не зарахувало до страхового та пільгового стажу спірні періоди роботи.

Між тим, щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд зазначає, що відповідач допустив не бездіяльність, а навпаки, вчинив дії, якими не зарахував до страхового та пільгового стажу спірні періоди роботи.

Згідно положень ч.2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи у ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року, в ДП «Гірник» з 07.06.1999 року по 20.10.1999 року, в ТОВ «ДШП» з 02.08.2005 року по 10.09.2009 року, в ПП «Сапар» з 01.10.2009 року по 11.11.2009 року.

Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача провести перерахунок розміру пенсії, суд вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Порядок проведення перерахунку призначеної пенсії врегульовано частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться зокрема в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Між тим, перерахунок пенсії пов’язується зокрема з поданням пенсіонером заяви про її перерахунок, за наслідком її розгляду відповідачем приймається відповідне рішення. Як встановлено судом, така заява позивачем не була подана.

Таким чином, позовні вимоги про проведення перерахунку розміру пенсії за відсутності відповідної заяви з боку позивача є передчасними, а отже задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позов Пірнєпєсова Калмурата до ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Пірнєпєсова Калмурата до ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_1 об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування Пірнєпєсову Калмурату до страхового стажу періодів роботи у ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року, до пільгового стажу періодів роботи в ДП «Гірник» з 07.06.1999 року по 20.10.1999 року, в ТОВ «ДШП» з 02.08.2005 року по 10.09.2009 року, в ПП «Сапар» з 01.10.2009 року по 11.11.2009 року.

Зобов'язати Селидовське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької зарахувати Пірнєпєсову Калмурату до страхового стажу періоди роботи у ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року, до пільгового стажу періоди роботи у ДП «Гірник» з 07.06.1999 року по 20.10.1999 року, у ТОВ «ДШП» з 02.08.2005 року по 10.09.2009 року, та у ПП «Сапар» з 01.10.2009 року по 11.11.2009 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Героїв Праці, 6, м. Селидове, Донецька область, 85400; код ЄДРПОУ 41247274) на користь Пірнєпєсова Калмурата (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 85485, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 528 (п’ятсот двадцять вісім) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.