Рішення № 74874767, 22.06.2018, Волноваський районний суд Донецької області

221/2386/18

2/221/655/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Чальцевої Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Сєрих І.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 221/2386/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення моральної шкоди,

встановив:

19.04.2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що понад 30 років працював у вугільній промисловості, перебував у трудових відносинах з державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», а 29 квітня 1999 року об 11.20 годині при виконанні наряду з доставки негабаритного вантажу, а саме переміщення вантажної площадки вручну, по мірі просування вантажного майданчика пальці лівої руки потрапили між виступаючою частиною негабариту та балки, що призвело до травмування пальців лівої руки. Після отриманої травми позивач знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з діагнозом: травматична ампутація ІІІ-ІV пальців, закритий перелом V пальця лівої руки. 02.05.1999 року за висновками комісії з розслідування нещасного випадку складений акт про нещасний випадок на виробництві №135 за формою Н-1.

Причинами нещасного випадку стали робота з несправним світильником, а також те, що перед початком роботи не переконався у відсутності зазорів і не застосував заходи для усунення цього порушення, що спричинили нещасний випадок і порушення вимог "Інструкції з охорони праці для прохідника» та Закону України «Про охорону праці». Згідно з протоколом засідання комісії з охорони праці ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаська №1» від 11.11.1999р. встановлено, що вина підприємства складає 100 %, вина позивача 0 %.

При первинному огляді на МСЕК 13.10.1999 року за наслідками травми встановлено 40% втрати професійної працездатності.

Під час повторного огляду на МСЕК 24.10.2001 року за наслідками травми встановлено 40% втрати професійної працездатності.

Під час наступного огляду на МСЕК 19.11.2003 року за наслідками травми встановлено 35% втрати професійної працездатності.

Під час наступного огляду на МСЕК 30.11.2004 року за наслідками травми встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково.

Після встановлення стійкої втрати працездатності позивач продовжив свою роботу на шахті, а 23.06.2014 року він був звільнений із займаної посади, у зв’язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров’я.

Отримана травма приводить позивача до тяжких фізичних та моральних страждань, дискомфорту, порушені нормальні життєві зв’язки, змінився звичайний спосіб життя. Наявні неприємні відчуття від незадовільного стану здоров’я, сила кисті знижена, захват обмежений, внаслідок травми позивач змушений витрачати час та грошові кошти на лікування, тому просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 40 000 гривень.

У судове засідання позивач не з’явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, але за участю представника - адвоката ОСОБА_1

У судовому засіданні представник позивача – адвокат ОСОБА_1 на задоволенні позовної заяви наполягала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, з огляду на те, що на день нещасного випадку на виробництві діяло «Положення про компенсацію втрати працездатності», затверджене постановою Кабінету Міністрів України, згідно з яким виплата, у зв’язку з трудовим каліцтвом здійснювалась з урахуванням неподаткового мінімуму, що просив врахувати при розрахуванні суми моральної шкоди.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 19.12.1983 року по 23.06.2014 року перебував у трудових відносинах з державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», що підтверджується копією трудової книжки серії БТ-І №4548975 (а.с.4-6).

З копії акту №135 про нещасний випадок ф. Н-1 встановлено, що 29.04.1999 року об 11.20 годині під час переміщення вантажної площадки вручну стався нещасний випадок на виробництві за участю позивача, його пальці кисті лівої руки потрапили між виступаючою частиною габариту та опорної балки (а.с.7-8).

Відповідно до протоколу засідання комісії з охорони праці адміністрації шахти «Південнодонбаська №1» та профсоюзних комітетів від 11.11.1999 року після нещасного випадку на виробництві згідно висновку МСЕК від 13.10.1999 року ОСОБА_3 визнаний інвалідом з втратою 40% професійної працездатності, вина підприємства 100%, потерпілого – 0% (а.с.9).

Згідно з довідками Донецької обласної клінічної травматологічної лікарні та випискою з амбулаторної картки хворого встановлена травматична ампутація ІІІ-ІV пальців, закритий перелом V пальця лівої руки у позивача ОСОБА_3 (а.с.10-14).

При первинному огляді на МСЕК 13.10.1999 року за наслідками травми у ОСОБА_3 встановлено 40% втрати професійної працездатності (а.с.15).

Під час повторного огляду на МСЕК 24.10.2001 року за наслідками травми у позивача встановлено 40% втрати професійної працездатності (а.с.16).

Під час наступного огляду на МСЕК 19.11.2003 року за наслідками травми у позивача встановлено 35% втрати професійної працездатності (а.с.17).

Під час наступного огляду на МСЕК 30.11.2004 року за наслідками травми у ОСОБА_3 встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково (а.с.18).

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст. 158 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій тощо.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3103.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз’яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1 свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі 1-9/2004 ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Вищезазначені вимоги законодавства, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року " Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" пов’язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв’язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг, інтенсивність і тривалість психічних страждань, які не обмежуються лише часом дії нормативного акту, на який посилається представник відповідача, а також той факт, що професійна працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві вперше втрачена на 40%, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 20000,00 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати в сумі 1762,00 грн.

На підставі ст. 3 Конституції України, ст. 4 Закону України "Про охорону праці", ст.ст.153, 158, 237-1 КЗпП України, ст. 23, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,263-265,268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_3 до державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (ідентифікаційний код юр. особи 34032208, юр. адреса: 85670, Донецька область, місто Вугледар, вул. Магістральна, буд. 4) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошові кошти в рахунок компенсації моральних страждань в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 копійок.

Стягнути з державного підприємства «Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (ідентифікаційний код юр. особи 34032208, юр. адреса: 85670, Донецька область, місто Вугледар, вул. Магістральна, буд. 4) до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 червня 2018 року.

Суддя Т.В.Чальцева