Рішення № 74874739, 13.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р. Справа№805/2946/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Голуб В.А.,

при секретарі – Дідевичі І.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи № 805/2946/18-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Донецькій області про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2018 року № 0001894710/с/05-99, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (84440, Донецька обл., м. Лиман, вул. 8-го березня, б. 4) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2018 року № 0001894710/с/05-99 (з урахуванням уточнених позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 30 січня 2018 року фізичною особою-підприємцем було отримано податкове повідомлення-рішення від 22.01.2018 року № 0001894710/с/05-99 про сплату штрафу в сумі 1 786, 80 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акту камеральної перевірки № 147/с/05-99 від 22.01.2018 року з питання своєчасності сплати авансових внесків з єдиного податку. Згідно висновків акту позивачем у 2016, 2017 роках допущено 9 випадків несвоєчасної сплати авансових внесків з єдиного податку на загальну суму 3 573, 60 грн., за що нарахована штрафна санкція згідно зі ст. 122 Податкового кодексу України в розмірі 50 % від суми несвоєчасно зарахованих до бюджету платежів. Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням та зазначає, що в дійсності мав місце факт несвоєчасного погашення податкового боргу в сумі 243, 60 грн. на протязі 273 днів, а не несвоєчасної сплати платником податків податкового грошового зобов’язання. Тому до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не може бути застосована відповідальність, передбачена ст. 122 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що у даному випадку оскільки затримка сплати узгодженої суми грошового зобов’язання становить більше 30 календарних днів, відносно неї відповідач повинен був застосувати норму абзацу 3 пункту 1 статті 126 Податкового кодексу України та фактичний штраф мав бути нарахований в сумі 48, 72 грн. (243, 60 х 20 %). Крім того, на суму податкового боргу повинна бути нарахована пеня відповідно з нормами діючого законодавства.

Тому позивач просить суд скасувати частково в сумі 1738, 08 грн. податкове повідомлення-рішення від 22.01.2018 року № 0001894710/с/05-99 про сплату штрафу в сумі 1786, 80 грн.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з позовною вимогою з огляду на наступне. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Отже, сплачені позивачем авансові внески з єдиного податку в першу чергу зараховувались в рахунок недоїмки, у зв’язку з чим єдиний податок залишався не сплаченим в повному обсязі. Таким чином до позивача за несвоєчасну сплату єдиного податку була застосована штрафна санкція у розмірі 1 786, 80 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Донецькій області про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2018 року № 0001894710/с/05-99 та відкрито провадження по справі № 805/2946/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 805/2946/18-а за правилами загального позовного провадження на 11 годину 00 хвилин 23 травня 2018 року.

В підготовчому засіданні 23 травня 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 13 червня 2018 року на 10:30 год.

13 червня 2018 року представником позивача надано у підготовчому засіданні заяву про внесення змін до позовної заяви, відповідно до якої просить вважати позивачем фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 13.06.2018 року закінчено підготовче провадження по адміністративній справі № 805/2946/18-а та розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 - РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.8) зареєстрована в якості платника єдиного податку, відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 15.10.2015 року № 1505173400343 (а.с.9).

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

22.01.2018 року старшими державними ревізорами-інспекторами відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Слов’янського управління головного управління ДФС у Донецькій області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була проведена камеральна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питання своєчасності сплати авансових внесків з єдиного податку. За результатами вказаної перевірки було складено акт № 147/с/05-99 від 22.01.2018 року, яким встановлено допущення позивачем у 2016, 2017 роках 9 випадків несвоєчасної сплати платником податків податкового грошового зобов’язання по єдиному податку. Факт несвоєчасної сплати авансових внесків встановлено за липень- грудень 2016 року та січень-березень 2017 року (а.с. 10).

За наслідками камеральної перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001894710/с/05-99 від 22.01.2018 року, яким зобов’язано ФОП ОСОБА_3В сплатити штраф за затримку на 1 календарний день сплати авансових внесків єдиного податку в сумі 3 573, 60 грн. у загальному розмірі 1 786, 80 грн., що становить 50 % від суми несвоєчасно сплачених авансових внесків (а.с.11).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 16.04.2018 року № 5470/с/99-99-11-02-01-14 податкове повідомлення-рішення від 22.01.2018 року № 0001894710/с/05-99 залишено без змін, а скарга ФОП ОСОБА_3В - без задоволення (а.с.21).

Відповідно до даних картки облікового рахунку платника податків ФОП ОСОБА_3 станом на 25.06.2016 року рахувалась сума недоїмки у розмірі 243, 60 грн. Позивачем сплачено єдиний податок 06.07.2016 року у розмірі - 275, 60 грн., 03.08.2016 року у розмірі - 275, 60 грн., 05.09.2016 року у розмірі - 275, 60 грн., 06.10.2016 року у розмірі - 275, 60 грн., 02.11.2016 року у розмірі - 275, 60 грн., 05.12.2018 року у розмірі - 275, 60 грн., 04.01.2017 року у розмірі - 640, 00 грн., 10.02.2017 року у розмірі - 640, 00 грн., 07.03.2017 року у розмірі - 640,00 грн. Погашення суми недоїмки у розмірі 243, 60 грн. було здійснено 31.03.2017 року (а.с.12-13, 25-36).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до п. 41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, відповідач - є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Так, відповідно до ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За приписами підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 296.2. ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу

Посилання позивача на здійснення платежів в повному обсязі та у встановлені строки підтверджуються даними інтегрованої картки. Крім того, з інтегрованої картки вбачається, що сплата єдиного внеску була здійснена позивачем вчасно.

Отже, суд зазначає, що застосування відповідачем до ФОП ОСОБА_3 відповідальності, передбаченої ст.122 Податкового кодексу України, а саме за несплату (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, суперечить обставинам справи, оскільки позивачем вчасно, тобто до 20 числа кожного місяця було здійснено перерахування коштів.

Стосовно наявного податкового боргу у розмірі 243,60 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 126.1 статті 126 Кодексу передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Кодексу грошове зобов'язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином, відповідно до зазначених норм Кодексу пеня та штрафні санкції нараховуються на податковий борг, яким є сума коштів, яку платник мав сплатити, але не сплатив своєчасно до відповідного бюджету як податок, що визначений в порядку та строки, встановлені Кодексом.

Отже, з вищевказаних мотивів суд зазначає, що за несвоєчасну сплату узгодженої суми зобов’язання у розмірі 243,60 грн. податковий орган мав застосувати штрафні санкції, передбачені ст. 126 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що позивач просить скасувати частково в сумі 1 738, 08 грн. податкове повідомлення-рішення від 22.01.2018 року № 0001894710/с/05-99 про сплату штрафу в сумі 1 786, 80 грн.

Однак, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0001894710/с/05-99 про сплату штрафу в сумі 1 786, 80 грн., з огляду на наступне.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету ОСОБА_6 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_6 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акту частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.

В даному випадку неможливо виокремити ту частину оскарженого податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає протиправною, а тому суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 0001894710/с/05-99 від 22.01.2018 року про сплату штрафу в сумі 1786,80 грн. повністю.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності та пояснення сторін, суд доходить висновку, що відповідачем не доведена правомірність свого рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 25.04.2018 року (а.с.3).

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 704, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, 84406, Донецька обл., м. Красний Лиман, вул. 8-го березня, б.4) до Головного управління ДФС у Донецькій області(код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, б. 114) про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2018 року № 0001894710/с/05-99 – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.01.2018 року № 0001894710/с/05-99 про сплату штрафу в сумі 1 786, 80 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят шість гривень вісімдесят копійок).

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 704, 80 грн.(сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Повний текст рішення складено 22.06.2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.