Постанова № 74874403, 29.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1742/18 Справа № 201/553/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 48

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі ПопазовійН.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, розподіл спільного майна подружжя, стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю подружжя, –

ВСТАНОВИЛА:

У січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 05.07.2011 року між ним та відповідачкою склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Вони почали фактично проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. 8 Марта, буд. №9 «б», кв. №42. Сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та були пов’язані спільним побутом в квартирі, що належала позивачу. 20.07.2011 року позивач та відповідачка разом, як сім’я, відлетіли на відпочинок до Туреччини, після повернення 01.08.2011року позивач та відповідачка разом виїхали до АР Крим, де позивач запозичив у свого товариша грошові кошти для купівлі квартири АДРЕСА_1, яка була придбана 23.08.2011 року згідно із договором купівлі-продажу квартири від 23.08.2011року, в якій мав намір проживати разом із відповідачкою і в жовтні 2011року розпочав у вказаній квартирі ремонтні роботи. 21.01.2012 року придбали транспортний засіб TOYOTA RAV4, рік випуску – 2005, номер кузова НОМЕР_1. Факт спільного проживання сторін в цей період також можуть підтвердити свідки, а також факт народження 24.09.2012 року дитини. Шлюб було зареєстровано 28.04.2012 року на підставі свідоцтва про шлюб серія 1-КИ №226315 від 28.04.2012 р. В період шлюбу за спільні кошти придбано пральну машину Samsung WF – 1802 XEC/YLP, вартістю – 7559,00 грн.; духову шафу BEKO OIE 22101 X, вартістю – 2579 грн.; посудомийну машину INDESIT DIFP 48, вартістю – 4799,00 грн.; кондиціонер LG A 12 LH1 (A 12 LH 1+A 12 LHU), вартістю – 7599,00 грн.; поверхню SAMSUNG GN 641 FFXD / BWT, вартістю – 1929,00 грн.; витяжку VENTOLUX GARDA 60 INOX (1000), вартістю – 1269,00 грн., пилосос SAMSUNG, вартістю – 1856,79 грн.; мікрохвильову піч – гриль (СВЧ), вартістю – 1531,71 грн.; диван та крісло «Кардинал» шкіряні - Vacca Terra fasc та накладки №3, загальною вартістю 19476,00 грн.; майнові права на квартиру АДРЕСА_2. Тому позивач просив встановити факт проживання позивача та відповідачки однією сім’єю без реєстрації шлюбу в період з 05.07.2011 року по 27.04.2012 року; визнати квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4; визнати квартиру АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4; визнати транспортний засіб TOYOTA RAV4, рік випуску – 2005, № кузова JTEHH20V706101824 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 рухоме майно: пральну машину Samsung WF – 1802 XEC/YLP, вартістю – 7559,00 грн.; духову шафу BEKO OIE 22101 X, вартістю – 2579 грн.; посудомийну машину INDESIT DIFP 48, вартістю – 4799,00 грн.; кондиціонер LG A 12 LH1 (A 12 LH 1+A 12 LHU), вартістю – 7599,00 грн.; поверхню SAMSUNG GN 641 FFXD / BWT, вартістю – 1929,00 грн.; витяжку VENTOLUX GARDA 60 INOX (1000), вартістю – 1269,00 грн., дві шлюбні обручки вироблені із золота вартістю – 8128,00 грн.; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину транспортного засобу TOYOTA RAV4, рік випуску – 2005, № кузова JTEHH20V706101824, виділивши вказаний транспортний засіб у власність ОСОБА_4; виділити у власність ОСОБА_4 рухоме майно: пральну машину Samsung WF – 1802 XEC/YLP, вартістю – 7559,00 грн.; духову шафу BEKO OIE 22101 X, вартістю – 2579 грн.; посудомийну машину INDESIT DIFP 48, вартістю – 4799,00 грн.; кондиціонер LG A 12 LH1 (A 12 LH 1+A 12 LHU), вартістю – 7599,00 грн.; поверхню SAMSUNG GN 641 FFXD / BWT, вартістю – 1929,00 грн.; витяжку VENTOLUX GARDA 60 INOX (1000), вартістю – 1269,00 грн., пилосос SAMSUNG, вартістю – 1856,79 грн.; мікрохвильову піч-гриль (СВЧ), вартістю – 1531,71 грн, - а всього на суму 29122,50 грн.; виділити у власність ОСОБА_4 шлюбну обручку, вироблену із золота вартістю –4630,00 грн.; виділити у власність ОСОБА_2 шлюбну обручку, вироблену із золота вартістю – 4932,00 грн., диван та крісло “Кардинал” шкіряні Vacca Terra fasc та накладки №3, вартістю 19476,00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частин транспортного засобу TOYOTA RAV4, рік випуску – 2005, № кузова JTEHH20V706101824 в сумі 104981,07 грн. (а.с. 4-14 т.1).

ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, обгрунтувавши її тим, що дійсно з 28.04.2012 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 Від цього шлюбу у сторін є дитина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони почали проживати однією сім’єю в квартирі АДРЕСА_6 тільки після укладання шлюбу. Проживати в ІНФОРМАЦІЯ_2 «б»АДРЕСА_7 позивачка за зустрічним позовом фізично не могла, оскільки в цей час безперервно навчалась на денній формі навчання в Дніпродзержинському Державному Технічному Університеті з 25.08.2010 року по 27.06.2014 року, та в Дніпродзержинському міському спортивно-технічному клубі ТСОУ на курсах підготовки водіїв категорії «В» в групі №17 з 11.11.2011 року по 18.01.2012 року по понеділках, середах, п’ятницях з 17-00 до 20-00 год. Майно придбане до шлюбу та те, що придбане в квартиру АДРЕСА_6 було придбано виключно за грошові кошти її матері ОСОБА_6, які вона отримує від своєї підприємницької діяльності, а також за її особисті збереження та спадкові кошти від розподілу спадку її померлого батька. Тому ОСОБА_4 просила визнати особистою приватною власністю ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_3 вартістю 65120,00 грн.; пральну машину Samsung WF - 1802 XEC/YLP, вартістю - 7559грн.; духову шафу ВЕКО OIE 22101 X вартістю - 2579,00 грн.; посудомийну машину INDESIT DIFP 48 вартістю - 4799,00 грн.; кондиціонер LG А 12 LH1 вартістю - 7599,00 грн.; поверхню SAMSUNG GN 641 FFXD/BWT вартістю - 1929,00 грн.; витяжку VENTOLUX GARDA 60 INOX (1000), вартістю - 1269,00 грн., пилосос SAMSUNG, вартістю - 1856,79 грн.; мікрохвильову піч - гриль (СВЧ), вартістю - 1531,71 грн., а всього на загальну суму - 29122,80 грн. (а.с. 170-173 т. 1).

Колегія наголошує, що, згідно змісту зустрічної позовної заяви (а.с. 170-173 т. 1), ОСОБА_4 позовні вимоги з приводу транспортного засобу TOYOTA RAV4, рік випуску – 2005, номер кузова НОМЕР_1 - не заявляла; в матеріалах справи відсутній оформлений у належній простій письмовій формі відповідний процесуальний документ про заявлення ОСОБА_4 будь-якої позовної вимоги з приводу вищевказаного автомобіля, що підтверджується матеріалами даної цивільної справи.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задоволено частково, визнано спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 80,2 кв.м., в тому числі житловою 36,7 кв.м., та дві шлюбні обручки, вироблених із золота вартістю – 8128,00 грн. В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_8; виділено у власність ОСОБА_2 ювелірний вироб, а саме шлюбну обручку, вироблену із золота вартістю 4932,00 грн.; виділено у власність ОСОБА_4, ювелірний вироб, а саме шлюбну обручку із золота вартістю 4630,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4В до ОСОБА_2 задоволено, визнано особистою приватною власністю ОСОБА_4, на яке не розповсюджується режим спільної сумісної власності - майно: квартиру АДРЕСА_3 вартістю 65120,00 грн.; транспортний засіб TOYOTA RAV4, рік випуску – 2005, № кузова JTEHH20V706101824; пральну машину Samsung WF, духову шафу ВЕКО OIE 22101 X, посудомийну машину INDESIT DIFP 48, кондиціонер LG А 12 LH1, поверхню SAMSUNG GN 641 FFXD/BWT, витяжку VENTOLUX GARDA 60 INOX (1000), пилосос SAMSUNG, мікрохвильову піч - гриль (СВЧ). Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4479,98 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 942,43 грн. (а.с. 156-159 т.2).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, відмовивши в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 (а.с. 166-169 т.2).

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128 - 130 ЦПК України, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток представнику ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_8, які долучені до матеріалів справи; крім того, здійснено оголошення на відповідному інтернет-ресурсі судової влади (а.с. 214, 218, 219). Заява ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, у зв’язку з хворобою, не підлягає задоволенню, оскільки представлена ним виписка із амбулаторної карти від 25.04.2018 року стосується стану здоров»я вказаної особи за період з 2014 року; про тимчасову непрацездатність ОСОБА_2 станом на 29 травня 2018 року чи про неможливість його присутності у судовому засідання у цей день у вказаній виписці із амбулаторної карти від 25.04.2018 року не зазначено; інших доказів, що відповідають вимогам ст.ст. 77 – 79 ЦПК України, наявності поважних причин неявки ОСОБА_2 у судове засідання 29 травня 2018 року - суду не представлено. Більше того, про причини неявки в судове засідання представника ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності від 07.12.2015 року, суду не повідомлено (а.с. 175, 224 - 225 т. 2).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного рішення місцевого суду, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 28 квітня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 28.04.2012 року, актовий запис №145 (а.с. 22 т. 1). Подружжя має дитину - доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 23 т. 1).

Також встановлено, що, до укладення шлюбу, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2011 року, укладеного між ОСОБА_9, ОСОБА_10 (продавці) та покупцем ОСОБА_11, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_12, реєстр №812 (а.с. 18 т.1).

До укладення шлюбу за ОСОБА_4 21.01.2012 року зареєстровано транспортний засіб TOYOTA RAV4, рік випуску – 2005, номер кузова НОМЕР_1, згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 21.01.2012 року, укладеного між продавцем ОСОБА_13 та покупцем ОСОБА_11 (а.с. 20 т. 1).

У період шлюбу, за спільні кошти, подружжя придбало у спільну сумісну власність майнові права на квартиру АДРЕСА_10 загальною площею 80,2 кв.м., житловою площею 36,7 кв. м. на ім’я дружини ОСОБА_4, що підтверджується копією договору №41 купівлі-продажу майнових прав від 04.04.2014 року та актом прийому-передачі майнових прав від 26.05.2014 року. 02.07.2014 року право власності на вказану квартиру зареєстроване за ОСОБА_4 (а.с. 27-28, 29, 30, 195-211 т. 1). Факт придбання даної квартири у спільну сумісну власність подружжя визнано позивачем ОСОБА_2, згідно змісту первісної позовної заяви та змісту його апеляційної скарги, та визнано відповідачкою ОСОБА_4, згідно пояснень її представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Крім того, суду представлено копію замовлення покупця №П58-006968 ТОВ “Технополіс-1” від 22.11.2011 року, до якого включено наступні товари: пральна машина Samsung WF – 1802 XEC/YLP, вартістю – 7559,00 грн., духова шафа BEKO OIE 22101 X, вартістю – 2579 грн., посудомийна машина INDESIT DIFP 48, вартістю – 4799,00 грн., кондиціонер LG A 12 LH1 (A 12 LH 1+A 12 LHU), вартістю – 7599,00 грн., поверхня SAMSUNG GN 641 FFXD / BWT, вартістю – 1929,00 грн., витяжка VENTOLUX GARDA 60 INOX (1000), вартістю – 1269,00 грн. Вказане замовлення не містить інформації про особу покупця, але має примітку, що кондиціонер наступного дня забере громадянка ОСОБА_11 (а.с. 19 т.1). Докази здійснення оплати за вказаним замовленням суду не представлені.

Пилосос SAMSUNG, вартістю 1856,79 грн. та мікрохвильова піч-гриль (СВЧ), вартістю 1531,71 грн. придбані в ТОВ “Комфі Трейд” 30.09.2012 року, що підтверджується копією касового чеку на а.с. 24 у т.1, який не містить інформації про особу покупця.

Згідно копії договору купівлі-продажу №2111, у період шлюбу сторін, 21.10.2012 року, ОСОБА_2 було укладено договір про придбання меблевого гарнітуру (крісло та диван) за ціною 19476,00 грн.; з тексту договору вбачається, що 21.11.2012 року продавцю було сплачено 10000,00 грн. Докази про здійснення інших оплат за вказаним договором суду не представлені, що стверджується письмовими матеріалами справи.

Відповідно до копії касового чеку №2035, обручки вартістю 4932,00 та 4630,00 грн. були придбані 19.04.2012 року, тобто напередодні весілля (а.с. 21 т.1).

Згідно ст. ст. 57, 60 Сімейного кодексу України, які встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. N11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За змістом статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За змістом ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 71 СК України встановлено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року N11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

За змістом п. 30 вищевказаної Постанови від 21.12.2007 року №11, при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч.1ст.60 СК).

Виходячи з викладеного, надавши належної детальної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши недоведеність тверджень позивача за первісним позовом про те, що в період з 05.07.2011року по 27.04.2012 року сторони проживали однією сім»єю, зокрема, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність первісної позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу в період з 05.07.2011року по 27.04.2012 року. В оскаржуваному рішенні місцевим судом наведене належне правове обгрунтування відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Доводи апелянта зводяться до непогодження, яке є безпідставним, з належною оцінкою доказів, зокрема показів свідків, що надана місцевим судом.

Інших доказів, згідно ст.ст. 77 – 79 ЦПК України, на підтвердження своєї позиції ОСОБА_2 не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів апеляційним судом – не заявлено, що стверджується матеріалами даної цивільної справи.

Встановивши факт придбання у власність квартири АДРЕСА_4 в період шлюбу сторін за спільні кошти, - суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для визнання вказаного нерухомого майна об»єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та обгрунтовано визнав за позивачем за первісним позовом право на 1\2 частину зазначеної квартири.

Враховуючи відсутність підстав для встановлення факту проживання сторін однією сім»єю без реєстрації шлюбу в період з 05.07.2011року по 27.04.2012 року, місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом про визнання об»єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_3 і автомобіля TOYOTA RAV4, рік випуску 2005, № кузова JTEHH20V706101824 та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1\2 частину даного майна, стягнення на його користь 1\2 частини вартості вказаного транспортного засобу, - оскільки право власності на вказане майно зареєстроване за відповідачкою за первісним позовом до укладення шлюбу з ОСОБА_2 Доказів, що відповідають положенням ст.ст. 77 – 79 ЦПК України, які б свідчили про придбання вказаного майна ОСОБА_2 за особисті кошти, - також не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів судом не заявлено.

З тих самих підстав не підлягає задоволенню позовна вимога первісного позивача про визнання об»єктами права спільної сумісної власності сторін, з виділенням у власність відповідачці, рухового майна: пральну машину Samsung WF – 1802 XEC/YLP, духову шафу BEKO OIE 22101 X, посудомийну машину INDESIT DIFP 48, кондиціонер LG A 12 LH1 (A 12 LH 1+A 12 LHU), поверхню SAMSUNG GN 641 FFXD / BWT, витяжку VENTOLUX GARDA 60 INOX (1000). Вказані об»єкти придбані до укладення шлюбу сторін, згідно наведених вище письмових доказів; крім того, суду не представлені докази щодо особи, яка здійснювала оплату за придбання даного рухомого майна та не доведено дійсну вартість майна на час розгляду справи; клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлені.

Щодо первісних позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю шкіряного дивану та крісла «Кардинал» Vacca Terra fasc та накладок №3, загальною вартістю 19476,00 грн., та виділення даного майна у власність первісного позивача, то вони також не підлягають задоволенню, адже ОСОБА_2 не доведено факт придбання даного рухомого майна. З представленої копії договору купівлі-продажу №2111 від 21.11.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_14, вбачається лише факт внесення авансового платежу. Суду не представлено доказів виконання умов даного договору щодо оплати повної вартості вказаних меблів, передачі товару покупцю у строк протягом 28 днів (згідно умов договору) чи у інший термін у період перебування сторін у шлюбі та проживання однією сім»єю (а.с. 25 т.1). Крім того, суду не надано доказів актуальної вартості даного майна на час розгляду позову, не представлено доказів про місцезнаходження меблів, зважаючи, що відповідачка за первісним позовом не визнає факту знаходження меблів у її володінні.

Позовна вимога про виділення у власність ОСОБА_4 пилососу SAMSUNG, та мікрохвильової печі-гриль (СВЧ), що придбані в ТОВ “Комфі Трейд” 30.09.2012 року, також не підлягає задоволенню, оскільки з представленої копії касового чеку на а.с. 24 у т.1 не вбачається найменування особи, що здійснила платіж, а самий лише факт придбання майна у період шлюбу сторін не свідчить про перебування майна у спільній сумісній власності подружжя.

Колегія наголошує, що відповідачка не визнає, зокрема, факту придбання наведеного вище рухомого майна у спільну сумісну власність подружжя та не визнає визначену позивачем у первісній позовній заяві вартість кожного з об»єктів спірного рухового майна.

Згідно змісту апеляційної скарги, ОСОБА_4 не заперечує правильність рішення місцевого суду в частині задоволення його позовної вимоги про виділення у власність ОСОБА_4 золотої обручки вартістю 4630,00 грн. та про виділення у власність ОСОБА_2 золотої обручки вартістю 4932,00 грн. Апеляційний суд розглядає дану справу у межах доводів апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Отже, рішення місцевого суду в частині вирішення первісних позовних вимог є правомірним, обґрунтованим, тому у вказаній частині підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог, з ухваленням нового судового рішення у скасованій частині про відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, зважаючи на наступне.

Враховуючи недоведеність первісної позовної вимоги про встановлення факту проживання сторін однією сім»єю без реєстрації шлюбу в період з 05.07.2011року по 27.04.2012 року; зважаючи, що квартира АДРЕСА_3, транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, придбані у приватну власність ОСОБА_4 до укладення шлюбу з ОСОБА_2, що підтверджується укладеними у належній формі відповідними договорами, фактами реєстрації права власності на вказане майно за ОСОБА_4; враховуючи недоведеність наявності підстав для визнання вказаного майна об»єктами права спільної сумісної власності, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову щодо визнання зазначеного майна особистою приватною власністю ОСОБА_4 на яке не розповсюджується режим спільної сумісної власності; право приватної власності ОСОБА_15 на вказані об»єкти презюмується, підтверджується належними правовстановлюючими документами, зареєстроване, а фактів, які б стверджували зворотне, не встановлено; отже, задоволення вказаної зустрічної позовної вимоги є надмірним та зайвим, не впливає на правовідносини сторін.

Крім того, згідно змісту зустрічної позовної заяви (а.с. 170-173 т. 1), ОСОБА_4 позовні вимоги з приводу транспортного засобу TOYOTA RAV4, рік випуску – 2005, номер кузова НОМЕР_1 - не заявляла; в матеріалах справи відсутній оформлений у належній простій письмовій формі відповідний процесуальний документ. Отже, задовольняючи зустрічну позовну вимогу про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_4 транспортний засіб TOYOTA RAV4, рік випуску – 2005, № кузова JTEHH20V706101824, - суд першої інстанції вийшов за межі заявлених ОСОБА_4 позовних вимог.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_4, на яке не розповсюджується режим спільної сумісної власності, пральної машини Samsung WF, духової шафи ВЕКО OIE 22101 X, посудомийної машини INDESIT DIFP 48, кондиціонеру LG А 12 LH1, поверхні SAMSUNG GN 641 FFXD/BWT, витяжки VENTOLUX GARDA 60 INOX (1000), пилососу SAMSUNG, мікрохвильової печі-гриль (СВЧ), - місцевий суд не перевірив факт належності вказаного майна саме ОСОБА_4

Так, представлена суду на підтвердження факту придбання вищевказаного рухомого майна копія замовлення покупця №П58-006968 від 22.11.2011р. не містить реквізитів платника та доказів щодо факту оплати; копія касового чеку від 30.09.2012р. не містить реквізитів платника. Оформлені належним чином гарантійні талони щодо зазначеного рухомого майна чи інші докази, які відповідають вимогам ст.ст. 77 – 79 ЦПК України, на підтвердження вказаного майна певній особі – суду не надані, клопотань про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що стверджується письмовими матеріалами справи та журналами судових засідань (а.с. № 19, 24 т. № 1).

Більше того, представником ОСОБА_4у судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснено, що вказане вище рухоме майно (побутова техніка) було придбано за кошти родички позивачки за зустрічним позовом; правові підстави набуття права власності саме ОСОБА_4 на це майно її представником не конкретизовано; доказів наявності правових підстав набуття ОСОБА_4 права власності на вказану побутову техніку суду не надано, клопотань про витруювання відповідних доказів судом не заявлено.

На викладені вище обставини місцевий суд уваги не звернув, фактичні обставини справи за зустрічним позовом не встановив, що призвело до неправильного застосування матеріального закону, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення зустрічних позовних вимог з ухваленням нового судового рішення у скасованій частині про відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи зміст та підстави заявлених позовів, колегія, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року в частині визнання особистою приватною власністю ОСОБА_4 майна, на яке не розповсюджується режим спільної сумісної власності, квартири АДРЕСА_3, транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, пральної машини, духової шафи, посудомийної машини, кондиціонеру, поверхні, витяжки, пилососу, мікрохвильової печі та розподілу судових витрат – скасувати.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 щодо визнання особистою приватною власністю майна, на яке не розповсюджується режим спільної сумісної власності, квартири АДРЕСА_3, транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, пральної машини, духової шафи, посудомийної машини, кондиціонеру, поверхні, витяжки, пилососу, мікрохвильової печі, – відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді