Постанова № 74874215, 29.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2416/18 А Справа № 205/4908/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі ПопазовійН.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИЛА:

03 липня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного із ОСОБА_2 договору №DNH4KP94570751 від 07.09.2006 року, останній отримав кредит у розмірі 9760,37 грн. зі сплатою відсотків за користування в розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, однак відповідач порушує взяті на себе зобов’язання щодо повернення кредитних коштів позивачу, в зв’язку з чим утворилась заборгованість. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача, заборгованість за кредитним договором №DNH4KP94570751 від 07.09.2006 року, станом на 26.05.2015 року, в загальному розмірі 38554,52 грн., а саме: 5107,87 грн. заборгованості за кредитом, 14943,56 грн. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 16190,97 грн. - заборгованості по пені, а також штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн. та штраф (процентна складова) у розмірі 1812,12 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNH4KP94570751 від 07.09.2006 року в сумі 38554,52 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5107,87 грн., заборгованості з сплати процентів за користування кредитом у розмірі 14943,56 грн., заборгованості з пені у розмірі 16190,97 грн., штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500,00 грн. та штрафу (процентної складової) у розмірі 1812,12 грн.; стягнуто з відповідача на користь банку судовий збір у розмірі 385,55 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його представник, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права, ставлять питання про скасування оскаржуваного заочного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128 - 130 ЦПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток ПАТ КБ «ПриватБанк» та представнику відповідача ОСОБА_3, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування і зміни заочного рішення місцевого суду, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 07 вересня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DNH4KP94570751, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 9760,40 грн. для покупки ноутбуку із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення по 08.03.2010 року включно (а.с.7).

Умовами зазначеного вище договору передбачено, що погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, за який приймається період з «21» по «28» число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку грошові кошти у сумі 352,24 грн. для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат згідно умов.

Згідно п. 3.2.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які є невід’ємною частиною кредитного договору, позичальник зобов’язаний сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до умов договору, а повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту (а.с. 8-11).

Відповідно до п.п. 3.2.5, 3.3.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), зокрема, позичальник доручає банку із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, або валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за заявою та цими умовами, при настанні строків платежів, здійснювати договірне списання.

Відповідно до п. 5.1. зазначених вище Умов, при порушенні позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених заявою та умовами, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Також, пунктом 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) погоджено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, за кредитним договором №DNH4KP94570751 від 07 вересня 2006 року банком нарахована заборгованість, яка станом на 26.05.2015 року становить 38554,52 грн. та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5107,87 грн., заборгованості зі відсотками за користування кредитом в розмірі 14943,56 грн., заборгованості по пені в сумі 16190,97 грн., штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500,00 грн. та штрафу (процентної складової) у розмірі 1812,12 грн. (а.с.4-6).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши наявність договірних правовідносин між сторонами та наявність у відповідача заборгованості перед банком, – колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №DNH4KP94570751 від 07.09.2006 року за кредитом у розмірі 5107,87 грн., заборгованості за відсотками в сумі 14943,56 грн., а також заборгованості по пені у розмірі 16190,97 грн.

Факт наявності та розмір вищевказаної заборгованості підтверджується представленим банком розрахунком, який є арифметично правильним і відповідає умовам кредитного договору, що долучений до матеріалів справи.

Твердження апелянта про те, що банком не зараховано всі сплачені відповідачем кошти на погашення кредиту спростовуються письмовими матеріалами справи, розрахунком заборгованості, з якого вбачається зарахування грошових коштів на погашення кредиту, зокрема, 05.07.2010 року на суму 430,12 грн., 05.08.2010 року - 430,13 грн., 03.12.2010 року - 236,70 грн., 19.01.2011 року - 215,00 грн. тощо. Доказів на підтвердження своєї позиції апелянтом не надано, обґрунтованих клопотань про витребування відповідних доказів судом, зокрема про призначення судової експертизи, не заявлено, що стверджується матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, де передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, - не встановлено, оскільки розмір неустойки (16190,97 грн.) не перевищує розміру збитків (5107,87 грн. + 14943,56 грн.).

Посилання апелянта на відсутність у справі доказів укладення між сторонами кредитного договору не приймається до уваги, оскільки зі змісту заяви позичальника, яка підписана відповідачем, вбачається, що останній підтверджує, що отримав оригінал договору, а також те, що він виражає свою згоду, що заява позичальника разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між відповідачем та банком кредитно-заставний договір. Підписанням заяви позичальника та приєднанням до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), запропонованих банком, сторонами погоджено усі істотні умови надання кредиту, зокрема розмір тіла кредиту, відсотків за його користування, строки надання кредиту.

Крім того, з часу укладення 07.09.2006 року кредитного договору відповідачем періодично вчинялись дії щодо визнання умов цього договору, вносились кошти на погашення боргу за відповідним рахунком. Так, згідно розрахунку заборгованості, останні платежі здійснено відповідачем, зокрема, 18.02.2013 року, 11.01.2014 року, 13.11.2014 року. Колегія звертає увагу, що, згідно змісту апеляційної скарги, відповідач не оспорює факту отримання кредитних коштів; про оспорювання вищевказаного кредитного договору в судовому порядку апелянтом не зазначено.

Відповідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У заяві про перегляд оскаржуваного заочного рішення відповідачем заявлено про застосування позовної давності, однак, враховуючи здійснення відповідачем періодичних оплат погашення боргу, що вказані вище; приймаючи до уваги пред»явлення даного позову банком 03.07.2015 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 2), - колегія дійшла висновку про дотримання банком трирічного та річного строків позовної давності.

Разом з тим, колегія звертає увагу, що у правовій позиції Верховного Суду України в справі №6-2003цс15 зазначено, що, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи вищевикладене, стягнення на користь банку пені у розмірі 16190,97 грн., – колегія вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» штрафів у розмірі 500,00 грн. та 1812,12 грн., оскільки пунктом 5.3 умов про надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які діяли на час укладення кредитного договору, передбачено, що вказаний штраф стягується за порушення позичальником строків платежів (а.с. 8-11). Отже, вищевказані штрафи є несправедливим подвійним нарахуванням неустойки, тому стягненню не підлягають.

На зазначене місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі обставини справи не встановив, що спричинило неправильне застосування матеріального закону та призвело до винесення неправомірного рішення в частині подвійного стягнення з відповідача неустойки, тому воно підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» штрафів в розмірі 500,00 грн. та 1812,12 грн. У зв»язку з цим, заочне рішення необхідно змінити в частині загального розміру грошової суми, стягнутої з відповідача, з 38554,52 грн. на 36242,40 грн.

За змістом ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи розмір боргу, що підлягає стягненню з відповідача, оскаржуване рішення також необхідно змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», з 385,55 грн. на 362,42 грн.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, заочне рішення суду першої інстанції частково скасувати та змінити.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором №DNH4KP94570751 від 07.09.2006 року штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 1812,12 грн. – скасувати.

В задоволенні позовної вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення штрафів – відмовити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2015 року в частині загального розміру грошової суми, стягнутої з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», – змінити з 38554,52 грн. на 36242 (тридцять шість тисяч двісті сорок дві) грн. 40 коп. та в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», – змінити з 385,55 грн. на 362 (триста шістдесят дві) грн. 42 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді