Ухвала суду № 74874190, 14.06.2018, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/757/18

Провадження № 2/193/351/18

У Х В А Л А

14 червня 2018 року сел. Софіївка

Суддя Cофіївського районного суду Дніпропетровської області Шумська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Девладівської сільської ради про визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до Девладівської сільської ради про визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивач обґрунтовуючи свої посилається на положення ст. 376 ЦК України.

Зі змісту Правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-1328цс15 вбачається, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких обєкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об’єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об’єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об’єкт нерухомості є самочинним. Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). З контексту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований обєкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об’єкті нерухомості.

Разом з тим, позовна заява не містить викладу обставин (з зазначенням відповідних доказів) стосовно наявності (або ж відсутності) в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Крім того, вказана позовна заява згідно ст. 185 ч.1 ЦПК України не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України:

-відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

-відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

-позивачем не надано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, копія акту про передачу та прийом земельної ділянки не містить дати.

При поданні даної позовної заяви позивач не надав відповідні додатки, а саме при поданні документів та інших доказів, які відповідно до ст. 95 ЦПК України подаються або в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Із поданих до позовної заяви документів вбачається, що вони подані в копіях, які належним чином не завірені.

Згідно ч. 1статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч.2ст. 185 ЦПК України).

Враховуючи викладене, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків повідомивши, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цьогоКодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст.177,185 ЦПК України, -

постановила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Девладівської сільської ради про визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва - залишити без руху, надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.В.Шумська