Постанова № 74874058, 05.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2699/18 Справа № 199/3599/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 5

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Попазовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі дочірнього підприємства Логістичної компанії «Ексім-Юніверс» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до дочірнього підприємства Логістична компанія «Ексім-Юніверс», приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», третя особа – ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, –

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 20 лютого 2014 року, рухаючись по вул. Донецьке шосе у м. Дніпро, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «МАН» р/з АЕ2265НН з причепом марки «Когель» на шляху руху в районі електроопори №283 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні даного ДТП, призначене покарання. Під час скоєння ДТП ОСОБА_3 виконував трудові обов’язки з власником об’єкту підвищеної небезпеки (автомобіля) юридичною особою дочірнім підприємством Логістична компанія «Ексім-Юніверс», з якою знаходиться в трудових відносинах. В результаті ДТП позивачу були спричинені тілесні ушкодження у вигляді неповного травматичного відриву правої ступні, рвано-розчавленої обширної рани нижньої третини правої гомілки та ступні з дефектом шкіри, м’яких тканин, розчаленням судинно-нервового пучка, ішемії правої стопи 4-го ступеню з послідуючою ампутацією правої нижньої кінцівки на рівні межі верхньої на середньої третини голені, яка ускладнилася некрозом культі голені, травматичним шоком 2-го ступеню. За своїм характером завдані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що зумовили стійку втрату загальної працездатності більше ніж на 1/3. Позивач перебував на стаціонарному лікуванні, тривалість якого становила більше трьох місяців, після чого з 02.06.2014 року йому встановлено другу групу інвалідності, і він визнаний повністю непридатним для праці за своєю спеціальністю. Діями ОСОБА_3 позивачу завдано матеріальну шкоду, яка полягає в витратах на лікування, витратах на сторонній догляд, транспортних витратах, витратах, пов’язаних з протезуванням кінцівки, а також з проходженням санаторного лікування. В зв’язку з каліцтвом він став повністю професійно непридатним. Йому треба проходити працевлаштування та перепідготовку, необхідно придбавати засоби для пересування (трость, костилі), технічні засоби реабілітації (протез, чохли, протез для купання, ортопедичне взуття). Також, шкода складається із втраченого заробітку внаслідок каліцтва. Станом на день звернення із позовом, обвинуваченим та страховою компанією, відповідачем ПрАТ СК «ІНГО Україна», позивачу відшкодовано завдану матеріально шкоду лише частково, в розмірі 28988,84 грн., хоча ліміт страхової відповідальності страховика становить 100000,00 грн. за шкоду заподіяну здоров’ю. Згідно страхового акту та відповіді ПрАТ АСК «ІНГО Україна» розрахований розмір витрат, пов’язаних з лікуванням потерпілого, становить 7064,84 грн., проте позивачем до страхової компанії було передано чеків на суму 10548,33 грн. Однак страховою компанією безпідставно відмовлено у виплаті страхового відшкодування на суму 3483,49 грн. Крім того, шкода завдана позивачу, крім витрат на медичне лікування, також складається з втраченого заробітку внаслідок каліцтва. На момент завдання шкоди здоров’ю позивач працював у ПАТ «Євраз Баглійкокс». Згідно довідки №672 від 18.03.2014 року середня заробітна плата за жовтень, листопад, грудень 2013 року склала (5140,50+4099,88+5165,84) = 4802,08 грн. Отже сума втраченого заробітку у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 20.02.2014 року по 02.06.2014 року складає 16109,82 грн. 02 червня 2014 року ОСОБА_2 була присвоєна 2 група інвалідності, а у червні 2015 року третя група інвалідності - присвоєна безстроково. Мінімальний ступінь втрати професійної працездатності становить 40%, виходячи з цього втрачений заробіток за місяць становить 4802,08 грн. х 40% = 1920,83 грн. Минуло більше 32 місяців, відповідно 4802,08 грн. х 40% х 32міс. = 61466,56 грн., з яких сплачено 21924,00 грн. Отже на думку позивача шкода, пов’язана зі стійкою втратою працездатності, станом на 02.02.2017 року, становить 61466,56 грн., з яких страховою компанією відшкодовано лише 21924 грн. Таким чином з відповідача ПрАТ СК «Інго України» в якості невідшкодованого страхового відшкодування внаслідок стійкої втрати працездатності підлягає стягненню сума в розмірі 39542,56 грн. Разом завдана матеріальна шкода становить 88124,71 грн. (відшкодовано 28988,84 грн., 5000 з них ОСОБА_3В.), таким чином позивач вважає, що стягненню з ПрАТ АСК «Інго Україна» підлягає в рахунок відшкодування матеріальної шкоди сума 88124,71 грн. - 28988,84 грн. = 59135,87 грн. Також в результаті ДТП позивачу була заподіяна значна моральна шкода, що виразилася у фізичних стражданнях від отриманих тілесних ушкоджень, а також стражданнях, переживаннях та життєвих незручностях, пов'язаних з порушенням звичного способу життя внаслідок тривалого лікування, втрати роботи, втратами матеріального характеру, необхідністю докладання додаткових зусиль для організації свого життя і необхідністю у сторонній допомозі, а також в зв’язку із звернення до суду. Розмір моральної шкоди ОСОБА_2 оцінює у 100000,00 грн. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути на свою користь з ПрАТ АСК «Інго Україна» страхове відшкодування матеріальної шкоди в сумі 59135,87 грн. та страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 4406,26 грн.; з дочірнього підприємства Логістичної компанії «Ексім-Юніверс» моральну шкоду в розмірі 95593,77 грн. (а.с. 191-197 т.1).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на користь ОСОБА_2 витрати пов’язані з лікуванням в розмірі 3025,12 грн.; шкоду, завдану в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, в розмірі 5943,02 грн.; шкоду, завдану в зв'язку з постійною втратою працездатності, в розмірі 19175,97 грн.; моральну шкоду в розмірі 3129 грн., а всього - 31273,11 грн.; стягнуто з дочірнього підприємства Логістичної Компанії «Ексім-Юніверс» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 95593,77 грн.; стягнуто з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.; стягнуто з Дочірнього підприємства Логістичної Компанії «Ексім-Юніверс» на користь держави судовий збір в розмірі 1600,00 грн. (а.с. 118-123 т.1).

В апеляційній скарзі дочірнє підприємство Логістичної Компанії «Ексім-Юніверс», посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з апелянта моральної шкоди в розмірі 95593,77 грн. та судового збору і ухвалення у скасованій частині нового рішення про відмову у повному обсязі в задоволенні позовних вимог до дочірнього підприємства Логістичної компанії «Ексім-Юніверс» (а.с. 126-129 т.2). Згідно змісту доводів апеляційної скарги, рішення місцевого суду оскаржено лише в частині задоволених позовних вимог, що пред»явлені до Логістичної компанії «Ексім-Юніверс»; в іншій частині рішення в апеляційному порядку не оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток учасникам справи, які долучені до матеріалів справи. Позивач та апелянт у судове засідання суду апеляційної інстанції не з»явились, про наявність поважних причин неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині відсутні, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 20 лютого 2014 року близько 17:30 години в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, рухаючись по вул. Донецьке шосе з боку вул. Шолохова в напрямку вул. Передової, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «МАН» р/з АЕ2265НН з причепом марки «Когель» р/з АЕ88ЮХО на шляху руху в районі електроопори №283 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2

Даний факт встановлений вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2015 року, що набрали законної сили (а.с. 10-15, 16-21 т.1).

В результаті ДТП позивачу були спричинені тілесні ушкодження у вигляді неповного травматичного відриву правої ступні, рвано-розчавленої обширної рани нижньої третини правої гомілки та ступні з дефектом шкіри, м’яких тканин, розчаленням судинно-нервового пучка, ішемії правої стопи 4-го ступеню з послідуючою ампутацією правої нижньої кінцівки на рівні межі верхньої на середньої третини голені, яка ускладнилася некрозом культі голені; травматичного шоку 2-го ступеню.

За своїм характером завдані позивачу тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що зумовили стійку втрату загальної працездатності більше ніж на 1/3.

ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в Дніпропетровській шостій міській клінічній лікарні Дніпропетровської обласної ради у відділенні травматології з 20.02.2014 року по 27.02.2014 року, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №14914 (а.с. 23 т.1).

Також позивач проходив стаціонарне лікуванням у 2-му хірургічному відділенні в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова» з 27.02.2014 року по 20.03.2014 року, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого (а.с. 24 т.1).

Після виписки зі стаціонару ОСОБА_2 продовжував лікування амбулаторно, яке тривало з 21.03.2014 року по 01.06.2014 року.

З 02.06.2014 року позивачу встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується копією довідки МСЕК-1 серії 10 ААГ №003031 (а.с. 54 т.1).

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №413040 від 24.06.2015 року, з 01 липня 2015 року ОСОБА_2 була присвоєна третя група інвалідності безстроково (а.с. 57-58 т.1).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 здійснені витрати, пов’язані з його лікуванням, розміщенням та утриманням на загальну суму 10548,33 грн.

Місцевим судом також встановлено, що ОСОБА_3 та ПрАТ СК «ІНГО Україна» позивачу відшкодовано матеріальну шкоду в розмірі 28988,84 грн., з яких: 5000,00 грн. відшкодовано ОСОБА_3, а ПрАТ СК «ІНГО Україна» - 7064,84 грн. витрат, пов’язаних з лікуванням потерпілого, 21924,00 грн. шкоди, пов’язаної зі стійкою втратою працездатності, та 670,00 грн. пені.

На момент завдання шкоди здоров’ю позивач працював у ПАТ «Євраз Баглійкокс» машиністом коксових машин коксового цеху, що підтверджується довідкою №672 від 18.03.2014 року (а.с. 63 т.1).

Згідно довідки №1383 від 22.08.2016 року, наданої ТОВ «Євраз Баглійкокс», позивач за період з 20.02.2014 року по 01.06.2014 рок отримав допомогу по тимчасовій втраті працездатності у розмірі 10175,80 грн. (а.с. 137 т.1).

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", з відповідними змінами та доповненнями, роз’яснено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

У пункті 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз’яснено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Наведений вище правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Також за змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що на час ДТП, яка відбулась 20.02.2014 року, автомобіль «МАН» р/з АЕ2265НН з причепом марки «Когель» р/з АЕ88ЮХО перебував у власності відповідача ДП ЛК «Ексім-Юніверс»; також встановлено, що під час ДТП винуватець ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з дочірнім підприємством Логістичною компанією «Ексім-Юніверс» та виконував виробниче завдання. Вказані факти визнані ДП ЛК «Ексім-Юніверс», що стверджується, зокрема, змістом письмових пояснень (а.с. 42 – 43 у т. 2), змістом апеляційної скарги на а.с. 126 – 129 у т. 2.

Доводи апелянта про те, що автомобіль «МАН» р/з АЕ2265НН з причепом марки «Когель» р/з АЕ88ЮХО та «разом з екіпажем» були передані в оренду ПП «Ін-Тегро» за договором від 05.01.2014 року, що виключає цивільно-правову відповідальність за позовом, який розглядається, – критично оцінюються судом, зважаючи на наступне.

Так, апелянтом на підтвердження своєї позиції надано копію договору оренди вказаного вище транспортного засобу з причепом та «разом з екіпажем», укладеного у простій письмовій формі 05.01.2014 року між орендодавцем ДП ЛК «Ексім-Юніверс» та орендарем ПП «Ін-Тегро» на строк 5 місяців.

Однак, діючим законодавством не передбачено правовідносин «оренди» фізичних осіб. Копії наказів роботодавця ДП ЛК «Ексім-Юніверс» про відрядження винуватця ДТП ОСОБА_3 до ПП «Ін-Тегро» суду не представлено, про наявність відповідних доказів апелянтом ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не зазначено, клопотань про витребування таких доказів судом не заявлено. Доказів проходження ОСОБА_3 стажування у ПП «Ін-Тегро», зокрема відповідного наказу, суду також не представлено.

Колегія наголошує, що, згідно детальної інформації про юридичну особу, яка у письмовій формі долучена до матеріалів справи, 21.01.2015 року здійснено запис в реєстрі юридичних осіб про реєстрацію припинення ПП «Ін-Тегро» без правонаступників.

Місцевим судом правильно встановлено, що під час ДТП, яка відбулась 20.02.2014 року, винуватець ОСОБА_3, перебуваючи у трудових стосунках з ДП ЛК «Ексім-Юніверс», виконував виробниче завдання саме ДП ЛК «Ексім-Юніверс». Так, згідно обліку завдань ДП ЛК «Ексім-Юніверс», що були надані водієві ОСОБА_3, з використанням вищевказаного автомобіля з причепом, 20.02.2014 року здійснювалось переведення зерна (а.с. 106 у т. 2), також зазначено про рух пального, виїзд з гаражу та повернення в гараж; даний письмовий доказ має реквізити відповідача ДП ЛК «Ексім-Юніверс», які відображені у відбитках відповідного кутового штампу та круглої печатки.

Згідно пояснень ОСОБА_3, які надавались ним слідчому 20.02.2014 року безпосередньо після ДТП, винуватець перебуває в трудових стосунках з ДП ЛК «Ексім-Юніверс», працює водієм (копія пояснень на а.с. 104 – 105 у т. 2).

До матеріалів кримінального провадження долучено позитивну за змістом виробничу характеристику на водія ОСОБА_3, яка видана ДП ЛК «Ексім-Юніверс» (а.с. 108 у и. 2).

У кримінальному провадженні №11-кп/774/704/15 цивільним відповідачем було визначено ДП ЛК «Ексім-Юніверс». Згідно заперечень цивільного відповідача ДП ЛК «Ексім-Юніверс» від 10.04.2015 року та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 від 23.03.2015 року, що долучені до матеріалів кримінального провадження, - факт виконання ОСОБА_3 під час ДТП виробничого завдання роботодавця ДП ЛК «Ексім-Юніверс» не оспорюється (а.с. 110 – 115).

Крім того, у вказаному вище вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2015 року також зазначено про перебування ОСОБА_3 у трудових правовідносинах з ДП ЛК «Ексім-Юніверс».

Враховуючи наведене, надавши належної оцінки представленим доказам у їх сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що ДП ЛК «Ексім-Юніверс» є належним співвідповідачем у даній справі.

Зважаючи на доведеність вини ОСОБА_3 у скоєній ДТП 20.02.2014 року та спричиненні значної моральної шкоди позивачу, у зв’язку з фізичними стражданнями через отримані травми, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що зумовили стійку втрату загальної працездатності більше ніж на 1/3 та в подальшому позивачу було встановлено третю групу інвалідності безстроково; враховуючи переживання та побутові незручності, пов'язані з порушенням звичного способу життя внаслідок тривалого лікування, втрати можливості працювати на попередній роботі, необхідністю докладання додаткових зусиль для організації свого життя, необхідністю сторонньої допомоги; враховуючи, що отримані ушкодження здоров»я пов»язані з втратою позивачем кінцівки, необхідністю все життя користуватись протезом; враховуючи зміст позовних вимог, стягнення відповідних грошових сум із страхової компанії та часткове погашення шкоди винуватцем ДТП, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з дочірнього підприємства Логістичної Компанії «Ексім-Юніверс» на користь позивача моральної шкоди в сумі 95593,77 грн., що є співмірним з характером та ступенем спричинених позивачу моральних страждань, з урахуванням вимог розумності, співмірності та справедливості.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального чи процесуального права, що призвели до неправомірного вирішення справи по суті в оскаржуваній частині, а зводяться до переоцінки доказів.

Колегія наголошує, що рішення місцевого суду оскаржено лише в частині задоволених позовних вимог, що пред»явлені до Логістичної компанії «Ексім-Юніверс»; в іншій частині рішення в апеляційному порядку не оскаржується. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи правильне застосування місцевим судом положень статті 141 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства Логістичної компанії «Ексім-Юніверс» – залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2018 року в оскаржуваній частині – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді