Ухвала суду № 74873923, 21.06.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/6930/17

Провадження №11-кп/772/561/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Федчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Федчука В.В.,

суддів : Ващук В.П., Мішеніної С.В.

зі секретарем: Діденко В.В.,

за участю :

прокурора : Миколайчука Д.Г.,

обвинуваченого : ОСОБА_2,

захисника - адвоката : ОСОБА_3

розглянув «21 » червня 2018 року у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, за № №12016020010003897 від 24.05.2016 рокуза апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, в його інтересах адвоката ОСОБА_3, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського міського суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, тимчасово не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:

-06.05.2008 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк до 3 років. На підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном до 1 року 6 місяців;

- 29.12.2009 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк до 3 років 1 місяця. Відповідно до ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 06.05.2008 року і визначено покарання у виді 3 років 4 місяців позбавлення волі;

- 17.10.2012 року Вінницьким міським судом за ч. 2 ст. 186, ст. 395, ч. 2 ст. 185 ч 1 ст. 70 КК України, до 4 років позбавлення волі на підставі ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину по вироку Замостянського районного суду м. Вінниці від 29.12.2009 року і визначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений в зв’язку із відбуттям строку покарання 11.02.2016 року,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року) ОСОБА_2 строк попереднього ув’язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з 10.03.2017 року по день набрання вироком законної сили.

ВСТАНОВИВ :

Згідно вироку суду першої інстанції,08.05.2016 року біля о 18.00 год., ОСОБА_2, перебуваючи за місцем свого проживання у кімнаті квартири АДРЕСА_1, під час конфлікту, який виник на ґрунті неприязних відносин, спричинив ОСОБА_5, тілесні ушкодження, а саме умисно завдав останньому один удар кулаком правої руки в підочну ділянку лівої сторони обличчя, ближче до лівого вуха, в результаті якого останній втратив свідомість.

10.05.2016 року, о 03.45 год., в зв’язку з погіршенням стану здоров'я, ОСОБА_5 було госпіталізовано в неврологічне відділення Міської клінічної лікарні ШМД, що по вул. Київській, 68 в м. Вінниці з діагнозом: закрита черепно - мозкова травма, забій головного мозку важкого ступеня з вогнищами геморагічного прояснення в обох лобних долях, перелом лівої акулової дуги, забої м'яких тканин обличчя.

22.05.2016 року о 13.45 год., було констатовано смерть ОСОБА_5 у приміщенні неврологічного відділення Міської клінічної лікарні ШМД, що по вул. Київській, 68 в м. Вінниці.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 432 від 23.06.2016 року у трупа ОСОБА_5, виявлено закриту черепно — мозкову травму: синці на обличчі, крововиливи в м’які покрови голови зліва, перелом лівої вилиці, множинні ділянки забою головного мозку обох лобних та скроневих ділянках, що виникла, від дії твердого тупого предмета (предметів), має ознаки тяжкого тілесного ушкодження та стоїть в причинному зв’язку зі смертю. Також при судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_5, виявлені садна та синці на кінцівках та тулубі, що виникли від дії твердих тупих предметів, мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в причинному зв’язку зі смертю не стоять. Смерть ОСОБА_5 настала від закритої черепно - мозкової травми, що ускладнилась набряком, набуханням та дислокацією головного мозку. Між закритою черепно - мозковою травмою та смертю ОСОБА_5 є причинний зв'язок.

Відповідно до висновку експерта № 218 - К від 06.12.2016 року вбачається наступне: виявлена під час судово - медичної експертизи у ОСОБА_5 закрита черепно - мозкова травма у вигляді синців на обличчі, крововиливів в м'які покрови голови зліва, перелому лівої вилиці, множинних ділянок забою головного мозку в лобних та скроневих ділянках, виникли від дії твердого тупого предмету (предметів), яким також може бути і кулак людини, можливо - 08.05.2016 року, як про те вказано у матеріалах наданого на експертизу кримінального провадження.

В апеляційній скарзі захисника – адвоката ОСОБА_3 ставиться питання про зміну вироку, а саме призначити покарання за ст. 119 КК України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 невірно кваліфіковані, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи та постановлення вироку допустив однобічність судового розгляду, при цьому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невірної кваліфікації дій ОСОБА_2

Привинесенні вироку, суд керувався постановою Пленуму Верховного Суду України №2 « Просудову практику у справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 07.02.2003 року та оцінюючи показання обвинуваченого в частині необережного ставлення до наслідків його дій, у виді смерті потерпілого, вважає, що умисно, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, завдаючи цілеспрямованого удару в життєво - важливий орган(голову) ОСОБА_5 ,який в свою чергу не чинив спротиву, ОСОБА_2 міг та мав можливість передбачити настання негативних наслідків своїх дій.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2 ставиться питання про зміну вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 21.02.2018року, призначивши йому покарання за ст. 119 КК України.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що він заступився за матір з метою захисту її від ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що 08.05.2016 року ОСОБА_5 підтвердив слова ОСОБА_2 працівникам поліції про обставини подій, які відбувалися, також зазанчив, що ніяких претензій та скарг не має.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_4 ставить питання про скасуванню вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 21.02.2018 у зв’язку з м’якістю призначеного покарання , що не відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що судом першої інстанції наленим чином не врахував те, що обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині не визнав, шкоду завданим злочином відшкодувати не намагався, участі у похованн потерпілого не приймав. Також суд не в повній мірі врахував те, що обвинувачений раніше судимий та не дивлячись на перебування у місцях позбавлення волі на шлях виправлення так і не став.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу прокурора, адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали свої апеляційні скраги, просили їх задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора, адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 404 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції, в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним обґрунтованим і вмотивованим.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судом дотримано вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на встановлення по даному кримінальному провадженні об’єктивної істини.

Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, повністю доведені показами потерпілого, свідків, доказами дослідженими в суді першої інстанції по даному кримінальному провадженню.

Доводи у апеляційних скаргах адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 судом першої інстанції невірно кваліфіковані, оскільки його дії повинні кваліфікуватись за ст. 119 КК України є безпідставними, оскільки вказані доводи обвинуваченого та сторони захисту повністю спростовуються доказами дослідженими судом першої інстанції під час судового розгляду та які оцінені судом в їх сукупності, зокрема потерпілого ОСОБА_6, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, якими доведено, що ОСОБА_2 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5

Отже, зазначені докази в свої сукупності та взаємозв’язку між собою і обставинами справи неспростовно доводять винуватість ОСОБА_2 у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_5, оскільки вони достатньо вагомі(переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи" від 07.02.2003 року та оцінюючи показання обвинуваченого в частині необережного ставлення до наслідків його дій, у виді смерті потерпілого, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстацнії, що обвинувачений ОСОБА_2 умисно, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, завдаючи цілеспрямованого удару в життєво-важливий орган (голову) ОСОБА_5, який в свою чергу не чинив спротиву, ОСОБА_2 міг та мав можливість передбачити настання негативних наслідків своїх дій. Існування значного часового інтервалу між завданням обвинуваченим удару кулаком ОСОБА_5, який мав місце – 08.05.2016 року та смертю потерпілого – 22.05.2016 року, не може слугувати підставою для зміни кваліфікації дій обвинуваченого оскільки дії обвинуваченого та їх наслідки безспірно пов’язані причинно-наслідковим зв’язком, що підтверджується висновками судово-медичних експертизи ( т.1 а.с. 127-127; 154-156).

Всупереч твердження прокурора у апеляційній скарзі, судом першої інстанції при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 65-67 КК України та приймав до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_2 являється особою раніше судимою (а.с.132-133;134-146), позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 172), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.с. 147), перебуває на обліку у лікаря-нарколога ( т.1 а.с. 148).

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом’якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд врахував вчинення злочину, внаслідок неправомірних дій потерпілого.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд врахував рецидив злочину.

Також судом першої інстанції, враховано ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення ОСОБА_2 до вчиненого злочину, який хоча не визнав вини у вчиненні злочину, однак визнав фактичні обставини події, його позитивну поведінку щодо зменшення негативних наслідків скоєного.

Аналізуючи та оцінюючи докази кримінального провадження, показання обвинуваченого, потерпілого, свідків та всі докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, тому апеляційний суд, вважає, що невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 у інкримінованому йому злочині, є способом уникнути відповідальності за вчинене, оскільки його винуватість підтверджується ретельно дослідженими у судовому засіданні доказами, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо виду та міри обраного покарання для обвинуваченого ОСОБА_2В.і вважає, його достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів, тому вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року є законним, обґрунтованим, вмотивованим, тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. 403, 404, 405,407,419 КПК України, апеляційний суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2- залишити без задоовлення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст. 121 КК України – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 3-х місяців безпосередньо до Верховного Суду з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17

Згідно з оригіналом:

Суддя: