Рішення № 74873504, 18.06.2018, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/170/18

провадження № 2/179/305/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року смт. Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бондар О.В.,

позивачки ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

позивачки ОСОБА_3,

відповідачки ОСОБА_4,

представника Магдалинівської селищної ради ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Магдалинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи – Магдалинівська селищна рада, служба у справах дітей Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власним майном,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4, третя особа – Магдалинівська селищна рада Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власним майном, а саме, просили усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні спільним власним майном шляхом зняття з реєстрації з місця проживання відповідачки ОСОБА_4 та її дітей, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які зареєстровані за вказаною адресою, але фактично не проживають.

Позов мотивований тим, що у житловому приміщенні, яке знаходиться в приватній спільній власності позивачів, по вул. Вишнева, 6/3 с. Кільчень Магдалинівського району Дніпропетровської області, зареєстрована відповідачка ОСОБА_4 та її діти – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідачка фактично не проживає за цією адресою більше п’яти років. На неодноразові попередження та вимоги про зняття з реєстрації відповідачка не реагує, чим порушує право позивачів на власність.

Позивачі звернулися до органу місцевого самоврядування з вимогою про зняття відповідачки з малолітніми дітьми з реєстраційного обліку, однак їм в усній формі було відмовлено та роз`яснено, що це можливо тільки за згодою та особистою участю відповідача або на підставі рішення суду.

Позивачі посилаються на ст. 391 ЦК України, якою передбачено право захисту права власності на майно від порушень, не пов’язаних з позбавленням володіння, шляхом звернення до суду з вимогою про усунення перешкод у здійсненні ними права

користування та розпорядження своїм майном, а також на ст. 150 ЖК України, згідно з якою співвласники житлового будинку мають право розпоряджатися своїм власним майном на власний розсуд.

На думку позивачів, факт реєстрації відповідачки та її дітей порушує їх право на власність та розпорядження нею.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснив суду, що перебував у шлюбі з ОСОБА_4 (відповідачкою) з 2001 по 2012 рік. Фактично разом проживали з 2001 по 2010 рік у зазначеній квартирі, співвласником якої є ОСОБА_2, мають спільну доньку 15 років.

З 2010 року ОСОБА_2 проживає з другою дружиною по вул. Шкільна, 6/3 в смт. Магдалинівка. Відповідачка з їх спільною донькою продовжувала проживати за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 до 2014 року, після чого почала проживати з іншим чоловіком, від якого народила двох доньок.

Також пояснив, що його мати, позивачка ОСОБА_1 звернулася до соціальних служб для оформлення субсидії та випадково дізналася, що за адресою: вул. Вишнева, 6/3, окрім відповідачки, також зареєстровані її малолітні діти.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила, що є співвласницею квартири, розташованої за адресою:с. Кільчень, вул. Вишнева, 6/3 Магдалинівського району Дніпропетровської області. У цій квартирі з 2001 року до 2010 року відповідачка проживала разом зі своїм чоловіком, її сином, ОСОБА_2, та разом з їх спільною малолітньою донькою, ОСОБА_8. Після розірвання шлюбу її син проживає з іншою сім’єю, за іншою адресою. Відповідачка проживала в будинку до 2014 року. Наприкінці 2014 року вона пішла жити до свого нового чоловіка, з яким вони мають двох спільних дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

В судовому засіданні заявила, що категорично не бажає, щоб колишня невістка була зареєстрованою у її квартирі та реєструвала там своїх дітей, які не є рідними дітьми сім’ї позивачів. У якості перешкоди в користуванні та розпорядженні майном, яку створює відповідачка, зазначила право спадкування у майбутньому осіб, які зареєстровані у квартирі.

Позивачка ОСОБА_3 пояснила суду, що не проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, однак є співвласницею даної квартири, і не бажає, щоб відповідачка була там зареєстрована у подальшому, бо вона більше не член їхньої сім’ї.

Відповідачка по суті позов не визнала, просила суд не знімати з реєстрації з будинку позивачів її та малолітніх дітей до того часу, доки не знайде житло, в якому зможе зареєструватися і зареєструвати дітей. Пояснила, що дійсно проживала з колишнім чоловіком, ОСОБА_2 за вказаною адресою до 2014 року, зареєстрована і досі не знята з реєстрації. Пояснює це тим, що не має власного житла, її цивільний чоловік ОСОБА_9 також житла не має, фактично вони проживають у житлі за адресою: вул. Кооперативна, 3/1, с. Кільчень, яке винаймають.

Визнала, що позивачі неодноразово зверталися до неї з проханням добровільно знятися з реєстрації, починаючи з 2015 року, і пояснює, що обов’язково виконає їх бажання, коли в неї буде житло, за адресою знаходження якого вона зможе зареєструвати своїх малолітніх дітей.

Представник третьої особи – Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області – ОСОБА_5 надав письмове пояснення за позовом, в якому пояснив на якій підставі була зареєстрована відповідачка та її малолітні діти та в судовому засіданні пояснив, що згідно вимог Наказу МВС України № 1077 від 22.11.2012 р. «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», підрозділом ДМС в Магдалинівському районі було здійснено реєстрацію неповнолітньої ОСОБА_6, 18 лютого 2015 р. н., так як мати дитини – ОСОБА_4 на той час була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Реєстрація місця проживання неповнолітньої ОСОБА_7, 11 квітня 2017 р. н. була здійснена 31 серпня 2017 р. органом реєстрації Магдалинівської селищної ради за адресою: с. Кільчень вул. Вишнева, 6/3, на підставі п. 4 ст. 18 Правил реєстрації, затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 р., де вказано, що для реєстрації місця проживання особа подає документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласника житла, наймача та членів його сім`ї.

Зазначені документи або згода власника житла не вимагається при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків. Станом на 31 серпня 2017 р. мати неповнолітньої ОСОБА_7 – ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року у якості третьої особи, з метою захисту прав малолітніх дітей, була залучена служба у справах дітей Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області. Представник служби ОСОБА_10 брала участь у підготовчому судовому засіданні, надала суду письмові пояснення та письмові докази на підтвердження своєї позиції.

Згідно пояснень, служба у справах дітей позов заперечила частково, оскільки відсутнє будь-яке гарантування збереження права на житло дітей, які зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, без якого служба у справах дітей Магдалинівської РДА не може підтримувати позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власним майном.

Відповідно до ЗУ «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. на виконання Конвенції про права дитини, завданням якого є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав і законних інтересів дитини в Україні, забезпечує кожній дитині право на житло – діти – члени сім`ї наймача чи власника житлового приміщення – мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником чи наймачем. Згідно статті 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Третя особа, служба у справах дітей, надала акт обстеження умов проживання від 21.05.2018 року за адресою: с. Кільчень вул. Кооперативна,3/1. За цією адресою проживають ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Зроблено висновок, що в результаті обстеження сім`ї ОСОБА_4, вони проживають в будинку без реєстрації. Мати дітей знаходиться в декретній відпустці, батько дітей працює. Умови проживання в будинку задовільні. Діти забезпечені одягом, який відповідає віку та сезону. Кімнати потребують прибирання (а. с. 75).

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, за ОСОБА_4 та ОСОБА_9 відомості відсутні (а. с. 77-78).

Суд, заслухавши позивачів, відповідачку, третю особу, ознайомившись з письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, з 10.03.1987 року, згідно паспорту, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а. с. 3).

Позивач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 з 20.04.1999 року, згідно паспорту, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а. с. 4).

У зв’язку з декомунізацією назв населених пунктів та вулиць, с. Радянське було перейменоване в с. Кільчень, а вулиця Советська - у вулицю Вишневу, це є встановленим, загальновідомим фактом, який ніким із учасників судового розгляду не оспорювався.

Позивачка ОСОБА_3 зареєстрована та фактично проживає за іншою адресою – с. Кільчень, вул. Вишнева 1/1 (копія паспорту, а с. 6).

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 зареєстрована з 28.03.2002 року за адресою: Магдалинівський район, с. Кільчень, вул. Вишнева, 6/3 (а. с. 24-г).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2012 року був розірваний шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (копія, а. с. 14).

Згідно довідки № 3785 від 05 грудня 2017 року, виданої Магдалинівською селищною радою Дніпропетровської області, до складу сім`ї позивача ОСОБА_1 (уповноваженого власника, співвласника, наймача), яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, входять ОСОБА_4 (невістка), 27.12.1981 р. н., ОСОБА_6, 18.02.2015 р. н., ОСОБА_7, 11.04.2017 р. н. (а. с. 8).

Позивачі у позові та у своїх поясненнях суду посилаються на те, що є співвласниками квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, однак при цьому у якості доказу надали суду копію свідоцтва про право власності на житло, а саме, квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і дійсно належить на праві приватної часткової власності ОСОБА_11 – ? частка, ОСОБА_12 – ? частка, ОСОБА_13 – ? частка, ОСОБА_14 – ? частка. (а. с. 13).

У технічному паспорті на квартиру № 3 в житловому будинку № 2 по вул. Радянська с. Радянське власниками також зазначені ОСОБА_1 – ? частка, ОСОБА_3 – ? частка, ОСОБА_2 – ? частка, ОСОБА_15 – ? частка. (а. с. 10-12).

ОСОБА_15 є померлим чоловіком позивачки ОСОБА_1, та батьком ОСОБА_2 і ОСОБА_3, який помер 04 грудня 2000 року, свідоцтво про смерть серії 1-КИ № 316212, видане виконавчим комітетом Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. (а. с. 9).

Як було зазначено вище, с. Радянське було переіменовано у 2015 році в с. Кільчень, а вулиця Советська – в вулицю Вишневу, але перенумерації будинку та квартири при цьому не відбувалося.

Таким чином, номер будинку, зазначений у правовстановлюючих документах позивачів (квартира № 3 в житловому будинку № 2) не співпадають з адресою (номером будинку), в якому зареєстрована відповідачка ОСОБА_4 зі своїми малолітніми дітьми (квартира № 3 в будинку № 6), та з реєстрації за якою позивачі наполягають зняти ОСОБА_4 та цих дітей.

З цього суд робить висновок, що на теперішній час позивачі не надали суду належних доказів, що вони є співвласниками саме житла, яке розташоване за адресою: вул. Вишнева, 6/3 с. Кільчень Магдалинівського району, за якою зареєстрована відповідачка з малолітніми дітьми, отже, суд не має можливості встановити, чи існують перешкоди у користуванні та розпорядженні власним майном осіб, які не довели, що вони взагалі дійсно є власниками цього майна.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або

відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд визнає неналежним доказом копії правовстановлюючих документів на квартиру, надані позивачами, оскільки дані документи не підтверджують їх право власності на квартиру.

В ст.41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з вимогами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

За змістом статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням само по собі є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання та позивачу не відмовлено у знятті відповідача з реєстраційного обліку у зв’язку із втратою нею права користування житловим приміщенням.

Із вказаної норми слідує, що зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов’язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх

правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов’язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Отже, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Однак, позивачі звернулися до суду з позовними вимогами до відповідачки лише про зняття її та її малолітніх дітей з реєстраційного обліку, тоді як з вимогами, від яких залежить вирішення такого питання - про право користування відповідачів жилим приміщенням, у встановленому законом порядку позивачі не зверталися.

Згідно ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог позивачки відсутні.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати (судовий збір) слід покласти на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України, ст. ст. 321, 391, 405 ЦК України), 12, 13, 76-78, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи – Магдалинівська селищна рада, служба у справах дітей Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власним майном – відмовити.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 704, 80 гривень – покласти на позивачів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 22 червня 2018 року.

Суддя Чорна О.В.