Рішення № 74873311, 18.06.2018, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4666/17

Провадження № 2/191/1996/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.06.2018 Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Гречка Ю.В.

за участю секретаря Куцевол Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, у зв’язку з пошкодженням здоров'я, заподіяного джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, у зв’язку з пошкодженням здоров'я, заподіяного джерелом підвищеної небезпеки, яку згодом уточнив.

В обґрунтування своїх уточнених вимог позивач зазначив, що 12 жовтня 2003 року приблизно о першій годині ОСОБА_2, керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем НОМЕР_1 за довіреністю, не виконав вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення йому - ОСОБА_1, як пасажиру автомобіля М- 412 завдано тілесних ушкоджень, які призвели до встановлення 16.02.2004 року першої групи інвалідності та втрати працездатності.

За вироком Петропавлівського райсуду Дніпропетровської області від 22.11.2004 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Згідно ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.03.2005 року вказаний вирок в частині визнання винним ОСОБА_2 у скоєнні злочину предбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначенні покарання залишено без змін, вирок набрав чинності.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.01.2008 року за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення втраченого заробітку та витрат на лікуваннямої у зв'язку з ДТП його позовні вимоги задоволені повностю.

Згідно ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2008 року, рішення Синельниківського суду від 25.01.2008 року набрало законної сили. «Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якійх беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом» - ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК № 037452, дата огляду 22.02.2011 р.. він є інвалідом другої групи загального захворювання безстроково, що є наслідком кримінальних дій відповідача - ОСОБА_2 У 2007році та 2009 році він також проходив МСЕК. У 2007 році йому встановлено 2 групу інвалідності.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року, яке набрало чинності 23 березня 2013 року (справа №191/41/13-ц (пров. 2/191/341/13) з ОСОБА_2 на його користь стягнуто матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, за період з січня 2010 року по листопад 2012 року (включно), у розмірі 64418 гривень 83 копійки, яку відповідач закінчив сплачувати. Згідно цього рішення у листопаді 2012 року його заробітна платня становила 2735 (дві тисячі сімсот тридцять п'ять ) гривень 766 копійок.

Він має намір стягнути з відповідача майнову шкоду за період з грудня 2014 року по листопад 2017 року включно, в розмірі 147805 грн. 08 коп., розрахунок якої він додає до позовної заяви.

На час завдання йому ушкодження здоров'ю, він був здоровий та працездатний. У зв'язку з ДТП він є непрацездатний інвалід 2 групи довічно та втратив можливість працювати та отримувати доход.

Просить стягнути на його користь з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 147805 (сто сорок сім тисяч вісімсот п'ять) гривень 08 копійок.

До початку слухання справи позивач надав суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився по невідомим суду обставинам, про причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, не надав відзив.

Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

У відповідності до ч.4 та ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як вбачається з копії рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2008 року, судом була розглянута цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державної спеціалізованої фірми «Тепломонтаж» і судовим рішенням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто втрачений заробіток за період з 12 жовтня 2003 року до березня 2007 року та понесені ним витрати на лікування. Зазначене рішення набрало чинності 15 травня 2008 року і було частково змінено ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області.

Вищезазначеним судовим рішенням було встановлено, що 12 жовтня 2003 року ОСОБА_2, керуючи на підставі довіреності автомобілем «М-412», державний номер НОМЕР_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зіткнувся з іншим автомобілем, внаслідок чого позивачу ОСОБА_1, як пасажиру автомобіля «М-412», було завдано тілесні ушкодження, які призвели до втрати позивачем працездатності і визнання його інвалідом. Відносно ОСОБА_4 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і він був визнаний винним у вчиненні даного злочину.

Також судом було встановлено, що до вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_1 працював в ДСФ «Тепломонтаж» з 17 червня 2003 року на посаді слюсаря-монтажника і на час звільнення його середня заробітна плата складала 1038,33 грн.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, за період з січня 2010 року по листопад 2012 року включно, у розмірі 64418 гривень 83 копійки, яку відповідач закінчив сплачувати.

Як вбачається з копії пенсійного посвідчення позивач ОСОБА_1 визнаний інвалідом першої групи з 10 лютого 2004 року. В подальшому він неодноразово оглядався МСЕК і з 10 лютого 2009 року по даний час він визнаний інвалідом другої групи, про що свідчить копії довідки до Акта МСЕК серії 10ААА №037452.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає доведеним факт скоєння відповідачем ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а також факт того, що саме з вини відповідача, внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України, позивач ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження і став інвалідом.

У відповідності до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинностіЦивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як було встановлено у судовому засіданні, дорожньо-транспортна пригода сталася у жовтні 2003 року, тобто до набрання цим Кодексом законної сили. Отже, саме з цього часу у відповідача виникли зобов'язання щодо відшкодування завданої ним шкоди потерпілому, а у останнього виникло відповідне право вимагати такого відшкодування, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне застосовувати до даних правовідносин норми Цивільного кодексу України 1963 року, діючого під час даної пригоди.

У відповідності до ч.1 ст.440 ЦК України 1963 року шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно ст.450 ЦК України 1963 року організаціїх і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У ст.455 ЦК України 1963 року зазначено, що в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Відповідно до ч.1 ст.457 ЦК України 1963 року якщо каліцтво або інше ушкодження здоров'я заподіяно організацією або громадянином, не зобов'язаними сплачувати за потерпілого внески по державному соціальному страхуванню, ця організація або громадянин повинні відшкодувати потерпілому шкоду за правилами статей 440, 441, 450 цього Кодексу у частині, що перевищує суму одержаної ним допомоги або призначеної йому після ушкодження його здоров'я і фактично одержуваної ним пенсії.

Зазначені норми Цивільного кодексу України відповідають вимогам ч.1 ст.3 Конституції України, де зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ч.3 ст.27 Конституції України, згідно якої кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; ст.48 Конституції України, де вказано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Згідно ч.1 ст.25 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

Протиправними діями відповідача були порушені права позивача, зокрема позивач внаслідок отриманих тілесних ушкоджень став непрацездатним і всупереч вимогам ст.43 Конатитуції України був позбавлений можливості заробляти собі працею на життя, у зв'язку з чим позбувся можливості отримувати такий життєвий рівень, який йому необхідний для належного існування.

Як було встановлено судом, до вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_1 отримував середню заробітну плату в розмірі 1038,33 грн.

Згідно роз'яснень Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року, шляхом перемноження індексів інфляції за період з грудня 2012 року до грудень 2014 року індекс інфляції за вказаний період становить 125.775 %.

З урахуванням індексів інфляції середньомісячний заробіток позивача становить 3440, 909 грн., яка визначається наступним чином: (2735.766 грн. х 125.775%) /100%.

Отже заробіток позивача ОСОБА_1 за кожен наступний місяць з урахуванням індексу інфляції становить:

грудень 2014 року – 3440, 909 грн.,

січень 2015 року – (3440, 909 х 103, 1) / 100 = 3547, 577 грн.,

лютий 2015 року - (3547, 577 х 105, 3) / 100 = 3735, 5985 грн.,

березень 2015 року – (3735, 5985 х 110, 8) / 100 = 4139, 043 грн.,

квітень 2015 року - (4139, 043 х 114, 0) / 100 = 4718, 509 грн.,

травень 2015 року - ( 4718.509 х 102.2) / 100 =4822.316 грн.

червень 2015 року - (4822.316 х 100.4) / 100 = 4841.605 грн.,

липень 2015 року - (4841.605 х 99.0) / 100 = 4793.1889 грн.,

серпень 2015 року - (4793.1889 х 99.2) / 100 = 4754.84 грн.,

вересень 2015 року - (4754.84 х 102.3) / 100 = 4864.20 грн.,

жовтень 2015 року - (4864.20 х 98.7) / 100 = 4800.965 грн.,

листопад 2015 року - ( 4800.965 х 102.0) / 100 = 4896.98 грн.,

грудень 2015 року - (4896.98 х 100.7)/100 = 4931.258 грн.,

січень 2016 року - (4931.258 х 100.9) / 100 = 4975.639 грн.,

лютий 2016 року – (4975.639 х 99.6) / 100 = 4955.736 грн.,

березень 2016 року - (4955.736 х 101.0) / 100 = 5005.293 грн.,

квітень 2016 року - ( 5005.293 х 103.5) /100 =5180.478 грн.,

травень 2016 року - ( 5180.478 х 100.1) / 100= 5185.658 грн.,

червень 2016 року - (5185.658 х 99.8) / 100 =5175.286 грн.,

липень 2016 року - (5175.286 х 99.9) /100= 5170.110 грн.,

серпень 2016 року - ( 5170.110 х 99.7) /100 =5154.599 грн.,

вересень 2016 року - (5154.599 х 101.8) / 100 =5247.38 грн.,

жовтень 2016 року - ( 5247.38 х 102.8) /100 = 5394.306 грн.,

листопад 2016 року - (5394.306 х 101.8)/100 =5491.403 грн.,

грудень 2016 року - ( 5491.403 х 100.9)/ 100 =5540.825 грн.,

січень 2017 року - (5540.825 х 101.1/100 = 5601.774 грн.,

лютий 2017 року - ( 5601.774 х 101.0) / 100 = 5657.79 грн.,

березень 2017 року - ( 5657.79 х 101.8) / 100 =5759.63 грн.,

квітень 2017 року - ( 5759.63 х 100.9) / 100 = 5811.4666 грн.,

травень 2017 року – ( 5811.4666 х 101.3) / 100 = 5887.0156 грн.,

червень 2017 року - ( 5887.0156 х 101.6) / 100 = 5981.207 грн.,

липень 2017 року - (5981.207 х 100.2) / 100 = 5993.169 грн.,

серпень 2017 року - (5993.169 х 99.9) / 100 = 5987.175 грн.,

вересень 2017 року - ( 5987.175 х 102.0) / 100 = 6106.918 грн.,

жовтень 2017 року - (6106.918 х 101.2) / 100 = 6180.201 грн.,

листопад 2017 року - (6180.201 х 100.9) / 100 = 6235.822 грн.

Всього з грудня 2014 року по грудень 2017 року 191947, 0776 грн.

З довідки Управління Пенсійного фонду України вбачається, що позивач у зв'язку з втратою працездатності за період з 01 грудня 2014 року до 01 грудня 2017 року отримав пенсію по інвалідності в загальному розмірі 44142, 00 грн.

Отже, різниця між середнім заробітком позивача за вказаний період та отриманою пенсією по інвалідності становить: 191947, 0776 грн. – 44142, 00 грн. = 147805, 0776 грн.

Таким чином, суд вважає наявність фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановлено, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.3, ч.3 ст.27, 43, 48 Конституції України, ч.1 ст.25 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, ч.1 ст.40, ст.ст.450, 455, ч.1 ст.457 ЦК України 1963 року, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, ст.ст.1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст.12, 81, 141, 263, 264-265, 280-281 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, у зв’язку з пошкодженням здоров'я, заподіяного джерелом підвищеної небезпеки задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, який народився 09 вересня 1953 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, на користь ОСОБА_1, який народився 27 лютого 1973 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_5, матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я джерелом підвищеної небезпеки, в розмірі 147805 (сто сорок сім тисяч вісімсот п’ять) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, який народився 09 вересня 1953 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, на користь держави в особі : Стягувач: Державна судова адміністрація України, Отримувач коштів : ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код банку отримувача: 820019, Рахунок отримувача 31215256700001, Кодкласифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_5