Постанова № 74872914, 14.06.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2255/18

3/212/877/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року м. Кривий Ріг

Суддя Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, за участю громадянина ОСОБА_2 та його захисника адвоката - ОСОБА_3, розглянувши матеріали, що надійшли з Бахмутського відділення поліції ГУНП України в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, ІПН-2500407051, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_2

за участі адвоката ОСОБА_3

у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія БД №112167 від 15.03.2018р., водій ОСОБА_2, 15 березня 2018 року о 10-30 год. керував автомобілем марки «DAIMLER-CНRYSLER ACNROS», номерний знак НОМЕР_1 на 74 км автодороги Покровськ – Бахмут - Попасна з явними ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук). Від тестування алкотестером «Drager», а також від проходження медичного огляду в умовах лікарні відмовився в присутності двох понятих. Своїми діями ОСОБА_2 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Особі, що притягується до адміністративної відповідальності, роз’яснені вимоги ст.268 КУпАП й зміст ст.ст.55,56,59,63 Конституції України.

ОСОБА_2 в суді факт правопорушення не визнав, пояснив, що від проходження тестування за допомогою алкотестера «Драгер» він не відмовлявся, на місці пройшов дане тестування, після чого йому було запропоновано підписати протокол про адміністративне правопорушення, бланк якого заповнений не був, що він і зробив, копії протоколу йому на руки вручено не було, права на керування транспортним засобом в нього не вилучались, поняті при вищевказаних подіях присутні не були. Враховуючи вищезазначені порушення з боку працівників поліції, просить провадження по справі закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокат ОСОБА_3 в свою чергу наполягав на порушенні поліцейськими процедури складання протоколу, зазначив, що суду не надано належних доказів, а саме відеозапису, які б підтвердили факт відмови ОСОБА_2 від проходження медичного огляду. Враховуючи ряд порушень з боку працівників поліції при складанні проколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 просить провадження у справі закрити на підставі ст.247 КУпАП у зв’язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що винність ОСОБА_2 в скоєнні правопорушення підтверджується дослідженими доказами повністю і коло доказів вивчених у судовому засіданні є достатнім та таким, що не потребує його розширення шляхом отримання ще якихось додаткових фактів на підтвердження вини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Ці данні встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами. Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 012167 від 15.03.2018р. відеофіксації на місці зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 не проводилось. Відсутність відеофіксації саме по собі не є порушенням і може бути не завжди можливим з різних причин. Це не може означати, що всі інші докази, при цьому, втрачують свою доказову силу і факт право порушення довести не можна. У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, дефініція даної статті вказує на те, що належними доказами можуть бути, також, показання технічних засобів та приладів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Ключовим, тут є момент, що технічні засоби можуть, а не повинні бути в числі доказів по справі. Тому, суддя виходить з наявних в матеріалах справи доказів і вважає, що їх достатньо і ці докази досить впевнено доводять факт скоєння правопорушення.

У протоколі серії БД №112167 від 15.03.2018р. в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено ОСОБА_2: «объяснение на отдельном листе, с нарушением согласен».

У письмовому поясненні ОСОБА_2, яке долучено до матеріалів справи, зазначено: «Так как из полости рта у меня исходил запах спиртного, полицейскими в присутствии двух понятых, мне было предложено продуть алкотестер ««Drager», а также пройти мед. освидетельствование в соответствующем мед. учреждении, на что я ответил категорическим отказом, также в присутствии двух понятых, так как с нарушением согласен и в вышеуказанных процедурах не нуждаюсь». В судовому засіданні громадянин ОСОБА_2 повністю заперечував викладене ним у поясненнях до протоколу, поясняв, що підписував пусті бланки тощо. При цьому, він не спромігся дати відповідь на питання, чому в самому протоколі ним власноручно заявлено про визнання факту скоєння правопорушення і чому він не звернувся до правоохороних органів, якщо відносно нього відбувалися якісь протиправні дії тощо.

Пояснення ОСОБА_2А при розгляді справи суддею, що він підписував пусті бланки, понятих не було і таке інше, суддя сприймає критично і вважає це намаганням уникнути стягнення.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення ОСОБА_2 вимог п.2.5 ПДР, тобто те, що останній відмовився від проходження медичного огляду та визнав себе винним у скоєному правпорушенні. Цей висновок судді підтверджуються взаєпов’язаними між собою доказами у матеріалах справи, а намагання ОСОБА_2 заперечувати в судовому засіданні письмові документи підписані ним самим – є невдалою спробою поставити під сумнів докази, складені відповідно до вимог діючого законодавства, що регулює дані правовідносини. В матеріалах справи занотовано факт відмови від проходження медогляду і причина, з якої це сталося: гр.ОСОБА_2 пояснив, що в проходженні медогляду немає потреби, оскільки він визнає, що запах алкоголю з порожнини рота у нього є і він не вважає за потрібне проходити медогляд, так як на місці підтверджує факт знаходження у нетверезому стані. Відмова ж водія від проходження медичного огляду (в присутності двох понятих) на предмет встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння через самостійне підтвердження знаходження в нетверезому стані беззаперечно знайшла своє підтвердження при розгляді справи суддею. Зазначені дії утворили склад правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КупАП.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, суддя у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, яка повністю підтверджена матеріалами справи та встановлена в судовому засіданні, вважає за доцільне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шістсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір", ст. 401 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з винної особи стягується судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.24, 33, 268, 279, 283, 284, 130 ч. 1 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення за сч.1 т.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (в особі стягувача ДСА України на рахунок: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ- 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача - 820019, рахунок отримувача - 31215256700001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір в сумі 352 гривні 40 копійок.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя: Ю. В. Козлов