Ухвала суду № 74872467, 21.06.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/1745/18

Провадження № 1-кп/210/422/18

"21" червня 2018 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Сільченко В. Є.

секретаря судового засідання Семко Н. А.

за участю:

прокурора Козюк Л. В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040710000380 від 19.02.2018 року, суд –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Сільченко В. Є. перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні, призначеному на 21.06.2018 року, прокурор клопотав про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою так як, не відпали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім того, прокурором зазначено, що строк перебування обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 24.06.2018 року.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні, кожен окремо, заперечували проти продовження строків запобіжного заходу.

Суд, заслухавши пояснення сторін щодо доцільності продовження строків тримання під вартою, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимогам п. 1, 2, 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілу, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, а також спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Також за приписами п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

У рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії» зазначено, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою судового розгляду, досягнення цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» - «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою».

Вище перераховані обставини дають достатні підстави вважати, що лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаній кримінальній справі. При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд згідно вимогам ст. 178 КПК України також враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 В., який за правилами ст.12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином.

Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за вчинення якого, відповідно до ч. 3 ст. 185 КК України, передбачається кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 6 років, раніше неодноразово судимий, не працює, не одружений, тобто не має міцних соціальних зав’язків, тому враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає доведеними ризики визначені прокурором про те, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв новий злочин під час відбування покарання з випробуванням, тому є підстави вважати, що він схильний до вчинення кримінальних правопорушень і в подальшому може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється. Крім того, докази по справі не досліджені, потерпілі та свідки не допитані, існують обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 може здійснювати безпосередній вплив на таких свідків або знищити докази своєї вини по справі.

Таким чином, суд вбачає наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, до закінчення строку дії ухвали суду про обрання запобіжного заходу, а саме до 24.06.2018 року, розглянути по суті дане кримінальне провадження не виявляється можливим з об'єктивних причин.

Отже, обґрунтовані ризики того, що обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, які послужили підставою для попереднього обрання щодо обвинуваченого даного запобіжного заходу, на даний час не зменшились.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріплену у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов’язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Так, у рішеннях Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

Аналізуючи обставини у даній справі, при прийнятті рішення щодо запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого, суд доходить до висновку, що у даному випадку охоронюваний законом суспільний інтерес полягає саме у забезпеченні можливості належного судового розгляду справи та запобіганню можливим спробам вплинути на хід такого розгляду чи ухилення обвинуваченого від нього.

За таких обставин суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовживши його строк.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, 01.02.1985 року, народження на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 20.08.2018 року включно.

Копію ухвали негайно надіслати обвинуваченому та вручити прокурору.

Копію ухвали направити до Криворізької установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 3.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення.

Суддя: В. Є. Сільченко