Рішення № 74872016, 14.06.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7135/17

2-а/212/29/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Чорного І.Я.,

з участю секретаря судового засідання Водоп'яноої Ю.С.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. В своєму адміністративному позові позивачка просила суд визнати дії та рішення ОСОБА_4 північного об’єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області, оформленого рішенням комісії для розгляду питань, пов’язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій ОСОБА_4 північного об’єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області (Покровський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій) від 19.08.2017 № 24, яким їй було відмовлено в проведенні перерахунку та допризначення її пенсії в зв’язку з відсутністю підстав, протиправними. Зобов’язати Криворізьке північне об’єднане управління ПФУ Дніпропетровської області здійснити перерахунок та допризначення їй пенсію на підставі індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України за вих. № 2157 від 15.08.2016 щодо ОСОБА_1 про суми заробітку для нарахування пенсії, листа Генеральної прокуратури України за вих. № 18-686 вих-17 від 15.06.2017 та прокуратури Дніпропетровської області за вих. № 11-863 вих17 від 24.05.2017. Стягнути з ОСОБА_4 північного об’єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 40383418, юридична адреса: 50096, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 37В) на її ОСОБА_1, зареєстрованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, Адміральський бульвар, 7В/21, проживаючої за адресою: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, 10/58, картковий рахунок № 26256511545860 в ТВБВ ІІ типу № 10003/БПК філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» користь заборгованість з виплати пенсії в розмірі 121 486,82 грн. та допустити до негайного виконання. Зобов’язати Криворізьке північне об’єднане управління ПФУ Дніпропетровської області виплачувати у подальшому пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014.

13 листопада 2017 року судом відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку скороченого провадження.

30 листопада 2017 року судом справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на загальних підставах.

Ухвалою суду від 08 лютого 2018 року замінено відповідача у справі з ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 15 березня 2018 року за заявою позивачки залучено до участі у якості співвідповідача ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим.

В обґрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_1 в своєму адміністративному позові зазначила що, з листа ОСОБА_4 північного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області за вих. № 23/Б від 01 червня 2017 року їй стало відомо, що для розрахунку пенсії взято місячну заробітну плату за 28 місяці в розмірі 7828 гривень 63 копійки. Враховуючи, що розмір пенсії становить 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, то управління Пенсійного фонду України визначило їй пенсію в розмірі 4697 гривень 18 копійок.

Разом з тим, ОСОБА_4 північним об’єднаним управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області при нарахуванні розміру її пенсії не враховано період її роботи в прокуратурі АРК з 12.05.2009 до 26.03.2014 в зв’язку з відсутністю даних про розмір отримуваного нею у цей період заробітку.

З зазначеними діями відповідача вона не згодна, та вважає їх протиправними, оскільки, згідно до довідки прокуратури Дніпропетровської області за вих. № 11-863 вих17 від 24.05.2017 вона з 12 квітня 1996 року по 12 травня 2009 року працювала в органах прокуратури Дніпропетровської області, а з 12 травня 2009 року по 26 березня 2014 року в органах прокуратури Автономної Республіки Крим. Станом на 26 березня 2014 року її надбавка за вислугою років становила 25 % посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин.

А відповідно до листа Генеральної прокуратури України за вих. № 18-686 вих-17 від 15 червня 2017 року розмір її посадового окладу на час роботи заступником прокурора міста Феодосія у період з 01 серпня 2011 року по 13 червня 2012 року становив 2234 гривні 00 копійок, а з 14 червня 2012 року по 31 березня 2014 року – 2278 гривень 00 копійок, надбавка за класний чин «радник юстиції» за період з 01 серпня 2011 року по 31 березня 2014 року становила 130 гривень 00 копійок.

Таким чином, відповідачем повинні бути враховані індивідуальні відомості Пенсійного фонду України за вих. № 2157 від 15 серпня 2016 року про суми її заробітку для нарахування пенсії загальна сума інших виплат (крім посадового окладу, надбавки за вислугу років та за класний чин), що включаються в заробіток для обчислення пенсії за період її роботи з 01 серпня 2011 року по 31 березня 2014 року при нарахуванні її пенсії.

Та листи прокуратури Дніпропетровської області за вих. № 18-8 вих 17 від 27.03.2017 та № 18-10 вих 17 від 31.03.2017 згідно до яких загальна сума інших виплат (крім посадового окладу, надбавки за вислугу років та за класний чин), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, за 28 місяці (з 01.04.2014 до 31.07.2016) склала 221287 гривень 58 копійок.

Таким чином, загальна сума інших виплат (крім посадового окладу, надбавки за вислугу років та за класний чин), що включаються в заробіток для обчислення пенсії за 60 місяців (з 01.08.2011 до 31.07.2016) становить 485688 гривень 66 копійок.

Тобто, розмір місячної заробітної плати з урахуванням даних про основний оклад в розмірі 3085,00 грн., класний чин в розмірі 130,00 грн., вислуги років 30 % в розмірі 925,50 грн. та вказаного середньомісячної суми інших виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, в розмірі 8 094,81 грн. становить 14 462,72 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем жодних виплат в рахунок її пенсії не здійснено загальна сума заборгованості за 14 місяців становить 121486 гривень 82 копійки.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримали свої вимоги у повному обсязі посилаючись на зазначені а адміністративному позові обставини.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів викладених у запереченні на адміністративний позов, та зазначила що, 17 серпня 2017 року позивачем подано до ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області заяву про перерахунок пенсії на підставі листа Генеральної прокуратури України від 15.06.2017 № 18/686 вих 17 та листа ОСОБА_5 Дніпропетровської області від 24.05.2017 №11-863 вих17, за результатом розгляду якої рішенням комісії ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, оформленим протоколом від 19 серпня 2017 року № 24, позивачці було відмовлено у здійсненні перерахунку з наступних підстав.

Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набув чинності з 01 січня 2015 року, частину 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» викладено у новій редакції, відповідно до якої «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом ОСОБА_6 України».

Станом на 19 серпня 2017 року Кабінетом ОСОБА_6 України відповідний порядок не прийнято.

Бездіяльність Кабінету ОСОБА_6 України, який на виконання ч.20 ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI1 «Про прокуратуру» не визначив порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури на загальних підставах, позивачем не оскаржується.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що на час розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, умови та порядок перерахунку призначених працівникам прокуратури не визначено Кабінетом ОСОБА_6 України, відповідно відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії в порядку та на умовах, визначених, зокрема, Законом України «Про прокуратуру».

На теперішній час питання перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не врегульовано на законодавчому рівні, а тому відповідач, повідомляючи про відсутність підстав для здійснення перерахунку, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_1 зверталась до ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою від 17 серпня 2017 року про перерахунок пенсії лише на підставі листа Генеральної прокуратури України від 15 червня 2017 року № 18/686 вих 17 та листа ОСОБА_5 Дніпропетровської області від 24 травня 2017 року № 11-863 вих 17, а оскаржуючи рішення управління від 19 серпня 2017 року № 24, просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок на підставі не лише вищезазначених листів, а й ще на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу, що не було предметом розгляду комісії ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області 19 серпня 2017 року.

Відносно зобов'язання здійснити «перерахунок та допризначення пенсії на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу» в провадженні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала справа № 212/6157/16а за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про: визнання протиправними дій ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови у призначенні їй пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язання ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити їй з 03.08.2016 та виплачувати у подальшому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язання ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити їй пенсії згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року по справі № 212/6157/16а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано дії ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії протиправними; зобов'язано Криворізьке північне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 03.08.2016; в іншій частині позовні вимоги (щодо виплати пенсії та обрахування пенсії згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу) залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 p. № 2747-IV суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

З огляду на вищезазначене, спір щодо застосування індивідуальних відомостей про застраховану особу під час призначення пенсії між тими самими сторонами вже розглядався судом і є відповідне судове рішення, що набрало законної сили.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 щодо здійснення управлінням перерахунку та допризначення пенсії на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу є необґрунтованою та безпідставною.

Також, оскільки постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року по справі №212/6157/16 в частині виплати та обрахування пенсії згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу залишено без задоволення, всі розрахунки пенсійних виплат, наведених у позовній заяві ОСОБА_1, є необґрунтованими.

Окрім того, позивач, здійснюючи відповідні підрахунки пенсійних виплат, перебирає на себе повноваження органів Пенсійного фонду України до компетенції якого, власне, належить вирішення цього питання.

Відносно вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з виплати пенсії в розмірі 121486 гривень 82 копійки, позивачка своєму адміністративному позові обґрунтовуючи відповідну вимогу зазначила, що 05 грудня 2016 року Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив постанову по справі № 212/6157/16а за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними за зобов'язання вчинити певні дії, якою задовольнив позовні вимоги частково, а саме: визнав дії ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 протиправними; зобов'язав Криворізьке північне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII з дня звернення, тобто з 03 серпня 2016 року; в іншій частині позовних вимог було відмовлено. 01 березня 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу по справі №212/6157/16-а, якою апеляційну скаргу ОСОБА_4 північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Однак, як зазначає позивач жодних грошових коштів у вигляді пенсії починаючи з 03 серпня 2016 року їй не виплачено.

З цього приводу Криворізьке північне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області звертає увагу суду на наступні факти: постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року по справі № 212/6157/16а у задоволенні позовних вимог щодо «виплати пенсії та обрахування пенсії згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу» було відмовлено. Відповідно, ОСОБА_4 північним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на виконання постанови Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року по справі № 212/6157/16а було здійснено лише призначення пенсії позивачу. Відповідно до ч. 15 ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII «Про ОСОБА_5» тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Таким чином, про жодну заборгованість органів Пенсійного фонду України не може йти мова.

Представник відповідача ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим в судовому засіданні заперечив проти адміністративного позов, посилаючись на відзив, що долучений до матеріалів справи.

Згідно з вимогами п. 9 ст. 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень позовна заява повинна містити обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Так, безпосередньо у позовній заяві ОСОБА_1 відсутні будь-які посилання, а як наслідок обґрунтування порушення її прав з боку прокуратури Автономної Республіки Крим.

Водночас, зі змісту ухвали Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2018 року про залучення в якості співвідповідача прокуратури Автономної Республіки Крим, встановлено, що у своєму клопотанні в судовому засіданні позивачка зазначила, що відповідно до листа прокуратури Автономної Республіки Крим від 14 березня 2017 року, бухгалтерські дані для обчислення її пенсії за період роботи в прокуратурі АРК з 12 травня 2009 року по 26 березня 2014 року відсутні.

Вказаним листом прокуратура АР Крим нібито порушила її конституційне право на гідне пенсійне забезпечення, адже ненадання інформації про заробітну плату за період з 01 серпня 2011 року по 31 березня 2014 року впливає на розмір її пенсії.

Листом від 03 березня 2017 року до прокуратури Автономної Республіки Крим звернулося Криворізьке північне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо надання довідки з щомісячною інформацією про заробітну плату та про розмір інших виплат відносно ОСОБА_1 (крім посадового окладу, надбавки за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, за період з 12 травня 2009 року по 26 березня 2014 року.

ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим ОСОБА_4 північному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Дніпропетровської області надано відповідь від 14 березня 2017 року, відповідно до якої повідомлено про те, що прокуратуру АР Крим, відповідно до наказу виконувача обов'язків Генерального прокурора України № 33ш від 12 червня 2014 року, передислоковано до м. Києва. Також повідомлено, що бухгалтерські документи з території тимчасово окупованого півострову АР Крим до місця дислокації прокуратури автономії у м. Київ не передавалися, у зв'язку з чим всі облікові дані відносно ОСОБА_1 за період з 12.05.2009 року по 26.03.2014 року для обчислення пенсії відповідно до п. 2 та п. З ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» відсутні.

Більш того, факт захоплення 11.03.2014 року прокуратури АР Крим у м. Сімферополі встановлений згідно витягу з кримінального провадження № 42014000000000080 від 12.03.2014 року .

Відповідно до ст. З Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається уся територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Таким чином, прокуратурою Автономної Республіки Крим не надано вказані відомості не у зв'язку із небажанням здійснення таких дій, а у зв'язку із об'єктивними обставинами цього, зокрема із фізично відсутньою можливістю надання запитуваної інформації пов'язаною із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та захопленням приміщень прокуратури на цій території.

Окрім того, неможливість отримання вищевказаної інформації від прокуратури Автономної Республіки Крим не позбавляє Позивача права звернутися до уповноваженого органу за запитуваними відомостями у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, Положенням про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 04.06.1998 № 794, та Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822.

Водночас, відповідно вимог ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Всупереч нормі вищевказаної статті ОСОБА_1 у своїй позовній заяві не визначено спосіб захисту, відповідно до якого прокуратура Автономної Республіки Крим могла б виступати відповідачем у даній адміністративній справі.

Більш того, як встановлено із позовної заяви ОСОБА_1, про наявність оскаржуваного листа прокуратури АР Крим від 14.03.2017 позивачці стало відомо з відповіді Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 02.08.2017, а з клопотанням про залучення прокуратури у якості співвідповідача вона звернулася до суду тільки 15 березня 2018 року, тобто з порушенням процесуальних строків, передбачених ч.2 ст. 122 КАС України.

Вказане, є підставою для застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ч.3 ст. 123 КАС України.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановив, що, постановою Жовтневого районного суду міста ОСОБА_7 від 05 грудня 2016 року в справі № 212/6157/16-а Криворізьке північне об’єднане управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області зобов’язано призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 з дня звернення, тобто з 03 серпня 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року зазначену постанову залишено без змін.

На підставі листа ОСОБА_4 північного об’єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області за вих. № 23/Б від 01.06.2017, листа Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України за вих. № 8025/Б-111 9646/Б-111 10428/Б-109 від 02 серпня 2017 року ОСОБА_1 стало відомо, що для розрахунку пенсії взято місячну заробітну плату за 28 місяці в розмірі 7828 гривень 63 копійки.

Розмір пенсії ОСОБА_1 становить 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, таким чином відповідачем було призначено пенсію ОСОБА_1 в розмірі 4697 гривень 18 копійок, виходячи із вищезазначеного розміру заробітної плати.

17 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_4 північного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з письмовою заявою про дорахування пенсії до якої долучила: довідку прокуратури Дніпропетровської області за вих. № 11-863 вих17 від 24.05.2017 про стаж роботи в органах прокуратури Дніпропетровської області, прокуратури Автономної Республіки Крим та розміру посадового окладу, лист Генеральної прокуратури України за вих. № 18-686 вих-17 від 15.06.2017 про розмір посадового окладу заступника прокурора м. Феодосія та надбавки за класний чин «радник юстиції» у період з 01.08.2011 по 31.03.2014.

ОСОБА_4 північного об’єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області за вих. № 16026/05/29 від 22 серпня 2017 року ОСОБА_1 надіслано витяг з протоколу рішення комісії для розгляду питань, пов’язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій ОСОБА_4 північного об’єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області (Покровський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій) від 19 серпня 2017 року № 24. Відповідно до зазначеного витягу відповідач прийняв рішення про відмову в проведенні перерахунку та допризначення пенсії ОСОБА_1 посилаючись на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, відповідно до якого з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України, зокрема «Про прокуратуру», а тому з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вказаним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Проаналізувавши письмові матеріали справи, та докази надані сторонами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До даного висновку суд приходить з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просить їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно до ч.2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права, який має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваним та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний суд України неодноразово розглядав питання, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення ОСОБА_8 Суду України від 6 липня 1999 року №8–рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5–рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях ОСОБА_8 Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп2002).

ОСОБА_8 Суд України в рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, ОСОБА_8 Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 №5–рп/2005, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод – це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод – є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини – це їх сумісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». ОСОБА_8 Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_8 Суд України вважає скасування або обмеження цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях ОСОБА_8 Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch – United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, перебуваючи на службі в органах прокуратури, позивачка ОСОБА_1 має законні сподівання щодо отримання пенсії за вислугу років в розмірі, що їй належить.

Таким чином посилання відповідача на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 як на підставу неможливості перерахунку та допризначення пенсії за вислугу років, є безпідставним.

Разом з тим, відповідно до ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII" Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Однак згідно до ч. 3 п.15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року, встановлено що з 01 січня 2016 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які мають право на призначення пенсії / щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообвязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до відзиву прокуратури АРК на позовну заяву відповідач зазначає що ним жодним чином права позивачки не порушено, адже надання довідки про розмір заробітної плати за період з 01 серпня 2011 року до 31 березня 2014 року стало не можливим внаслідок відсутності фізичної можливості надання запитуваної інформації пов’язаної із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та захопленням приміщень прокуратури на цій території.

Так, положеннями Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» формами дискримінаціє є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст. 5).

Відповідно до ст.1 цього Закону непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Саме в такій особливій ситуації опинилася позивач, яка працюючи в прокуратурі Автономної Республіки Крим в період з 01.08.2011р. по 31.03.2014 р. не має можливості надати довідку про суми заробітку в цей період для нарахування їй пенсії, оскільки всі бухгалтерські документи з території тимчасово окупованогог півострова АР Крим до місця дислокації прокуратури автономії в м. Київ не передавалися, відповідно всі облікові дані відносно позивача ОСОБА_1 за вищевказаний період відсутні.

Таким чином, такі вимоги, які є цілком виправданими в звичайній ситуації, оскільки формально вони базуються на положеннях чинного законодавства, що стосується нарахування та виплати пенсії, та мають на меті визначити розмір пенсії, що підлягає виплаті позивачу - становлять дискримінаційне поводження по відношенню до особи, яка навіть теоретично не може надати такі документи, а отже, за такого підходу автоматично позбавляється права на належне пенсійне забезпечення, передбаченого в даному випадку ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

З урахування вищевикладеного, суд вважає, що дії відповідача ГУПФУ вДніпропетровській області, які в звичайних умовах можуть бути цілком обґрунтованими, в особливій ситуації заявника є проявом непрямої дискримінації.

Відповідно до вищезазначеного, суд враховує, що позивачка на час звернення до органу пенсійного фонду України, та в даний час не має можливості надати на адресу відповідача належну уточнюючу довідку, що вимагається відповідачем, за незалежних від волі позивача причин. Так, як ОСОБА_5 Автономної республіки Крим в місті Феодосія де працювала позивачка, знаходиться на території міста Феодосія яке відповідно до Розпорядження Кабінету ОСОБА_6 України № 1085-р від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», віднесено до переліку населених пунктів, на території який органи державної влади тимчасово не здійснює свої повноваження, що не заперечується і представником відповідача.

Тобто, отримання позивачем відповідної довідки в будь-який спосіб від вказаної установи неможливо.

Але надання такої довідки на вимогу відповідача, по-перше: не є обґрунтованим з тих підстав, що відомості які є необхідними та достатніми для нарахування пенсії позивачці, за спірний період, містяться у довідці прокуратури Дніпропетровської області за вих. № 11-863 вих 17 від 24.05.2017 згідно до якої позивачка ОСОБА_1 з 12 квітня 1996 року по 12 травня 2009 року працювала в органах прокуратури Дніпропетровської області, а з 12 травня 2009 року по 26 березня 2014 року в органах прокуратури Автономної Республіки Крим. Та станом на 26 березня 2014 року її надбавка за вислугою років становила 25 % посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин.

А відповідно до листа Генеральної прокуратури України за вих. № 18-686 вих-17 від 15 червня 2017 року розмір посадового окладу ОСОБА_1 на час роботи заступником прокурора міста Феодосія у період з 01 серпня 2011 року по 13 червня 2012 року становив 2234 гривні 00 копійок, а з 14 червня 2012 року по 31 березня 2014 року – 2278 гривень 00 копійок, надбавка за класний чин «радник юстиції» за період з 01 серпня 2011 року по 31 березня 2014 року становила 130 гривень 00 копійок.

Таким чином, відповідачем повинні бути враховані індивідуальні відомості Пенсійного фонду України за вих. № 2157 від 15 серпня 2016 року для нарахування ОСОБА_1 пенсії, а саме сума посадового окладу, та інших виплат (крім посадового окладу, надбавки за вислугу років та за класний чин), що включаються в заробіток для обчислення пенсії за період роботи ОСОБА_1, з 01 серпня 2011 року по 31 березня 2014 року при нарахуванні пенсії позивачки.

Та листи прокуратури Дніпропетровської області за вих. № 18-8 вих 17 від 27.03.2017 та № 18-10 вих 17 від 31.03.2017 згідно до яких загальна сума інших виплат (крім посадового окладу, надбавки за вислугу років та за класний чин), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, за 28 місяці (з 01.04.2014 до 31.07.2016) склала 221287 гривень 58 копійок.

Таким чином суд вважає можливим задовольнити вимогу позивача про зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в порядку ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» шляхом включення в розрахунок для визначення розміру виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, відомості, зазначені в довідці про складові заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.04.2014 року по 31.07.2016 року та відомості, які містяться в системі персоніфікованого обліку за період з 01 серпня 2011 року по 31 березня 2014 року, що загалом становитиме період 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 17 серпня 2017 року.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету ОСОБА_6 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі-також «Рекомендація R (80)2») під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду-тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин Рекомендація Комітету ОСОБА_6 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом ОСОБА_6 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень-єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.

Відповідно до роз’яснення Верховного Суду України наданого у Постанові Верховного Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року по справі № 823/795/17 адміністративне провадження № К/9901/2159/17. Верховний Суд дійшов висновку що суди розглядають спори про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень, та зобов’язання вчинити певні дії з точки зору дискреційних повноважень, під якими, розуміються повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Таким чином Верховний Суд зазначив, що якщо відмова відповідного органу (суб’єкта владних повноважень) визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

Застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження суб’єкта владних повноважень. якщо встановлено, що дії суб’єкта владних повноважень є протиправними, та враховуючи, обраний позивачем належний спосіб захисту порушеного права який у спірному випадку є зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів в підтвердження того що ним було здійснено виплати в рахунок пенсії позивачки, суд вважає можливим задовольнити вимогу позивачки в цій частині частково, не порушуючи дискреційні повноваження відповідача, зобов’язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою пенсією та призначеною пенсією з врахуванням відомостей, зазначених в довідці про складові заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.04.2014 року по 31.07.2016 року та відомостей, які містяться в системі персоніфікованого обліку за період з 01 серпня 2011 року по 31 березня 2014 року, що загалом становитиме період 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене необхідно стягнути з головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1854 гривні 87 копійок за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 10, 72-79, 94, 192-194, 211, 241-243 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати дії та рішення ОСОБА_4 північного об’єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області, оформленого рішенням комісії для розгляду питань, пов’язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій ОСОБА_4 північного об’єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області (Покровський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій) від 19.08.2017 № 24, яким ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку та допризначення пенсії в зв’язку з відсутністю підстав протиправними.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в порядку ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» шляхом включення в розрахунок для визначення розміру виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, відомості, зазначені в довідці про складові заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.04.2014 року по 31.07.2016 року та відомості, які містяться в системі персоніфікованого обліку за період з 01.08.2011р. по 31.03.2014р., що загалом становитиме період 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 17 серпня 2017 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою пенсією та призначеною пенсією з врахуванням відомостей, зазначених в довідці прокуратури Дніпропетровської області від 31.03.2017р. №18-10вих17 (з урахуванням додатку до неї) та відомостей, які містяться в системі персоніфікованого обліку за період з 01.08.2011р. по 31.03.2014р., що загалом становитиме період 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне рішення виготовлено 23.06.2018 року.

Суддя: І. Я. Чорний