Постанова № 74870434, 20.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова

20 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/353/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2018, повний текст складено 26.04.18 по справі № 816/353/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 травня 2016 року № Д1603003188 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру; зобов'язання відповідача повернути кошти, утримані з пенсії позивача на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 травня 2016 року № Д1603003188 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2018р. позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що фактично отримав спірне рішення від 26 травня 2016 року № Д1630003188 лише у жовтні 2017 року після його повернення для постійного проживання за адресою місця реєстрації.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Суд першої інстанції, залишаючи адміністративний позов без розгляду, виходив з того, що позивач був обізнаний про припинення виплати йому пенсії позивач з 01 березня 2016 року та про рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 травня 2016 року № Д1603003188 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру. Оскільки позивач з вказаним адміністративним позовом звернувся до суду 05.02.2018 року, тому строк для звернення до суду позивачем пропущено без поважних причин.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 з грудня 2009 року призначено пенсію за вислугу років.

З 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів" призначені пенсії/щомісячне грошове утримання не підлягали виплаті у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У зв'язку з не повідомленням позивачем органу Пенсійного фонду про те, що з 07 листопада 2015 року він зарахований на посаду начальника управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області, утворилась переплата пенсії за період з 07 листопада 2015 року по 29 лютого 2016 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 травня 2016 року № Д1603003188 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, з пенсії позивача вирішено стягнути в розмірі 20% пенсії щомісячно до повного погашення переплати.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, що зазначене рішення від 26 травня 2016 року направлялось позивачу у 2016 році.

Більш того, в листі від 21.06.2016 року відповідач повідомляв позивача, що за період з 07 листопада 2015 року по 29 лютого 2016 року переплата пенсії становить 23158,98 грн. і пропонував позивачу добровільно повернути зазначену суму, інакше питання про її відшкодування буде вирішуватися в судовому порядку.

Отже, у вказаному листі від 21.06.2016 року позивачу не повідомлялося про прийняте рішення від 26 травня 2016 року № Д1603003188 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, а пропонувалося йому добровільно повернути зазначену суму.

Листом від 27.01.2017 року №422/03-24/1 відповідач направив позивачу рішення про утримання переполученої пенсії за період роботи в Національній поліції з 07 листопада 2015 року по 29 лютого 2016 року.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, коли фактично направлялося позивачу зазначене рішення і коли його отримав позивач.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з квітня по жовтень проживає на дачі в с. Ковалівка, Полтавського району, що підтверджується письмовими поясненнями учасників дачного кооперативу "Дзержинець".

Висновок суду першої інстанції, що позивач був обізнаний про рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 травня 2016 року № Д1603003188 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, а тому строк для звернення до суду позивачем пропущено без поважних причин, колегія суддів вважає передчасним, оскільки судом не встановлено, коли фактично позивач отримав спірне рішення та не зазначено з якого часу обчислюються строк, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про вказане рішення.

В той же час, твердження позивача, що спірне рішення отримано ним лише у жовтні 2017 року не спростовано, оскільки відповідачем не надано об’єктивних доказів, коли саме фактично було направлено позивачу зазначене рішення і коли позивач його отримав.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до безпідставного залишення позовної заяви без розгляду, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 по справі № 816/353/18 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 22.06.2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5