Постанова № 74870261, 21.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/13674/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Бондар В.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді – Шеметенко Л.П.

судді – Димерлія О.О.

судді – Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії, виходячи з її розміру 13 337 грн. без обмежень максимальним розміром до наступного перерахунку пенсії на умовах та відповідно до законодавства; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області недоплачену частину пенсії у розмірі 25 440,85 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте, під час призначення і виплати пенсії відповідач застосував до її розміру обмеження, у зв’язку із чим на момент звернення із цим позовом позивач недоотримав пенсію у сумі 25 440,85 грн. Зазначені обставини свідчать про порушення прав позивача на належне пенсійне забезпечення, у зв’язку з чим, позивач вказував на те, що вимушений звернутись до суду з вказаним позовом для приведення соціальних виплат у відповідність до Закону.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

З 12.10.2016 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 27).

Згідно повідомлення про призначення пенсії (а.с. 15), при обчисленні пенсії позивачу враховано грошове забезпечення: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років; середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці. Всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії склала у розмірі 18 650,25 грн.

Основний розмір пенсії, виходячи з 70% від вказаного грошового забезпечення, склав у сумі 13 055,18 грн.

Разом з цим, Управління в повідомленні зазначило, що пенсія з урахуванням її максимального розміру підлягає виплаті у сумі 10 740 грн.

26.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою (а.с. 13), в якій повідомив Управління про те, що з 20.12.2016 року Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними норми законодавства в частині обмеження пенсії її максимальним розміром.

За таких обставин, позивач просив відповідача провести перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії без урахування обмежень її розміру.

Розглянувши вказану заяву, Управління відмовило у перерахунку пенсії, про що повідомило позивача листом віл 06.01.2017 року №1569/Т-11 (а.с. 14).

Так, відповідач вказав на те, що на момент звернення із заявою Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668 визначений максимальний розмір пенсії у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року у сумі 10 740 грн.

Разом з цим, Управління зазначило, що максимальний розмір пенсії у сумі 10 740 грн. запроваджений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774 і на період з 01.01.2017 року.

За таких обставин, Управління дійшло висновку про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача.

Не погоджуючись із відмовою Управління у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що застосування максимального розміру до пенсії позивача відбулось з дотриманням чинного законодавства, у зв’язку із чим доводи позивача про порушення його прав на належне пенсійне забезпечення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає, що висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 7 вказаної статті Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що, призначаючи позивачу пенсію у розмірі 10 740 грн., відповідач діяв відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (у редакції, чинній на момент призначення пенсії), а отже правомірно.

Водночас, правила щодо застосування максимального розміру пенсії з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року установлені у зв’язку із внесенням змін до деяких законодавчих актів України на підставі Закону України від 24.12.2015 року №911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 року.

Разом з цим, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

При цьому, колегія суддів враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу перерахунку позивачу раніше призначеної пенсії, а норми ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII з 20.12.2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), під час звернення позивача за перерахунком пенсії відповідач вказані обставини не врахував, колегія суддів вважає, що застосування обмеження максимальним розміром пенсії позивача з цієї дати не ґрунтується на Законі.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на чинність положень Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI в частині обмежень максимальним розміром пенсій у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, враховуючи те, що вказаний нормативний акт визначає загальні правила щодо заходів реформування пенсійної системи, а отже їх чинність не спростовує неконституційність норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII з 20.12.2016 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016.

Водночас, колегія суддів враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII внесено зміни щодо періоду тимчасового застосування максимальної виплати пенсії у сумі 10 740 грн., який становить з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зміни у положення вказаної норми Закону внесені на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року, і вказані зміни до Закону у встановленому порядку неконституційними не визнавались.

Зазначені обставини свідчать про те, що Управління помилково застосовувало обмеження максимальним розміром пенсії позивача у період з 20.12.2016 року по 31.12.2016 року, а отже відмова у перерахунку пенсії за цей період не ґрунтується на Законі.

Водночас, відмовляючи у 2017 році в проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії без застосування обмеження максимальним розміром пенсії відбулось правомірно, у зв’язку із чим підстави для зобов’язання органу пенсійного фонду провести перерахунок пенсії позивача за його вимогою відсутні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в силу ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, установивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, наведені в поясненнях до вимог апеляційної скарги (а.с. 111), про неправомірність дій Управління під час виплати щорічної матеріальної допомоги до 5 травня, оскільки ці вимоги і підстави позову не були заявлені в суді першої інстанції, що відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України унеможливлює їх вирішення в апеляційному провадженні.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно із ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апелянта щодо присудження (стягнення) коштів за пенсією, а матеріали справи не містять відомостей про можливе ухилення суб’єкта владних повноважень у виконанні обов’язку щодо перерахунку пенсії за відповідний період, апеляційний суд вважає, що підстави для застосування приписів п. 1 ч. 1 ст. 371, ч. 1 ст. 382 КАС України згідно заяв апелянта (а.с. 114, 115) відсутні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, в зв’язку з чим, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2018 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за період з 20.12.2016 року по 31.12.2016 року без обмеження максимальним розміром пенсії.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 20.12.2016 року по 31.12.2016 року без обмеження максимальним розміром пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 21.06.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко