Постанова № 74870209, 20.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6659/17

Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року, прийняте у відкритому судовому засіданні о 12:13 в м. Одесі, повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.03.2018 р., по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи - Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; визнати незаконним та скасувати п. 24 Протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 травня 2017 року №50 щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 16-16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року у здійсненні позивачу виплати одноразової грошової винагороди з підстав того, що зміна встановленої йому групи інвалідності відбулась понад дворічний термін з часу первинного її встановлення, викладена в пункті 24 Протоколу від 19 травня 2017 року №50, що підтверджується повідомленням Одеського обласного військового комісаріату від 13 червня 2017 року за №4106, є незаконною та такою, що порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилково застосував п.8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, у зв`язку з чим, на його думку, виніс незаконне рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що позивач звертався до Комісії з клопотанням про здійснення йому доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із зміненням йому групи інвалідності з ІІІ на II, а не з виплатою йому одноразової грошової допомоги в зв'язку з отриманням II групи інвалідності, як вказано в позовній заяві та апеляційній скарзі позивача. Тобто відмови Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби, не було, тому що не було заяви про таку виплату. Відповідач зазначив, що на час виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності (5 лютого 2014 року), право на отримання доплати в зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності обмежено лише дворічним терміном. При встановленні позивачу III групи інвалідності в 2010 році та отриманні ним одноразової грошової допомоги в розмірі 139 652,10 гривень позивач реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням йому інвалідності, та мав право, в межах дворічного терміну після первинного встановлення інвалідності, якщо під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, а виплата проводилася би з урахуванням раніше виплаченої суми. Тобто, після спливу зазначеного дворічного терміну, особа, яка отримала вищу групу інвалідності, не має право на отримання доплати одноразової грошової допомоги, а у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Від сторін не надійшло клопотань про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, у зв`язку з чим справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та в грудні 2010 року був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я, що підтверджено витягом з наказу від 31.12.2012 року № 220 (а.с. 43).

21 грудня 2010 року Обласною медико-соціальною експертною комісією №2 м. Одеси позивачу було встановлено третю групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК №073091 (а.с.10).

Згідно з випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією №718808 від 05 лютого 2014 року Обласною медико-соціальною експертною комісією №1 м. Одеси ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.11).

13 березня 2017 року позивач звернувся до Одеського обласного військового комісаріату з листом за №2, в якому у зв'язку зі зміною групи інвалідності просив клопотати перед Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про здійснення позивачу доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміненням з 3 на 2 групу інвалідності. До заяви додано відповідні документи (а.с.12). Цей лист був отриманий Одеським обласним військовим комісаріатом 14 березня 2017 року, про що свідчить штамп канцелярії.

Суд встановив, що 17 березня 2017 року Одеським обласним військовим комісаріатом зазначену заяву про виплату одноразової грошової допомоги з відповідними документами та висновком щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності, в якому зазначено, про те, що ОСОБА_1 не має право на цю виплату (а.с. 38) було направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України разом з відповідним супровідним листом (вих. №1851) (а.с.38-39), про що був повідомлений позивач листом від 24 березня 2017 року (вих. №2017) (а.с.13).

Також суд встановив, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 року, дійшла висновку щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні доплати одноразової грошової допомоги особам, у яких відбулась зміна групи інвалідності, її причинного зв'язку або відсотка втрати працездатності понад дворічний термін з часу первинного її встановлення, про що зазначено в п. 24 Протоколу №50 від 19 травня 2017 року, а саме: "полковнику в запасі ОСОБА_1, звільненому 31.12.10р., якому згідно довідкою МСЕК серії 2-18 ОД №072689 від 07.02.2011 року первинно встановлено 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та під час повторного огляду з довідкою МСЕК серії 10 ААВ №718802 від 05.02.2014р змінено на 2 групу інвалідності внаслідок зазначеної причини, допомога у зв'язку встановленням 3 групи інвалідності виплачена в сумі 139 652, 10 грн. Зміна з 3 групи інвалідності на 2 відбулась понад дворічний термін" (а.с.70).

Листом від 13 червня 2017 року (вих. №4106) повідомлено ОСОБА_1 про прийняте Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум протокольне рішення №50 від 19 травня 2017 року про відмову у здійсненні доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності (а.с. 14).

Вважаючи зазначене рішення незаконним та таким, що порушує права позивача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на дату звернення позивача із заявою, сплинув встановлений законом трирічний строк, дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги є правомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносин регулюються Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991р. (надалі - Закон № 2011-XII) та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Закон України № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Стаття 16 Закону України № 2011-XII передбачає випадки, у разі настання яких виплачується одноразова грошова допомога, зокрема у разі встановлення інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби.

Стаття 16-3 Закону України № 2011-XII регулює порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до п. 4 якої, якщо протягом двох років військовослужбовцю після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до пункту 2 статті 16- 2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України № 2011-XII Кабінет Міністрів України, згідно з постановою №975 від 25 грудня 2013 року затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі -Порядок №975).

Згідно з п. 3 цього Порядку, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертизи комісії.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання ст. 16 цього Закону в травні 2011 року позивач як інвалід третьої групи, причина настання якої пов'язана з проходженням військової служби, отримав одноразову грошову допомогу в розмірі 139 652, 10 гривень, тобто позивач входить до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом.

Як вбачається з виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією №718808 від 05 лютого 2014 року Обласною медико-соціальною експертною комісією №1 м. Одеси ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.11).

Тобто днем виникнення у ОСОБА_1 права на отримання грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності є 05 лютого 2014 року, що підтверджено вищевикладеними нормами Порядку.

Відповідно до п.8 ст. 16-3 Закону України № 2011-XII, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Ця норма була чинною на час виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги та й на час звернення із заявою про отримання грошової допомоги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 подав заяву на отримання грошової допомоги 13.03.2017 року, тобто зі спливом трирічного року.

В матеріалах справим відсутні докази на підтвердження поважності або неможливості звернення позивача із такою заявою раніше, починаючи з дати виникнення такого права - 05.02.1014 року.

Крім того, в абзаці 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України № 2011-XII в редакції на 01.01.2017 року, тобто на час звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбачено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, що й послугувало причиною відмови відповідачем в задоволенні заяви позивача.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що абзац 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України № 2011-XII в редакції на 01.01.2017 року не розповсюджується на позивача, оскільки у нього право виникло 05.02.2014 року, коли стаття 16-3 Закону України № 2011-XII не містила такої норми, виходячи із такого.

Дійсно, на дату виникнення права на одноразову грошову допомогу, у ст. 16-3 Закону № 2011-XII в редакції від 01.01.2014 року не було таких застережень, що у разі отримання вже одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі зміною групи інвалідності, виплата не здійснюється. Така норма набула чинності з 01.01.2017 року.

Між тим, норма п. 8 ст. 16-3 Закону України № 2011-XII є чинною в такій редакції, як на момент виникнення у позивача права на одноразову грошову допомогу так й на момент звернення із заявою, а саме: особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Право може бути неабсолютним, і мати певні обмеження, встановлені законом.

В цьому випадку, надане позивачу право було обмежено законом шляхом встановлення строку його реалізації, яке було в законі чітким, доступним та передбачуваним.

З аналізу змісту Порядку вбачається, що процедура виплати одноразової грошової допомоги починається та здійснюється виключно на підставі заяви, поданої до уповноваженої особи.

Аналіз редакції п. 8 ст. 16-3 Закону України № 2011-XII, яка чинна, як на момент виникнення у позивача права на одноразову грошову допомогу так і на момент звернення із заявою, дає можливість зробити висновок, що цей перебіг строку є прогнозований та передбачуваний з точку зору позивача, оскільки він за весь цей період не був змінений.

В свою чергу, позивач раніше не реалізував своє право на отримання грошової допомоги та подав заяву тільки 13.03.2017 року після спливу трирічного строку та внесення змін в пункт 4 статті 16-3 Закону України № 2011-XII.

Отже, на дату звернення позивача з заявою, трирічний строк, встановлений законом, сплинув та норма закону, яка передбачало право на отримання такої допомоги вже не була чинною, у зв`язку з чим відсутні підстави для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 2 групи інвалідності.

Оскільки у позивача були відсутні підстави для призначення такої допомоги, колегія суддів приходить до висновку, що жодні протиправні дії відповідачем вчинені не були, Міністерство оборони України діяло у межах, наданих їм повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішенняОдеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик