Постанова № 74870193, 12.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р.м. ОдесаСправа № 814/1430/17

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому заявлено вимоги Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати, за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 144 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»; за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»; за період з 09 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року, виходячи з посадового окладу помічника від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як позивачу правомірно виплачено заробітну плату, у розмірі встановленому чинними нормативно-правовими актами, а саме Постановою КМУ №268 від 09 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апаратів органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", внаслідок чого відсутні підстави для виплати заробітної плати у іншому розмірі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що починаючи з 2003 позивач працює в Снігурівському районному суді Миколаївської області на посаді помічника судді.

При цьому, позивач, вважаючи розмір нарахованої та виплаченої йому заробітної плати, у період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2015 року, таким, що не відповідав чинному на той момент законодавству, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, за період з 09 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року, позивачу протиправно виплачено заробітну плату у розмірі меншому, ніж встановлено ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, починаючи з 26 жовтня 2014 року набрав чинності ЗУ «Про прокуратуру» №1697-VII, яким внесено зміни до ст. 144 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ, зокрема, щодо розміру посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Крім того, абз. 2 пп. 1 та абз. 3 пп. 2 п. 13 розділу XIII ЗУ «Про прокуратуру» №1697-VII, Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом №2453-VІ.

При цьому, починаючи з 28 березня 2015 року ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону«Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VІІІ, Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Згідно положень ч.ч. 7, 8 ст. 33 ЗУ «Про державну службу» № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про оплату праці» №108/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 ЗУ «Про оплату праці» №108/95-ВР).

За правилами ст. 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року), фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону №2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

Крім того, з 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, ч. 1 ст. 144 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду закріплювалась постановою КМУ № 268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII ЗУ «Про прокуратуру» №1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд №192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності нарахованого та виплаченого позивачу розміру заробітної плати, як помічнику судді, у період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

В даному випадку, як вже зазначалось вище, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок щодо внесення на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо практичної реалізації нової редакції закону, тобто реалізація визначених змін, в частині зміни складової частини (окладу) розміру заробітної плати працівників апарату суду відповідної категорії.

В свою чергу, з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до Постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абз. 2 ч. 1 ст. 144 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ та ч. 1 ст. 147 цього ж Законуу редакції з 28 березня 2015 року не передбачено.

Внаслідок чого, відповідач як головний розпорядник бюджетних коштів не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року №820/4648/15, від 13 липня 2016 року № 820/4653/15 та № 818/3372/15, від 26 липня 2017 року № 822/5776/15.

В частині вимог щодо нарахування та виплати заробітної плати, за період з 9 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року, відповідно до статті 147 ЗУ ««Про судоустрій і статус суддів»» №2453-VІ, виходячи з посадового окладу - 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50 відсоткового зменшення та зобов'язання відповідача провести такий перерахунок заробітної плати, необхідно зазначити наступне.

Так, постановою КМУ від 02 вересня 2015 року № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови КМУ від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», зокрема, у схемі посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів місячний посадовий оклад визначено як коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду.

Разом із тим, окремою відміткою визначено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення, при цьому інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією Постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.

Отже, починаючи з 09 вересня 2015 року розмір окладу працівників апарату судів регулюються Постановою КМ України №644, а тому колегія суддів вважає, що заробітна плата позивачу правомірно нараховувалась та виплачувалась у розмірі, передбаченому Постановою КМ України № 644.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання його здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2015 року, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Тому, беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 18 червня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

Д.В. Запорожан