Постанова № 74870176, 12.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р.м. ОдесаСправа № 814/1693/17

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, у справі за позовом Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000066 від 17 травня 2017 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як підприємство не зобов'язано реєструватись платником акцизного податку, оскільки воно не здійснює реалізації пального, як підакцизного товару, іншим особам.

В свою чергу, позивачем надано у позику Службі автомобільних доріг у Миколаївській області та передано на користь КП «Міжнародний аеропорт «Миколаїв» скретч-картки на отримання пального, а не саме пальне.

При цьому, вказані особи не здійснювали розрахунків з позивачем за отримані картки, що в розумінні положень ПК України, виключає виникнення у позивача податкових зобов'язань зі сплати акцизного податку.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25 квітня 2017 року по 27 квітня 2017 року податковим органом проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання законодавства з обігу підакцизних товарів, у період з 01 березня 2016 року по 27 квітня 2017 року, за наслідком якої складено акт № 57/14-29-40-12/31159920 від 27 квітня 2017 року.

Вказаним актом встановлено факти реалізації ДП «Миколаївський облавтодор» пального на адресу КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» та Служби автомобільних доріг України без реєстрації платником акцизного податку, чим порушено пп. 212.1.15 п. 212.1 та пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України.

Внаслідок чого, 17 травня 2017 року податковим органом складено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 000066, яким застосовано до нього штрафні санкції, у сумі 78 139,00 грн.

В свою чергу, не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішенням товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок про відмову у скасуванні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так як позивачем у межах спірних правовідносин порушено норми податкового законодавства, з огляду на наступне.

Так, згідно пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України, платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Згідно пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Згідно п. 117.3 ст. 117 ПК України, здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом,- тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Колегією суддів встановлено, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням накладено на позивача штраф за наслідком встановлення фактів реалізації останнім пального без реєстрації платником акцизного податку.

В даному випадку, позивачем не заперечується того, що він не зареєстрований платником акцизного податку, тоді як заперечується сам факт реалізації спірного пального у розумінні положень ПК України, необхідною умовою якого є здійснення розрахункових операцій.

Між тим, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що 24 листопада 2016 року між ДП «Миколаївській облавтодор» (в особі позикодавця) та Службою автомобільних доріг у Миколаївській області (в особі позичальника) укладено договір позики паливно-мастильних матеріалів № 32/1 від 24 листопада 2016 року.

Відповідно до умов вказаного договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику бензин та дизельне паливо, а позичальник зобов'язується повернути таку ж кількість пального того ж роду та такої ж якості.

На виконання зазначеного договору позивачем виписано видаткову накладну від 06 січня 2017 року №РН-001 на постачання бензину А-92 у кількості 500 літрів, дизельного палива у кількості 250 літрів, а також видаткову накладну від 10 січня 2017 року № РН-002 на постачання бензину А-92 у кількості 1000 літрів, дизельного палива у кількості 500 літрів.

Крім того, 26 грудня 2016 року між ДП «Миколаївській облавтодор» (в особі замовника) та КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» (в особі виконавця) укладено договір № 46/12 про надання послуг дорожньою-будівельною технікою.

Відповідно до умов зазначеного договору виконавець надає послуги дорожньою-будівельною технікою по виконанню дорожньо-будівельних робіт, при цьому заправка техніки паливом здійснюється замовником або виконавцем.

На виконання зазначеного договору філією позивача виписано накладну № 5 від 10 січня 2017 року на підставі якої передано дизельне паливо у кількості 1440 літрів та бензин у кількості 80 літрів.

В даному випадку, з вищевикладених норм податкового законодавства вбачається, що здійснення будь-яких операцій з передачі, відпуску, відвантаження пального на підставі господарських та цивільно-правових договорів за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження вважається реалізацією пального, а як наслідок вимагає реєстрації відповідного суб'єкта платником акцизного податку.

В свою чергу, відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Тобто, здійсненні позивачем операції з передачі у власність Службі автомобільних доріг у Миколаївській області пального на підставі укладеного договору позики, а також передача пального КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» у рамках укладеного між ними господарського договору, на думку колегії суддів є реалізацією пального у розумінні положень ПК України.

В свою чергу, оплата отриманого пального не є обов'язковою умовою при здійсненні діяльності з його реалізації.

Крім того, є безпідставними посилання позивача на факт передачі своїм контрагентам скретч-карток на пальне, а не власне пального, так як відповідно до укладених бухгалтерських документів передавалось саме таке пальне.

При цьому, колегія суддів вважає, що можливе використання зазначених позивачем скретч-карток при здійсненні досліджуваних операцій не змінює їхньої суті та спрямоване на передачу такого пального.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так як позивачем здійснено реалізацію пального без реєстрації платником акцизного податку.

При цьому, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 18 червня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

Д.В. Запорожан