Постанова № 74870094, 20.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3240/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Довгополова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Гром І. І.,

позивач: не з'явився,

відповідач: не з'явився,

третя особа : не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року про закриття провадження у справі №807/34/18 (головуючий суддя Шешеня О.М., м. Ужгород, повний текст ухвали складено 30.03.2018 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Дочірнє підприємство «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання протиправними та скасування наказу та спеціального дозволу,-

В С Т А Н О В И В :

16січня 2018 року позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із адміністративним позовом до відповідача - Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Дочірнє підприємство «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання протиправними та скасування наказу від 31.03.2017 року № 145 в частині внесення змін до спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами № 1970 від 19.08.1999 року, який наданий на видобування мінеральної води з водозабірної ділянки «Квітка Полонини» Голубинського родовища мінеральних вод (свердловина № 4-е) та скасування спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами № 1970 від 19.08.1999 року, який наданий на видобування мінеральної води з водозабірної ділянки «Квітка Полонини» Голубинського родовища мінеральних вод (свердловина №4-е), що виданий на підставі наказу від 31.03.2017 року №145.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем внесено зміни до вищезазначеного спеціального дозволу, на підставі яких надрокористувачу видано новий бланк спеціального дозволу, заначивши в ньому інші географічні координати, які відрізняються від дійсних.

Оскільки на момент подання адміністративного позову до суду між позивачами та третьою особою мав місце цивільно-правовий спір про знесення самочинного будівництва в рамках цивільної справи № 306/1785/16-ц, а внесення змін до спеціального дозволу № 1970 від 19.08.1999 року породжує правові наслідки і суттєво порушує права та законні інтереси позивачів у вищезгаданій цивільній справі, відтак звернулись до суду із даним позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Дочірнє підприємство «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання протиправними та скасування наказу та спеціального дозволу закрито.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, його оскаржив позивач - ОСОБА_1, вважає ухвалу незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що предметом позову в даній справі є оскарження дій відповідача як суб'єкта владних повноважень при виданні ним наказу про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, тому даний спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Апелянт зазначає, що та обставина, що оскаржені акти індивідуальної дії безпосередньо не стосуються позивачів, за певних обставин, спростування яких позивачами наведено в позовній заяві, може слугувати підставою для відмови в позові, однак не може бути підставою для її закриття, оскільки ч. 1 ст. 5 КАС України прямо передбачено право особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та законні інтереси.

Відповідачем 11.06.2018 року подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що предметна юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, пред'явлені особою з метою захисту саме її прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто спір набуває публічно-правового характеру виключно у тому випадку, коли оскаржуваний акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень стосується особи позивача.

В даному випадку, приймаючи оскаржуваний наказ та надаючи третій особі відповідний спеціальний дозвіл на користування надрами, відповідач жодних управлінських функцій стосовно позивачів не здійснював.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, керуючись наступним.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили визнання протиправними та скасування наказу від 31.03.2017 року № 145 в частині внесення змін до спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами № 1970 від 19.08.1999 року, який наданий на видобування мінеральної води з водозабірної ділянки «Квітка Полонини» Голубинського родовища мінеральних вод (свердловина № 4-е) та скасування спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами № 1970 від 19.08.1999 року, який наданий на видобування мінеральної води з водозабірної ділянки «Квітка Полонини» Голубинського родовища мінеральних вод (свердловина №4-е), що виданий на підставі наказу від 31.03.2017 року № 145.

Зі змісту поданої позовної заяви та поданих процесуальних документів із цивільної справи №306/1785/16-ц вбачається, що позивачі вказують про наявність між ними та третьою особою цивільно-правового спору про знесення самочинного будівництва в рамках вищезазначеної цивільної справи, що ними не заперечувалось.

Згідно із ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до п.п. 2 ч. 1ст. 4 КАС України, публічно-правовим спором є спір, у якому: 1) хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, або 2) хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг, або 3) хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 ч. 1ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи вищенаведені норми права колегія суддів зазначає, що предметна юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори пред'явлені особою з метою захисту її прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спір набуває публічно-правового характеру у тому випадку, коли оскаржуваний акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень стосується особи - позивача.

Частиною 1 ст. 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу України про надра, права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Таким чином, отримання особою спеціального дозволу на користування надрами підтверджує виникнення у такої особи прав та обов'язків користувача надр.

У вказаній справі предметом оскарження є наказ відповідача від 31.03.2017 року №145 та виданий на його підставі спеціальний дозвіл (ліцензія) на користування надрами №1970 від 19.08.1999 року, які є актами індивідуальної дії, що безпосередньо породжують права та обов'язки для третьої особи.

Відтак, приймаючи оскаржуваний наказ та надаючи третій особі спеціальний дозвіл на користування надрами, відповідач жодних управлінських функцій по відношенню до позивачів не здійснював.

Крім цього, у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 року по справі №21-551а14 зазначено, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, спір у даній справі фактично є спором про наявність у третьої особи права на користування надрами Голубинського родовища мінеральних вод, згідно актів індивідуальної дії, які безпосередньо породжують права та обов'язки для третьої особи.

Оскільки, позивача ми оскаржуються акти індивідуальної дії, які породжують права та обов'язки для третьої особи та відповідач жодних управлінських функцій по відношенню до позивачів не здійснював, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність публічно-правового спору.

Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням цивільного права третьої особи на користування надрами, а тому його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про закриття провадження, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ч. 4 ст. 229, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. ст. 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року про закриття провадження у справі №807/34/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 21.06.2018 року