Постанова № 74869995, 20.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року Справа № 826/4176/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року у справі

за позовом Управління виконавчої дирекції

Фонду соціального страхування України у м. Києві

до товариства з обмеженою відповідальністю

«Воля-Кабель»

про скасування актів,

В С Т А Н О В И В :

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-Кабель» (далі - відповідач) про скасування акту проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що стався 06.07.2017 р. з ОСОБА_4., за формою Н-1, затверджених 29.09.2017 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року у відкритті провадження було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що він звертався з цим же позовом до Деснянського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства, але у відкритті провадження йому було відмовлено з визначенням адміністративної юрисдикцій даного спору.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін та, зокрема, зазначає, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства і що з цього приводу вже є стала практика Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що заявлені Управлінням позовні вимоги підлягають вирішенню районним судом за правилами ЦПК України, а не в порядку адміністративного судочинства окружним судом.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, в якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послу

Частино 1 та пунктом 1 частини 2 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Виходячи викладених правових норм, судова колегія встановила, що оскаржувані позивачем акти складені спеціальною комісією з розслідування нещасного випадку, яка не є юридичною особою, і до складу якої увійшли як представники суб'єктів владних повноважень, так і представники суб'єктів господарювання.

Така комісія не є суб'єктом владних повноважень у розумінні ст. 4 КАС України в наведеній редакції та не здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства, а розслідувала нещасний випадок та склала акти, які не є актами індивідуальної дії та не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами в порядку, визначеному нормами ЦПК України.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2018 р. по справі № 805/17614/13-а та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає безальтернативному врахуванню судами.

При цьому, частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України», Суд, зокрема зазначив, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі «Zand v. Austria» визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів».

Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний спір підлягає вирішенню в порядку ЦПК України та не підсудний суду адміністративної юрисдикції.

Доводи апелянта про те, що він звертався з цим же позовом до Деснянського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства, але у відкритті провадження йому було відмовлено ухвалою від 14.02.2018 р. по справі № 754/1362/18 з визначенням адміністративної юрисдикцій даного спору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у такому випадку позивач мав можливість реалізувати своє право на доступ до суду шляхом подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду.

Крім того, судова колегія зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження апелянтом не було надано доказів набрання вказаною ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14.02.2018 р. по справі № 754/1362/18 законної сили, а в ЄДРСР такі відомості відсутні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вирішення даної справи судом адміністративної юрисдикції, як на тому наполягає апелянт, буде вирішенням справи неповноважним судом, з порушенням правил предметної юрисдикції, що суперечить всім вищевикладених нормам процесуального законодавства, Конвенції та висновкам ЄСПЛ.

Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року - без змін.

При цьому, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 20 червня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: